< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.06.10
о 12 год. 10 хв.
каб. № 3Справа №2а-1464/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
представники сторін- не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Міністерства внутрішних справ України в м. Севастополі
до ОСОБА_1
про примусове видворення за межі території держави,
суть спору:
Управління Міністерства внутрішних справ України в м.Севастополі звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території держави Україна.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, порушив Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, у добровільному порядку рішення про видворення за межі України не виконав і продовжує перебувати в Україні, порушуючи тим самим встановлений порядок перебування, в зв’язку з чим і виникла необхідність примусового видворення іноземця.
Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.
Відповідач проти позову не заперечував, до початку розгляду справи надав про це письмову заяву, просить розглянути справу за його відсутністю.
Частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за ії відсутністю, суд визнав за можливим заявлені клопотання сторін задовольнити, розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою від 31.05.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 31.05.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд,-
встановив
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно пункту 3 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Статтею 1 Закону України “Про міліцію” визначено, що міліція –це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 цього Закону, одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, контроль за дотриманням цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють у межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, зокрема - видворення іноземців та осіб без громадянства.
У травні 2001 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 від 22.08.2000, виданий 3-м паспортним відділенням ПВС УВС м. Петропавловська-Камчатського, тимчасово прибув на територію України з метою приватної поїздки, останнє місце перебування: АДРЕСА_1.
Термін перебування відповідача на території України закінчився.
Але, в порушення вимог пункту 27 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1074 від 29.12.1995, ОСОБА_1 за продовженням терміну перебування до територіальних органів внутрішніх справ не звертався.
Відповідно до частини першої статті 203 Кодекс України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Рішенням Управлінням МВС України в м.Севастополі від 11.03.2010 було прийнято рішення про видворення відповідача, на підставі якого він був зобов’язаний покинути територію України в термін до 26.03.2010. Однак до цього часу ОСОБА_1 у добровільному порядку не виїхав і продовжує перебувати на території України.
Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку.
Із статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в України”, Протоколу N 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод випливає, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну; на здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб; права, викладені в пункті першому, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Частиною восьмою статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Відповідно до частини п’ятої статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
У випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них, відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Таким чином, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 після ухвалення рішення УМВС України в м.Севастополі про його видворення з України в строк до 26.03.2010 ухиляється від виїзду з України, що, відповідно до положень статті 32 Закону України „Про правовий статус іноземців й осіб без громадянства” дає суду підстави для його примусового видворення за межі України.
Також вказаною статтею визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав: якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги про примусове видворення відповідача за межі України підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29 червня 2010 року о 10-30.
На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Примусово видворити за межі держави України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1 від 22.08.2000, виданий 3-ім паспортним відділенням ПВС УВС м. Петропавловська-Камчатського Російської Федерації.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко