< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.06.10
о 12 год. 13 хв.
каб. № 3Справа №2а-1201/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1, довіреність № ВМР 509785 від 09.04.2010;
відповідача – не з’явився,
треті особи –не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ОСОБА_3, ОСОБА_5
про визнання недійсним розпорядження,
суть спору:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання недійсним розпорядження № 1349 від 20.11.1997 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована за адресою м.Севастополь, вул. Миколи Савви, 8.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 22.05.2003 громадянин ОСОБА_3 продав позивачу житловий будинок з надвірними будівлями під номером 8 по вул.Миколи Савви в м.Севастополі.
Відповідно до реєстраційного надпису на правовстановлюючому документі, житловий будинок з надвірними будівлями зареєстрований ДКП БТІ І ДРОНМ на праві власності за ОСОБА_2 та записано до реєстрової книги 6 чс стр.24 під реєстровим № 6552 від 01.10.2002 (а.с.5, зворотній бік).
У процесі приватизації земельної ділянки з'ясувалось, що розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 1349 від 20.11.1997 земельна ділянка площею 0,0450 га за адресою м.Севастополь, вул.Миколи Савви, 8, надана раніше для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд передана у власність ОСОБА_5, колишньому власнику будинку, про що внесено запис в Державний реєстр земель по м.Севастополю.
В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з уточненням позовних вимог, просить розпорядження Ленінської районної державної адміністрації у м.Севастополі № 1349 від 20.11.1997 про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована за адресою м.Севастополь, вул. Миколи Савви, 8 таким, що втратило силу.
Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
В ході судового розгляду представник позивача на уточнених позовних вимогах наполягав.
Ухвалою від 21.04.2010 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Цією же ухвалою суд в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучив до участи у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов’язки.
Ухвалою від 12.05.2010, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Представник відповідача в судове засідання на з'явився, проте до початку судового розгляду заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за ії відсутністю, суд визнав за можливим заявлене клопотання відповідача задовольнити, розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Треті особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що треті особи викликалися в судове засідання, але в судове засідання не з’явилися, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутність за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представнику позивача роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Відповідно до умов договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.05.2003 позивач отримав у власність житловий будинок № 8 з надвірними будівлями, розташований за адресою м.Севастополь, вул.Миколи Савви (а.с. 5).
Але право власності на земельну ділянку, яка є самостійний об’єктом права власності, позивачем отримано не було.
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що відчужуваний житловий будинок з надвірними будівлями належить продавцю, ОСОБА_3, на підставі купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Тулуповою В.В. 06.03.2002 за реєстром № 368. Право власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями зареєстроване в Севастопольському ДКП БТІ І ДРОНМ 01.10.2002 під реєстровим номером 6552, р.книга 6 дод чс, стор.24.
Згідно частини першої статті 120 Земельного Кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою статті 377 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
В ході судового розгляду, на виконання ухвали суду про забезпечення доказів в порядку статей 74, 75 Кодексу адміністративного судочинства України, Державний архів м.Севастополя надав суду копію розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя №1349 від 20.11.1997, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,0450 га за адресою м.Севастополь, вул.Миколи Савви, 8, яка була раніше надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, передана у власність ОСОБА_5.
Пунктами 2.1, 2.2 вказаного розпорядження ОСОБА_5 був зобов'язаний в місячний строк надати в Ленінську районну державну адміністрацію паспорт або документ, що його замінює, для внесення відповідної відмітки; в шестимісячний строк надати технічній звіт по встановленню в натурі (на місцевості) та уточненню площі земельної ділянки, узгоджений у встановленому порядку для отримання державного акта на право приватної власності на землю.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 вказані умови розпорядження не виконав, державний акт на право власності зазначеної земельної ділянки ОСОБА_5 отримано не було, що підтверджується листом Державного підприємства “Центр земельного кадастру” в особі Севастопольської міської філії за вих. №4711 від 12.10.2009, прикладеному до матеріалів справи (а.с.7).
В свою чергу, позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя №1349 від 20.11.1997 силу не втратило, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
З матеріалів спарви вбачається, що інформація в Державному реєстрі земель про наявність чинних державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку за адресою м.Севастополь, вул. Миколи Савви, 8 не зареєстровано.
В Державному реєстрі земель зареєстровано лише розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя № 1349 від 20.11.1997 про передачу земельної ділянки за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою м.Севастополь, вул. Миколая Савви, 8 у приватну власність на ім’я ОСОБА_5.
Судом встановлено, що розпорядження № 1349 від 20.11.1997 винесено Ленінською районною державною адміністрацією м.Севастополя законно, в межах її повноважень, у спосіб, що передбачений законом.
Але враховуючи те, що зазначене розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою м.Севастополь, вул.Миколи Савви, 8, яка була раніше надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, тому підлягає визнанню таким, що втратив чинність.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог, визнавши розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя №1349 від 20.11.1997 таким, що втратило силу в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0450 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою м.Севастополь, вул. Миколи Савви, 8.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 червня 2010 року о 17-30.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя №1349 від 20.11.1997 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0450 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою м.Севастополь, вул. Миколи Савви, 8 втратившим силу.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко