Справа № 2-2377/10

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого – судді Масенко Д.Є.

при секретарі – Філатовій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальним майном Луганської міської ради про встановлення факту та визнання права власності, -

встановив:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив встановити факт проживання однією родиною зі спадкодавцем ОСОБА_2 більше 5 років до відкриття спадщини; встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла ОСОБА_2, з якою він був в зареєстрованому шлюбі  до 1994 р. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована в АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що є спадкоємцем четвертої черги, але нотаріус відмовляє йому в видачі свідоцтва про спадкування на підставі того, що на момент смерті спадкодавця позивач не входив до кола спадкоємців за законом.

Позивач вважає, що є спадкоємцем четвертої черги, оскільки проживав однією родиною з ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини не менше 5 років. На момент смерті ОСОБА_2 позивач не входив до кола спадкоємців за законом. Право на наслідування після смерті ОСОБА_2 виникло у позивача після набрання чинності ЦК України 2004 р. Крім позивача інших спадкоємців не має. Після смерті ОСОБА_2 спадщину, крім позивача, ніхто не прийняв.

Позивач з  ОСОБА_2 був у шлюбі з 05.11.1983 р., який було зареєстровано в Ленінському РАГС м. Луганська. 12.04.1994 р. шлюб було розірвано, але подружні відносини між ними не припинялись. Вони проживали разом, вели спільне господарство, та мали взаємні права та обов’язки. Шлюб було розірвано у зв’язку з тим, що планувався переїзд на постійне місце проживання до Росії. При реєстрації та розірванні шлюбу ОСОБА_2 прізвище не змінювала.

Факт проживання позивача з ОСОБА_2 однією родиною протягом 19 років підтверджується  придбанням спільного майна, позначкою в домовій книзі про спільну прописку, актовими записами про реєстрацію та розірвання шлюбу, про смерть, квитанціями про сплату комунальних послуг, квитанціями про сплату послуг з поховання спадкодавця .  Після смерті дружини позивач залишився проживати в квартирі, він несе необхідні витрати на утримання квартири.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, надали відповідні пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав письмову заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову не заперечує та просить розглянути справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення, покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла ОСОБА_2, з якою позивач до 1994р. перебував у зареєстрованому шлюбі.  Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована в АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, заповітів від її імені на території Луганської області не посвідчувалось. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.14), копією договору міни (а.с.15), довідкою (а.с.35).

Позивач проживав з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі до 1994р., а після його розірвання продовжував мешкати з ОСОБА_2 однією родиною до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 Зазначене підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, фактом реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6,11,12).

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на  спадкування  за  законом мають особи,  які  проживали  зі  спадкодавцем  однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина  відкривається   внаслідок   смерті   особи   або оголошення її померлою.

На підставі ст. 1268 ЦК України спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270  ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

    Статтею 1270 ЦК України встановлено, що для   прийняття  спадщини  встановлюється  строк  у  шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пунктом 5 Заключних та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила   книги   шостої   Цивільного   кодексу   України застосовуються також до спадщини,  яка  відкрилася,  але  не  була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

    З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач мешкав разом із спадкодавцем однією родиною не менш 5 років до часу відкриття спадщини та може бути включений до 4 черги спадкоємців у зв’язку з чим з має право на отримання спадщини.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України,   ст.ст. 1220, 1264,1268,1270 ЦК України, п.5 заключних та перехідних положень ЦК України 2004р., суд –

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати факт проживання ОСОБА_1 однією родиною зі спадкодавцем ОСОБА_2 більше 5 років до відкриття спадщини.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Головуючий: