У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ “Арсенал - Центр” Лисюка М.О. на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2006 року та на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від                25 жовтня 2006 року.

Зазначеним вироком засуджено  

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язку періодично з'являтись на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_1 на користь Бориспільської центральної районної лікарні 1723 грн.23 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2;

- з ТОВ “Арсенал-Центр” на користь потерпілої ОСОБА_3 334грн.39 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. - моральної шкоди.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27.08.2005 року, керуючи автомобілем МАЗ-543240-2120 з напівпричепом, що належав ТОВ “Арсенал-Центр”, прибув до м. Василькова Київської області, де в порушення Інструкції водія-експедитора, яка забороняла йому проводити навантаження більше 4000 кг., завантажив для транспортування до м. Харкова три бухти оцинкованої листової сталі вагою 4810 кг., 7660 кг., 7680 кг., одну з яких не закріпив належним чином. 29.08.2006 року близько 12 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння,  він керував вказаним автомобілем з вантажем, рухався зі швидкістю 80 км/год. у напрямку м. Харкова і, порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3, “а”, ”б”, 2.9 “а”, 22.2 Правил дорожнього руху, на 48-км. автодороги Київ-Харків в районі с .Іванків з метою об'їзду місця, де проводились ремонтні роботи правої сторони проїзної частини дороги, здійснив перестроювання на ліву смугу руху в тому ж напрямку, внаслідок чого відбулося зміщення бухти оцинкованої сталі вагою 7680 кг. в задній частини напівпричепу вправо та її випадіння на трактор МТЗ-82 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого останнього викинуло з трактору, він отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Ухвалою апеляційного суду Київської  області від 25 жовтня 2006 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ “Арсенал-Центр” Лисюк М.О. доводить, що судом не було враховано те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, порушивши умови трудового договору і завдання на відрядження, неправомірно заволодів транспортним засобом, що належить ТОВ “Арсенал-Центр”, а тому судом помилково не було застосовано ч.3 ст.1187 ЦК України та не покладено на ОСОБА_1 відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_3 Стверджує, що цивільний позов потерпілої в частині моральної шкоди не обґрунтований. Просить рішення суду в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_3 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду про доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, вид та розмір призначеного засудженому покарання, цивільний позов у частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування ОСОБА_2  у касаційному порядку не оскаржено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ “Арсенал-Центр”; під час ДТП керував автомобілем, що належав цьому підприємству; знаходився у відрядженні, оформленому належним чином на три дні з 27.08.2005 року для транспортування товарів, відвантажених зі складу ТОВ “Арсенал-Центр”, що знаходився у м. Василькові Київської області; рухався до м. Харкова і під час керування автомобілем, порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3, “а”, ”б”, 2.9 “а”, 22.2 Правил дорожнього руху, скоїв ДТП, в результаті якої потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Як на досудовому слідстві, так і в суді представниками ТОВ “Арсенал-Центр” не заявлялось про те, що ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом цього підприємства, та не заперечувалось, що на момент скоєння злочину засуджений, який працював водієм-експедитором,  перебував у трудових відносинах з ТОВ “Арсенал-Центр”.

Ту обставину, що ОСОБА_1 порушив свої трудові обов'язки, навантаживши автомобіль більше норми і здійснивши виїзд із запізненням, на що посилається представник цивільного відповідача, не можна  розглядати як неправомірне заволодіння транспортним засобом товариства.   

З огляду на викладене,  твердження представника цивільного відповідача Лисюка М.О. про неправомірність заволодіння ОСОБА_1 автомобілем МАЗ-543240-2120 з напівпричепом, що належав ТОВ “Арсенал-Центр”, і про необхідність звільнення товариства внаслідок цього від обов'язку нести відповідальність за дії свого працівника при керуванні джерелом підвищеної небезпеки,   є безпідставними.

Суд правильно на підставі норм цивільного законодавства вирішив цивільні позови потерпілої ОСОБА_3 до ТОВ “Арсенал-Центр” та Бориспільського міжрайонного прокурора до ОСОБА_1.

         Посилання представника цивільного відповідача Лисюка М.О. про необґрунтованість цивільного позову ОСОБА_3 в частині відшкодування  заподіяної їй моральної шкоди немотивовані.

         З матеріалів справи видно, що потерпіла ОСОБА_3 на обґрунтування цього позову зазначала, що у зв'язку з втратою чоловіка - ОСОБА_2, з яким вона проживала з 1970 року, їй спричинено значні душевні страждання, вона перебувала в стані пригніченості,  постійно відчуває серцевий біль, втрата спокою призводить до постійної втоми, у зв'язку з чим їй необхідний значний проміжок часу для відновлення душевного спокою. Також у судовому засіданні потерпіла заявила, що після смерті чоловіка вона пережила стрес, лікувалася в лікарні,  і таке лікування необхідно продовжити.

Заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої їй злочином, в сумі 100000 грн., з урахуванням розміру і глибини її душевних страждань, на підставі засад розумності і справедливості  правильно був задоволений судом частково та на підставі ст.ст.1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України  стягнуто з власника джерела підвищеної небезпеки - юридичної особи, працівником якої завдана моральна шкода, - ТОВ “Арсенал-Центр”  30000 грн..

Правильно вирішений судом і цивільний позов ОСОБА_3 у частині  відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Підстав для скасування рішення суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ТОВ “Арсенал-Центр” не встановлено.

Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановлених відносно  ОСОБА_1 судових рішень, які б давали підстави для їх зміни чи скасування, у касаційній скарзі не наведено.

З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, вказаних у ст.384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити представнику цивільного відповідача ТОВ “Арсенал-Центр” Лисюку М.О.  у задоволенні його касаційної скарги.

Судді:

Кармазін Ю.М.                        Кліменко М.Р.                       Глос Л.Ф.