ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 лютого 2010 р.                                                                                    № 9/118-50  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Шевчук С.Р.,

суддів:Демидової А.М.,

Кролевець О.А.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 (відповідач)

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2009 р.)

у справі№ 9/118-50

за  позовом ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Луцького регіонального управління

доФОП ОСОБА_4

простягнення 405 588,95 грн. заборгованості за кредитним договором, відсотків та пені

за участю представників:

від позивачане з'явились

від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Луцького регіонального управління звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 49 406,72 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ становить 380 431,74 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 3 008,50 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ становить 23 165,45 грн., та пені у розмірі 258,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 991,75 грн.

 Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2009 р. у справі № 9/118-50 (суддя Соломка Л.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. (колегія суддів у складі: Якимець Г.Г. –головуючий, Зварич О.В., Мурська Х.В.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для виішення спору, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, першою та апеляційною інстанціями порушено норми процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р.  прийнято касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 15.02.2010 р. о 12 год. 00 хв.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 12.02.2010 р. у зв'язку з відпусткою судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. –головуючого, Демидової А.М., Кролевець О.А.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

29.11.2007 р. між ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Луцького регіонального управління (Банк) та підприємцем ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 4МТР/2007/840-МК/33 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 58 500 дол. США на споживчі потреби строком по 20.11.2012 р. включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 15% річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році.

29.11.2007 р. відповідач отримав кошти в розмірі 58 500 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 199 від 29.11.2007 р., на якій наявний підпис підприємця у графі "зазначену суму одержав".

Згідно з п. 4.1.1 Договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29090800009512 в Відділенні № 4 філії ВАТ КБ "Надра" ЛРУ, МФО 303525 згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід’ємною частиною цього Договору.

Умов Договору в частині строків погашення кредитних коштів відповідачем не дотримано.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору сторони погодились про те, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави (ст. 3 цього Договору), Банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майна. Про дострокове витребування кредиту Банк письмово сповіщає Позичальника.

02.04.2009 р. позивач направив відповідачу лист-повідомлення (вих. № 1) з вимогою погашення простроченої заборгованості по кредиту та відсотках, де зазначено, що в разі невиконання умов справу буде передано до суду, який залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на 01.05.2009 р. заборгованість відповідача по Договору склала 49 406,72 дол. США (в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ 380 431,74 грн.), а заборгованість  по відсотках –3 008,50 дол. США (в гривневому еквіваленті 23 165,45 грн.).

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у п. 9.1 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків повернення кредиту, останній зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов’язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, позивачем надано ґрунтовний розрахунок заборгованості, який здійснено з урахуванням курсу долара США та в якому зазначено періоди нарахування.

У свою чергу, відповідачем ні в апеляційній, ні у касаційній скарзі не заперечується наявність заборгованості перед позивачем. Як встановлено апеляційним господарським судом, до апеляційної скарги не долучено жодного доказу, яким би спростовувались викладені в рішенні суду обставини, а з рішення місцевого господарського суду вбачається, що відповідач у судовому засіданні 18.08.2009 р. позов визнав, пояснивши прострочку оплати кредиту та відсотків за користування кредитом відсутністю надходження коштів.

За таких обставин, керуючись нормами законодавства та враховуючи положення Договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до мотивованих та правомірних висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 49 406,72 дол. США,  що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ становить 380 431,74 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 3 008,50 дол. США,  що в гривневому еквіваленті становить 23 165,45 грн., та пені у розмірі 258,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 991,75 грн.

Щодо посилання ФОП ОСОБА_4 на те, що він не отримував копії позовної заяви, а також, що ним не подано відзиву на позовну заяву через юридичну необізнаність, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивачем у якості доказу направлення копії позовної заяви відповідачу долучено до позовної заяви список рекомендованих поштових відправлень на кореспонденцію, передану у відділення зв’язку 27, на якому наявний штамп поштового відділення. Крім того, у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем 05.07.2009 р. ухвали господарського суду Волинської області від 03.07.2009 р. про порушення провадження у справі № 9/118-50.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що у відповідача було достатньо часу до дати судового засідання, а саме –до 17.08.2009 р. для надання відзиву та доказів по справі.

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Зважаючи, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом, що відповідач не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом  інтересів.

Стосовно тверджень відповідача про те, що місцевим господарським судом не роз’яснено сторонам їхніх прав та не оголошено в судовому засіданні резолютивної частини рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду, що вони на заслуговують на увагу, оскільки в протоколі судового засідання від 17.08.2009 р. по справі № 9/118-50 зазначено про роз’яснення на підставі ст. 22 ГПК України прав і обов’язків учасникам судового процесу, а також зазначено про те, що позов задоволено повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. та рішення господарського суду Волинської області від 17.08.2009 р. у справі № 9/118-50 залишити без змін.

          Головуючий суддя                                                               С.Р. Шевчук

          Судді                                                                                       А.М. Демидова

                                                                                                           О.А. Кролевець