ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
30.01.07 Справа № 5/175-А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бонк Т.Б.
суддів Бойко С.М.
Марко Р.І.,
при секретарі судового засідання Ковалишин Ю.
за участю представників:
від позивача –Дорошук А.В.;
від скаржника (відповідача) –не з’явився;
розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Іршавському районі
на постанову господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 року
у справі № 5/175-А, суддя О.С.Йосипчук
за позовом ЗАТ ВТФ «Дари природи»
до відповідача ДПІ у Іршавському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
постановою господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 року задоволено позов ЗАТ ВТФ «Дари природи»до ДПІ у Іршавському районі та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0000552301/0 від 11.03.2005р., №0000552301/1 від 29.05.2005р. та №0000552301/2 від 22.08.2005р., прийняті ДПІ у Іршавському районі, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 63 360.00 грн., в тому числі 52 800.00 грн. основного боргу, 10 560.00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова суду мотивована тим, що кредиторські зобов’язання позивача в зв’язку з погашенням поручителем кредиторської заборгованості позивача (в результаті виконання боргових зобов’язань поручителя) не є припиненими, а, відтак, зміна кредитора у зобов’язанні фінансового кредиту не тягне за собою зміну порядку оподаткування операцій з отримання та повернення фінансового кредиту, встановлених п.п.7.9.1 п.7.9. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що оскільки, зобов’язання за кредитним договором боржника перед банківською установою були погашені поручителем згідно з укладеним договором поруки, то зобов’язання, що виникли у боржника перед поручителем (кредитором Феннич Е,О,), уже не є фінансовим кредитом, оскільки Феннич Е.О. не має статусу небанківської фінансової установи згідно з відповідним законодавством, а, отже, такі зобов’язання слід відображати в податковому обліку боржника за правилами, встановленими п.п.1.22.1 п.1.22 ст1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для відображення сум поворотної фінансової допомоги та сум процентів, умовно нарахованих на суму такої допомоги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача в останнє судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового слухання Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами докази і оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
ДПІ у Іршавському районі було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Дари природи" за період з 01.01.2003р. по 01.10.2004р.
За результатами перевірки складено акт перевірки №19-2301\30992935 від 09.03.2005р. (а.с.7-17) та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301\0 від 11.03.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов2язання за платежем податок на прибуток в сумі 63 360 грн., в т.ч. 52800грн. основний платіж та 10 560грн. штрафні(фінансові) санкції. Перевіркою встановлено, що позивачем в серпні 2004р. отримано кошти від Феннич Є.О. в сумі 211 200 грн. Дана сума була оприбуткована в касу підприємства 13.08.2004грн. згідно прибуткового ордеру №45 і перераховано на погашення кредиту (203080 грн.), пені (1159грн.) та прострочених відсотків (6959грн.) по кредитній угоді №К101-03/ПК.......від 31.07.2003р. Підставою для проведення даної операції був договір поруки від 31.07.2003р., який укладено між ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Мукачівської філії (кредитор), ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Дари природи"(боржник) та Феннич Є.О. (поручитель). Податковий орган вважає, що кошти, отримані від Феннич Є.О. є поворотною фінансовою допомогою, що повинна включатись до валового доходу підприємства на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств"№283\97-ВР від 22.05.1997р.
Позивач оскаржив рішення податкового органу в порядку адміністративного оскарження. За наслідком розгляду скарг позивача податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552301/1 від 29.05.2005р.(а.с.18) та №0000552301/2 від 22.08.2005р., згідно яких суми нарахувань залишились незмінними, а до відома позивача доведено нові граничні строки сплати вказаних сум податкових зобов'язань.
Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам діючого законодавства і підлягають визнанню недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2003р. між позивачем та ЗАТ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № К 101-03\ПКЛ. відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 250 000.00 грн. В забезпечення виконання даного договору між позивачем, ЗАТ КБ "Приватбанк" та громадянкою Феннич Є.О. укладено договір поруки, відповідно до п.2 якого у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань по кредитній угоді поручитель разом з боржником в повному обсязі відповідає перед кредитором як солідарний боржник, тобто зобов'язаний виконати його зобов'язання по договору.
На виконання вказаного договору поруки поручителем Феннич Є.О. було внесено на позичковий рахунок грошові кошти в сумі 211 200.00 грн.
Слід зазначити, що зі змісту ст. 512 ЦК України випливає, що виконання обов'язку боржника поручителем є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні. Отже, виконання поручителем Феннич Є.О. зобов'язань позивача, забезпеченого порукою, не тягне за собою припинення зобов'язань за кредитним договором (фінансовим кредитом), а має правовим наслідком тільки заміну кредитора у цьому зобов'язанні.
Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ч.2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в т.ч. і ті, що забезпечували його виконання. Аналізуючи дані норми закону можна зробити висновок, що виконання поручителем зобов’язання за позивача не змінює характеру даних правовідносин, суті, обсягу та умов виконання позивачем зобов’язань по кредитному договорі.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до підставного висновку, що за таких обставин позивач залишається суб’єктом обов’язку. з огляду на що слід визнати, що зміна кредитора у зобов’язанні фінансового кредиту не тягне за собою зміну порядку оподаткування операцій з отримання та повернення фінансового кредиту, встановлених п.п. 7.9.1 та 7.9.2 п.7.9 ст7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств". Така зміна кредитора не тягне за собою виникнення нового зобов’язання (новацію), яке можна було б охарактеризувати як отримання позивачем фінансової допомоги.
Слід зазначити, що фінансовий кредит та поворотна фінансова допомога є різними поняттями. Так, згідно п.п. 1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України від22.05.1997р. №283\97-ВР "Про оприбуткування прибутку підприємств" фінансовий кредит –це кошти, які надаються банком-резидентом... у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Згідно п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 згаданого закону поворотна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають процентів або надання інших видів компенсації, як плати за користування такими коштами.
Таким чином поворотна фінансова допомога в розумінні Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" має наступні обов’язкові ознаки:
- вона надається безпосередньо платнику;
- грошові кошти передаються у користування;
- грошові кошти передаються на визначений строк;
- договори про надання поворотної фінансової допомоги не передбачають нарахування процентів або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.
В даному випадку виконання поручителем зобов’язання за договором поруки не містить ознак поворотної фінансової допомоги, визначених законом. Отже, кошти в сумі 211 200.00 грн., сплачені поручителем, не є для позивача поворотною фінансовою допомогою і не підлягають включенню до його валових доходів. Окрім того, як підставно зазначено судом першої інстанції, боржник, зобов’язання якого виконані поручителем, не взмозі, через відсутність документів первинного обліку відобразити таке погашення у власних регістрах бухгалтерського обліку, так як це є фінансово-господарська операція, що відбувається безпосередньо між банківською установою та поручителем і відповідно є підставою для фіксування лише її учасниками.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна сума поручителем внесена безпосередньо на позичковий рахунок у банківській установі як виконання взятих на себе договірних зобов’язань по договору поруки і не надавалась в користування позивачу.
Відповідно до ч.4 п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються суми фінансової допомоги, які фактично отримано платником і не повернуто на кінець звітного періоду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо безпідставності тверджень відповідача про заниження позивачем валового доходу в зв’язку з не включенням до нього сплаченої поручителем Феннич Є.О. банківській установі суми поруки за договором поруки.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Беручи до уваги вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006р. у справі №5\175-А прийнята на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції та висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою , у відповідності до ст.. 104 КАС України, для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись статтями 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006р. року у справі №5/175-А залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі без задоволення.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий-суддя: Бонк Т.Б.
Судді: Бойко С.М.
Марко Р.І.