ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"17" липня 2007 р. Справа № 10/249-07
За позовом | Дочірнього підприємства „Стара Фортеця”, м. Київ |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг”, Київська обл., с. Гостомель |
про | стягнення 40 121,01 грн. |
Суддя Тищенко О.В.
Представники:
Від позивача: | Бондаренко Н.І., представник за довіреністю від 25.05.2007; |
Від відповідача: | Андріїшина К.І., представник за довіреністю №307 від 15.06.2007 р. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У травні 2007 р. Дочірнє підприємство „Стара Фортеця” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ „Агрохолдинг” на підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України заборгованості по оплаті за поставлений товар в розмірі 36 500,92 грн., 3 077,08 грн. пені, 3% річних у розмірі 543,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог та у письмових поясненнях ДП „Стара Фортеця” посилається на наступне:
- між позивачем та відповідачем були укладені договір поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005, за яким відповідач здійснював поставки морквяних виробів для виготовлення позивачем консервованої овочевої продукції, а також договір поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005, за яким позивач виготовляв і поставляв відповідачу консервовану овочеву продукцію;
- позивач повністю виконав свої договірні зобов’язання, поставивши відповідачеві продукцію в передбаченій договором №26/12-05 від 26.12.2005 та додатковою угодою №1 від 28.12.2005 кількості згідно видаткових накладних ЯГ-0000005 від 19.01.2006 та СФ-0000019 від 02.10.2006;
- зазначення у видатковій накладній СФ-0000019 від 02.10.2006 в графі „підстава” неіснуючого договору №1 від 03.01.2005 є бухгалтерською опискою і не може бути доказом невиконання позивачем взятих на себе зобов”язань за договором поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005;
- здійснюючи поставку морквяних виробів позивачеві за договором №П-19/07-05 від 19.07.2005, відповідач у видаткових накладних від 08.12.2005 (№РН-0001919), від 16.12.2005 (№РН-0001988) у графі „замовлення” зазначає неіснуючий договір №ДГ-0000227 від 01.06.2005, але при цьому не вважає, що поставки морквяних виробів відбулися не в рамках договору поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005;
- відповідач не дотримався вимоги пункту 3.11. договору №26/12-05 від 26.12.2005, за яким він був зобов’язаний оплатити кожну поставлену партію товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки партії товару, таким чином, не пізніше 02.11.2006 відповідач мав оплатити поставлену партію товару згідно видаткової накладної СФ-0000019 від 02.10.2006;
- враховуючи наявність взаємної заборгованості, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачеві заяву №25/04-07 від 25.04.2007 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого сума заборгованості відповідача склала 36 500,92 грн.;
- заява відповідача про наявність прихованих недоліків продукції є необґрунтованою, її якість була засвідчена належним чином (сертифікатами відповідності №№ 062105 і 068875) згідно вимог договору №26/12-05 від 26.12.2005, відповідач про приховані недоліки продукції не повідомляв, у належному порядку їх не фіксував;
- посилання відповідача на те, що відсутність мокрої печатки на видатковій накладній СФ-0000019 від 02.10.2006 є свідченням заявлених претензій щодо якості продукції, безпідставне, оскільки чинним законодавством України не передбачено висловлення претензій у зв”язку з недоліками продукції у такій формі.
Відповідач у поданому відзиві від 03.05.2007 та наданих у судових засіданнях поясненнях просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:
- позивач заборгував відповідачеві 132 585,92 грн. за договором поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005 р.;
- відповідно до п. 3.6 договору поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005 позивач зобов’язався поставити виготовлену продукцію відповідачеві у кількості 8000 шт. до 20.12.2005, однак, здійснив прострочення поставки продукції згідно видаткової накладної ЯГ-0000005 від 19.01.2006 на 32 календарні дні;
- відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2005 до договору поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005 позивач мав поставити відповідачеві виготовлену продукцію у кількості 25689 шт. до 15.01.2006 р., однак, згідно видаткової накладної СФ-0000019 від 02.10.2006 здійснив прострочення поставки на 260 календарних днів;
- позивач виконав поставку продукції відповідачеві, як вбачається із змісту видаткової накладної №СФ-0000019 від 02.10.2006 р., не за договором поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005, а за договором №1 від 03.01.2005 р., який сторонами взагалі не укладався;
- постачання продукції відповідачеві за додатковою угодою №1 від 28.12.2005 до вищевказаного договору на суму 133 325,92 грн. не відбулося, а тому позивач у своєму позові не може керуватися положеннями договору №26/12-05 від 26.12.2005 щодо поставки продукції на загальну суму 133 325,92 грн.;
- позивач порушив пункти 2.9 та 2.10. договору поставки продукції №26/12-05 від 26.12.2005, за якими він мав гарантувати якість продукції та надати документи, які відповідно до вимог чинного законодавства засвідчували б якість продукції, що зробило неможливим подальшу реалізацію цієї продукції потенційним покупцям;
- в даній продукції були виявлені приховані дефекти, підтвердженням претензій відповідача до її якості стала відсутність на видатковій накладній СФ-0000019 від 02.10.2006 мокрої печатки відповідача, що суперечить вимогам ст.207 ЦК України про письмову форму правочину;
- позивач в односторонньому порядку провів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідач ніяких бухгалтерських документів не підписував і вищевказані операції не проводив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2007 було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 18.06.2007.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2007 у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у порядку приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) розгляд справи було відкладено на 16.07.2007 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2007 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.07.2007.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
19.07.2005 р. між ТОВ „Агрохолдинг” та ДП „Стара Фортеця” було укладено договір поставки №П-19/07-05, за яким постачальник (відповідач) зобов’язувався поставити на умовах, у строки та в порядку встановлені даним договором продукцію і передати її у власність покупця (позивача), а покупець зобов’язався прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах і в порядку, визначених договором.
26.12.2005 р. між ДП „Стара Фортеця” і ТОВ „Агрохолдинг” було укладено договір поставки продукції №26/12-05, за яким постачальник (позивач) зобов’язувався виготовити і поставити у власність покупцю (відповідачеві) консервовану овочеву продукцію –консерви „Морква в пікантному маринаді” під ТМ „Саме Той”.
У пункті 2.2. даного договору сторони визначили, що продукція повинна бути виготовлена постачальником з морквяних виробів, поставлених покупцем постачальнику за договором поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005.
28.12.2005 ДП „Стара Фортеця” і ТОВ „Агрохолдинг” уклали додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №26/12-05, якою доповнили п.3.6 договору про поставку наступної партії продукції у кількості 25689 шт. у строк до 15.01.2006.
Враховуючи взаємну заборгованість по виконанню зобов’язань за договором поставки №П-19/07-05 та договором поставки продукції №26/12-05 від 25.04.2007 р., позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. №25/04-07) про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем склала 36 500,92 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
З досліджених судом видаткових накладних, наданих позивачем, встановлено, що 20.07.2005 (видаткова накладна №РН-0001333), 01.08.2005 (видаткова накладна №РН-0001359), 08.12.2005 (видаткова накладна №РН-0001919), 16.12.2005 (видаткова накладна №РН-0001988) відповідач поставив позивачеві товар (морквяні вироби) на загальну суму 152 585 грн.
Відповідно до п. 2.4 договору поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005 р. товар вважається прийнятим і переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки. Таким чином, вищевказані видаткові накладні та пояснення обох сторін вказують на той факт, що ТОВ „Агрохолдинг” (відповідач) поставило і передало у власність ДП „Стара Фортеця” (позивача) товар (морквяні вироби) саме за договором поставки №П-19/07-05.
Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005 р. загальна ціна даного договору становила загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору. При цьому покупець зобов’язаний оплатити отриману партію товару протягом 90 днів з моменту її поставки.
Згідно з пунктом 2.2 договору поставки №П-19/07-05 від 19.07.2005 р. під партією товару вважається кількість товару, вказана у окремій видатковій накладній. Отже, позивачеві було поставлено чотири партії товару.
Як випливає з банківської виписки, наданої позивачем, ДП „Стара Фортеця” здійснило 15.12.2005 р. оплату поставлених морквяних виробів за договором поставки №П-19/07-05 на сумі 20 000 грн.
Відповідно до пункту 3.5 договору поставки продукції №26/12-05 датою передачі продукції (датою поставки) вважається дата оформлення сторонами видаткової накладної. Як вбачається із змісту видаткової накладної №Яг-0000005 від 19.01.2006 та пояснень сторін, позивачем було здійснено першу поставку продукції (консервованої моркви) у кількості 8000 шт. на суму 35760,00 грн. 19.01.2006 р.
Згідно з пунктом 3.6. даного договору продукція мала поставлятися як однією, так і декількома окремими партіями.
В силу ст. 663, ч. 2 ст. 712 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Враховуючи зазначене, безпідставними є посилання відповідача на прострочення ДП „Стара Фортеця” поставки продукції у кількості 8000 шт. скляних банок згідно видаткової накладної ЯГ-0000005 від 19.01.2006 на 32 календарні дні.
Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В силу ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Статтями 657, 712 ЦК України не встановлена недійсність договору поставки у зв’язку недотриманням сторонами вимог про письмову форму договору.
У відповідності з п. 5.1.6 Державного стандарту України "Товарознавство. Терміни та визначення" ДСТУ 3993-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 31 жовтня 2000 року № 627, партія товарів - це визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.
Судом встановлено, що 02.10.2006 р. ТОВ „Агрохолдинг” одержало від ДП „Стара Фортеця” партію продукції у кількості 25689 шт. на суму 133325,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №СФ-0000019 від 02.10.2006 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯМЮ №155230 від 02.10.2006 р.
З видаткової накладної №СФ-0000019 від 02.10.2006 р. вбачається, що поставка продукції здійснювалася на підставі договору №1 від 03.01.2005.
Відповідач не заперечує факту поставки йому позивачем товару згідно з видатковою накладною №СФ-0000019 від 02.10.2006 р. на суму 133 325,92 грн.
Таким чином, між сторонами внаслідок конклюдентних дій виникли цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором поставки.
Такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати правочином, що породжує цивільні права і обов’язки сторін і згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 11, ст. 202 ЦК України є підставою виникнення обов’язку відповідача розрахуватися за отриманий ним товар.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3077,08 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов’язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 543,01 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Судом критично оцінено посилання відповідача на наявність скритих недоліків продукції.
Відповідно до ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пункти 8, 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, акт про приховані недоліки продукції має бути складений протягом п’яти днів з дня виявлення недоліків, проте, не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов’язковими для сторін правилами.
Відповідач протягом зазначеного вище терміну, не склав акт про приховані недоліки продукції та не звертався до позивача з заявою про їх виявлення, а також не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що поставлена ДП „Стара Фортеця” продукція є неякісною.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про невідповідність зарахування зустрічних однорідних вимог ст. 601 ЦК України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформлюється заявою однієї сторони.
25.04.2007 р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано доказів того, що на момент звернення позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог були порушені норми чинного законодавства України.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Дочірнього підприємства „Стара Фортеця” задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність „Агрохолдинг” (Київська область, с. Гостомель, вул. Радгоспна, 34; код ЄДРПОУ 32754128; п/р 26004571111994 в РайфайзенБанк Аваль, МФО 322904, або з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства „Стара Фортеця” (02094, м. Київ, бульвар Праці, 8; код ЄДРПОУ 30965833; п/р 2600706518 в ВАТ „СЕБ Банк”, МФО 300175) 36500,92 грн. (тридцять шість тисяч п’ятсот гривень дев’яносто дві копійки) основного боргу, 543,01 грн. (п’ятсот сорок три гривні одну копійку) процентів річних.
Видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність „Агрохолдинг” (Київська область, с. Гостомель, вул. Радгоспна, 34; код ЄДРПОУ 32754128; п/р 26004571111994 в Райфайзен Банк Аваль, МФО 322904, або з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства „Стара Фортеця” (02094, м. Київ, бульвар Праці, 8; код ЄДРПОУ 30965833; п/р 2600706518 в ВАТ „СЕБ Банк”, МФО 300175) 370,43 грн. (триста сімдесят гривень сорок три копійки) витрат по сплаті державного мита, 108,94 грн. (сто вісім гривень дев’яносто чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя