У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 19 липня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Оболонського  районного суду м. Києва  від 5 травня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого

20 лютого 2006 року за ч. 1 ст. 185 КК України

на 1 рік позбавлення волі, звільненого від

відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 1 ст. 296  КК України  до штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

            На підставі ст. 105 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд матері строком на 1 рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання, призначене ОСОБА_1 вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2006 року, постановлено виконувати самостійно.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 лютого 2006 року, перебуваючи у нетверезому стані, у приміщенні туалетної кімнати ТЦ “Карнаван” у м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із хуліганських спонукань, зняв пісуар із гачків тримання і кинув на підлогу, заподіявши   ТОВ “Векторбуд” матеріальну шкоду на суму 958 грн. 82 коп.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Посилається на те, що до неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не може бути застосовано покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Як убачається з матеріалів справи, і на це посилається суд у вироку, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Проте суд, визнавши неповнолітнього ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 296  КК України,  усупереч вимогам закону суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

Разом із тим, відповідно до статей 99 і 101 КК України до особи, яка на момент постановлення вироку не досягла 16 років, не можуть бути застосовані й інші види покарань, передбачені санкцією ч. 1 ст. 296  КК України, - арешт та обмеження волі.

Оскільки у цьому випадку жодний вид покарання не може бути застосований до засудженого ОСОБА_1 як до неповнолітнього, то, виходячи з роз'яснень, які містяться у ч. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, вирок суду щодо нього підлягає зміні зі звільненням засудженого від покарання на підставі ст. 7 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України,                 колегія суддів

у х в а л и л а :

           касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Вирок Оболонського  районного суду м. Києва від 5 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити і на підставі ст. 7 КПК України звільнити його від покарання.

У решті вирок залишити без змін.

    С у д д і :

         Верещак В.М.                    Гошовська Т.В.                       Мороз М.А.