АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 1328 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Друга Запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя, про визнання недійсним доручення, визнання недійсними договорів купівлі – продажу, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И Л А :
22 червня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Зазначала, що її батькові ОСОБА_11 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_11 помер.
Вона, як спадкоємець першої черги за законом, 31 березня 2007 року звернулася до Другої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В подальшому, при оформленні правовстановлюючих документів на спадкове майно, з’ясувалося, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року спірна квартира куплена ОСОБА_5
Оскільки на момент посвідчення угоди власник квартири – її батько ОСОБА_11, вже помер, просила визнати договір купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року недійсним, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
17 липня 2008 року ОСОБА_3 уточнила і доповнила свої вимоги. Відповідачами по справі зазначила ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОП ЗМБТІ, приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Друга Запорізька державна нотаріальна контора ( а. с. 68-70 ).
Вказувала, що 04 грудня 2006 року, через два дні після смерті спадкодавця ОСОБА_11, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено довіреність серії ВЕІ № 687519, яка зареєстрована в реєстрі за № КД-1155 від імені ОСОБА_11 на ім’я ОСОБА_4 на продаж спірної квартири, підпису договору купівлі-продажу та вчинення інших дій.
15 грудня 2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_11 на підставі довіреності, продала, а ОСОБА_5 купила за 126 250 грн. ( що було еквівалентом 25 000 доларам США ) квартиру АДРЕСА_2.
04 травня 2007 року ОСОБА_5 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. договору продала житлове приміщення ОСОБА_6 за 171 700 грн. ( що було еквівалентом 34 000 доларам США ).
Вважає, що довіреність від 04 грудня 2006 року оформлена з порушенням положень частини 1 статті 203 ЦК України, тому її необхідно визнати недійсною.
Крім того, враховуючи конкретні обставини справи, просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири, яка була власністю спадкодавця, визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом, а також витребувати майно у добросовісного набувача ОСОБА_6 ( а. с. 68-70 ).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2008 року цивільна справа за позовом ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна передана до Ленінського районного суду м Запоріжжя для розгляду за підсудністю ( а. с. 86 ).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2008 року до участі у справі як третю особу залучено Відділ опіки і піклування Ленінської районної адміністрації міста Запоріжжя ( а. с.139 ).
07 квітня 2009 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_12 подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду подані нею позовні вимоги в частині витребування майна – спірної квартири – від добросовісного набувача ОСОБА_6, і така заява задоволена ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2009 року (а. с. 190-192,231-233).
24 липня 2009 року ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги і просила па підставі положень статей 203,215,228,658 ЦК України визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2006 року, від 04 травня 2007 року. Зобов’язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_13 збитки, спричинені незаконною угодою. Визнати за нею право власності на спірну квартиру ( а. с. 268-270 ).
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2009 року ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_14, треті особи ОП ЗМБТІ, приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.І., Нароха О.В., Буцикіна Л.О., Друга Запорізька державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя, про визнання недійсним доручення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності у порядку спадкування про відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника – ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на положення частини 2 статті 216, частини 2 статті 230 ЦК України, вказувала на своє право на відшкодування збитків за рахунок винної у обмані особи. Просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи апелянта та її представника, заперечення ОСОБА_6, її представника, а також представника ОСОБА_5 розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом з’ясовано, що ОСОБА_11 на підставі свідоцтва № 2341 про право власності, яке було видано Ленінською райрадою 01 серпня 1994 року, належала квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер. Спадкоємицею за законом являється його дочка ОСОБА_3, яка 31 березня 2007 року подала до Другої Запорізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ( а. с. 8-11,28-30 ).
Проте, на момент подачі позивачкою заяви про прийняття спадщини квартира вже була власністю ОСОБА_5, яка придбала її 15 грудня 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору.
В подальшому з’ясувалось, що ОСОБА_4 з метою незаконного збагачення за рахунок використання чужого майна вступила у злочину змову з невстановленими особами, які шляхом обману надали паспорт померлого ОСОБА_3 і оформили 04 грудня 2006 року у приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_8 довіреність на ім’я ОСОБА_16 на відчуження квартири, і в якій поставили підроблений підпис від імені ОСОБА_11 Підроблену довіреність ОСОБА_4 надала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Нарохі О.В., яка 15 грудня 2006 року і посвідчила договір купівлі-продажу квартири, відповідно якого право власності на нерухомість набула ОСОБА_5
За вказані дії ОСОБА_4 була притягнута до кримінальної відповідальності і вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2008 року засуджена по ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням в один рік. Цивільний позов ОСОБА_3, заявлений у кримінальній справі на суму 210 000 грн., залишено без розгляду ( а. с. 164-166 ).
При таких обставинах суд обґрунтовано визнав, що довіреність, оформлена 04 грудня 2006 року на ім’я ОСОБА_16, є недійсною.
ОСОБА_3 просила визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири, які укладалися 15 грудня 2006 року та 04 травня 2007 року, а також просила застосувати реституцію як наслідок оспорюваних правочинів. В обґрунтування позовних вимог послалась на положення ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 230 ЦК України, відповідно до яких якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.
Суд повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив надані докази і дійшов правильного висновку про відмову у позові. При цьому виходив з того, що ОСОБА_5, яка набула право власності на спірну квартиру 15 грудня 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а також ОСОБА_6, якій 04 травня 2007 року вказана квартира була продана, оформляли угоди у відповідності до положень статей 655-667 ЦК України. При цьому ОСОБА_6 перед придбанням спірної квартири продала 04 травня 2007 року належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 ( а. с. 136-137,317 ). Встановлено, і це доведено матеріалами кримінальної справи, що покупці квартири не були обізнані про незаконні дії ОСОБА_4
За змістом статті 216 ЦК України суд може застосувати реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Захистити права ОСОБА_3 у спосіб, передбачений частиною 2 статті 216 ЦК України, суд позбавлений можливості, оскільки такі наслідки недійсності правочину як відшкодування збитків, моральної шкоди він може застосувати відповідно до статті 11 ЦПК України. Між тим позивачка такі позовні вимоги не заявляла ( пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ).
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛИ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_17 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: