АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 4053 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Селіверстов С.М.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Белименко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 31 березня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Токмацького механічного технікуму Запорізького Національного технічного університету (даді ТМТ ЗНТУ) про зміну запису в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовами до Токмацького механічного технікуму Запорізького національного університету про зміну запису в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_3 зазначала, що працювала у Токмацькому механічному технікумі, по наказу № 4-а-К від 08 січня 2008 року перевелена посаду бухгалтера по заробітній платі. 03 лютого 2009 року на ім’я директора технікуму вона подала заяву про звільнення за власним бажанням по догляду за дитиною. Проте була звільнена по пункту 2 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 20-К від 16 лютого 2009 року у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді. Вважає звільнення незаконним, оскільки його проведено з порушенням вимог закону. Просила зобов’язати відповідача змінити дату та формулювання причин звільнення, внести до трудової книжки запис, що вона звільнилася з 03 лютого 2009 року за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення 14-річного віку. Стягнути з технікуму на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
ОСОБА_4 зазначала, що працювала в Токмацькому механічному технікумі з 12 липня 2007 року бухгалтером на підставі наказу № 60-К. 03 лютого 2009 року на ім’я директора технікуму подала заяву про звільнення за власним бажанням по догляду за дитиною. Проте була звільнена по пункту 2 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 21-К від 16 лютого 2009 року у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді. Так як звільнення проведено з порушенням вимог закону, просила зобов’язати відповідача змінити дату та формулювання причин звільнення. Внести до трудової книжки запис, що вона звільнена з 03 лютого 2009 за власним бажанням по догляду за дитиною до досягнення 14-річного віку, а також стягнути у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 30 березня 2010 року цивільні справи за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4 об’єднані в одне провадження.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 31 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду наданим доказам, просили рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 31 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи апелянтів та їх представників, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 5 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 311 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі наказу № 4а-К від 08 січня 2008 року була переведена на посаду бухгалтера по заробітній платі, звільнена з займаної посади по наказу № 20-К від 16 лютого 2009 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. По причині незгоди з формулюванням причин звільнення ОСОБА_3 04 березня 2009 року продала до суду позовну заяву, по якій ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 16 березня 2009 року було відкрито провадження ( а. с. 1-11 т. 1 ).
ОСОБА_4 на підставі наказу № 60-К від 12 липня 2007 року була прийнята на посаду бухгалтера, з якої звільнена за наказом № 21-К від 16 лютого 2009 року по п. 2 ст. 40 КЗпП України. 04 березня 2009 року ОСОБА_4 подала до суду позовну заяву про визнання формулювання причин звільнення незаконним, покладання обов’язку на роботодавця змінити формулювання причин її звільнення, а також про відшкодування моральної шкоди, по якій ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 16 березня 2009 року було відкрито провадження ( а. с. 1-1- т. 2 ).
Ухвалою Токмацького районного суду запорізької області від 30 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були об’єднані в одне провадження ( а. с. 236 т. 2 ).
Між тим, зі змісту статті 126 ЦПК України вбачається, що суд під час розгляду справи має право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження позовні вимоги кількох осіб до одного й того самого відповідача, якщо ці вимоги однорідні. Таке об’єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.
Постановляючи ухвалу про об’єднання позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в одне провадження суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені положення процесуального закону, не врахував, що їх вимоги не є однорідними, оскільки предмети цих позовів різняться між собою, та без достатніх підстав об’єднав цивільні справи в одне провадження.
Статтею 30 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
З’ясовано, що позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред’явлені до Токмацького механічного технікуму, інтереси якого представляв ОСОБА_6 на підставі довіреності від 29 квітня 2009 року, яка видана директором Токмацького механічного технікуму ( а. с. 19 т. 1, а. с. 21 т. 2 ).
Проте, з пунктів 1.3,1.4 Положення про Токмацький механічний технікум Запорізького національного технічного університету вбачається, що на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України від 15 листопада 2006 року № 778 Токмацький МТТ припинено як юридичну особу та переведено у відокремлений структурний підрозділ ЗНТУ без права юридичної особи. Директор технікуму може діяти згідно з дорученнями, що видаються ректором ЗНТУ ( а. с. 126-127 т. 1, а. с. 111-112 т. 2 ).
Таким чином, при вирішення спорів суд не залучив до участі у справі належного відповідача ЗНТУ, тобто вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров*я, які перешкоджають провадженню даної роботи. При цьому, невідповідністю виконуваній роботі вважається нездатність працівника виконувати належним чином поручену роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров*я.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, не перевірив з достатньою повнотою чи має відповідач фактичні докази того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 робота не виконувалась належним чином, а також що вона не виконувалась саме внаслідок недостатньої кваліфікації.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, і вказані порушення не можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, ухвалене по спору рішення підлягає скасуванню з передачею справи до Токмацького районного суду Запорізької області на новий розгляд у іншому складі суду.
При новому розгляді слід врахувати наведене, залучити до участі в якості належного відповідача Запорізький національний технічний університет, обговорити питання про доцільність роз’єднання позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вжити заходів для повного і всебічного з’ясування фактичних обставин справи і ухвалити судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 31 березня 2010 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: