< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.10

        о 11 год. 24 хв.

каб. № 3Справа №2а-1239/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.,

за участю представників:

позивача –Самоходова Ігоря Ігоровича, довіреність № 26-04 від 26.04.2010;

відповідача –Лінніка Олексія Вікторовича, довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009;

                    Ткаченко Наталії Сергіївни, довіреність № 1900/9/10-0 від 25.05.2010;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»(далі –ТОВ «Гільдія-Сервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя (далі –ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001341510/0 від 30.09.2009; № 0001341510/1 від 02.12.2009; № 0001341510/2 від 03.02.2010 щодо встановлення податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн., з яких: 117 747,12 грн. –основний платіж, 235 494,24 грн. –штрафна санкція.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства з посиланням на частину першу статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, з наступними змінами та доповненнями (далі –Указ), оскільки ТОВ «Гільдія-Сервіс», як платник єдиного податку, не є платником, зокрема, податку на прибуток та не зобов’язано при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету внески, нараховані на суму дивідендів.

Крім того, позивач вважає, що п.п. 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 334) не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки при виплати дивідендів не породжує ані доходу, ані прибутку у осіб, що їх виплачують.  

В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся із уточненням позовних вимог, просить визнати  протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001341510/0 від 30.09.2009; № 0001341510/1 від 02.12.2009; № 0001341510/2 від 03.02.2010; №0001341510/3 від 19.04.2010 щодо встановлення податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн., з яких: 117 747,12 грн. –основний платіж, 235 494,24 грн. –штрафна санкція (а.с. 77-82).

Відповідно до положень статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право уточнити позовні вимоги в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

В ході судового розгляду представник позивача на уточнених позовних вимогах наполягав.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих.№1957/9/10-0 від 25.05.2010, вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки внески, нараховані на суму дивідендів, є складовою частиною податкових зобов’язань платника єдиного податку, які відображаються у рядку 6 Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою, а не частиною податку на прибуток (а.с.75-76).

Ухвалою від 27.04.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 11.05.2010, з’ясував відсутність можливості регулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 26.05.2010 по 15.06.2010, з 15.06.2010 по 24.06.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

ТОВ «Гільдія-Сервіс»взято на облік платників податків в ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя 12.03.1996 за № (Н)1762, про що видана відповідна довідка №218/19-176 від 27.02.2003 (а.с.121).

У період 2006-2009 року ТОВ «Гільдія-Сервіс»перебувало на спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, про що були видані відповідні Свідоцтва № 3296, 4208, 5003, 5546. Ставка єдиного податку складає 10% (а.с.117- 120).

16.09.2009 співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя проведена невиїзна документальна перевірка достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку ТОВ «Гільдія-Сервіс», який сплачує податок по ставці 10% за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року, за результатами якої складений акт № 1672/10/15-1/23201310 (а.с.8-11).

Перевіркою встановлено, що позивачем, відповідно до п.п.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», надані податкові розрахунки резидента, що виплачує (нараховує) дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб. Загальна сума сплачених (нарахованих) дивідендів за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року складає 470988,48 грн.

При цьому, в порушення п.7 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України № 98 від 28.02.2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2003 за №  221/7542 (далі –Порядок № 98) ТОВ «Гільдія-Сервіс»не відображало у рядку 6 Розрахунку за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року суму внесків, нарахованих на суму дивідендів.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001341510/0 від 30.09.2009 про встановлення ТОВ «Гільдія-Сервіс»податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн., з яких: 117 747,12 грн. –основний платіж, 235 494,24 грн. –штрафна санкція.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2181) звернувся із скаргою, але рішенням начальника ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя № 10057/10/25-020 від 02.12.2009 первісна скарга ТОВ «Гільдія-Сервіс»залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001341510/0 від 30.09.2009 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 02.12.2009 ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001341510/1 про встановлення позивачу податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м.Севастополі № 162/10/25-020 від 02.02.2010 повторна скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001341510/0 від 30.09.2009 та №0001341510/1 від 02.12.2009 залишені без змін.

03.02.2010 ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001341510/2 про встановлення позивачу податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 3537/6/25-0215 від 14.04.2010 скарга ТОВ «Гільдія-Сервіс»залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001341510/0 від 30.09.2009; № 0001341510/1 від 02.12.2009; №0001341510/2 від 03.02.2010 залишені без змін.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження 19.04.2010 ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001341510/3 про встановлення позивачу податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ст.1 Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

П.10.1 ст.10 Закону № 334 встановлено, що прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону № 334 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

При цьому, абз. 5, 6 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону № 334 встановлено, що якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Відповідно до п.7 Порядку № 98, у рядку 6 "Внески, нараховані на суму дивідендів" відображається сума внесків, які платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, за правилами, установленими п.п. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону № 334.

З матеріалів справи, а саме Розрахунків сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичної особи ТОВ «Гільдія-Сервіс» за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року вбачається, що підприємство не зазначало у них внески, нараховані на суму дивідендів, в рядку 6 Розрахунку показники відсутні.

Таким чином, внески, нараховані на суму дивідендів є складовою частиною податкових зобов’язань платника єдиного податку, а не частиною податку на прибуток. При цьому, платник єдиного податку зобов’язаний при виплаті дивідендів одночасно із такою виплатою нарахувати та сплачувати до бюджету авансовий внесок з єдиного податку у розмірі 25 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати.

Невиконання такого обов’язку, яке зумовило заниження податкового зобов’язання з єдиного податку, є підставою для самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків відповідно до п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181, у зв’язку з чим визначення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя суми податкового зобов’язання є правомірним.

Згідно п.5 Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

П.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 передбачає, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи той факт, що при виплаті дивідендів платник податку зобов’язаний попередньо перерахувати до бюджету авансові платежі у зв’язку із такою виплатою, застосування до ТОВ «Гільдія-Сервіс»  штрафних санкцій є правомірним.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що при наявності в Законі № 334 прямої вказівки щодо обов’язку платника єдиного податку сплачувати до бюджету внесок, нарахований на суму виплачуваних дивідендів, безпідставне посилання позивача на положення п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону № 2181 щодо конфлікту інтересів, оскільки такий передбачає можливість неоднозначного трактування прав і обов’язків платника податків чи контролюючих органів, що з огляду на припис абзацу 5 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону № 334 відсутнє.

Судом не приймаються посилання позивача на той факт, що утримання та сплата їм до бюджету податку з доходів фізичних осіб робить неправомірним нарахування 25 відсотків на суму виплачених дивідендів, виходячи з наступного.

Закон України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991, з наступними змінами та доповненнями, визначає види податків і зборів (обов’язкових платежів) та порядок зарахування їх до бюджетів та державних цільових фондів та покладає на платників податків і зборів (обов’язкових платежів) обов’язок з їх сплати у встановлені законами терміни.

Виконання суб’єктом обов’язку щодо нарахування та сплати одного виду  податку, зокрема утримання та сплата податковим агентом від імені та за рахунок платника  податку з доходів фізичних осіб такого податку згідно із вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не позбавляє такого суб’єкта, вже платника іншого виду податку, законодавчого обов’язку з його сплати.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-8406/07 від 10.02.2010.

В той же час, відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з єдиного податку прийняте ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя 30.09.2009, розрахунок сплати  єдиного податку за 3 квартал 2006 року поданий до податкового органу 12.10.2006, про що свідчить вхідної штамп на розрахунку (а.с.45).

Отже, протягом законодавчо передбачених 1095 днів з моменту подання розрахунку податковий орган скористався своїм правом на визначення податкового зобов’язання з єдиного податку ТОВ «Гільдія-Сервіс», зокрема, за 3 квартал 2006 року.

Крім того, згідно з п.п. 5.3 п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2003 №253 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06.07.2003 за №567/5758, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім цього, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі поданні платником податків повторної скарги.

Таким чином, зі змісту зазначеної правової норми випливає, що у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, то податкові повідомлення-рішення дріб один, два та три не мають самостійного правового значення, вони надсилаються на адресу платника лише з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні дріб нуль.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 0001341510/1 від 02.12.2009; №0001341510/2 від 03.02.2010; №0001341510/3 від 19.04.2010 за своєю правовою природою не мають самостійного правового значення, вони були надіслані позивачу з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Тому, помилкове зазначення в податковому повідомленні-рішенні №0001341510/3 від 19.04.2010 загальної суми встановленого податкового зобов’язання з єдиного податку  у розмірі 352241,36 грн., не може мати наслідком визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та які свідчили б про неправомірність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя про встановлення йому податкового зобов’язання з єдиного податку у сумі 353 241,36 грн., а надані відповідачем письмові пояснення та матеріали є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування  податкових повідомлень-рішень №0001341510/0 від 30.09.2009; № 0001341510/1 від 02.12.2009; № 0001341510/2 від 03.02.2010; №0001341510/3 від 19.04.2010 щодо встановлення ТОВ «Гільдія-Сервіс»податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 353 241,36 грн., з яких: 117 747,12 грн. –основний платіж, 235 494,24 грн. –штрафна санкція та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 червня 2010 року о 16-30.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                              < підпис >                                        О.О. Єфременко