ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.10Справа №2а-6939/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"
до Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим
про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
представника позивача – не з’явився;
представника відповідача – не з’явився;
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2010 № 00019991503/3 про застосування штрафних санкцій у сумі 112387,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" штрафних санкцій у розмірі 112387,00 грн. є безпідставним.
Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, 05.07.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, 25.06.2010 до Окружного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю його представника. Окрім того, відповідач просить суд у задоволені адміністративного позову відмовити повністю. У своїх письмових запереченнях на адміністративний позов від 25.06.2010 відповідач зазначає, що перевірка, на підставі якої винесене оскаржуване податкове повідомлення – рішення, проведена з додержанням норм діючого законодавства України, в ході якої встановлено факт порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п.5.3. ст. 5 Закону № 2181, а відповідно правомірним є застосування до підприємства штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
ВСТАНОВИВ:
Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 15.05.1992 як юридична особа та взято на облік як платник податків у Державній податковій інспекції в м. Керчі 10.09.1995, є платником податку на додану вартість з 04.12.2006, що не заперечується сторонами.
Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, відповідач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон №2181) податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Судом з’ясовано, що відповідач самостійно задекларував податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларацій за вересень 2008 р. в розмірі 224774грн. (податкова декларація від 17.10.2008).
Відповідно до ч.1 п.5.1. ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до п.5.3.1. ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судом встановлено, що 28.10.2008 позивачем було сплачено 100000,00 грн. податкового зобов’язання з ПДВ за вересень 2009 року, що підтверджується копією платіжного доручення №1252.
Згідно з пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 ст.16 Закону №2181 виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку.
Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання платіжних документів, чинним законодавством не передбачено.
Але ж, в порушення цього встановленого порядку ДПІ м. Керчі АР Крим кошті позивача, які він сплачував у подальшому в якості інших платежів, були самостійно зараховані в погашення раніше податкового боргу вересня 2008 року.
Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).
П.3 ст.47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб’єктів господарювання.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.
Ч.2 ст.19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов’язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником – власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі, не існує. Отже орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Судом встановлено, що 22.12.2009 ДПІ в м. Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість КРП «ВП ВКГ м. Керчі» за вересень 2008 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1986/15-2/19195199, де вказано, що КРП «ВП ВКГ м. Керчі» порушило термін сплати податкового зобов’язання податку на додану вартість за вересень 2008 року по строку 30.10.2008 з посиланням на те, що суми в погашення податкового зобов’язання за вересень 2008 року надійшли 10.07.2009, 21.08.2009, 30.09.2009, 06.10.2009, 12.10.2009, 16.10.2009, 29.10.2009, 06.11.2009, 11.11.2009, 13.11.2009, 16.11.2009, 17.11.2009.
На підставі наведеного відповідачем робиться висновок про порушення позивачем ч.2. п.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, п.5.3.1. ст.5 Закону №2181 та розраховуються штрафні (фінансові) санкції у відповідності до кількості днів затримки у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
У п. 5.3.1 ст. 5 Закону №2181 визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.
Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону №2181. Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов’язаний сплатити штраф при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
29.12.2010 відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/0 про нарахування позивачу податкового зобов’язання зі штрафних санкцій за затримку більш 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 112387,00 грн. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку. Але рішенням від 26.01.2010 відповідач залишив скаргу без задоволення та податкове повідомлення-рішення без зміни.
26.01.2010 відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/1 на суму 112387,00 грн. Позивачем подана скарга в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації в АР Крим, яка залишена без задоволення.
03.03.2010 відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/2, яке після апеляційного оскарження по Державної податкової адміністрації України, залишено без зміни.
12.05.2010 відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/3 про нарахування позивачу податкового зобов’язання зі штрафних санкцій за затримку більш 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 224774,0 грн. у розмірі 50% у сумі 120318,0 грн.
Судом встановлено, що 10.07.2009 позивачем були перераховані платіжним дорученням №868 30000,00 грн. з визначенням призначення платежу: «за травень 2009 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.01.2007».
Судом встановлено, що Господарським судом АР Крим від 18.06.2008 по справі №2-16/11542-2007А була постановлена ухвала про надання розстрочки виконання постанови Господарського суду АР Крим від 08.11.2007 відповідно до графіку погашення податкового боргу помісячно рівними частками починаючи з червня 2008 року по жовтень 2009 року.
На виконання вказаної ухвали позивачем були перераховані кошті, а саме:
21.08.2009 платіжним дорученням №1526 у сумі 50000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за липень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
30.09.2009 платіжним дорученням №1986 у сумі 30000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за серпень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
06.10.2009 платіжним дорученням №2001 у сумі 6000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за серпень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;, 12.10.2009 платіжним дорученням №2016 у сумі 6000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за серпень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;, 16.10.2009 платіжним дорученням №2037 у сумі 300000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за серпень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;, 29.10.2009 платіжним дорученням №2283 у сумі 40000,00 грн. з визначенням призначення платежу – ПДВ за вересень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
06.11.2009 платіжним дорученням №2309 у сумі 6000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за вересень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
11.11.2009 платіжним дорученням №2324 у сумі 20000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за вересень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
13.11.2009 платіжним дорученням №2338 у сумі 12000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за вересень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
16.11.2009 платіжним дорученням №2339 у сумі 50000,00 грн. з визначення призначення платежу – ПДВ за вересень 2009 року на підставі ухвали ГС АРК від 18.06.2008;
Але ж відповідачем був проведений самостійний розподіл надходжень та сплачені суми частково спрямовувалися на погашення податкового зобов’язання за вересень 2008 року, а саме:
10.07.2009 з 30000,00 грн. за платіжним дорученням №868 перерозподілені 10077,01 грн.
21.08.2009 з 50000,00 грн. за платіжним дорученням №1526 перерозподілені 36397,63 грн.;
30.09.2009 з 30000,00 грн. коштів за платіжним дорученням №1986 перерозподілені 22295,52 грн.
06.10.2009 з 6000,00 грн. за платіжним дорученням №2001 перерозподілені 4535,98 грн.;
12.10.2009 з 6000,00 грн. за платіжним дорученням №2016 перерозподілені 4535,19 грн.;
16.10.2009 з 300000,00 грн. за платіжним дорученням №2037 перерозподілені 22671,95 грн.;
29.10.2009 з 40000,00 грн. за платіжним дорученням №2283 перерозподілені 30202,01 грн.;
06.11.2009 з 6000,00 грн. за платіжним дорученням №2309 перерозподілені 4608,86 грн.;
11.11.2009 з 20000,00 грн. за платіжним дорученням №2324 перерозподілені 15360,01 грн.;
13.11.2009 з 12000,00 грн. за платіжним дорученням №2338 перерозподілені 9210,21 грн.;
16.11.2009 з 50000,00 грн. за платіжним дорученням №2339 перерозподілені 26518,37 грн.
Суд приходить до висновку, що існуючі положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, в даному випадку застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі АР Крим 29.12.2009 №0003051502/0, від 26.01.2010 0003051502/1, від 03.03.2010 №0003051502/2, від 12.05.2010 №0003051502/3.
3.Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.