Справа №2 – 1769/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

 6 липня 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому в приміщенні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно якого просила суд винести рішення, яким визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука протиправною; зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука здійснити перерахунок пенсії позивачки з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та з урахуванням індексу інфляції та провести відповідні виплати за період з 1 січня 2006 року по травень 2010 року; зобов»язати відповідача здійснювати виплату позивачці пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 червня 2010 року довічно чи до зміни розміру вказаної державної підтримки дітей війни у встановленому законом порядку.

    Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У  2006-2007 році така допомога їй не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп визнано положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п.12 ст.71, яким призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України.

 Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь – яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсія з урахуванням 30 % надбавки, що не отримана позивачкою з вини відповідача, повинна виплачуватись за минулий час без обмеження з нарахуванням компенсації втрати частини  доходів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку, визначеному абзацом 1 пункту 2 Порядку індексації грошових доходів населення зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами від 17 травня 2006 року № 690, від 11 липня 2007 року № 913, від 12 березня 2008 року № 170, та на підставі офіційно опублікованих індексів споживчих цін.

    Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини,  викладені в позові та просила позов задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області до судового засідання не з»явився, направив до суду письмові заперечення проти позову відповідно до яких просив розглянути справу у відсутність представника Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області та в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2006 року є безпідставними, оскільки рішення Конституційного Суду України, яким були визнані не конституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 09.07.2007 року і зворотної сили немає, а тому перерахунок пенсії з 01.01.2006 року здійснити неможливо, оскільки дія даного рішення на правовідносини з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року не поширюється.

Згідно ст..1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набув чинності з 01.01.2006 року, дитина війни, особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно прикінцевих положень Закон України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був набрати чинності з 01.01.2006 року.

На час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування підвищення та надбавок до пенсій здійснювалося виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., що було визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», до якої Постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13 березня 2002 року, № 1350 від 27 серпня 2003 року, № 895 від 13 липня 2004 року, № 996 від 4 серпня 2004 року вносилися зміни.

Станом на 1 січня 2006 року до зазначеної постанови зміни щодо її застосування при нарахуванні підвищення дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесено не було.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2006 року дія ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.

Статтею 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006» від 19 січня 2006 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто пільги по нарахуванню до пенсії надбавки, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі.

Тому порядок нарахування надбавки ще мав бути затверджений Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» надання пенсійних пільг дітям війни було призупинено.

У 2007 році підвищення до пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось тільки особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Оскільки прийняття Закону, за яким би можливо провести належні виплати у 2006 – 2007 роках не відбулося, то відповідно не передбачалися і кошти для виплати надбавок бюджетним законодавством.

З 1 січня 2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Питання встановлення підвищення до пенсій «дітям війни» на даний час врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до якої підвищення встановлюється з 22 травня 2008 року в розмірі 48,1 грн., з 1 липня 2008 року 48,2 грн., з 1 жовтня 2008 року – 49,8 грн.

Таким чином надбавку дитині війни позивач отримує з 1 січня 2008 року, а саме з 1січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року 48, 1 грн., з 1 липня 2008 року 48, 2 грн., з 1 жовтня 2008 року – 49,8 грн.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Але згідно частини 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом.

Проаналізувавши вказану норму Закону, представник відповідача прийшов до висновку, що не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за цим Законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат.

Крім того, кошти на виплату надбавки дітям війни передбачені Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, то і відповідно відповідачем у даній справі повинно бути Держказначейство.

Також представник відповідача вказав, що вимоги позивача щодо зобов»язання в подальшому виплачувати підвищення до пенсії не відповідають чинному законодавству, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Оскільки представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, то суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позивача, ретельно дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

    Позивач ОСОБА_1 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням серії АЗ № 016205 від 3 лютого 2006 року.

    Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію статті 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

    Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

    Крім того, надаючи перевагу Законам України «про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, суд виходить із того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

    У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4 – зп зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

    Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог статті 111 цього Закону, було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року номер 6-рп/2007,  визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

    Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

    Тобто відповідач саме з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно нараховувати та здійснювати позивачу відповідну доплату.

    Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2008 рік, то суд вважає вказані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    Як встановлено судом, з 1 січня 2008 року позивачу відповідачем було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до  розміру встановленого  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

    22 травня 2008 року Конституційним Судом України в справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було винесено рішення за номером 10-рп/2008, яким визнано таким, що не відповідає конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2009 рік, то суд приходить до наступних висновків.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

    Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

    Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто у 2009 році територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії за січень-травень 2010 року, суд приходить до висновку про їх задоволення, оскільки на час розгляду справи судом діють положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та на даний час вони не скасовані і не змінені, тому територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.

    Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Положеннями частини 3 статті 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Оскільки Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов»язання взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, на думку суду, застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.

    Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

    Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.

    Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

    Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.

    Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Оскільки Управління Пенсійного фонду  України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача ОСОБА_1 суд вважає, що саме Управління Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.

    Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов»язання Управління Пенсійного фонду України Крюківського району міста Кременчука в подальшому нараховувати позивачу пенсію відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, оскільки судове рішення є наслідком чинного правового регулювання та спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів та не може регулювати суспільні відносини, які виникли в подальшому.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по травень 2010 включно з проведенням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

    Керуючись статтями 64, 124, 152 Конституції України, статтями 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», 10,11,57,60,81,84,212,213,215 Цивільно-процесуального Кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області про  визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії дитині війни – задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук.

    Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням індексу інфляції та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 1 січня 2010 року по травень 2010 року включно з врахуванням встановленого індексу інфляції.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: