КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.08.2007                                                                                           № 7/41

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Сатир Л.В. (за довір.),

 від відповідача - Леочко Т.І. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2007

 у справі № 7/41  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "КомСтайл"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  про стягнення 259 418,67 грн.

за зустрічним позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть

 до                                          Товариства з обмеженою відповідальністю "КомСтайл"

 про                визнання недійсним договору №23/05 від 23.05.2005 р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.02.2007 р. у справі №7/41 первісний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 146 695,86 грн. - пені, 25873,23 грн. - 3 % річних, 86849,58 грн. - збитків від інфляції. В зустрічному позові відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення  скасувати повністю, оскільки вважає, що воно прийнято судом в порушенням норм матеріального і процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний - задовольнити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на не укладення між сторонами спірного договору щодо поставки радіотелефонів в зв’язку із недосягненням домовленості по всім істотним умовам договору, зокрема, визначення ціни товару, асортименту, кількості та комплектності, строків та умов поставки. А оскільки сторонами в договорі не було визначено строків поставки товару, відповідач стверджує, що у позивача відсутні підстави вимагати стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати поставки товару.

            Розглянувши доводи апеляційної скарги,  відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги та відмовив в зустрічному позові, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій в зв’язку із простроченням відповідачем здійснення оплати за поставлений товар.

Під час розгляду спору судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності до умов укладеного договору купівлі-продажу №23/05 від 23.05.05 р. продавець (позивач) передав протягом обумовленого строку товар – радіотелефони, призначені для роботи в системі стільникового зв’язку стандарту GSM-900, GSM-1800, а покупець (відповідач) їх прийняв (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних  № 160 від 30 червня 2006 року, № 163 від 04 липня 2006 року, № 177 від 17 липня 2006 року, № 193  від 27 липня 2006 року, № 197  від 02 серпня 2006 року, а також актом звірки розрахунків №153 від 01.12.2006 р.).

На оплату загальної вартості поставленого товару позивачем було виставлено рахунки -фактури: № 162 від 30.06.2006, № 167 від 04.07.2006, № 179 від 17.07.2006, № 196 від 27.07.2006, № 199 від 01.08.2006 на суму 11 552 689,39 грн.

Однак, в порушення умов п. 6.3 ст. 6 Договору згідно якого відповідач мав провести розрахунок протягом 14 календарних днів від дати поставки, відповідач здійснив оплату поставлених товарів з порушенням встановлених строків, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення нарахованої за прострочення платежів пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Дослідивши обставини справи, наданих позивачем розрахунок нарахованої неустойки, 3% річних та збитків від інфляції, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги первісного позову у відповідності до положень укладеного  між сторонами договору (п.1.1., п.6.3.), ст.625 ЦК України, положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З приводу заявлених доводів відповідача щодо відсутності домовленості відносно всіх істотних умов договору та його не укладення, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Укладаючи спірний договір, в п.1.1. сторонами було визначено, що продавець зобов’язується передати протягом строку дії договору, а  покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і цінам, визначеним в специфікаціях, рахунках фактурах або накладних, які узгоджуються сторонами і є невід’ємною частиною договору.

Згідно частини 1 статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Сторони в пункті 2.1. договору визначили, що товаром, який є предметом купівлі-продажу є радіотелефони, призначені для роботи в системі мобільного стільникового зв 'язку стандарту GSM - 900, GSM - 1800. При цьому, в накладних, що були видані Позивачеві на підтвердження виконання умов Договору щодо передачі товару, назва товару вказана як „термінали мобільного стільникового зв 'язку".

В Рішенні Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 2 березня 2006 року № 213 „Про затвердження Положення про порядок реалізації в Україні радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв" (пункт 1.6.) ототожнені поняття „радіотелефони стільникового зв'язку" та „термінали".

В сертифікатах відповідності, які були надані на виконання умов пункту 1.2. Договору, вказується назва „радіотелефон стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800", а в гарантійних талонах, що також були надані, зазначається назва „абонентський термінал мобільного зв'язку". Відповідач прийняв цей товар та повністю за нього розрахувався, що підтвердили сторони в судовому засіданні. Таким чином умови договору щодо кількості, асортименту та вартості зазначені у видаткових накладних  та рахунках-фактурах, що відповідає п.1.1. укладеного договору.

Посилання відповідача на те, що товар було прийнято ним та оплачено поза межами договору №23/05 від 23.05.05 р., оскільки  в рахунках-фактурах і податкових накладних відсутнє посилання на зазначений договір, колегія вважає необґрунтованим з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони фактично виконували договір №23/05 від 23.05.05 р., позивач передав відповідачу обумовлений договором товар, а відповідач його прийняв та розрахувався за нього в повному обсязі, але ж розрахунки вчинив з порушенням строків, встановлених договором. Також колегією встановлено, що інших договорів між сторонами не укладалося, що було підтверджено ними в судовому засіданні. Сукупність наданих доказів свідчить про те, що сторони виконували умови  договору №23/05 від 23.05.05 р.

Відсутність посилань на договір в рахунках-фактурах та видаткових накладних  саме по собі не свідчить про те, що між сторонами відбувалися позадоговірні відносини. Зазначені дії сторін свідчать про те, що вони виконували умови вказаного договору.

За таких обставин колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати неукладеним  спірний договір, оскільки сторонами були обумовлені всі істотні умови договору – визначено предмет, строки і порядок поставки/розрахунків, асортимент та кількість, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи обґрунтованість заявленого первісного позову у відповідності до положень укладеного договору, норм чинного законодавства, а також те, що відповідачем  не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, первісних позовних вимог не спростовано, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду. Апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв’язку з чим,  задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Евросеть” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 22.02.2007 р. у справі №7/41 залишити без змін.

3. Матеріали справи №7/41 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді