ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-12/243-5/281 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"27" серпня 2007 р. 17:45 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокимова І.В., при секретері Чорної М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкерманський завод марочних він” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20)
до: Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (99042, м. Севастополь, вул. 7 листопада, 3)
про визнання податкового повідомлення-рішення № 298 від 28.04.05р. недійсним,
Представники сторін:
Позивач - Романенко Богдан Іванович, представник, довіреність № 10-10/24 від 12.01.07, ТОВ "Інкерманський завод марочних вин";
Відповідач - Шульга Кристина Володимирівна, представник, довіреність № 4020/10 від 23.05.07, Державна податкова інспекція в Балаклавському районі м.Севастополя;
Відповідач - Зінченко Юлія Віталівна, представник, довіреність № 4700/10 від 12.06.07, Державна податкова інспекція в Балаклавському районі м.Севастополя;
встановив:
У липні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі –Інспекція) № 298 від 28.04.2005 р.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.09.2005 р. у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 р. рішення господарського суду м. Севастополя від 16.09.2005 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.09.2005, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 скасовані, справа № 20-12/243 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 30.07.2007 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.
01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб’єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово, шляхом звернення до суду.
Проаналізувавши суб’єктний склад та характер правовідносин, суд вважає, що звернення позивача до суду із вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 298 від 28.04.2005 є публічно-правовим спором, підвідомчим адміністративним судам України.
Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін , суд
В с т а н о в и в :
28 квітня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення № 298, яким позивачу донарахований акцизний збір у розмірі 18.072грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 903,60 грн. (а.с. 7).
Актом камеральної перевірки №15-128/3/3075/10 від 27 квітня 2005 року встановлено, що позивач 20 січня 2005 року надав розрахунок акцизного збору за грудень 2004 року, яким не відніс до оподаткування 30.690 літрів алкогольних напоїв, що були експортовані у грудні 2004 року, однак не підтвердив довідкою банку сплату експортованого підакцизного товару у грудні 2004 року, а тому у цьому податковому періоді платник був зобов’язаний оподаткувати вартість вказаного об’єму алкогольних напоїв. Такі дії привели до заниження та не сплати акцизного збору за грудень 2004 року в сумі 18.072грн. (а.с. 8).
Як слідує з письмових доказів, 29 грудня 2004 року позивач здійснив поставку на експорт підакцизної продукції –30.690 літрів (вино „Бастардо Старий Крим”, „Древній Херсонес” та інше) загальною митною вартістю 304.063,73грн. чи 57.307,80 доларів США, що підтверджує п’ятий аркуш („примирник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД- 2 (МД-3) №123000001\4\0006212 з зазначенням митним органом напису про фактичний вивіз 4 січня 2005 року експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с. 35, 59-60).
9 лютого 2005 року на рахунок позивача по вказаній операції надійшла валютна виручка у сумі 57.307,80 доларів США, про що позивач 18 лютого 2005 року отримав від Севастопольської філії Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” довідку за № 04-5/477 (а.с. 63).
Надходження валюти за вказану експортну операцію також підтверджують рахунок-фактура № 1 від 1 грудня 2004 року та платіжний документ (а.с. 61-62).
Довідки банку №04-5/245 від 28 січня 2005 року, на яку є посилання в акті перевірці (а.с. 8), та № 045\756 від 15 березня 2005 року про надходження 127.867,14 доларів США (а.с. 36) стосуються інших операції експорту, а тому судом як доказ не приймаються.
20 січня 2005 року позивач надав до податкового органу розрахунок акцизного збору за грудень 2004 року, відповідно якому не відніс до оподаткування частку вартості алкогольних напоїв і застосував пільгу по акцизному збору у сумі 18.072грн. (а.с. 58).
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” № 329/95-ВР від 15 вересня 1995 року (зі змінами) українські підприємства-виробники алкогольних напоїв, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації на третій робочий день. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.
Також, порядок та терміни сплати встановлені розділом шостим Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 111 від 19 березня 2001 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 року за № 295/5486.
Згідно частині 2 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" № 18-92 від 26 грудня 1992 року (зі змінами на час здійснення експорту) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:
-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються;
-або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Стаття 3 того ж Декрету передбачає об'єкт оподаткування. Наприклад, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, обсяги відвантажених підакцизних товарів чи вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України.
А частиною 2 статті 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” № 329/95-ВР від 15 вересня 1995 року передбачені пільги по сплаті акцизного збору. Так, згідно підпункту „г” пункту 2 статті 3 Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.
Відповідно до пункту 7.1. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору експорт та надходження іноземної валюти на валютний рахунок платника збору повинні підтверджуватись: 1) довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника та 2) оригіналом п'ятого аркуша („примирник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД- 2 (МД- 3) з зазначенням митним органом напису про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
На підставі вказаного, суд дійшов до висновку про те, що позивач не був зобов’язаний сплачувати акцизний збір по вказаній вище експортній операції, тому що платник здійснив експорт за умовою надходження валюти на свій валютний рахунок, що підтвердив належними документами - оригіналом п'ятого аркуша вантажної митної декларації та довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника.
Такі документи на час камеральної перевірки були в наявності, а тому дії податкового органу по донарахуванню збору та застосуванню штрафних санкцій є незаконними, а прийняте податкове повідомлення-рішення є недійсним.
Суд вважає, що для визначення дати виникнення податкових зобов'язань по акцизному збору не має значення ні дата надходження валютної виручки, ні дата складення банком довідки про це надходження. Тому що першою із подій була поставка товару (експорт), з якою закон пов’язує виникнення податкового зобов’язання і, як слідство, застосування пільги до виниклих зобов'язань.
Також позиції дотримується судова практика. Так, у постанові Верховного Суду України від 3 червня 2003 року (за східним випадком, але з податку на додану вартість) вказано, що юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення податкового зобов’язання є перша із події – поставка чи оплата товару, а ні дата оформлення напису в митної декларації про фактичний вивіз за межи митної території товару, а тому платник мав право на пільгу у податковому періоді, в якому відбулась перша із подій.
Крім того, суд вважає помилковою думку відповідача про те, що позивач повинен був сплатити у грудні 2004 року акцизний збір, а отримав в іншому податковому періоді довідку банку застосувати пільгу, про що вказати у розрахунку акцизного збору за цей інший податковий період.
Така позиція суперечить принципам оподаткування, тому що застосувати пільгу можливо тільки до операцій певного податкового періоду, в якому платник мав певний об’єкт оподаткування.
Також суд вважає, що частина 2 статті 5 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” регулює інші правовідношення, чим у даній справі.
Зокрема, ця норма передбачає повернення з бюджету сплаченого акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства у разі реалізації алкогольних напоїв на експорт (тобто помилкова, передчасна чи надмірна сплата збору) чи обміну їх на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором при пред'явленні підтверджуючих документів (договору на товарообмінні операції, вантажної митної декларації). Однак позивач не здійснював передчасної оплати акцизного збору і не мав товарообмінних операцій.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №298 від 28 квітня 2005 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Інкерманський завод марочних вин” податкового зобов’язання по акцизному збору у сумі 18.072грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 903,60грн., усього 18.975,60грн.
3. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокимов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
31.08.2007
Розсилка:
1. ТОВ „Інкерманський завод марочних він” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20)
2. ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя (99042, м. Севастополь, вул. 7 листопада, 3)
3. Справа
4. наряд