У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 6 червня 2006 року щодо ОСОБА_1

         Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, несудимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з трьохрічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

         У апеляційному порядку справа не переглядалась.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 грудня 2005 року приблизно 8-ої год. 30 хв., керуючи автомобілем “Москвич” д/н НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі Теплогорськ-Стаханов у напрямку м. Стаханова поблизу колишньої шахти “4/2 БІС”, не виконав вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України і створив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої його пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційному поданні прокурором порушується питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і м'якістю покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд всупереч вимогам ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 як від основного, так і додаткового покарання, а також призначив йому м'яке покарання, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, врахувавши заперечення потерпілої ОСОБА_3, яка просила відмовити в задоволенні касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 75, 77 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише тих осіб, які засуджені до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання (крім конфіскації майна), зокрема, у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. При цьому додаткові види покарань, як зазначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Наведені вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України суд до уваги не взяв.

Як вбачається зі змісту вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки суд допустив істотну суперечність, зазначивши в мотивувальній частині вироку про необхідність звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі, однак у його резолютивній частині не вказав про звільнення засудженого з випробуванням тільки від основного покарання і про виконання додаткового покарання реально.

Таким чином суд фактично звільнив ОСОБА_1 як від основного, так і додаткового виду покарання, що суперечить вимогам ст. 75 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Що ж стосується викладеного в касаційному поданні прокурора твердження про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, то воно є передчасним і доводи про це мають бути перевірені при новому судовому розгляді справи. 

         Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 6 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

судді:

     Ю.М. Кармазін                      М.Р. Кліменко                       Т.С. Таран