Справа № 2-2895/10

0531

   Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 травня 2010 року                                               м. Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого – судді Машкіної Н.В.,

при секретарі – Стрельченко К.А.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. та з 25.02.2010р., -

            В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача  в якому просить визнати дії УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у відповідності до ст.ст. 50, 54 ч.4, 67 ч.3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. та з 25.02.2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», неправомірними; зобов’язати УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька перерахувати та виплатити пенсію (основну та додаткову) 17.04.2007р. по 30.11.2007р. як інваліду 3 групи 1 категорії та з 25.02.2010р. як інваліду 2 групи 1 категорії - особі постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст.ст. 49-50, 54 ч.4, 67 ч.3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, до 25.02.2010 р. - інвалід 3 групи, з 25.02.2010 р. – інвалід 2 групи за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримує пенсію за інвалідністю.

Зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право отримувати основну пенсію до 25.02.2010 р. у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 25.02.2010 р у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач звернувся до відповідача із заявою на перерахунок пенсії з урахуванням зазначених розмірів державної і додаткової пенсії.

В перерахунку пенсії позивачу було відмовлено, тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог позивача наполягала, посилаючись на доводи, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька надав суду письмові заперечення, в яких позов не визнав і просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що виплата пенсії позивачу здійснюється відповідно до діючого законодавства, а також просив розглянути справу у його відсутність.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, то позивач віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що  підтверджується  посвідченням  серії  НОМЕР_1 від 20.02.2007 року (а.с.14), 12.02.2007 р. визнаний інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 005674 (а.с.12), 25.02.2010 року визнаний інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-07 № 032211 (а.с.13).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року, відповідача було зобов’язано перерахувати позивачу пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст. 50, 54 ч.4, 67 ч.3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та 50% від мінімальної пенсії за віком з 01.12.2007 року.  

             При цьому, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. як інваліду 3 групи 1 категорії та з 25.02.2010р. як інваліду 2 групи 1 категорії - особі постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст.ст. 49-50, 54 ч.4, 67 ч.3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »  з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.9-11).  

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов’язкового пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється  виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадянина України про отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України « Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначенні Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров ’ я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до вказаної категорії 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаної категорії у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ’ ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами статті 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частина 3 статті 54 та стаття 50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюються нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Конституційним Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, які були чинними до внесення змін від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою для даної категорії встановлено нижній розмір державної пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижчій розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених до першої категорії, та у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у працюючих інвалідів 2 і 3 груп чоловіків – 25, а у жінок – 20 років страхового стажу – за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначення згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причини хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині визнання мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену ст. 8 ЦПК України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини.

Згідно ч.3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, та 22 гривень 30 копійок, що визначені Постановою Кабінетів Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 03 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними Постановою № 894 від 01.09.2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнений порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якщо «порядок» відповідає на питання «як, яким чином», то «розмір» - «скільки».

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру  прожиткового мінімуму, встановлений Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік .

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Крім того, за приписами ст. 22 Конституції України Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відмова в перерахунку пенсії Управлінням позивачу ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача по  відмові в проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у відповідності до ст.ст. 50, 54 ч.4, 67 ч.3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. та з 25.02.2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - є неправомірними, вимоги позивача слід задовольнити у повному обсязі та йому необхідно перерахувати основну та додаткову пенсію з 17.04.2007р. по 30.11.2007р.  у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та з  25.02.2010 р у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, також з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. компенсуються за рахунок держави.

             На підставі ст.ст. 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про Державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

      Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. та з 25.02.2010р. – задовольнити в повному обсязі.

    Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_2 у відповідності до ст.ст. 50, 54 ч.4, 67 ч.3, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. та з 25.02.2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з  17.04.2007р. по 30.11.2007р. відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька зробити ОСОБА_2 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю з 17.04.2007р. по 30.11.2007р. відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з  25.02.2010р. відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька зробити ОСОБА_2 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю з 25.02.2010р. відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 75 відсотків від мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом  подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії  до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: