Справа № 2-130/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    09 червня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

прокурора Лугового О. Є.,

представника відповідача Кузьменка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання протиправним рішення про визначення розміру пенсії по інвалідності як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС,-

В С Т А Н О В И В :

    Позивач, ОСОБА_2, подав до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, у якому у якому заявив позовні вимоги: 1). визнати не чинними (протиправними) рішення (дії) з боку Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області у відмові привести розмір його пенсії з березня 2010 року до розмірів, визначених нормами статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2). зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області привести розмір його пенсії з березня 2010 року до розмірів, встановлених нормами статей 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та надалі здійснювати її виплату, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом: за статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; за статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 10 мінімальних пенсій за віком; за статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлює, що «у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю…». В обґрунтування своїх позовних вимог у позові ОСОБА_2 по суті зазначив про те, що він як інвалід I групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, та як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом. Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області рішенням від 25 березня 2010 року відмовило позивачеві привести розміри пенсій у відповідність з дійсними розмірами, визначеними у вказаному Законі, внаслідок чого позивач і вважає такі діяння відповідача неправомірними через не проведення відповідних перерахунків.

    На основі ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» через неспроможність позивача внаслідок фізичного стану самостійно захистити свої права та реалізувати процесуальні повноваження у справу вступив прокурор Семенівського району Чернігівської області з метою здійснення у суді представництва інтересів ОСОБА_2.

    До судового розгляду справи прокурор змінив первісні позовні вимоги ОСОБА_2, подавши до суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, у якій, посилаючись на законодавство, зазначив про те, що позивач має право на перерахунок пенсій з 01 листопада 2006 року. У заяві прокурор просив: поновити строк позовної давності; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області зробити ОСОБА_2 з 01 листопада 2006 року перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області недоплачену пенсію за період з 01 листопада 2006 року по теперішній час з урахуванням виплачених сум (а.с. 26-29).

    Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, не погоджуючись з позовом та із заявою про зміну позовних вимог, подавало суду письмові заперечення як проти позову (а.с. 17-19), так і проти змінених позовних вимог (а.с. 26-29), зміст яких зводиться до того, що відповідач вимоги позивача не визнає, вважаючи свої рішення про нарахування позивачеві пенсій у наявних розмірах правомірними.

    Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, був повідомлений про розгляд справи судом, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, де не заперечив проти представництва його інтересів в суді прокурором Семенівського району Чернігівської області (а.с. 23).

    У судовому засіданні прокурор Семенівського району Чернігівської області Луговий Олександр Євгенович позов та заяву про зміну позивних вимог підтримав повністю та пояснив про те, що для задоволення вимог позивача у зміненому прокурором обсязі є всі підстави.

    Представник відповідача, головний спеціаліст-юрисконсульт Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області Кузьменко Сергій Михайлович, у судовому засіданні як первісні вимоги позивача, так і змінені прокурором вимоги, не визнав повністю та пояснив про те, що, на його думку, доводи сторони позивача про протиправність діянь відповідача є безґрунтовними.

    Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за потрібне вирішити позов за наступних обставин.

    У справі встановлено, що позивач є пенсіонером і внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році, визнаний інвалідом I (першої) групи та належить до 1 (першої) категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказані обставини підтверджуються відомостями копії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та копії вкладки до посвідчення, копії пенсійного посвідчення (а.с. 10), даними копії довідки медико-соціальної (експертної) комісії про встановлення групи інвалідності (а.с. 11).

    23 березня 2010 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, де він перебуває на обліку як пенсіонер (а.с. 5), із заявою про нарахування по суті державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (копія заяви позивача на а.с. 6), але в проведенні перерахунку відповідачем йому було відмовлено (копія рішення відповідача на а.с. 7).

    У рішенні про відмову позивачеві у перерахунку пенсій від 25 березня 2010 року відповідач послався на те, що перерахувати пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачеві неможливо тому, що розмір пенсії для інвалідів щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з 01.01.2006 року обчислюється в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, затвердженого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» починаючи з липня 2008 року інвалідам І групи (крім учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено розмір пенсії 710 гривень 00 копійок, а розмір додаткової пенсії в 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.11.2009 р. розмір додаткової пенсії становить 171 гривня 90 копійок. (573 гривні х 30 %). За документами пенсійної справи, як стверджує відповідач, пенсія позивачеві призначена і виплачується згідно діючого пенсійного законодавства.

За наведених обставин суд убачає за необхідне позов задовольнити частково з нижчеприведених підстав.

Відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачеві виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не за постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 (першої) категорії, які є інвалідами І (першої) групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів І (першої) групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

З таких підстав правильним і таким, що відповідає вимогам закону суд убачає висновок про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 10 мінімальних пенсій за віком, та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2, 4 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України  суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за вказаними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України, котрою керується відповідач, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Зі змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» убачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем по суті гарантованого Конституцією України права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому відмова відповідача у перерахунку пенсій позивачеві у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

При таких даних суд убачає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії виходячи з нижчевикладеного.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з цими змінами було встановлено таке.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами I групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по I групі інвалідності щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 220 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право, починаючи з 31 жовтня 2006 року і по цей час (за виключенням періоду часу з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року) на перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком згідно із ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позов частково, виходячи з правил ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України про недопущення ущемлення прав осіб, яких представляють у суді визначені законом органи, суд убачає за необхідне взяти за основу лише первісні позовні вимоги ОСОБА_2, зазначені ним у позові, а не збільшені прокурором вимоги, через те, що прокурор, змінивши позовні вимоги, припустився непоправної істотної помилки, заявивши по суті про необхідність здійснення перерахунку позивачеві державної пенсії по інвалідності у розмірі тільки 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі лише 50% мінімальної пенсії за віком (такий розмір встановлений для потерпілих 1 (першої) категорії, які є інвалідами ІІІ (третьої) групи, котрим позивач не є, бо являється інвалідом І (першої) групи), а не державної пенсії по інвалідності у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, як цього потребує позивач, чим значно необґрунтовано звузив обсяг існуючих пенсійних прав позивача ОСОБА_2, що при представництві прокурором інтересів громадянина у суді є неприпустимим.

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд відкидає всі вищезазначені доводи сторони відповідача про необґрунтованість законних вимог позивача, оскільки вони зовсім не спростовують положень вказаних судом правових норм, якими мав керуватись відповідач, розглядаючи заяву позивача про перерахунок пенсій.

    Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання протиправним рішення про визначення розміру пенсії по інвалідності як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області від 25 березня 2010 року щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсій ОСОБА_2 у розмірах відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області здійснити з 23 березня 2010 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком згідно із ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_2 оплачені при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Від сплати державного мита за подачу позову і розгляд цивільної справи сторони на підставі п. п. 18, 34 ст. 4 Декрету Міністрів Кабінету Міністрів України «Про державне мито» – звільнити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                    О. І. Гнип