ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2010 р. Справа № 2a-717/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
предстанвика позивача - Борсук Д.Я.,
представника відповідача - Ласійчук О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації №7, вул. Г. Мазепи, 66, м. Івано-Франківськ,
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ,
про скасування рішень № 4480 та № 4481 від 16.11.2009р.,-
ВСТАНОВИВ:
01 березня 2010 року Житлово-експлуатаційна організація №7 (надалі-позивач) звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську (надалі-відповідач) про скасування рішень № 4480 та № 4481 від 16.11.2009р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 16.11.2009 року винесено рішення за № 4480 та № 4481 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України до Житлово-експлуатаційної організації №7, вважає його незаконним, оскільки застосовані штрафні санкції суперечать вимогам пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що Житлово-експлуатаційна організація №7 не погоджується із винесеним управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську рішенням про стягнення з них штрафу в розмірі 3831,33 гривень та нарахованої пені в розмірі 7874,34 гривень за період з 22.12.2008 року по 31.08.2009 року та про стягнення з них штрафу в розмірі 306,67 гривень та нарахованої пені в розмірі 119,34 гривень за період з 22.06.2009 року по 23.09.2009 року, оскільки дані санкції застосовані із порушеннями та у невідповідністі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську правомірно винесено рішення № 4480 та № 4481 від 16.11.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України житлово-експлуатаційній організації №7, а підстави для звільнення від відповідальності позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, відсутні. Просив в задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, наявні у справі матеріали та оцінивши досліджені докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до положення статті 4 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Статтею 17 даного Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В статті 18 даного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач та відповідач є суб’єктами відносин системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не суб’єктами господарських відносин. В зв’язку з цим, відносини щодо порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, є календарний місяць.
Згідно положень статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплатив страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. А відповідно до частини 2 статті 106 даного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 вищевказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно. За наявності вищезазначених обставин, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду у визначеному законом порядку виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику для сплати.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно з п.п. 5.1.4. п. 5.1. ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованіїми особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до п. 2.1. п.2 «Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування»затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 р. № 2-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 р. за № 212/6500, документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання платника до бази платника є - за зобов’язаннями, які самостійно визначаються платником - розрахунки, у тому числі нові розрахунки, що містять виправлені показники, та інші документи, які подаються платниками до органів ПФУ в порядку та терміни, що встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування платежів. Згідно з п.п.4.2.1. п. 4.2. п. 4 зазначеного Порядку № 2-4 від 19.01.2002 р. зобов'язання самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках шляхом автоматичного перенесення явних і електронної бази звітності. Нарахування зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводяться у графах «Належить до сплати»згідно з даними розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач є страхувальником, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивачем здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, однак за період з 22.12.2008 року по 31.08.2009 року та з 22.06.2009 року по 23.09.2009 року було допущено порушення строків сплати даних внесків. Враховуючи наведене, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 16.11.2009 року винесло рішення № 4480 про стягнення з них штрафу в розмірі 3831,33 гривень та нарахованої пені в розмірі 7874,34 гривень за період з 22.12.2008 року по 31.12.2009 року та рішення №4481 про стягнення з них штрафу в розмірі 306,67 гривень та нарахованої пені в розмірі 119,34 гривень за період з 22.06.2009 р. по23.09.2009 року.
З матеріалів справи слідує, що позивач, в обгрунтуваня позовних вимог посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2007 року, проте згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонд України в м. Івано-Франківську задоволено, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2007 року у справі № ПА-6117 скасовано. Крім того в позовній заяві представники позивача посилаються на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009року якою розстрочене виконання рішення суду від 12.03.2009 року по справі № 2а-110/09/0970 про стягнення з ЖЕО №7 м. Івано-Франківська на користь уПФУ в м. Івано-Франківську 204191, 40 гривень заборгованості на 6(шість) місяців рівними частинами. Тобто, згідно даної ухвали місячний розмір мав би становити 34031,90 гривень, проте згідно досліджених даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ЖЕО №7 встановлено, що ЖЕО №7 не виконували своє зобов’язання згідно ухвали від 04 серпня 2009 року, якою розстрочене виконання рішення суду від 12.03.2009 року по справі №2а-110/09/0970.
В судовому засіданні встановлено, що житлово-експлуатаційна організація №7 за спірний період з 22.12.2008 року по 23.09.2009 року надавала розрахунки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нарахувала суму страхових внесків, яка вносилася управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача. З розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку страхувальника (Розділ №1 - 1-5%) рішення № 4481 та (розділ №2 - 4%, 32%, 42%) рішення №4480 визначені в розрахунках та нараховані страхові внески за період з 22.12.2008 року по 23.09.2009 року Житлово-експлуатаційна організація №7 сплачувала з порушенням строку, встановленого пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, в контексті даного спору, суд приходить до переконання, що у відповідача наявне право застосовувати фінансові санкцій та нарахувати пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яке застосоване ним правомірно та відповідно до чинного Законодавства України без жодних порушень, а підстав для звільнення від відповідальності житлово-експлуатаційної організації №7 за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду судом не встановлено.
На підставі наведеного, в даному випадку, відповідач по справі, при прийнятті рішеннь № 4480 та №4481 від 16.11.2009 року діяв виключно в межах, на підставі та у спосіб, встановлених законодавством України, прав та інтересів позивача не порушував, внаслідок чого, позовні вимоги позивача щодо скасування вищевказаних рішень не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 21.06.2010 року.