ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          16 квітня 2010 року                                                                                   Справа № 2-а-1036/10                            

 Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Туренко С.І.,  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», -                                                                          

       ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але оскільки таке підвищення не виплачується, просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, зобов'язати відповідача здійснювати виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитині війни, стягнути судовий збір.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 30.03.2010 р.   постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Позивач є пенсіонером та має статус дитини війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195/ІV від 18.11.2004 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується за 30 % мінімальної пенсії за віком. Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2007 рік згідно пунктом 12 статті 71 Закону України «Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме положення пункту 12 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальній захист дітей війни», з урахуванням статті 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативно-правового акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідно до ст. 85 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Проте в Законі України «Про Державний бюджет на 2007 рік» видатків на фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачено. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дане підвищення позивачу виплачувалося в повному обсязі згідно з вимогами діючого законодавства. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно зі ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином. Приймаючи рішення, Конституційний Суд України не має компетенції відновлювати дію положень, що діяли раніше. У зв'язку з тим, що Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм Закону України «Про соціальній захист дітей війни», що діяли до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України», застосовувати положення ст.6 у редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 01.01.2008 року правових підстав немає. Згідно ухвали Конституційного Суду України № 27-у/2009 від 22.05.2009 року суд дійшов висновку, що у частині третій ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім Цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" № 2195/ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. В статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" № 2195/ІV зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, отже для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні правові підстави.  З метою усунення суперечностей та збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 530 від 28 травня 2008 року, в якій були врегульовані окремі питання стосовно захисту соціальних прав громадян, в тому числі тих осіб, на яких поширюється правовий статус дітей війни. Кабінет Міністрів України 03.02.2002 року прийняв Постанову «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1, в якій встановив, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка нараховується підвищення, передбачені Законом України «Про соціальних дітей війни». Також відповідач просив застосувати річний строк звернення до адміністративного суду. У запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1, 2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Однак, згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року), Конституція України у ст. 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії – щомісячне довічне утримання чи державна допомога, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплат пенсії за законами України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів ПФУ, тому зважаючи на наявність прямої норми Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами ст. 8 Конституції України та вимог ч. 3 ст. 99 КАС України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений строк для звернення до суду не є підставою для відмови у задоволенні позову та при наявності заяви сторони відновлюється судом. Тому суд вважає необхідним поновити позивачу строк на звернення до суду за захистом своїх прав шляхом розгляду справи по суті заявлених вимог.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня -410,06 грн. , з 1 жовтня - 415,11 грн.

Тому за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось , що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

        Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

Згідно з ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб , що втратили працездатність , складав – з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Сєвєродонецьку Луганської області зробити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Згідно з п.1. ч.2 ст. 162  КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Оскільки позивач є людиною похилого віку, визнаний «дитиною війни» у встановленому Законом порядку, є пенсіонером, суд, враховуючи його майновий стан, доходить до висновку про можливість та необхідність звільнення позивача від сплати судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок, і, оскільки суд дійшов висновку про звільнення позивача від сплати судових витрат, зазначена сума підлягає поверненню на користь позивача з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька.

На підставі викладеного, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2,17,18,88,99,100,122,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду для захисту порушених прав свобод та інтересів.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України м. Сєвєродонецька Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період  з 09.07.2007  року по 31.12. 2007, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України м. Сєвєродонецька Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести відповідні виплати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Повернути з місцевого бюджету міста Сєвєродонецька Луганської області ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 гривні 40 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            СУДДЯ:                                                                                                     С.І. ТУРЕНКО