Справа № 10-211/10                              Головуючий у І інстанції Клок О.М.

Категорія: запобіжний захід                      Доповідач Філюк П.Т.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       м.Луцьк                                            08 липня 2010 року

             Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:        

головуючого – судді     Філюка П.Т.,

суддів -             Матата О.В., Опейди В.О.,

з участю прокурора -     Корецького О.П.,

обвинуваченого -         ОСОБА_1,

захисника -             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 02 липня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інваліда 3 групи, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И Л А :

    Постановою Луцького міськрайонного суду від 02 липня 2010 року відмовлено у задоволенні подання слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

    В апеляції на постанову суду прокурор ставить питання про її скасування та повернення подання на новий судовий розгляд. В обґрунтування зазначає, що судом при винесенні постанови не враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-групи загального захворювання і медичних протипоказань щодо утримання його в місцях ізоляції від суспільства немає. Крім того, санкція статті за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, передбачає покарання з конфіскацією майна, а тому, перебуваючи на волі, обвинувачений, на думку прокурора, може умисно відчужити належне йому майно, що унеможливить в подальшому виконання вироку суду. Зазначає також, що судом не враховано тих обставин, що обвинувачений не одружений, не працює, немає законного джерела доходів, немає на утриманні дітей. Прокурор вважає, що ОСОБА_1 може перешкодити встановленню істини по справі, ухилитися від слідства та суду, продовжувати займатися злочинною діяльністю, а тому відносно нього слід обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Заслухавши доповідача, який виклав суть постанови та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, обвинуваченого та його захисника, які просили відхилити апеляцію, слідчого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 148 – 150 КПК України суд, обираючи запобіжний захід, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, та інші обставини, що її характеризують. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність.

Як  вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 дійсно обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Разом з тим, відсутні будь-які фактичні дані на підтвердження того, що він, перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжувати злочинну діяльність.

    ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, з’являється на виклики слідства і зобов’язується виконувати покладені на нього процесуальні обов’язки.

Посилання прокурора в апеляції на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 з метою уникнення покарання у виді конфіскації може відчужити належне йому майно, не може бути підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Враховуючи наявні у матеріалах подання дані, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про відмову у задоволенні подання слідчого та обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 362, 382 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 02 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

    Головуючий             (підпис)                 П.Т.Філюк

    Судді                 (підписи)                 О.В.Матат

                                        В.О.Опейда

    Оригіналу відповідає:

    Голова апеляційного суду

    Волинської області                             П.Т.Філюк