У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 12 грудня  2005 року щодо ОСОБА_1

         Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, судимий:

-21.12.2004 р. за ст. 186 ч. 1 КК України

на два роки позбавлення волі та звільнений

на підставі ст. 75 КК України від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим

строком на один рік,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено два роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.

         Цим же вироком справу щодо ОСОБА_1 у частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України провадженням закрито на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України.

         Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди на користь: ОСОБА_2 - 1200 грн; ОСОБА_3 - 400 грн і ОСОБА_4 - 4500 грн.

         У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення таких злочинів.

3 лютого 2005 року приблизно о 18-ій год. він, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в квартирі ОСОБА_5, що в с. Н. Ланна Карлівського району Полтавської області, таємно викрав з куртки ОСОБА_4 належні останньому  гроші в сумі 4500 грн.

15 березня 2005 року приблизно о 1-ій год. ночі він шляхом виставлення віконного скла проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав музичний центр “Panasonik SA-АК 200” вартістю 1200 грн, що належав ОСОБА_2.

Крім того, як зазначив суд у вироку, ОСОБА_1 3 лютого 2005 року приблизно о 13-ій год. у помешканні ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 шляхом обману та зловживання довірою бабусі потерпілого ОСОБА_6 заволодів мобільним телефоном “SAGEM MYX-5” вартістю 400 грн., що належав ОСОБА_3.

У касаційному поданні прокурором ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у частині закриття справи за епізодом обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає про безпідставність закриття справи щодо  ОСОБА_1 у частині заволодіння засудженим шляхом шахрайства майном на суму 400 грн у зв'язку з декриміналізацією цього злочину, вказуючи, що на момент  вчинення даного злочину викрадення вважалось дрібним, якщо вартість цього майна не перевищувала 393 грн.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, суд виправдав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодом заволодіння майном ОСОБА_3 на суму 400 грн шляхом обману і зловживання довірою зі закриттям кримінальної справи в цій частині на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України у зв'язку з декриміналізацією даного злочину.

Проте вирок щодо ОСОБА_1 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 190 КК України не відповідає вимогам ст. 323 КПК України.

Виходячи зі змісту ст. 51 КУпАП (з урахуванням змін, внесених Законом України від 2.06.2005 року), викрадення чужого майна шляхом шахрайства вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 22.5 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. 6.1.1 пункту 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 Закону. З 01.01.2005 року по 31.12.2005 року податкова соціальна пільга становила 131 грн.

Отже, викрадення чужого майна шляхом шахрайства на момент вчинення 3 лютого 2005 року даного діяння ОСОБА_1 вважалось дрібним, якщо вартість викраденого не перевищувала 393 грн.

Суд при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України та закриття кримінальної справи в цій частині на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України вищенаведені вимоги закону не взяв до уваги та помилково послався при його обґрунтуванні на принцип зворотної дії закону, що пом'якшує покарання, не врахувавши, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2000 року зворотна сила дії закону в часі на цей випадок не поширюється.

Разом з тим, із змісту мотивувальної та резолютивної частин вироку вбачається, що суд допустив істотну суперечність. При виправданні  ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України суд виклав формулювання даного обвинувачення, визнавши його доведеним, кваліфікував дії підсудного  за цією статтею КК України та вирішив питання про стягнення майнової шкоди на користь ОСОБА_3 в сумі 400 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 190 КК України та закриття провадження в кримінальній справі на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України підлягає скасуванню в зв'язку істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 12 грудня  2005 року щодо ОСОБА_1 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 190 КК України та закриття провадження в кримінальній справі на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

Судді:

     Ю.М. Кармазін                        М.Р. Кліменко                      Т.С. Таран