АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді : Якименко М.М.,
суддів : Колоса С.С., Вавшка В.С.,
при секретарі: Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці , Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.08.2009 року,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни», оскільки народилася 02.11.1935 року, в зв`язку з чим має право на соціальні пільги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, як це передбачено ст.6 Закону.
В позовній заяві просить поновити пропущений нею строк для звернення до суду з позовом у зв’язку з тим, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, вона дізналася лише після ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 року, про яке їй стало відомо від своїх знайомих пенсіонерів навесні 2008 року. А також визнати дії відповідачів неправомірними, стягнути з них на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік в сумі 3919,50 гривень . Зобов’язати відповідачів нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу до пенсі , відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на подальший період.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.08.2009 року в задоволенні позову було відмовлено.
На вказану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про її скасування як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ч.3ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права , які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом , а також з того, що УПФ , здійснюючи виплату щомісячної державної соціальної допомоги діяв правомірно , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Але з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян , яким , згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено статус дитини війни.
Положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18.11.2004 р. , чинній на час виникнення спірних правовідносин , передбачено, що дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно п.17 ст.77 Закону України від 20.12.2005 року « Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року зупинено на 2006 рік.
Крім того Законом України від 19.01.2006 року « Про внесення змін до Закону України « Про державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20.12.2005 року « Про державний бюджет на 2006 рік» виключено п.17 ст.77 зазначено вище Закону , а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18.11.2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі , у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішення на виконання вимог ст.110 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни , передбачені ст. 6 Закону від 18.11.2004 року , безпосередньо в 2006 році запроваджено не було.
В свою чергу , п.12.ст71 Закону України від 19.12.2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року зупинено на 2007 рік з врахуванням ст.111 вказаного вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року « Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону від 18.11.2004 року із врахуванням ст.111 цього ж Закону.
Позаяк , п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст.6 Закону від 18.11.2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Тоді як Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином , право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону України від 18.11.2004 року, мають діти війни з 09.07.до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
З огляду на викладене колегія суддів прийшла висновку про те, що УПФ в Замостянському районі м. Вінниці як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них , повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 закону України від 18.11.2004 року і здійснити відповідні перерахунки ( за той період,коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність.
Ч.2 ст. 87 Закону України « Про державне пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії , не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію , виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З викладеного випливає, що позивач має право на підвищення її пенсії за минулий час без обмеження , а саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програм з доплат дітям війни не приймаються до уваги , оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії на подальший період , колегія суддів вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним.
Відповідно до п.4 ст.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 05.08.2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці , Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці протиправною в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії , передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі , встановленому ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року.
В решті позову відмовити.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: