ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-10/386-2/019-12/216-5/280 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"30" серпня 2007 р. 10:20 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокимова І.В., при секретері Чорної М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом: Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м. Сімферополь, пр. Кирова, 51 - 52/10-а)
до: Закритого акціонерного товариства “Морбуд” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 25)
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 10588,42 грн.,
Представники сторін:
Позивач - не з’явився, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів України;
Відповідач - Афанасьєва Тетяна Арсентіївна, представник, довіреність № 360 від 23.07.07, ЗАТ "Морбуд";
встановив:
У липні 2005 року відділення Фонду звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з ЗАТ “Морбуд” штрафних санкцій в сумі 10 588,42 грн. за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду від 15.09.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2005, у задоволенні позову відмовлено з мотивів пропуску позивачем визначеного статтею 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 15.09.2005, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2005 скасовані, справа №20-10/368-2/019-12/216 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 30.07.2007 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.
01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.
Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику відповідача, роз'яснені його процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представника відповідача, суд
В с т а н о в и в :
Відповідно до Положення про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду, це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладено контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету відділення штрафних санкції підприємствами, установами, організаціями за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню штрафних санкції у випадках їх несплати в судовому порядку.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.91р. (з подальшими змінами та доповненнями від 05.07.01р.) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№ 875-12 від 21.03.91р. для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік –встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Відповідно до п. 5 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів (далі – Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестовано спеціальною комісією підприємства з урахуванням представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.91р., підприємства, установи і організації, на яких кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, щорічно оплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України штрафні санкції.
Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної платні на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом.
Вказані відрахування відповідач не провів.
Згідно звіту, форми 10-ГП про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік, представленому відповідачем на адресу позивача, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 5 чоловік від загальної кількості працюючих на підприємстві, фактично на підприємстві працювало в звітному періоді 3 чоловіка, не створених робочих місць для інвалідів за вісь період 2002 року складає 2 чоловіка Середня річна заробітна платня на підприємстві за 2002 рік складала 5294,21 грн. (а.с. 6).
Таким чином, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів в 2002 році 10588,42 грн.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(в редакції від 05.07.01р.) цільові засоби визначені як штрафні санкції.
Відрахування в Севастопольське відділення Фонду соціального захисту інвалідів України (далі Фонд) не носять характер обов'язкових платежів, а є штрафною санкцією за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не залежать від наявності або відсутності прибутку, а ст. 124 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України гарантують Фонду право звертатися до суду з даними вимогами.
Оскільки відрахування до Фонду носять характер штрафних санкцій за не створення робочих місць підприємство повинне нести відповідальність у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місце.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів обґрунтованими, але не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 5 Прикінцевих Положень Господарського кодексу України, суд застосовує вимоги цього кодексу.
Згідно статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф.
Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету уразі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Враховуючи норми статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено адміністративно-господарський штраф – окремий вид адміністративно-господарських санкцій.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При цьому строк, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, не є строком позовної давності.
День виявлення порушення відповідачем статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є день надання статистичної звітності про чисельність працевлаштованих інвалідів, тобто 02.02.2003р.
Таким чином, встановлений Господарським кодексом строк для застосування штрафних санкцій пропущений.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокимов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
31.08.2007
Розсилка:
1. Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, м. Сімферополь, пр. Кирова, 51 - 52/10-а)
2. ЗАТ “Морбуд” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, 25)
3. Справа
4. наряд