У Х В А Л А

іменем України

6 липня 2010 року                                                                      м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Янкович К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2010 року ОСОБА_5, в інтересах неповнолітнього сина, звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23.03.2006 року малолітній син відповідачів ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з пневматичної рушниці провів постріл в бік, тоді ще малолітнього, сина позивачів спричинивши останньому наскрізну рану лівого очного яблука і заподіявши цим тяжкі тілесні пошкодження.

Постановою Берегівського районного суду від 8.08.2006 року кримінальну справу відносно малолітнього ОСОБА_7 закрито у зв’язку з недосягненням ним віку з якого настає кримінальна відповідальність.

Витрати понесені позивачем на лікування сина після травми ока були відшкодовані відповідачами на підставі рішення Берегівського районного суду від 27.02.2007 року.

Починаючи з лютого 2007 року позивачем на лікування сина було витрачено додаткові кошти, які зобов’язані відшкодувати відповідачі. Тричі позивачу з сином довелося їздити в м. Одесу в інститут очних хвороб для лікування та консультацій. Проїзд в Одесу та назад, витрати на житло, харчування та придбання медикаментів становлять 3078,48 грн. Крім цього, позивач ніс витрати на виготовлення ксерокопій судової справи на суму 64,50 грн. та 500 грн. за надання правової допомоги.

Посилаючись на дані обставини просив стягнути солідарно з відповідачів 3642,98 грн. шкоди заподіяною злочином.

Рішенням Берегівського районного суду від 13.05.2010 року позов задоволено.

      В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, в зв’язку з чим ставлять питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Зокрема, відповідачі зазначають, що позивач з сином їздили в м. Одесу не три рази, як це зазначено у рішенні суду, а лише два, в 2007 році і в 2008 році.

    Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 23.03.2006 року малолітній син відповідачів  ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з пневматичної рушниці провів постріл в бік  малолітнього сина позивачів спричинивши останньому наскрізну рану лівого очного яблука та втрату ока. Постановою Берегівського районного суду від 8.08.2006 року кримінальну справу відносно малолітнього ОСОБА_7 закрито у зв’язку з недосягненням ним віку з якого настає кримінальна відповідальність.

Основна шкода заподіяна позивачу відшкодована відповідачами на підставі рішення Берегівського районного суду від 27.02.2007 року.

Також встановлено, що після постановлення судового рішення про відшкодування відповідачами шкоди, позивач змушений був у 2007 – 2009 роках тричі їздити з сином на лікування та консультації в м. Одесу в інститут очних хвороб. Відвідування лікарського закладу в м. Одесі та саме лікування призвело до витрат позивача.  

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), згідно ч. 1 та 5 ст. 1178 ЦК України, відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Обов’язок батьків, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

     Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, твердження апелянтів про те, що у 2009 року позивач з сином не відвідував інститут очних хвороб, а тому не мав витрат пов’язаних з поїздкою в м. Одесу, спростоване оглянутою в суді апеляційної інстанції історією хвороби сина позивача з якої видно, що 18-го та 19-го червня 2009 року він перебував в м. Одесі на прийомі у лікарів, в тому числі і  професора ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак  може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Судді: