У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від  15 грудня  2006 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено  

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого:

- 26.02.1998 року за ч.3 ст.140 на 1 рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку;

- 19.05.2000 року за ч.2 ст.140 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 02.12.2002 року за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі,

-    за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі;

-    за ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі;

-    за ч.2 ст.315 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки        2 місяці позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на  3 роки 2 місяці.

За ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1 в період часу з початку липня до 1 серпня 2006 року біля кладовища, розташованого в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, незаконно зірвав листя дикоростучої коноплі, які переніс до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де з метою особистого вживання шляхом висушування і перетирання виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - маріхуану, вагою 5,5 гр..

У липні 2006 року ОСОБА_1 тричі надавав підсобне приміщення свого будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для незаконного вживання наркотичних речовин, де спільно з ними вживав наркотичні речовини шляхом куріння маріхуани.

ОСОБА_1 у липні 2006 року у приміщенні свого будинку два рази схилив ОСОБА_4 до вживання наркотичних засобів - маріхуани шляхом куріння.

Крім того, ОСОБА_1 виправдано судом за ч. 2 ст. 307 КК України  у вчиненні збуту наркотичного засобу особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст. 309, 315, 317 КК України.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує, що суд, визнавши відповідно до ч.3 ст.299 КПК України недоцільним дослідження доказів по справі,  передчасно без достатніх підстав  і спростування наданих органами досудового слідства доказів виправдав ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. При цьому суд також порушив вимоги закону тим, що не навів  у вироку обвинувачення, яке за ч. 2 ст. 307 КК України було пред'явлено ОСОБА_1,  не вказав мотиви й підстави виправдання, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Крім того, прокурор доводить необґрунтованість застосування ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 315 КК України і  вказує на м'якість призначеного засудженому покарання за сукупністю злочинів. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирок суду не відповідає вимогам ст.334 КПК України та постановлений з істотним порушенням вимог кримінально -процесуального законодавства та з неправильним застосуванням кримінального закону.

Відповідно до ч.4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зазначених вимог судом не дотримано, у а вироку лише вказано про те, що в судовому засіданні обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України свого підтвердження не знайшло.

Також з матеріалів справи вбачається істотне порушення судом кримінально-процесуального законодавства, а саме - вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки суд досліджував докази по справі в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України  в той час, коли ОСОБА_1, як видно  з протоколу судового засідання, не визнав себе винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні і заперечував вчинення збуту маріхуани, зазначаючи, що її нікому не передавав, що потребувало дослідження доказів у повному обсязі з наведенням у вироку відповідних мотивів прийнятого рішення щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні конкретного злочину та його кваліфікації. Цього  судом зроблено не було. Також суд допустив суперечність у своїх висновках, зазначивши в мотивувальній частині вироку про необхідність виключення ч. 2 ст. 307 КК України з обвинувачення ОСОБА_1, а в резолютивній частині вироку - про його виправдання за цим законом без наведення у вироку передбачених законом підстав виправдання.

Тому  рішення суду про виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не можна визнати законним і обґрунтованим.

Крім того, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених  ч.1 ст.309, ч.1 ст.317, ч.2 ст.315 КК України, суд при призначенні йому покарання за ч.2 ст.315 КК України нижче від найнижчої межі санкції цієї статті, порушив вимоги ст. 69 КК України, внаслідок чого за цією статтею кримінального закону і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів і даним про особу засудженого за м'якістю.  

Так, статтею 69 КК України передбачено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахування особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції кримінального закону.

Однак суд, призначаючи ОСОБА_1 за ч.2 ст.315 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України, не навів у вироку жодної пом'якшуючої покарання обставини. В той же час суд послався на те, що ОСОБА_1 раніше  вчиняв злочини, є неодноразово судимою особою, негативно характеризується.

Таким чином, суд безпідставно  застосував ст. 69 КК України і призначив ОСОБА_1   за ч. 2 ст. 315 КК України і за за ст. 70 КК України надмірно м”яке покарання. 

Ураховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_1 від 15 грудня 2006 року  підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

 При новому судовому розгляді суду належить  дослідити  докази по справі  у встановленому законом порядку та при доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів правильно кваліфікувати його дії і призначити покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.

Керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом  першої інстанції, задовольнити.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від  15 грудня  2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Судді:       

Філатов В.М.                         Кліменко М.Р.                              Таран Т.С.