Справа № 1-3\2010

В И Р О К

                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        24 червня 2010 року

    Богунський районний суд м.Житомира в складі:

        головуючої     судді         Зіневич І.В.

при секретарях     Бейгер О.О., Клисовець О.В., Базюк Ю.П., Довгалюк Л.В., Ковальчук Т.С., Сайківській Т.О., Андрушко І.С., Данилюк(Ковбасюк) А.М., Наральник Н.А., Шпаковській Ю.В., Валяник А.М., Зелінської І.О.

з участю прокурорів     Селюченко І.І., Островської(Ярошук) О.М., Романової Н.Л., Бирко І.А.

адвокатів     ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с.Правдівка Хмельницької області, громадянина України, українця, освіта вища,   одруженого, має на утриманні 3-х малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с.Вчорайше Ружинського району Житомирської області, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого міліціонером батальйону міліції з обслуговування зони радіоактивного забруднення УМВС України в Київській області, раніше не судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця м.Житомира, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, має на утриманні 2 малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_3,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця м.Чугуєва Харківської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні одну малолітню дітину, не працюючого, інваліда 3 групи, проживаючого АДРЕСА_4,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженця с.Галчин Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_5,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, уродженця с.Ягодинка Червоноармійського району Житомирської області, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна ,  одруженого, має на утриманні 2 малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_6,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7 народження, уродженця м.Житомира,  громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, одруженого, має на утриманні одну малолітню дітину, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_7,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8 народження, уродженця м.Житомира, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, має на утриманні 2 малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_9, зареєстрованого АДРЕСА_8,  раніше не  судимого

за  ч.2 ст.127, ч.1 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.28 ч.2 ст.366 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №166 о/с від 20 жовтня 2004 року, був призначений на посаду заступника начальника відділення карного розшуку – начальника відділення боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – майор міліції, керував оперуповноваженими відділу карного розшуку даного міськвідділу.

ОСОБА_11, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №87 о/с від 23 червня 2003року, був призначений на посаду оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – лейтенант міліції.

ОСОБА_13, згідно наказу УМВС України в Житомирського МВ  №61 о/с від 11 квітня 2001року, був призначений на посаду оперуповноваженого групи розшуку злочинців та осіб, що пропали безвісті відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – старший лейтенант міліції.

ОСОБА_12, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №6 о/с від 21 січня 2005року, був призначений на посаду оперуповноваженого відділення розкриття злочинів проти особистості та боротьби з груповими злочинними проявами відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – старший лейтенант міліції.

ОСОБА_15, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №188 о/с від 18 листопада 2004року, був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – капітан міліції.

ОСОБА_14, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №78 о/с від 07 червня 2000року, був призначений на посаду оперуповноваженого відділення розкриття злочинів проти особистості та боротьби з груповими злочинними проявами  відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання – старший лейтенант міліції.

ОСОБА_16, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №170 о/с від 06 листопада 2001року, був призначений на посаду оперуповноваженого відділення розкриття злочинів проти особистості та боротьби з груповими злочинними проявами відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання –  лейтенант міліції.

ОСОБА_17, згідно наказу УМВС України в Житомирській області №73 о/с від 25 червня 2002року, був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділення боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Житомирського МВ міського відділу УМВС України в Житомирській області, має спеціальне звання –  капітан міліції.

Згідно функціональних обов’язків заступника начальника ВКР Житомирського МВ УМВС ОСОБА_10 був зобов’язаний: спільно з начальником відділу організовувати керівництво підрозділами карного розшуку в регіоні, забезпечувати виконання поставлених завдань; аналізувати оперативну обстановку по лінії карного розшуку, вносити пропозиції по підвищенню ефективності діяльності служби; забезпечувати належний рівень оперативної роботи; безпосередньо організовувати оперативний пошук сигналів про злочини особовим складом підрозділу карного розшуку;  нести безпосередньо відповідальність за організацію і стан агентурно-оперативної роботи ВКР і виконання наказу МВС України №003-93 р.; забезпечувати перспективне планування в апараті ВКР, а також здійснювати контроль за його виконанням; вивчати справи оперативного обліку; здійснювати контроль за дотриманням законності при їх провадженні; забезпечувати підготовку матеріалів на оперативні наради керівництва МВ; надавати підлеглим практичну допомогу в роботі по вирішенню конкретних матеріалів про злочини, контролювати виконання рішень колегій МВС-УМВС та оперативних нарад; узагальнювати і впроваджувати передовий досвід оперативної роботи; безпосередньо відповідати за організацію професійної підготовки особового складу підрозділу та інше.

Згідно функціональних обов’язків оперуповноважених ВКР Житомирського МВ УМВС  ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17 були зобов’язані: здійснювати оперативну роботу по розкриттю злочинів, вести відповідні контрольно-наглядові справи; вести оперативно-розшукові справи по нерозкритих злочинах поточного та минулих років своєї лінії роботи; виконувати вказівки керівництва МВ та ВКР по усуненню виявлених недоліків; безпосередньо брати участь в розкритті та попередженні злочинів; здійснювати роботу на основі щоденного і щомісячного планування; нести відповідальність за реальність і конкретність запланованих заходів і результати їх виконання та інше.

Крім цього, виконувати вимоги ст.4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», згідно яких оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.

Діючи всупереч службовим обов’язкам, діючого законодавства України та міжнародних договорів, працівники відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10, разом з ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, невірно розуміючи інтереси служби, з метою покращення показників по розкриттю злочинів, діючи з єдиним умислом, на протязі з 30 березня по 12 квітня 2005 року, явно перевищуючи владу та надані їм повноваження незаконно позбавили волі громадян ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, та примушували їх робити визнання у вчиненні ними злочинів, незаконно застосовуючи при цьому фізичне та психічне насильство.    

Так, 30 березня 2005 року, близько 10 години оперуповноважені відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_12 та ОСОБА_15, без достатніх на те підстав, передбачених чинним законодавством України, явно перевищуючи свої службові повноваження, порушуючи конституційні права та свободи громадянина, основні конституційні принципи свободи, недоторканості людини, а саме:  статтю 19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; статтю 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність,  поводженню  чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам; статтю 29 Конституції України, згідно якої кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого; іншого діючого законодавства України та чинних міжнародних договорів, невірно розуміючи інтереси служби, з метою покращення показників своєї роботи по розкриттю злочинів, без будь-яких підстав підозрювати у вчиненні злочину громадянина ОСОБА_19, незаконно позбавили того волі, а саме, без будь-яких на то підстав доставили його з місця його проживання за адресою: АДРЕСА_10 до Житомирського МВ міськвідділу.

ОСОБА_12, достовірно усвідомлюючи про те, що ОСОБА_19 не вчиняв будь-якого правопорушення, був тверезим, умисно, з метою подальшого незаконного позбавлення волі ОСОБА_19 склав протокол №000144 від 30 березня 2005року про адміністративне правопорушення, який є офіційним документом, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_19 близько 14 години 30 хвилин по АДРЕСА_11 в м.Житомирі знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно чіплявся до громадян, голосно висловлювався брутальною лайкою, на зауваження не реагував, а при затриманні відмовлявся виконувати законні вимоги працівників міліції, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.173,185 КУпАП.  

На підставі сфальсифікованого ОСОБА_12 протоколу про адміністративне правопорушення суддею Богунського районного суду м.Житомира ІНФОРМАЦІЯ_18 2005року ОСОБА_19 було визнано винним за ст.ст.173,185 КУпАП та призначено стягнення у виді адміністративного арешту строком на три доби.    

      В порушення функціональних обов’язків, Конституції України та закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, ОСОБА_10, під час перебування ОСОБА_19 у Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, на початку квітня 2005 року, діючи в особистих інтересах, невірно розуміючи інтереси служби, всупереч діючого законодавства, з метою підвищення показників своєї роботи по розкриттю злочинів, явно перевищуючи свої службові повноваження, порушуючи процесуальний порядок отримання доказів, достовірно усвідомлюючи, що порушуються конституційні права людини на те, що її обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, у присутності своїх підлеглих – працівників карного розшуку Житомирського МВ УМВС неодноразово залякував ОСОБА_19, умисно, із застосуванням до потерпілого фізичного насильства та знущанням над його особою примушував ОСОБА_19 зробити визнання про ніби-то вчиненні ним злочини, заподіюючи при цьому сильний фізичний біль, фізичне та моральне страждання шляхом мучення, катування та вчинення інших насильницьких дій.

 ІНФОРМАЦІЯ_18 2005 року близько 20 години, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_15 вивели ОСОБА_19 до слідчого кабінету ІТТ Житомирського МВ міськвідділу з метою проведення з ним бесіди щодо вчинення крадіжок. Коли ОСОБА_19 відповів, що непричетний до вчинення будь-яких крадіжок, ОСОБА_12 і ОСОБА_15,  діючи в особистих інтересах, невірно розуміючи інтереси служби, всупереч діючого законодавства, з метою підвищення показників своєї роботи по розкриттю злочинів, явно перевищуючи владу та надані ним службові повноваження, з метою отримати від ОСОБА_19 визнання про ніби-то вчинені тим злочини, діючи узгоджено та з єдиним умислом, поставили потерпілого обличчям до стіни і кулаком із значною силою почергово нанесли потерпілому 5-6 ударів в область нирок. Бажаючи спричинити ще більшого болю, почали бити ногами по внутрішній стороні ніг потерпілого, розсовуючи таким чином ноги ОСОБА_19 на максимальну ширину, так званий „шпагат”, спричиняючи при цьому сильний біль у паховій області. Після цього з метою придушення людської особистості і попрання властивого людині почуття власної гідності погрожували фізичним насильством, зґвалтуванням затриманими у камері та розголошенням відомостей про це іншим затриманим.    

      01 квітня 2005 року, в денний час, під час знаходження ОСОБА_19 у службовому кабінеті №73 Житомирського МВ УМВС, який рахується за відділом карного розшуку, ОСОБА_10 без будь-яких підстав підозрювати ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, особисто, у присутності своїх підлеглих, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12, з метою покращення показників роботи відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС, примушуючи зробити визнання про ніби-то вчинені ОСОБА_19 злочини, явно виходячи за межі наданих йому прав, умисно наніс долонею 2-3 удари із значною силою  в область вуха  потерпілого, від чого той зазнав сильного болю, після чого явно перевищуючи свої владні повноваження стосовно своїх підлеглих, бажаючи зламати ОСОБА_19 морально, надав вказівку підвисити останнього на палицю.

ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12, виконуючи вказівку свого безпосереднього керівника ОСОБА_10, достовірно усвідомлюючи, що явно виходять за межі наданих їм прав та бажаючи цього, з метою підвищення показників своєї роботи по розкриттю злочинів, діючи узгоджено, зв’язали руки ОСОБА_19 наявним у них шкіряним ременем, наказали сісти тому на підлогу та обхопити коліна обома зв’язаними руками і розмістити руки перед ногами. Після виконання ОСОБА_19 вказівок ОСОБА_11 та ОСОБА_12, останні під згином колін та над ліктями потерпілого протягнули палицю, і в результаті таких дій палиця стала стирчати з двох сторін від потерпілого. Після цього, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, принижуючи гідність потерпілого взяли цю палицю з обох кінців і поклали її разом з потерпілим на два столи – один кінець на один стіл, інший на другий, в результаті чого той опинився в підвішеному стані, чим завдали сильну фізичну біль ОСОБА_19 та моральні страждання на протязі близько 40 хвилин. Під час висіння ОСОБА_19 на палиці, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, використовуючи постійні больові відчуття запитували останнього про ніби-то вчинені ним злочини та бажаючи ще більш принизити гідність потерпілого і завдати біль, нанесли тому ногами близько 5 ударів по сідницях.

Після того, як ОСОБА_19 зняли з палиці, в кабінет №73 зайшов ОСОБА_10, який почав розпитувати потерпілого про різні крадіжки, а коли ОСОБА_19 відповів, що не вчиняв будь-яких злочинів, ОСОБА_10 почав залякувати потерпілого та погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_19 і умисно, бажаючи спричинити потерпілому сильну біль, у присутності своїх підлеглих жорстоко наніс удар коліном в область нирок ОСОБА_19, спричинивши останньому сильну фізичну біль, після чого виходячи з кабінету, з метою отримати від потерпілого визнання, наказав підлеглим знову підвисити потерпілого на палицю.

ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12, виконуючи вказівку свого безпосереднього керівника ОСОБА_10, достовірно усвідомлюючи, що явно виходять за межі наданих їм прав та бажаючи цього, діючи умисно та узгоджено, повторно зв’язали руки ОСОБА_19 наявним у них шкіряним ременем та підвисили на палицю вищеописаним способом, чим завдали останньому сильну фізичну біль та моральні страждання.

Під час висіння ОСОБА_19 на палиці, незважаючи на його неодноразові прохання не катувати його, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11, діючи узгоджено, з єдиним умислом, продовжуючи свої противоправні дії, наділи на голову потерпілого протигаз та бажаючи ще більш принизити людську гідність, збільшити страждання, зламати його морально, спричиняючи серйозну шкоду психічному здоров’ю потерпілого, перекривали доступ повітря, віджимаючи з’єднувальний шланг протигаза чим примушували ОСОБА_19 зробити визнання про ніби-то вчинені ним злочини, нанесли біля 5-6 ударів ногами із значною силою по сідницях потерпілого, спричиняючи сильну фізичну біль та моральні страждання.

Приблизно через годину ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 знявши ОСОБА_19 з палиці, не розв’язавши руки та посадивши на підлогу, продовжували на протязі тривалого часу розпитувати про злочини, погрожували побиттям, вимагали зробити визнання про участь потерпілого у вчиненні злочинів, при цьому на протязі з ранку до вечора 01.04.2005р. позбавили ОСОБА_19 їжі та пиття.    

02 квітня 2005 року, біля 9 години ОСОБА_12 з приміщення ІТТ Житомирського МВ УМВС привів ОСОБА_19 в кабінет №73 Житомирського МВ УМВС, в якому вже знаходились ОСОБА_15 та ОСОБА_11 В цей час в кабінет зайшов ОСОБА_10, який отримавши відповідь від ОСОБА_19 про те, що той не скоював будь-яких злочинів, підійшов до потерпілого і умисно, бажаючи спричинити сильну біль, щоб примусити того зробити визнання у вчиненні злочинів, у присутності своїх підлеглих наніс долонею руки 5-6 сильних ударів по обличчю ОСОБА_19, спричинивши останньому сильну фізичну біль, після чого вийшов з кабінету, наказавши підлеглим ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 продовжувати катування та тортури.

ОСОБА_12 разом з ОСОБА_15, продовжуючи свої злочинні дії, знову зв’язали руки ОСОБА_19 та підвисили його на палицю вищеописаним способом. Крім цього, ОСОБА_12, продовжуючи катування, бажаючи спричинити потерпілому ще більше страждань, надів ОСОБА_19 на голову протигаз, після чого ОСОБА_12 почергово з ОСОБА_15 та ОСОБА_11 почали вимагати від потерпілого зробити визнання про ніби-то вчиненні ним злочини, при цьому перекривали доступ повітря, віджимаючи з’єднувальний шланг протигаза, наносили чисельні удари ногами по сідницях та бажаючи спричинити сильну біль, розгойдували ОСОБА_19 на палиці на протязі близько 30 хвилин. В цей же самий час, ОСОБА_12, діючи з особливим цинізмом, продовжуючи тортури, бажаючи зламати потерпілого морально, вимагаючи зробити визнання, залякуючи ОСОБА_19 зґвалтуванням, зняв з останнього штани. Лише після таких жорстоких, цинічних, нелюдських дій з боку ОСОБА_12 та ОСОБА_11, не витримавши тортур та приниження людської гідності, ОСОБА_19 погодився зробити визнання у ніби-то вчиненні ним злочинів. Після цього ОСОБА_19 зняли з палиці, і ОСОБА_12, завівши потерпілого в інший кабінет, та порушуючи вимоги ст. 96 Кримінально-процесуального кодексу України, почав диктувати потерпілому зміст „явок з повинною”, а потім склав протокол допиту, в якому вказав, що потерпілий причетний до вчинення ряду крадіжок, змусивши ОСОБА_19 його підписати, при цьому погрожуючи, що у разі відмови, знову застосує фізичне насилля, чим свідомо створив штучні докази по справі.

У зв’язку з тим, що строк адміністративного арешту ОСОБА_19 закінчувався, службові особи ізолятору тимчасового тримання Житомирського МВ УМВС близько 18 години звільнили ОСОБА_19 ОСОБА_22 ОСОБА_12, дочекавшись ОСОБА_19, з приміщення ІТТ Житомирського МВ УМВС не відпустив, а замість цього, без достатніх на те підстав, передбачених чинним законодавством України, перевищуючи свої службові повноваження, порушуючи конституційні права та свободи громадянина, не оформивши будь-яких документів, які б стали підставою затримання або іншого тримання потерпілого в приміщенні міськвідділу, завів ОСОБА_19 в службовий кабінет №73, чим незаконно позбавив потерпілого волі.  

В цей же час, близько 18 години 02 квітня 2005 року у вказаному кабінеті знаходились працівники відділу карного розшуку ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_12, а коли через деякий час прийшов ОСОБА_10, то вказані працівники ВКР Житомирського МВ УМВС, закривши вхідні двері в кабінет, продовжили запитувати про крадіжки, які ніби-то вчинив ОСОБА_19 Отримавши від потерпілого відповідь про непричетність до скоєння крадіжок, ОСОБА_10, продовжуючи злочинні дії,   умисно наніс долонею із значною силою шість ударів ОСОБА_19 в область лівого вуха, від чого той зазнав сильного фізичного болю, узяв потерпілого за шию та із значною силою вдарив головою об стіну, вимагаючи при цьому, щоб ОСОБА_19 зізнався у вчиненні крадіжок. Після цього, ОСОБА_10, наказав підлеглим ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_13 продовжувати катування та тортури.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на катування ОСОБА_19, примушування того зробити визнання у вчиненні злочинів, виконуючи пряму вказівку ОСОБА_10, достовірно усвідомлюючи про те, що їх дії явно виходять за надані їм повноваження, ОСОБА_15 зв’язав ОСОБА_19 руки та разом із ОСОБА_12 повісили потерпілого вищеописаним способом на палицю та одягли на голову протигаз. Під час висіння потерпілого на палиці в протигазі, ОСОБА_10 з метою ще більш принизити ОСОБА_19, зламати його морально, примусити зробити визнання у вчиненні крадіжок, дав вказівку ОСОБА_13 зняти з потерпілого штани.

ОСОБА_13, достовірно усвідомлюючи, що виконує злочинний наказ свого начальника, але бажаючи спричинити біль та моральні страждання ОСОБА_19, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, діючи умисно та узгоджено з ОСОБА_10 і з іншими присутніми працівниками ВКР Житомирського МВ УМВС, зняв із ОСОБА_19 штани і незважаючи на неодноразові прохання останнього не катувати його, причиняючи сильну фізичну біль та моральні страждання, бажаючи ще більш принизити  людську гідність потерпілого, зламати його морально, з метою спонукання ОСОБА_19 до дій, що суперечать його волі, а саме зробити визнання у вчиненні крадіжок, діючи з особливим цинізмом ввів спеціально приготовлену для цього дерев’яну палицю з надітим на неї презервативом в анальний отвір потерпілого, спричинивши при цьому окрім моральних страждань та сильної фізичної болі легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.

Не зупинившись на цьому, продовжуючи катування, приниження людської гідності потерпілого, ОСОБА_10 діючи умисно, з єдиною метою з іншими присутніми працівниками ВКР Житомирського МВ УМВС, з особливим цинізмом, в присутності своїх підлеглих, розігрів канцелярську скріпку та притиснув її до сідниць ОСОБА_19, знущаючись при цьому над потерпілим словесно.

У зв’язку з тим, що 02.04.2005р. робочий день закінчувався, ОСОБА_10, достовірно знаючи про те, що будь-які документи, на підставі яких би ОСОБА_19 утримувався в Житомирського МВ міськвідділі відсутні, що потерпілий не скоював після закінчення терміну адміністративного арешту будь-якого правопорушення, з метою незаконного утримання потерпілого в міськвідділі, явно перевищуючи свої владні повноваження стосовно своїх підлеглих, дав вказівку ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13 не відпускати ОСОБА_19 з приміщення міськвідділу, а залишити того на ніч, і такими умисними злочинними діями разом з ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 незаконно позбавив волі потерпілого, порушуючи його конституційні права та свободи.

ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_13, які на протязі з 9 до 19 години 02.04.2005р. катували ОСОБА_19 та поводились до нього з особливою жорстокістю, не давали води, їжі, знявши потерпілого з палиці, продовжували психологічний тиск, запитуючи про вчинення тим крадіжок.

ОСОБА_19, який не виніс довгочасних тортур, катування, побиття, приниження його людської гідності, зламаний фізично та морально, обмовив себе та розповів вказаним працівникам міліції про факти ніби-то вчинення ним крадіжки, про які йому було відомо з їх слів, при цьому, щоб до нього знову не застосовували будь-який тиск, обмовив своїх знайомих. ОСОБА_12, в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_11, записував показання ОСОБА_19, а коли пояснення не співпадали з фактичними обставинами крадіжок, умисно, явно перевищуючи надані йому повноваження, наносив удари руками по голові потерпілого, а всього біля 5-6 таких ударів, спричиняючи при цьому фізичну біль ОСОБА_19, продовжуючи вже писати показання ОСОБА_19 на свій розсуд. Далі ОСОБА_12, порушуючи всі вимоги кримінально-процесуального законодавства, усвідомлюючи, що обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, вимусив ОСОБА_19 під його диктовку власноручно написати явку з повинною про ніби-то вчинену потерпілим крадіжку, що ОСОБА_19 і зробив, не витримавши тортур та приниження його людської гідності.

Ще на протязі біля години, ОСОБА_13, залишившись з ОСОБА_19 один, погрожував спричиненням тілесних ушкоджень як в приміщенні міськвідділу, так й в слідчому ізоляторі у разі відмови від визнань про вчинені крадіжки.

Біля 24 години ОСОБА_13 пристебнув ОСОБА_19 наручниками до стільця, та принижуючи людську гідність, наказав потерпілому спати на підлозі.

03 квітня 2005 року, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_15, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою закріплення сфальсифікованих ними показань ОСОБА_19, повезли останнього на службовому автомобілі за адресами, які потерпілий, побоюючись продовження фізичного та психічного насильства до нього з боку працівників ВКР Житомирського МВ УМВС, вказував, як на місце проживання ніби-то співучасників вчинення крадіжок.

Так як за адресами, які вказував ОСОБА_19, нікого не було, ОСОБА_10 у приміщенні службового кабінету ВКР Житомирського МВ УМВС, у присутності своїх підлеглих ОСОБА_12,, ОСОБА_15, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, порушуючи конституційні права та свободи потерпілого, із значною силою наніс потерпілому три удари долонею в область вуха, взяв за шию та два рази вдарив головою об стіну, спричинивши при цьому сильний фізичний біль та моральне страждання, аргументуючи це тим, що ніби-то по вині ОСОБА_19 працівники міліції були вимушені спалити бензин.

З метою подальшого незаконного тримання ОСОБА_19 у приміщенні Житомирського МВ міськвідділу, ОСОБА_11, виконуючи незаконний наказ ОСОБА_10, діючи з ним узгоджено та з єдиною метою, без достатніх на те підстав, передбачених чинним законодавством України, перевищуючи свої службові повноваження, порушуючи конституційні права та свободи громадянина, склав протокол №000148 від 03 квітня 2005року про адміністративне правопорушення, який є офіційним документом, внісши завідомо неправдиві відомості про те, що 03 квітня 2005року ОСОБА_19 о 14 годині, перебуваючи на АДРЕСА_12, голосно висловлювався брутальною лайкою, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, змусивши написати пояснення з цього приводу, в якому ОСОБА_19, знаходячись у стані крайнього виснаження після довготривалих тортур, знущань, катування, знаходячись без їжі та води на протязі всього часу тримання в міськвідділі, визнав, що вчинив дане правопорушення.    

У свою чергу, ОСОБА_10, усвідомлюючи, що будь-яких правопорушень, які б стали підставою на затримання ОСОБА_19 не вчинено, судових або інших рішень про накладення на ОСОБА_19 адміністративного стягнення не існує, а також усвідомлюючи, що своїми діями незаконно позбавляє волі особу, дав вказівку підлеглим помістити ОСОБА_19 до камери первинного тримання Житомирського МВ УМВС. ОСОБА_11, виконуючи наказ ОСОБА_10, помістив ОСОБА_19 в камеру первинного тримання, де останній неправомірно знаходився до ранку 04 квітня 2005 року, чим незаконно був позбавлений волі.

Слідчий, в провадженні якого знаходились кримінальні справи за фактами вчинення крадіжок, не знаючи про те, що докази причетності ОСОБА_19 до вчинення крадіжок здобуті завідомо незаконним шляхом, штучно створені працівниками відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС і не можуть бути прийняті, 04 квітня 2005 року обрав ОСОБА_19 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, і тільки після цього потерпілий був відпущений з приміщення міськвідділу.    

У ході застосування довготривалих незаконних насильницьких дій відносно ОСОБА_19 з боку працівників відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_19 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: петехіальних крововиливів на волосяній частині голови, синця на обличчі, синця на лівій вушній раковині, синця на лівій гомілці, опіку 1 ступеню на лівій сідниці, тріщини анального каналу, які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я.  

 Крім того, під час незаконного утримання ОСОБА_19 в приміщенні Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та вчинення відносно нього насильницьких дій, 02 квітня 2005 року, приблизно о 8-й годині підлеглі ОСОБА_10 - оперуповноважені відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_16 та ОСОБА_13 без достатніх на те підстав, передбачених чинним законодавством України, явно перевищуючи свої службові повноваження, всупереч вимогам ст. 19, 23, 28 Конституції України, іншого діючого законодавства України та чинних міжнародних договорів, невірно розуміючи інтереси служби, з метою покращити показники своєї роботи по розкриттю злочинів, без будь-яких підстав підозрювати у вчиненні злочину громадянина ОСОБА_20, незаконно позбавили того волі, а саме, без будь-яких на то підстав, під вигаданим приводом,  доставили ОСОБА_20 з місця його проживання за адресою: АДРЕСА_13 до Житомирського МВ міськвідділу.

ОСОБА_16, достовірно усвідомлюючи про те, що ОСОБА_20 не вчиняв будь-якого правопорушення, був тверезим, умисно, з метою подальшого незаконного позбавлення волі ОСОБА_20, на підставі рапортів ОСОБА_23 та ОСОБА_12, склав протокол №000123 від 02 квітня 2005 року про адміністративне правопорушення, який є офіційним документом, внісши до нього завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_20 близько 12 години біля магазину „Тетерів” по вул.Короленко,5 у м.Житомирі, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, грубо висловлювався брутальною лайкою в адресу громадян, на зауваження не реагував, а при затриманні вчинив злісну непокору, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.173, 185 КУпАП.

В порушення функціональних обов’язків, Конституції України та закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, під час перебування ОСОБА_20 у Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, 02 квітня 2005 року, близько 9 години, у службовому кабінеті, ОСОБА_16 разом з оперуповноваженим відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС ОСОБА_14, примушуючи зробити визнання про ніби-то вчинені злочини, явно виходячи за межі наданих їм прав, діючи узгоджено та з єдиним умислом, порушуючи законне право потерпілого не зазнавати катувань та інших жорстоких, нелюдських, таких, що принижують гідність особи дій, зв’язали руки ОСОБА_20 шкіряним ременем, наказали сісти на підлогу та обхопити коліна обома зв’язаними руками і розмістити руки перед ногами. Після виконання ОСОБА_20 вказівок ОСОБА_16 та ОСОБА_14, останні під згином колін та над ліктями потерпілого протягнули палицю, в результаті таких дій палиця стала стирчати з двох сторін від потерпілого. Після цього, ОСОБА_16 і ОСОБА_14, принижуючи гідність ОСОБА_20, взяли цю палку з обох кінців і поклали її разом з потерпілим на два столи – один кінець на один стіл, інший на другий, в результаті чого той опинився в підвішеному стані, спричиняючи при цьому ОСОБА_20 сильний фізичний біль та моральне страждання. З метою спричинити ще більш страждання та фізичний біль, бажаючи цього, ОСОБА_24 натягнув на голову ОСОБА_20 протигаз.

На висловлювання потерпілого про те, що він буде скаржитися на такі незаконні дії, ОСОБА_14 умисно, із значною силою наніс ногою близько 4-х ударів по спині ОСОБА_20 та близько 10-ти ударів долонею по тім’яній частині голови потерпілого, від чого той зазнав сильну фізичну біль.

Під час висіння ОСОБА_20 на палиці з протигазом на голові, ОСОБА_16 разом з ОСОБА_14, вимушували того зробити визнання у ніби-то вчиненні ним крадіжок чужого майна шляхом неодноразових запитань, погрозами застосуванням методів, які спричинять ще більш страждань та фізичного болю. На наполегливі прохання потерпілого зняти його з палиці, так як таке положення спричиняє сильну фізичну біль, ОСОБА_16, який через деякий час залишився один, ніяким чином не реагував.

Після довготривалого висіння на палиці на протязі 30-40 хвилин, ОСОБА_16 разом з ОСОБА_14 зняли ОСОБА_20 з палиці, а після відповіді потерпілого про те, що він ніяким чином не причетний до вчинення будь-яких злочинів, через 10 хвилин, бажаючи спричинити фізичну біль, зламати потерпілого морально, змусити зробити визнання про причетність до вчинення злочинів ним особисто та його знайомими, знову повісили ОСОБА_20 на палицю.

Під впливом заподіяних жорстоких страждань, катування та нелюдського поводження ОСОБА_20 погодився написати все, що від нього вимагали ОСОБА_16 та ОСОБА_14 Продовжуючи висіти на палиці на протязі ще 20-25 хвилин, відчуваючи сильний фізичний біль та моральні страждання, ОСОБА_20 розповідав вигадані ним обставини ніби-то вчинення злочину, причетності до цього інших осіб.    

Після усного визнання, ОСОБА_20 у ніби-то вчиненому ним злочині, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 зняли того з палиці та посадили за стіл. ОСОБА_13 достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_20 не вчиняв будь-якого правопорушення, що останній був затриманий та доставлений до міськвідділу без будь-яких на те законних підставах, почав диктувати ОСОБА_20 текст пояснення про ніби-то вчинене ним адміністративне правопорушення. ОСОБА_20 знаходячись під впливом незаконних насильницьких дій відносно нього, побоюючись повтору застосування тортур, таке пояснення власноручно написав.

Близько 13 години 02 квітня 2005р. на підставі сфальсифікованих ОСОБА_16 та ОСОБА_13 адміністративних матеріалів, ОСОБА_20 був поміщений у камеру тимчасового тримання Житомирського МВ УМВС.

В цей же день, близько 15 години ОСОБА_16 з камери тимчасового тримання Житомирського МВ УМВС знову привів ОСОБА_20 у свій службовий кабінет, та продовжуючи свої злочинні дії, зв’язав потерпілому ОСОБА_20 руки, між колінами просунув дерев’яну палицю та разом з ОСОБА_14, підвисили потерпілого на палицю. В цей час в кабінет зайшов ОСОБА_13 ОСОБА_21 з присутніх працівників ВКР Житомирського МВ УМВС з метою спричинити ще більш страждання та фізичний біль, натягнув на голову ОСОБА_20 протигаз, після чого   ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 шляхом неодноразових запитань, погрозами застосуванням методів, які спричинять ще більш страждань та фізичного болю, вимушували потерпілого зробити визнання у ніби-то вчинених тим крадіжках чужого майна, при цьому з особливим цинізмом почергово перекривали доступ повітря ОСОБА_20, пережимаючи з’єднувальний шланг протигазу, посилюючи фізичний біль та моральні страждання натискували на плечі, ноги, стверджуючи, що затриманий ними ОСОБА_19 повністю вже визнав свою вину та показав на нього (ОСОБА_20.), як на співучасника вчинення злочину.

Приблизно через 40 хвилин жорстоких тортур та катувань ОСОБА_20 був знятий з палиці. ОСОБА_14 за спільним рішенням з ОСОБА_16, ОСОБА_13 повів ОСОБА_20 в інший кабінет ВКР Житомирського МВ УМВС для проведення так званої очної ставки з ОСОБА_19, відносно якого у цей самий час оперуповноваженими ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, застосовувалось незаконне фізичне та психічне насильство.

ОСОБА_20 у даному кабінеті у присутності ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 та їх безпосереднього начальника ОСОБА_10 запитував ОСОБА_19, навіщо той обмовляє його, але ОСОБА_19 знаходячись під впливом спричинених жорстоких фізичних та моральних страждань, наполягав на тому, що ОСОБА_20 також причетний до вчинення крадіжок.

В цей час ОСОБА_10, у присутності своїх підлеглих – вказаних працівників карного розшуку Житомирського МВ УМВС, у голос вимагаючи від ОСОБА_20 зізнання у вчинені злочину наніс останньому 3-4 удари по тулубу кулаком, на якому були наручники у якості кастету, від чого потерпілий зазнав сильного фізичного болю.

Після цього, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 відвели ОСОБА_20 у свій кабінет, де продовжували психічно чинити тиск, постійно змушували зробити визнання про ніби-то вчинений тим злочин. У цей час в кабінет зайшов ОСОБА_10, який після запитання про те, чи зізнався ОСОБА_20 у вчиненні злочину, та отримавши відповідь, що ніякого визнання потерпілий не зробив, підійшов до ОСОБА_20 і продовжуючи свої злочинні дії, у присутності своїх підлеглих ОСОБА_16 та ОСОБА_14, бажаючи спричинити потерпілому фізичну біль, зламати того морально, добитися будь-яких визнань, умисно, із значною силою почав наступати ногами на ноги ОСОБА_20, наносити удари ногою по стегнам, долонею по потилиці, спричиняючи при цьому сильний фізичний біль. Не добившись від ОСОБА_20 визнання, дав вказівку ОСОБА_16 та ОСОБА_14 знову повісити потерпілого на палицю.

Близько 18 години 02 квітня 2005 року, не давши на протязі дня потерпілому їжі, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 помістили ОСОБА_20 у камеру первинного тримання Житомирського МВ УМВС, де той без достатніх на те підстав тримався до 8 години 30 хвилин 04 квітня 2005 року. Будь-яких слідчих дій, оперативно-розшукових заходів з ОСОБА_20 працівники ВКР Житомирського МВ УМВС не проводили.

04 квітня 2005 року під час знаходження ОСОБА_20 в приміщенні Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_16 та ОСОБА_14 примушували того визнати у ході судового засідання свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, погрожуючи у разі відмови застосуванням в подальшому фізичного насильства.

У ході судового засідання суддя, що розглядав справу стосовно ОСОБА_20, направив адміністративні матеріали на допрацювання, але ОСОБА_16, який склав адміністративний матеріал, явно усвідомлюючи, що даний матеріал містить завідомо неправдиву інформацію умисно уник від цього, посилаючись на зайнятість.

Лише після прямого втручання прокуратури Богунського району м.Житомира, ОСОБА_20 04 квітня 2005 року близько 13 години був звільнений з приміщення Житомирського МВ міськвідділу після довготривалого незаконного тримання.

 Крім того, 08 квітня 2005року, приблизно о 9 годині 30 хвилин оперуповноважені відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_12 та ОСОБА_11 без достатніх на те підстав, не пояснюючи причин, доставили  ОСОБА_21 з місця його навчання (Європейського університету) за адресою: м.Житомир, вул.Перемоги до Житомирського МВ міськвідділу,   у службовий кабінет відділу карного розшуку №73.

Одразу до кабінету прийшов ОСОБА_10, який без будь-яких пояснень, у присутності свого підлеглого ОСОБА_12, з метою морально зламати людину, словесно принижуючи гідність потерпілого, умисно наніс ОСОБА_21 удар долонею по обличчю, спричинивши сильний фізичний біль, після чого вийшов з кабінету.

ОСОБА_12, за прикладом свого безпосереднього керівника ОСОБА_10, разом з ОСОБА_13, діючи узгоджено та з єдиним умислом, зв’язали руки ОСОБА_21 шкіряним ременем, наказали сісти на підлогу та обхопити коліна обома зв’язаними руками і розмістити руки перед ногами. Після виконання ОСОБА_21 вказівок ОСОБА_12 та ОСОБА_13, останні під згином колін та над ліктями потерпілого протягнули палицю, і в результаті таких дій палиця стала стирчати з двох сторін від потерпілого. Після цього, ОСОБА_13 і ОСОБА_12, принижуючи гідність ОСОБА_21 взяли цю палку з обох кінців і поклали її разом з потерпілим на два столи – один кінець на один стіл, інший на другий, в результаті чого той опинився в підвішеному стані, спричиняючи при цьому сильний фізичний біль та принижуючи людську гідність ОСОБА_21, і лише після цього, використовуючи постійні больові відчуття, почали запитувати потерпілого про його ніби-то причетність до вчинення злочинів.

Через деякий час до кабінету зайшли ОСОБА_10 та ОСОБА_17, якого ОСОБА_12 попросив дістати протигаз. ОСОБА_10, отримавши відповідь ОСОБА_17 про відсутність протигазу, вийшов та повернувся з протигазом, віддавши його ОСОБА_13, який виконуючи пряму вказівку безпосереднього керівника ОСОБА_10, надів цей протигаз на голову ОСОБА_21

      Після цього, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, почергово, на протязі тривалого часу з особливою жорстокістю почали наносити удари гумовою палицею, підйомом стопи, щоб не залишити синці потерпілому по голові, проміжності, сідницям, збільшуючи біль в руках, спині, крутили на палиці, перекривали доступ повітря, затискаючи з’єднувальний шланг протигаза, при цьому постійно запитували потерпілого про ніби-то вчинені ним злочини та співучасників вчинення цих злочинів.  

ОСОБА_25 довготривалих жорстоких тортур, близько 4-х годин, перенесених біля 50 ударів по різним частинам тіла ОСОБА_21 відчував сильний фізичний біль, моральне страждання, в нього почалося запаморочення, нудота, але це не припинило злочинних дій вказаних працівників відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.  

Свої злочинні дії працівники відділу карного розшуку припинили лише тоді, коли їм повідомили про візит начальника Житомирського МВ міськвідділу, знявши потерпілого з палиці, розв’язавши руки, сховавши всі предмети, які застосовувались під час катування, попередивши ОСОБА_21 про невизнання будь-яких незаконних насильницьких дій з їх боку.

Після того, як керівник Житомирського МВ УМВС вийшов, за ним вийшов ОСОБА_10, який дав вказівку своїм підлеглим продовжувати тортури з метою змусити ОСОБА_21 зробити визнання.

Виконуючи вказівку ОСОБА_10, ОСОБА_17, наказав ОСОБА_21 лягти на підлогу, після чого на протязі близько 20 хвилин витягував ноги потерпілого, намагаючись дістати ними голови останнього, від чого потерпілий відчував сильний біль. Після цього ОСОБА_12 узяв валянок, заповнений важкою речовиною, умисно, діючи узгоджено з ОСОБА_17, намагаючись змусити ОСОБА_21 зробити неіснуюче визнання у вчиненні злочинів, наніс потерпілому удари по спині, потилиці. Після чого ОСОБА_12 помінявся з ОСОБА_17, який наніс удари валянком, а ОСОБА_12 одночасно - гумовою палицею по спині та в область нирок. Всього ОСОБА_17 та ОСОБА_12 разом нанесли близько 40 ударів.

Через деякий час в кабінет зайшли ОСОБА_10 і ОСОБА_13, які змінили ОСОБА_12 та ОСОБА_17 і в їх присутності нанесли удари гумовою палицею та валянком по різним частинам тіла потерпілого, міняючись між собою, а всього близько 15 ударів. Таким чином катування продовжувалось на протязі біля 2-х годин. На протязі всього часу потерпілий відчував сильний фізичний біль та моральні страждання. Не зважаючи на це, у ході застосування таких цинічних, жорстоких незаконних дій, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 принижували честь та людську гідність ОСОБА_21, висловлювали відносно нього різні неприємні слова брутальною лайкою.

За пропозицією ОСОБА_12, вказані працівники відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС під керівництвом ОСОБА_10, ОСОБА_21 знову зв’язали руки та підвисили на палицю вищевказаним способом, з метою спричинення ще більшого страждання одягли протигаз, та продовжували знущання: перекривали доступ повітря, стискуючи з’єднувальний шланг протигаза, наносили чисельні удари руками, ногами, гумовою палицею по різним частинам тіла, примушуючи зробити визнання, так як ОСОБА_21 категорично заперечував щодо його причетності до вчинення будь-яких злочинів, нанісши близько 30 ударів, від чого потерпілий відчував сильний фізичний біль, моральні страждання. На прохання ОСОБА_21 припинити злочинні дії, попередив, що йому погано, що у нього хворе серце, один з вказаних працівників ВКР Житомирського МВ у присутності інших перерахованих вище  працівників, явно знущаючись над ОСОБА_21, зі словами „Зараз тобі буде легше”, наніс ще декілька ударів по тілу гумовою палицею. Так як в протигазі ОСОБА_21 не міг говорити, то працівники ВКР, явно знущаючись над особистістю потерпілого, наказали у разі потреби щось сказати, хлопати стопами ніг.      

В цей же день, 08 квітня 2005 року у вечерній час, під час висіння ОСОБА_21 на палиці, ОСОБА_10, який періодично входив-виходив з кабінету, не отримавши від потерпілого будь-яких визнань у ніби-то вчинених тим злочинів, в присутності ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_11 у грубій формі, почав погрожувати ОСОБА_21. зґвалтуванням, фотографуванням всього процесу зґвалтування та розповсюдженням відомостей про це та фотографій серед осіб затриманих та тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Присутні при цьому ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_17 та ОСОБА_11 підтверджували слова ОСОБА_10, словесно знущались над потерпілим, при цьому застосовували психологічний тиск, роблячи вигляд, що розглядують фотографії, які були ніби-то зроблені у ході знущання та зґвалтування ОСОБА_19

Після цього, ОСОБА_13 зняв з ОСОБА_21 штани, а ОСОБА_10 приніс гумову палицю з іншого кабінету та наказав ОСОБА_13 принести фотоапарат. Далі ОСОБА_10, з метою принизити честь і гідність потерпілого, зламати його морально, примусити зробити визнання у ніби-то вчинених ним злочинах, приставив гумову палицю до анального отвору потерпілого, при цьому брутально висловлювався в його адресу. Потім передав палицю ОСОБА_13, який за прикладом свого безпосереднього керівника ОСОБА_10, у присутності ОСОБА_12 з тією ж самою метою, бажаючи принизити ОСОБА_26, цинічно, порушуючи існуючи моральні принципи, приставив гумову палицю до анального отвору потерпілого та почав натискувати її, намагаючись ввести палицю в анальний отвір, спричиняючи при цьому ОСОБА_26 сильний біль та моральне страждання. ОСОБА_13 припинив свої дії лише тоді і тому, що ремінь, яким були зв’язані руки ОСОБА_21 лопнув, не даючи можливості висіти далі на палиці.

Після цього ОСОБА_12 дістав папери, та сказав, щоб ОСОБА_21 написав 60 явок з повинною про ніби-то вчинені злочини, а у разі відмови, разом з ОСОБА_10 погрожував спричиненням тяжких тілесних ушкоджень.

В цей же час, ОСОБА_17 та ОСОБА_12, почали у присутності ОСОБА_15 роз’яснювати ОСОБА_21 плани квартир, з яких були викрадені речі, про обставини вчинення крадіжок, дали перелік викрадених речей, щоб в подальшому ОСОБА_21 у ході проведення допитів слідчим не переплутав всі обставини вчинення цих крадіжок, при цьому погрожуючи тим, що у разі відмови у ході допиту від визнання у ніби-то вчинених ним злочинів, знову застосують фізичне насильство.

ОСОБА_21, знаходячись під впливом застосованих до нього незаконного фізичного та психічного насильства, підписав явки з повинною про ніби-то вчинені ним крадіжки майна у ОСОБА_22 (кримінальна справа №04/071013), ОСОБА_27 (кримінальна справа №04/072838), ОСОБА_28 (кримінальна справа №04/070771). Після цього, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_15, порушуючи діючі норми кримінально-процесуального законодавства України, з метою закріплення у свідомості потерпілого обставин вчинення вказаних крадіжок, з метою недопущення в подальшому при проведенні слідчих дій з ОСОБА_21 неточностей в його показаннях, у денний час на службовому автомобілі провезли по місцям, де розташовані будинки, з яких вчинені крадіжки, показали квартири та пояснили, що саме викрадено з тієї або іншої квартири, після чого знову доставили до службового кабінету відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_15, зв’язавши ОСОБА_21 руки ременем, знову підвисили того на палицю вищевказаним способом, так як після поїздки потерпілий відмовився підписувати будь-які папери.

У вечірній час 08 квітня 2005 року ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 тривалий час, приблизно до 23 години 30 хвилин словесно знущались над ОСОБА_21, висловлюючи в його адресу неприємні слова. Періодично заходив ОСОБА_10, який у присутності ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11, також словесно знущався над висячим на палиці ОСОБА_21

Близько 23 години 30 хвилин один з вказаних працівників ВКР відвів ОСОБА_21 до слідчого в провадженні якого знаходились кримінальні справи за фактами вчинення вищевказаних крадіжок майна. ОСОБА_21, знаходячись на одинці зі слідчим повністю заперечив свою вину та причетність до вчинення будь-яких крадіжок.

Коли ОСОБА_21 близько 24 години привели від слідчого, ОСОБА_10, дізнавшись про те, що ОСОБА_26 повністю заперечив свою вину у вчиненні будь-яких злочинів, з метою помститися за марно проведений час з ОСОБА_21, намагаючись змусити потерпілого в подальшому не відмовлятися від визнавальних показань, у присутності своїх підлеглих ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11, став ОСОБА_21 на стопи ніг, та почав наносити удари долонею по обличчі, лобі, долонею в грудну клітину зі значною силою, від чого потерпілий відчував сильний біль та моральне страждання, після чого вийшов з кабінету.

ОСОБА_11, намагаючись змусити ОСОБА_21 в подальшому не відмовлятися від визнавальних показань, взяв останнього за шию та притулив до стіни, а ОСОБА_12, діючи узгоджено з ОСОБА_11, почав наносити удари долонею руки по обличчю, кулаком в грудну клітину, після чого, бажаючи спричинення страждань потерпілому, знову, зв’язавши руки, повісивши того на палицю та одягнувши протигаз, залишили ОСОБА_21 одного в кабінеті, на протязі всього дня, не давши їжі та пиття.  

З 24 години 08 квітня до ранку 09 квітня 2005 року ОСОБА_21 висів на палиці, відчуваючи біль та моральне страждання. ОСОБА_12, усвідомлюючи, що можуть настати тяжкі наслідки, періодично перевіряв стан потерпілого, але переконавшись, що той знаходиться у свідомості, залишав того висіти на палиці, знявши того лише під ранок, та давши „відпочити” на протязі близько 2 годин, знову разом з ОСОБА_11 повісили на палицю на якій той висів до 12 години.

Близько 12 години ОСОБА_12 та ОСОБА_11 привели ОСОБА_21 до слідчого, перед цим наказавши, щоб дав повністю визнавальні показання, а в разі відмови, погрожували застосуванням фізичного насильства.

ОСОБА_21, не зважаючи на фізичне та психічне знущання з боку працівників відділу карного розшуку, не дав визнавальних показань про ніби-то вчинені ним крадіжки майна, але, побоюючись подальшої фізичної розправи з боку оперуповноважених ВКР Житомирського МВ УМВС, погодився показати на місці розташування будинків, квартир, з яких було викрадено майно, а саме ті будинки та квартири, які йому раніше показали ОСОБА_12 та ОСОБА_15  

На підставі даних під впливом фізичного та психологічного тиску з боку працівників відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС показань та штучно створених доказів, слідчий, в провадженні якого знаходились кримінальні справи за фактами вчинення майнових злочинів, не усвідомлюючи про те, що докази були здобуті незаконним шляхом, керуючись ст.ст.106,115КПК України 09 квітня 2005року о 17 годині 20 хвилин затримав ОСОБА_21 за підозрою у вчиненні злочину.

      11 квітня 2005 року біля 20 години в приміщенні ІТТ Житомирського МВ УМВС ОСОБА_12 разом з ОСОБА_17 оглянули ОСОБА_21 на предмет наявності в того тілесних ушкоджень та не виявивши таких, почали погрожувати затриманням після звільнення з ІТТ Житомирського МВ УМВС, мотивуючи тим, що потерпілий знову відмовився від визнавальних показань.

12 квітня 2005 року ОСОБА_21 у зв’язку із закінченням строку затримання був звільнений з ІТТ Житомирського МВ УМВС, але на виході з приміщення ІТТ Житомирського МВ ОСОБА_12 перехопив потерпілого та порушуючи всі конституційні права та свободи людини, без будь-яких законних на те підстав знову привів ОСОБА_21 у свій службовий кабінет, де дав розписатися у документах, в яких було зазначено, що саме він (ОСОБА_21.) вчинив крадіжки майна, погрожуючи при цьому, що у разі відмови, ОСОБА_21 взагалі не вийде живим з приміщення міськвідділу.

ОСОБА_21, знаходячись у хворобливому стані, під впливом застосованих до нього знущань та фізичного насильства підписав надані ОСОБА_12 документи. Після підписання документів, ОСОБА_12 відвів ОСОБА_21 до слідчого, в провадженні якого знаходились кримінальні справи за фактами вчинення крадіжок, який на підставі здобутих незаконним шляхом доказів обрав ОСОБА_21 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, і тільки після цього потерпілий був відпущений з приміщення міськвідділу.    

23 червня 2005 року кримінальні справі відносно ОСОБА_19, ОСОБА_21 відповідно до п.2 ст.6, ст.213 КПК України слідчим відділом Житомирського МВ УМВС України були закриті, запобіжний захід скасовано.

ОСОБА_20 на протязі досудового слідства був допитаний лише як свідок, запобіжний захід до нього не застосовувався, у порушенні кримінальної справи відносно нього відмовлено відповідно до п.2 ст.6 КПК України.

Зазначені дії заступника начальника відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10, вчинені у групі з оперуповноваженими відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17 спричинили тяжкі наслідки державним інтересам, що виразилось в підриві авторитету та престижу держави, органів внутрішніх справ в особі Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, істотного порушення основних конституційних прав і свобод громадян ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в 2005р. працював заступником начальника карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області. 30.03.2005р. на вечірній нараді працівникам ВКР було повідомлено, що затримана особа за вчинення адміністративного правопорушення. 31.03.2005р. дізнався, що його підлеглі, хто саме не пам»ятає, працювали з адмінзатриманою особою, проводили бесіди. 01 та 02 квітня 2005р. бачив як його підлеглі працівники в кабінеті проводили бесіди з якимись громадянами, можливо і заходив туди, але участі в бесідах із затриманими особисто не приймав. 02.04.2005р. перший заступник начальника МВ Рябий його повідомив, що ОСОБА_29 написав явку з повинною про вчинення квартирних крадіжок, тому разом із Рябим проводив бесіду із ОСОБА_19. В ході спілкування ОСОБА_29 підтвердив, що скоїв злочини, вів себе зухвало, говорив, що має зв»язки в прокуратурі і йому за це нічого не буде. Ніяких мір фізичного, психологічного тиску до ОСОБА_19 не застосовував, таких вказівок своїм підлеглим не давав, в його присутності такого не було. Ніяких вказівок працівникам карного розшуку стосовно доставки ОСОБА_20 не давав, оскільки вони самі вирішують кого затримувати. Йому нічого не відомо щодо складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_20. Можливо підлеглі йому працівники і працювали з ОСОБА_20, а він в той час можливо і заходив до кабінету. Але ніякого психологічного та фізичного тиску до ОСОБА_20 не застосовував. З ОСОБА_21 ніяких бесід не проводив, насильство не застосовував. В кабінет №73 заходив, тому ОСОБА_21 міг його бачити. В зв»язку з тим, що була оперативна інформація щодо причетності ОСОБА_21 до вчинення крадіжок, писав рапорт, тому по місцю проживання останнього проводився обшук, але участі в цьому особисто не приймав. На оперативній нараді йому стало відомо про написання ОСОБА_21 явок з повинною. Підлеглі працівники в його присутності ніяких недозволених методів до ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не застосовували і таких вказівок їм не давав, як і не давав вказівок про складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в березні-квітні 2005р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ сектору по розкриттю майнових злочинів. Точної дати не пам»ятає, коли був доставлений до МВ ОСОБА_19 та з ним працювали інші працівники карного розшуку, заходив до кабінету №73, який знаходиться навпроти його службового кабінету. Спілкувався із ОСОБА_19 запитував його адресу, так як в 2004р. в його квартирі була крадіжка, а злочинців так і не знайшли. На вечірній нараді працівників карного розшуку було повідомлено, що ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вчинили крадіжку в барі Нон-стоп, тому потрібно було привести ОСОБА_20 в МВ для бесіди. Наступного дня разом із ОСОБА_16 пішли до місця проживання ОСОБА_20 та доставили його до кабінету №74 карного розшуку МВ, де працювали ОСОБА_14, ОСОБА_16 і ОСОБА_22. Коли спілкувався із ОСОБА_19, останній розповідав, що він разом із ОСОБА_20 дійсно вчинили крадіжку мобільного телефону в барі Нон-стоп. Опитування ОСОБА_20 не проводив. Коли біля обідньої перерви проходив із ОСОБА_16 по коридору, зустріли ОСОБА_12, який попросив допомогти скласти адміністративні матеріали. Повернулися в кабінет №74, де став відбирати пояснення у ОСОБА_20: написав анкетні дані, а потім сам ОСОБА_20 писав власноручно пояснення. Отримане пояснення ОСОБА_20 віддав ОСОБА_12. Це було в перших числах квітня 2005р. ОСОБА_21 бачив тільки в суді. Ніяких катувань, знущань, протиправних дій відносно ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_21 не вчиняв, оскільки 03.04.2005р. померла його бабуся, в зв»язку з чим писав рапорт та виїжджав за межі м.Житомира на її похорони.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в 2005р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ З 30.03.2005р. по 02.04.2005р. перебував на дні народженні у свого товариша в с.Вчорайше Ружинського району, який народився ІНФОРМАЦІЯ_18. На роботу вийшов 03.04.2005р. близько 12 години 30 хвилин. Коли біля 14 години вийшов на вулицю, побачив, що неподалік міськвідділу по вул.Л.Українки йшов незнайомий чоловік, як потім було з»ясовано, це був ОСОБА_29, який виражався нецензурною лайкою, якого разом із ще одним працівником міліції ОСОБА_30 доставили в чергову частину МВ. Разом із ОСОБА_30 написали рапорта, пояснення у ОСОБА_19 відбирав Солойов, склав адміністративний протокол та матеріали здав до чергової частини. Наступного дня підняв ОСОБА_19 із ІТТ в кабінет №73, пішов за матеріалами. З ким в кабінеті залишався ОСОБА_29 не пам»ятає. Ніяких скарг ОСОБА_29 не висловлював. Коли повернувся, прийшов прокурор ОСОБА_24, який робив ксерокопії із адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_19. Пізніше дізнався, що ОСОБА_19 його колеги водили до слідчого.   08.04.2005р. близько 9 години, проходячи із ОСОБА_12 по вулиці Перемоги, біля дитячого садка побачили двох невідомих, один із яких голосно виражався нецензурною лайкою. Один із чоловіків пішов до Європейського університету, як потім вияснилось, це був ОСОБА_21. Пішли за ним, оскільки на їх зауваження той не реагував, запросили пройти до міськвідділу, на що ОСОБА_21 погодився та добровільно пішов до МВ. ОСОБА_29 склали адміністративні матеріали, а саме написали рапорта, ОСОБА_21 передали в чергову частину і більше з ним не спілкувався. ОСОБА_20 не знав, побачив його перший раз в суді. Будь-яких недозволених методів, психологічного, фізичного тиску на потерпілих не здійснював.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в 2005р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ 29-30 березня 2005р.  разом із ОСОБА_23 намагався затримати незнайомого громадянина за вчинення адміністративного правопорушення, але той втік. Потім з»ясувалося, що це був ОСОБА_29, з»ясували його адресу. Наступного дня з ОСОБА_15 пішли до місця проживання ОСОБА_19, останній вийшов із будинку ще з одним хлопцем і їх обох доставили до міськвідділу. ОСОБА_29 визнав, що вчинив адміністративне правопорушення. Відвідував ОСОБА_19 в ІТТ, можливо і піднімав в кабінет, де останній писав сам явку з каяттям.  Через декілька днів дізнався, що ОСОБА_29 був знову затриманий. Водив ОСОБА_19 до слідчого ОСОБА_51, який попросив провести із ОСОБА_19 відтворення обстановки та обставин події, що було зроблено. При виконанні такої слідчої дії ОСОБА_29 на місці зізнавався у вчиненні злочинів. Потім ОСОБА_29 оглядався лікарем, оскільки його повинні були затримати в порядку ст.115КПК, був присутній при цьому. Ніяких скарг щодо стану здоров»я лікарю ОСОБА_29 не вказував, тілесних ушкоджень у нього не було. В МВ ОСОБА_19 написав декілька явок з каяттям. Перевіряв їх, але вони не підтвердилися. Потім дізнався, що слідчим ОСОБА_19 був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Амінпротокол відносно ОСОБА_19 складався в кабінеті №73 де знаходились інші його колеги, які заходили і виходили, але хто саме не пам»ятає. Спілкувався із ОСОБА_19, про що розмовляв не пам»ятає, але ОСОБА_29 визнавав свою вину у вчиненні крадіжок.

Також ОСОБА_12 пояснив, що в квітні 2005р. затримував по вулиці Перемоги Тараненка, якого доставили  в міськвідділ, та останній зізнавався, що вчинив крадіжки, його помістили до камери МВ. Разом із іншими колегами складав адміністративні матеріали відносно ОСОБА_21. Про те, що ОСОБА_21 був причетний до вчинення крадіжок, вказував інший підозрюваний «ОСОБА_20», якого відвідував в СІЗО. Проводив з ОСОБА_21 бесіду, чи відбирав пояснення не пам»ятає.

ОСОБА_12 також пояснив, що затримував і ОСОБА_20 за вчинення останнім адмінправопорушення біля магазину Тетерів. При цьому останній був у нетверезому стані, чинив опір. Після доставки ОСОБА_20 в міськвідділ, просив колег скласти відносно останнього адміністративні матеріали. Будь-яких недозволених методів, психологічного, фізичного тиску на потерпілих не здійснював і такого не робили колеги. Потерпілих на палицю не підвішували, така палиця була підкинута спеціально працівниками прокуратури під час розслідування, справа відносно нього сфальсифікована.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_15   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в березні 2005р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ в кабінеті №80. В кінці березня на пропозицію ОСОБА_12 доставляв до МВ громадянина ОСОБА_19, який як пояснював колега вчинив злочин. На ОСОБА_19 складалися адміністративні матеріали, але хто саме їх складав не знає. Знає, що судом на ОСОБА_19 було накладено адміністративне стягнення у виді арешту та останній поміщався в ІТТ. Наступного дня в кабінеті №73 проводив бесіду із ОСОБА_19 стосовно вчинення ним крадіжок, був написаний рапорт з цього приводу, але ким не пам»ятає. Ніякого фізичного та психологічного тиску до останнього не застосовував. Через 2-3 дні бачив ОСОБА_19 в кабінеті №73 з яким розмовляв ОСОБА_12, але їх розмови не чув. У ОСОБА_19 ніяких тілесних ушкоджень не бачив. Також в кабінеті №73 міськвідділу через декілька днів бачив ОСОБА_21. Хто з ним спілкувався не знає, тілесних ушкоджень в останнього не бачив, насильства до нього не застосовував. Надавав допомогу ОСОБА_17 при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_21. По місту ОСОБА_21 показувати місця вчинення злочинів на автомобілі не возив. ОСОБА_20 не бачив, з ним не спілкувався, дізнався про нього коли була порушена відносно нього кримінальна справа. Вважає, що ОСОБА_29 з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини оговорив його та його колег, тілесні ушкодження ОСОБА_29 наніс сам собі навмисно. Ніяких вказівок ОСОБА_10 йому не давав знущатися над ОСОБА_19.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_17   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що в 2005р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ В період з 30.03.2005р. по 04.04.2005р. хворів, перебував на лікарняному, на роботу не приходив. За інформацією «ОСОБА_20», останній вказав, що крадіжки вчиняв ОСОБА_21. Коли вийшов на роботу, за постановою суду 08.04.2005р. проводив разом із ОСОБА_15 обшук в квартирі ОСОБА_21, де були виявлені фомка, стамеска, перчатки інше майно. ОСОБА_31 пояснювала, що син приносив додому телевізор, а потім кудись відніс. Тобто були докази про вчинення ОСОБА_31 злочинів. Возив ОСОБА_31 в лікарню, де останнього оглядав лікар, тілесних ушкоджень не виявив. Приймав явки з повинною у ОСОБА_31. Під час перебування ОСОБА_31 в КПЗ спілкувався з останнім з дозволу слідчого, оскільки ОСОБА_31 змінив свої показання щодо вчинення крадіжок. З останнім також спілкувався ОСОБА_12. Ніякого насильства до ОСОБА_31 не застосовував, і цього не робили його колеги. Ніяких предметів, як то валянків, гумової палиці в кабінеті №73, де працював разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не було.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_14   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що з 1999р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ В квітні 2005р. керівництво міськвідділу повідомило, що на дії працівників карного розшуку є скарги та прокуратура буде проводити перевірку. Під час преревірки показував працівникам прокуратури та СБУ своє робоче місце, необхідні документи. Давав пояснення як свідок слідчому ОСОБА_23, що протиправних дій відносно потерпілих не вчиняв. Протоколів, рапортів відносно ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_31 не складав і з ними не зустрічався, тому ніяких катувань, знущань над ними не вчиняв.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_16   винним себе у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що з 2001р. працював оперуповноваженим карного розшуку Житомирського МВ 02.04.2005р. разом із ОСОБА_23 ходив до місця проживання ОСОБА_20 та запросили його пройти в міськвідділ, оскільки малася інформація про вчинення останнім крадіжки з бару Нон-стоп. Після спілкування з ОСОБА_20 в кабінеті №74 відпустив останнього, так як не було встановлено іншого хлопця з яким той вчиняв крадіжку. Після обіду до нього звернувся ОСОБА_12, приніс рапорта, попросив скласти протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_20, що і зробив. ОСОБА_20 завів до камери попереднього затримання. 04.04.2005р. приходив прокурор ОСОБА_24, якого бачив біля камери де знаходився ОСОБА_20 та прокурор сказав доопрацювати адмінматеріали відносно останнього. Після цього близько 10 години наказав черговому відпустити ОСОБА_20. Але біля 13 години ОСОБА_20 в нетверезому стані знову був доставлений до міськвідділу. Більше із ОСОБА_20 не спілкувався. ОСОБА_32 та ОСОБА_31 не працював, з ними працювали інші працівники карного розшуку. Ніяких протиправних дій відносно потерпілих не вчиняв.

Вина підсудних у вчиненні злочинів підтверджується показаннями потерпілих, свідків, зібраними по справі доказами дослідженими в судовому засіданні.

По епізоду вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_19

    Показаннями потерпілого ОСОБА_19, який пояснив, що вранці 30 березня 2005р. до нього додому прийшли працівники міліції ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які запросили до міськвідділу для дачі пояснень з приводу його друзів. Так як в той час в нього вдома був і ОСОБА_33, його теж запросили і разом з працівниками міліції пішли до МВ. ОСОБА_29 піднялись на другий поверх. Працівники міліції почали запитувати про крадіжку мобільного телефону. Повідомив, що не викрадав мобільного телефону, тоді один з працівників вдарив в голову. Міліціонери говорили, що він викрадав і інші речі. Але таке заперечував, тому його били, ременем прив»язували руки, били кульковою ручкою по пальцям. Відвели до камери попереднього затримання. Згодом звідти його забрали ОСОБА_12 і ОСОБА_15, завели в кабінет, де знову били по голові, вухам, ниркам, сідницям, підвішували на палицю. Знущання продовжувалось тривалий час, оскільки вини у вчиненні злочинів не визнавав. Приходив ОСОБА_10, який сам наносив удари і давав вказівки своїм підлеглим, як вибивати показання, що якщо не визнає вини, вішатимуть на лома. Потім знову заводили в камеру. Наступного дня знущання продовжувалися і іншими працівниками міліції, які заходили до кабінету. Його вішали на лома, тобто на палицю: шкіряним ременем зв»язували руки, наказували сісти на підлогу, обхопити коліна обома зв»язаними руками і розмістити руки перед ногами. Потім під згином колін та над ліктями протягували палицю, яка була з двох сторін і тоді її клали на столи, таким чином він висів між столами. Також одягали протигаз, перекривали в ньому доступ повітря, засовували в анальний отвір палицю, ОСОБА_10 говорив, що якщо не зізнається, то палицю засунуть до вух. Коли висів на палиці, крутили на палиці, як на каруселі. Потім зняли, руки заніміли, впав, відливали водою. Під час знущань ОСОБА_10 забирав до свого кабінету, наказував тихо сидіти. Працівники міліції говорили, що якщо визнає вину у вчиненні злочинів, підпише необхідні документи, то суд дасть умовне покарання. Коли приводили до суду, судді не скаржився про знущання, так як боявся працівників міліції. До камери в ІТТ до нього приходив ОСОБА_12 та запитував про квартирні крадіжки. З міськвідділу не випускали до 03 квітня 2005р. Для бесід його піднімали в кабінет №73, де допитували про квартирні крадіжки, про викрадене майно, погрожували застосуванням насильства, крім того, присутні в різний час в кабінеті ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_14 вчиняли відносно нього активні дії, тобто били руками  по голові та тулубу, чіпляли між столами в кабінеті на дерев»яну палицю та змушували підписати явки з повинною про вчинення крадіжок, вдягали на голову протигаз, з метою залякування перекривали повітря. Пройшло трохи часу, морально і фізично будучи вистражданим погодився і підписав явки з повинною про крадіжки, крім того вказав, що мобільний телефон викрав ОСОБА_20. Через два дні після затримання до кабінету де допитували, приводили ОСОБА_20, і на очній ставці підтвердив, що ОСОБА_20 викрав мобільний телефон. Протягом затримання ніхто не давав їсти два дні. ОСОБА_29 знущання продовжувалися тривалий час вдень, а на вечір відводили до камери. Внаслідок таких дій відчував сильний фізичний біль, приниження. Документи складав ОСОБА_12, не читаючи їх підписував. Зазначив, що будь-яких адміністративних порушень не вчиняв. Протиправні дії відносно нього вчиняли: били ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_10; ОСОБА_23 ґвалтував, ОСОБА_16, ОСОБА_14 одягали протигаз, перекривали в ньому повітря; ОСОБА_11 зв»язував руки, допомагав вішати на палицю. Коли випустили з міськвідділу, звернувся до лікарні за медичною допомогою, про знущання розповів родичам.

Також потерпілий ОСОБА_19 повністю підтримав свої показання дані на досудовому слідстві зокрема і про те, що в кабінеті для допитів в КПЗ до нього приходили ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які запитували про крадіжку мобільного телефону, після чого нанесли по декілька ударів ногами по нирках та по ногах. Зранку 31.03.2005р. повели до кабінету №73, де знову опитували з приводу квартирних крадіжок та телефону, коли все заперечив, то присутній ОСОБА_10 вдарив його рукою по голові в область вуха, наказав присутнім ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_12 підвісити його на палицю. ОСОБА_11 зв»язував шкіряним ременем руки, ОСОБА_12 приніс дерев»яну палицю, яку просунули між ногами та таким чином підвісили його між столами. Коли вісів, його знову допитували про крадіжки. Через деякий час за вказівкою ОСОБА_10 його зняли, а останній вимагав в нього зізнатися, що вчинив крадіжки та вдарив його по нирках. Знову підвішували на дерев»яну палицю. Через деякий час ОСОБА_14 дістав протигаз та надягнув на голову та хтось йому перекривав повітря, тобто шланг. Під час всіх цих подій продовжувались тортури: його били ногами по сідницях, вдаривши приблизно 5-6 разів із значною силою, від чого відчував сильну біль. 02.04.2005р. вранці знову доставили до кабінету №73, де продовжували тортури, вимагали визнати крадіжки майна з квартир, під час яких ОСОБА_10 недноразово бив його голову в області вуха. Знову ж таки ОСОБА_15, ОСОБА_12 підвішували згаданим способом на палицю, розгойдували, били по сідницях, вдягали протигаз та перекривали повітря. Не витримавши погодився та почав вигадувати про вчиненні крадіжки та про вчинення ОСОБА_20 крадіжки мобільного телефону. Під час цих показів ОСОБА_16 в кабінет ніби для очної ставки приводив ОСОБА_20. Під диктовку ОСОБА_12 написав явку з повинною про вчинення крадіжок. Ввечері його спустили до ІТТ, де він розписався в журналі, що отримав свої речі і його відпускають додому, проте фактично його не відпустили і ОСОБА_12 знову його повів на 2-й поверх в 73-й кабінет, де були ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_15, прийшов начальник ОСОБА_10, які знову запитували про крадіжки, погрожували, що знову будуть бити. ОСОБА_10 декілька разів рукою вдарив його у ліве вухо із значною силою, від чого він відчував сильну біль, та вдарив його головою об стіну. Знову підвісили на палицю ОСОБА_12 та ОСОБА_15. Підійшов ОСОБА_23, який тримав  в руці палицю, на яку надягнув презерватив та в присутності інших став нею ґвалтувати, тобто просовувати в задній прохід. Щоб він не міг кричати, хтось з працівників перекривав повітря у вдягненому протигазі, перетискаючи шланг. Після чого начальник розшуку – ОСОБА_10 запальничкою нагрів скріпку та приклав її до сідниць, тобто припік. Провісивши трохи на палиці, поступився та впав. Якщо щось говорив не вірно або відмовлявся говорити, то його били по голові. ОСОБА_12 писав протокол, а в кабінеті були присутні ОСОБА_23, ОСОБА_11 та ОСОБА_15. Ніч з 02 на 03 квітня провів із ОСОБА_23 в кабінеті пристебнутий наручниками до стільця. Потім ОСОБА_11 завів в камеру, там зустрів ОСОБА_20, якому розповів як над ним знущалися, тому змушений був визнати себе виним у вчиненні злочинів яких не вчиняв. ОСОБА_20 також розповів, що його били. Вранці 04.04.2005р. його знову підняли до кабінету №73. Туди приходив працівник прокуратури, якому ОСОБА_11 давав знайомитись з протоколом та його явкою з каяттям. Також його переховували в іншому кабінеті від працівника прокуратури. Потім із слідчим ОСОБА_25 та ОСОБА_12 іздили на проспект Житомирського МВ, де він показував де начебто вчинів крадіжки. (а.с.139-149 т.1).

Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_19 детально описав схему та обстановку кабінету №73 і палицю(а.с.106,107 т.1).

Свідок ОСОБА_34 пояснив, що в кінці березня 2005 року зателефонувала ОСОБА_35 і повідомили що працівники міліції, вказавши прізвища  ОСОБА_12 та ОСОБА_15 з дому затримали брата ОСОБА_19. Ходили до міськвідділу, цікавились долею брата, однак ніякої інформації не отримали. Після чого звернувся із скаргою в прокуратуру району щодо незаконного утримання брата в МВ. Коли були в приміщенні МВ, побачили як по коридору вели ОСОБА_19, в якого було чорне вухо та гулі на голові. В ІТТ повідомили, що затриманий ОСОБА_29 в них не рахується. Першого звільнили ОСОБА_20, який розповів, що брата в міліції били, називав прізвища міліціонерів, проте запам»ятав лише прізвище ОСОБА_16. Коли нарешті за допомогою прокуратури добились звільнення брата то з ним поїхали на медичне освідування і він розповів, що його били працівники міліції. Було видно, що брат заляканий, мало говорив, погано себе почував.

    Свідок ОСОБА_34 також підтримав свої більш детальні показання   дані на досудовому слідстві про те, що 30.03.2005р. разом із своєю дружиною ОСОБА_36, ОСОБА_35 – дружиною брата ОСОБА_19 приїхали до міськвідділу, щоб дізнатися, чому затримали ОСОБА_19 і не відпускають. Черговий повідомив, що з ОСОБА_19 спілкуються  і більше нічого не пояснив. В МВ бачили одного із працівників міліції, який затримував ОСОБА_19, це був ОСОБА_15. 31.03.2005р. близько 9 години 30 хвилин дружина у чергового по МВВС  з'ясувала,  що ОСОБА_19 повезуть до суду. Близько 10 години поїхав до Богунського райсуду, а ОСОБА_35  та ОСОБА_36 залишились біля міськвідділу. В суді брат жестами показав, що йому присудили 3 доби адмінарешту. Наступного дня з’ясував, що брата мали випустити з ІТТ 02.04.2005р. о 16 годині. 02.04.2005р. він з ОСОБА_35 прийшов до міськвідділу міліції, чекали брата до 17 години. ОСОБА_29 познайомились з мамою ОСОБА_20, якого також затримали (оперуповноважений ОСОБА_16) і та не знала, за що саме. ОСОБА_20 бачили у кімнаті доставлених через грати. ОСОБА_37 не відпустили, пред’явив претензії до чергового. Після цього вийшов черговий по ІТТ і сказав, що випустив ОСОБА_37 ще о 16 годині 50 хвилин і той мабуть вже вдома. Пояснили, що чекають вже півтори години і ОСОБА_37 не виходив. Тоді черговий по ІТТ заявив, що він з’ясував, що брат зараз поїхав зі слідчим на відтворення. На його запитання, в чому ОСОБА_37 звинувачують, черговий відповів, що ні в чому, просто з тим проводять слідчу дію. Близько 21 години 30 хвилин до них вийшов  чоловік у цивільному одязі, який представився начальником міськвідділу міліції ОСОБА_38 і сказав, що брата затримано в якості підозрюваного у скоєнні злочину відповідно до ст.115 КПК України. У чому конкретно брата підозрюють не пояснив. ОСОБА_38 сказав, щоб вони прийшли наступного дня о 10 годині до нього в кабінет і принесли брату їсти. Обіцяв поговорити з ними, заспокоював, що брата ніхто не б’є, що з тим все добре. 03.04.2005р. спілкувався із ОСОБА_38, який довго по телефону з'ясовував, хто “займається справою ОСОБА_19”. З цих розмов зрозумів, що займається справою брата працівники на прізвище ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Після цього пішов до чергового, так як мав підписану ОСОБА_38 заяву з дозволом на передачу їжі. Черговий не зміг знайти ОСОБА_19 ані в ІТТ, ані в приміщенні доставлених, той не був ніде зареєстрований по документах. З’ясувалось, що брат знаходиться у кабінеті №80, але там ніхто не брав телефон і черговий туди ходив особисто. Черговий назвав прізвище  працівників міліції, у яких перебував брат і на його прохання назвав номер кабінету. Глянувши у список, черговий сказав, що зараз спустяться і заберуть передачу. У цей час разом з ним вже була мати ОСОБА_20, яка хотіла потрапити на прийом до начальника МВ. ОСОБА_39 хвилин 20, але ніхто не прийшов. Коли ОСОБА_38 вийшов до мами ОСОБА_20 і побачив його, то насварився на чергового, що довго не забирають передачу. Потім звернувся із скаргою на дії працівників міліції до прокурора Богунського району, повернулися до МВ. ОСОБА_29 бачив, як брата в наручниках вели з коридору до чергової частини. ОСОБА_25 ОСОБА_11, який заявив, що ОСОБА_25 затримали за ст.173КУпАП. Коли ОСОБА_25 реєстрували у черговій частині, останній їм жестами показував, що його б’ють, що “вішають” 5 справ, що потрібен адвокат.

04.04.2005р., близько 9 годин 30 хвилин, його дружина з’ясувала в МВ, що ОСОБА_25 о 9 годині забрали оперативні працівники, тому поїхали до прокуратури. Заступник прокурора їх вислухав і доручив провести перевірку заяви помічнику прокурора району. Разом з цим помічником на ім’я ОСОБА_21 поїхали до міськвідділу міліції. Помічник прокурора спочатку зайшов до чергової частини, а вийшовши сказав, що ОСОБА_25 бачив, виглядає той нормально, але поговорити з ОСОБА_25 та подивитись його справу не зміг, бо це не дозволили працівники міліції. У міськвідділі залишились його дружина і ОСОБА_35, а він з мамою ОСОБА_20 поїхав до суду, щоб в суді з’ясувати у ОСОБА_20 де ОСОБА_25.

ОСОБА_40 розповів, що бачив ОСОБА_25 ввечері 03.04.2005р., вони разом переночували у кімнаті затриманих чергової частини. ОСОБА_25 був побитий: на голові гуля, синці. ОСОБА_25 розповідав, що його били, знущалися, вішали на лом, душили у протигазі, перекриваючи повітря; через це підписав документи про вчинення двох злочинів: явку з повинною щодо себе та покази про те, що ОСОБА_20 нібито викрав мобільний телефон. ОСОБА_40 запитав чому ОСОБА_25 вказав саме на нього. На це брат відповів, що так вимагали працівники міліції, а він вже так побитий, що боїться перечити, хоча й розумів, що для ОСОБА_20 це може погано закінчитись. Потім від матері ОСОБА_20 з’ясував, що суд її сина не арештував і того мали відпустити. Всі дочекались поки відпустять ОСОБА_20 і той підтвердив, що ОСОБА_25 б’ють і той дуже просив, щоб вони взяли адвоката, бо довго не витерпить і підпише все, що від нього вимагають. А вимагають зізнатися саме у вчиненні п’яти крадіжок. Після чергового втручання прокурора ОСОБА_25 випустили.     Коли ОСОБА_25 вийшов то розповів йому відвівши усіх від дівчат, що його зґвалтували палицею, вішали на лом: зв’язувавши руки ременем, змушували обхопити ними зігнуті коліна і просовували під коліна між ногами та руками палицю. У такому стані годину висів, а потім в двох працівники міліції, на цьому ломі, розкручували і кидали на підлогу. ОСОБА_25 цього ОСОБА_25 втрачав свідомість і починались конвульсії. Ще розповідав, що били по пальцях рук, які набрякли від висіння, ставили ноги “на розтяжку” – у поперечний шпагат, при цьому один бив по ногах, а другий по нирках, примушували того робити “Ластівку” – приблизно 5-6 чоловік тримали та ставили ногу через спину на голову. Начальник, який весь час керував тортурами вичавлював брату очі. Саме начальник командував встромити братові палицю у анальний отвір. Ще у тортурах приймали участь ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12. Зі слів брата бити його почали з першого дня, коли ОСОБА_15 став бити долонями по вухах. Після оформлення до ІТТ виводили на другий поверх і били в кабінетах, особливо по звірячому 03.04.2005р. Коли приходив помічник прокурора, брата зразу відвели в інший кабінет і замкнули. Коли помічник прокурора приходив вдруге, брата заховали в окремому кабінеті, приставивши до того одного працівника для охорони і сказали щоб сидів тихо. ОСОБА_25 злякався і мовчав. Ще брат розповідав, що заходив в якийсь день хтось з керівників міськвідділу і дав вказівку бити його поки все не розповість аби лише не вбити. Зі слів брата, 30.03.2005р. його питали лише про мобільний телефон, вимагали щоб зізнався, що вкрав його. А вже з 31.03.2005р. почали вимагати зізнатися кому продав якийсь телевізор, потім про інші речі. ОСОБА_37 брат нічого не знав то працівники міліції привідкрили двері у сусідню кімнату і в голос читали протоколи, де було написано де які речі були викрадені і в якому місці квартир вони знаходились. Брат казав, що для того, щоб перестали бити, хоча б на деякий час, називав адресу всіх знайомих, яких пам’ятав. Працівники міліції, на деякий час його залишали в спокої, а після виїзду на адреси, починали бити знову. Ввечері 04.04.2005р. після звільнення брата з МВ їздили до обласної лікарні, де ОСОБА_37 оглядали лікарі, яким розповідали, що останнього побили працівники міліції. ОСОБА_25 оглядали лікар приймальногго відділення, лікар –нейрохірург. Зафіксували видимі тілесні ушкодження лівої частини тіла. У брата було дуже забите ліве вухо та садна на тілі. 05.04.2005р. брата оглядав судмедексперт, 06.04.2005р.- лікар-проктолог(а.с.190-192 т.1).

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_36, які були оголошені в судовому засіданні(а.с.196-199 т.1).

Свідок ОСОБА_35 пояснила, що в кінці березня 2005року додому прийшли працівники міліції – ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які для з»ясування якихось обставин про документи забрали із собою до міліції її чоловіка ОСОБА_19. Проте пройшло досить часу, а ОСОБА_19 так і не відпустили, тому його старший брат написав скаргу в прокуратуру та займався питанням звільнення ОСОБА_19 з МВ. Коли також відпустили з МВ затриманого ОСОБА_20, то з його слів дізналися, що ОСОБА_19 оперативні працівники били в приміщенні міліції. Коли ОСОБА_19 випустили, він підтвердив слова ОСОБА_20, і розповів що його били та примушували давати показання по крадіжкам.

Також свідок ОСОБА_35 підтримала свої показання дані на досудовому слідстві про те, що 23.03.2005р. до будинку приходили двоє працівників міліції в цивільному одязі, хотіли бачити її чоловіка ОСОБА_19, який був відсутній, та розпитати про його двох друзів. Один з міліціонерів представився оперуповноваженим Житомирського МВ УМВС ОСОБА_17 30.03.2005р. близько 9 години ранку до них знову прийшли міліціонери ОСОБА_15 і ОСОБА_12 та забрали із собою ОСОБА_19 та хлопця на ім»я ОСОБА_38, який їм допомагав робити ремонт в квартирі. Про прихід міліції повідомила брата ОСОБА_19 – ОСОБА_34.  Близько 13 години цього ж дня до неї додому прийшов ОСОБА_38 і розповів, що у міліції у нього з’ясували хто він і де живе, зняли відбитки пальців і відпустили. ОСОБА_25 в МВ не побачив і вирішив, що його відпустили. ОСОБА_37 не з’явився і після обіду, вона з ОСОБА_34 та дружиною останнього ОСОБА_36 о 16 годині  прийшли до міськвідділу міліції і стали з’ясовувати у чергового, де ОСОБА_37 і чому його не відпускають. Тривалий час не могли нічого з’ясувати. Потім черговий сказав, що ОСОБА_37 перебуває в кабінеті працівника міліції на прізвище ОСОБА_15 і дав його внутрішній телефон. За цим телефоном дзвонила ОСОБА_36. Вже близько 18 години ОСОБА_15 на їх вимогу відповів, що він із ОСОБА_37 спілкується і коли його відпустить, ще не знає, можливо наступного дня. Причини затримання ОСОБА_15 не назвав. ОСОБА_41 у когось з’ясував, що наступного дня ОСОБА_37 поведуть до суду. 31.03.2005р., зранку ОСОБА_34 поїхав до суду, а вона о 9 годині 45 хвилин підійшла до МВ, бо сподівалась що ОСОБА_37 відпустять. Через деякий час приїхав ОСОБА_34 і розповів, що суд дав ОСОБА_37 3 доби арешту за скоєння дрібного хуліганства.

 02.04.2005р., близько 10 години з ОСОБА_34 прийшли до міськвідділу, щоб зустріти ОСОБА_37, але черговий сказав, що в ІТТ ОСОБА_37 зареєстрований до 16 години 50 хвилин і в цей час його випустять. Повернувшись у вказаний черговим час, біля чергової частини, побачили маму ОСОБА_20, яка розповіла, що ОСОБА_20 з ранку пішов до МВ для оформлення документів, так як він недавно звільнився з колонії, але так і не повернувся. Коли звернулись до чергового по МВ, той пояснив, що в ІТТ ОСОБА_37 немає, викликав начальника ІТТ, який сказав, що випустив ОСОБА_37 з ІТТ о 16 годині 50 хвилин. Коли повідомили, що ОСОБА_37 із приміщення не виходив, начальник сказав, що ОСОБА_37 пішов на 2 поверх у кабінети до оперативних працівників. Близько 21 години 30 хвилин до них спустився начальник міськвідділу міліції і сказав, що з ОСОБА_37 розмовляють. Чому його не випускають не відповів.

04.04.2005р. з 10 години вона постійно знаходилась у міськвідділі біля чергової частини та на вулиці. ОСОБА_37 03.04.2005р. ОСОБА_41 написав скаргу до прокуратури Богунського району, то протягом дня працівник прокуратури ОСОБА_42 з’ясовував, де ОСОБА_37 та на яких підставах того утримують в міліції. Близько обіду випустили ОСОБА_20, який розповів, що його працівники міліції били, вішали на лом і вимагали підписати документ, що він нібито на дискотеці викрав у дівчини мобільний телефон. При розмові показував синця на нозі. Все це відбувалось у її присутності, мами ОСОБА_20 та помічника прокурора ОСОБА_42. ОСОБА_40 розповів, що розмовляв в камері з ОСОБА_37, і що той дуже побитий, розповів, що били ОСОБА_37, щоб той зізнався у злочинах, яких не вчиняв. Того ж дня зранку, коли випустили кількох осіб з ІТТ, двоє з них підходили до неї та ОСОБА_34 і розповідали, що бачили ОСОБА_37 і той дуже побитий і підписав якісь визнавальні документи. Близько 21 години до них виходив слідчий Безпризваний, сказав, що ОСОБА_37 звинувачують у квартирних крадіжках і що допише документи, після чого ОСОБА_37 відпустять. ОСОБА_39 до 23 години 30 хвилин. Коли останній вийшов, вирішили зразу їхати у лікарню, бо ОСОБА_39 був сильно побитий. За ними від міськвідділу поїхала автомашина ”Жигулі” з працівниками міліції. ОСОБА_37 вони вже боялися працівників міліції, то почали від них тікати і звернули з вулиці Перемоги. ОСОБА_29 погана дорога і міліція від них відстала. Після цього поїхали до обласної лікарні. В лікарні ОСОБА_37 оглянув терапевт, описав тілесні ушкодження, призначив аналізи, кардіограму, рентген голови та додатковий огляд нейрохірурга.  Наступного дня 05.04.2005р. були у судмедексперта, який дав ОСОБА_37 направлення до проктолога в ТМО №2.

Зі слів ОСОБА_37 їй відомо, що весь час перебування в МВ його били та знущалися з нього 5-6 працівників міліції. Називав прізвища ОСОБА_15, ОСОБА_11, прізвисько “ОСОБА_11”, імена ОСОБА_43, ОСОБА_24 і ще описував високого “рудого” спортивної тілобудови  хлопця. Говорив, що його змушували зізнатись у вчиненні крадіжок, вішали на якусь палицю, робили “ластівку”, припалювали сідниці розпеченою від запальнички скріпкою. Бачила у ОСОБА_37 рану за лівим вухом, синець на лівому вусі, синці під колінами. У нього боліли нирки, були полопані судини на спині, німіли кисті рук(а.с.179-183 т.1).

Показання потерпілого ОСОБА_19, свідків ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_35 щодо відвідування в нічний час 04.04.2005р. обласної лікарні узгоджуються із показаннями свідків-лікарів Житомирського МВ обласної лікарні: приймального відділення ОСОБА_44,   лікаря-нейрохірурга ОСОБА_45, а також   хірурга-проктолога центральної міської лікарні №2 ОСОБА_46

Свідок ОСОБА_44 пояснив, що в ніч з 04.04. на 05.04.2005р. коли чергував у приймальному відділенні обласної лікарні звернулися 2 чоловіки: ОСОБА_19 та його брат ОСОБА_34 з дружиною. ОСОБА_34 повідомив, що ОСОБА_19 побили працівники міліції, просив зняти побої. Роз»яснив, що для цього слід звертатися до судово-медичного експерта. ОСОБА_25, який був пригнічений, скаржився на біль голови, болі в лівому боку, колінах, шаткість, хоча видимих тілесних ушкоджень у нього не виявив. В останнього після огляду, були взяті аналізи. Також потерпілого оглядав нейрохірург, який призначав дослідження голови.

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_45 слідує, що під час його чергування в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні в ніч на 05.04.2005р., близько о пів на першу годину ночі, був викликаний для консультації лікарем-терапевтом до приймального відділення лікарні, де знаходилися двоє чоловіків та жінка. Один із чоловіків скаржився на болі у всьому тілі, головні болі, розповідав, що його забрали з доми працівники міліції, тримали в міліції, били протягом трьох діб. Потерпілий, який на вигляд був пригнічений, наляканий, був оглянутий ним та лікарем-терапевтом ОСОБА_44. В нього побачили множинні забої голови, тулубу та кінцівок. Тому були взяті аналізи, проведено УЗІ, рентген голови, але патології з боку внутрішніх органів і головного мозку виявлено не було(а.с.202-203 т.1).

Свідок ОСОБА_46 пояснив, що в квітні 2005р. оглядав за направленням судово-медичного експерта ОСОБА_19, у якого було виявлено пошкодження слизової прямої кишки, про що було зафіксовано у відповідних медичних документах. ОСОБА_19 пояснював, що його ґвалтували працівники міліції 03.04.2005р., вводили в анальний отвір палицю на яку надягали презерватив, після чого була кровотеча.

    Свідок ОСОБА_47 пояснив, що ОСОБА_19 є його родичем. 04.04.2005р. разом із сестрою ОСОБА_36, її чоловіком ОСОБА_34 був в Житомирського МВ, щоб забрати ОСОБА_19, якого незаконно там тримали. Працівники міліції обіцяли відпустити ОСОБА_19 протягом дня, але зробили це тільки пізно ввечері.   ОСОБА_25 виглядав дуже погано, був подавлений, наляканий, на них не дивився, не знав спочатку, що говорити, тягнув за собою ноги. Вуха у ОСОБА_19 були розпухлі, бачив синці на голові, опухлі руки. ОСОБА_25 до затримання, якого бачив досить часто і після нього, був зовсім іншою людиною. Це було видно і по його поведінці, і по зовнішньому вигляду. В основному ОСОБА_19 розмовляв з братом ОСОБА_41. Чув від ОСОБА_19, що його на протязі всіх днів, коли знаходився в міліції, працівники міліції били, підвішували на палицю, душили в протигазі, совали щось в задній прохід.

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_33 слідує, що в кінці березня 2005року, коли він підходив до будинку, в якому мешкають ОСОБА_35 та ОСОБА_19, яким він допомагав робити ремонт, бачив у дворі будинку двох чоловіків, які представились працівниками міліції. На пропозицію міліціонерів він з ОСОБА_19 прослідували до Житомирського МВ міськвідділу міліції. ОСОБА_29 їх розвели по різним кабінетам. Через деякий час, після з’ясування його особи, відібрання відбитків пальців, його з міськвідділу відпустили. Ввечері того ж дня від ОСОБА_35 дізнався, що ОСОБА_19 залишили у міськвідділі на 3 доби(а.с.198 т.1).

Свідок ОСОБА_42 пояснив, що працюючи помічником прокурора Богунського району, отримав від заступника вказівку по скарзі родичів ОСОБА_19 перевірити затримання останнього в міськвідділі. Коли для перевірки підійшов до МВ, то там були родичі ОСОБА_19 та ОСОБА_20. З»ясував, що ОСОБА_29 знаходиться в карному розшуку. В міськвідділі перевірив ІТТ, де ОСОБА_19 не було. Після чого в кабінеті №73 бачив ОСОБА_19, якого опитував ОСОБА_11 з приводу адмінпротокола. Продивившись матеріали встановив, що ОСОБА_19 звільнили 02.04.2005р. та майже відразу затримали знову за вчинення адміністративного правопорушення. Вигляд у ОСОБА_19 був зляканий, подавлений, він мовчав, нічого не говорив, тілесних ушкоджень на видимих ділянках тіла не було. В матеріалах була невідповідність щодо затримання ОСОБА_19, оскільки в журналах його прізвище не значилось. Через деякий час повідомили, що ОСОБА_19 відпустили, для вивчення забрав адмінматеріали. Проте коли вийшлов з МВ, то родичі повідомили, що ОСОБА_19 так і не випустили. ОСОБА_48 теж скаржитись, що сина довго тримають.

Свідок ОСОБА_42 підтримав свої детальні показання дані на досудовому слідстві про те, що 04.04.2005р. від заступника прокурора Богунського району м.Житомира отримав скаргу родичів ОСОБА_19 на неправомірні дії працівників міліції, в якій було зазначено, що 31.03.2005р. ОСОБА_19 за місцем  проживання безпідставно затримали працівники міліції і до цього часу той знаходиться у Житомирського МВ УМВС де, як вважав автор скарги до ОСОБА_19 застосовуються заходи фізичного впливу.

З метою перевірки законності затримання ОСОБА_19 прибув до Житомирського МВ, де перевірив ізолятор тимчасового тримання та камери для адміністративних затриманих чергової частини. Серед затриманих ОСОБА_19 не було. При перевірці облікової документації осіб, які тримаються в ІТТ та в камерах чергової частини, стало відомо, що ОСОБА_19 31.03.2005р. був затриманий за скоєне правопорушення і за постановою суду до того було застосовано стягнення у вигляді арешту. Для відбуття покарання ОСОБА_19 був поміщений в ІТТ Житомирського МВ Звільнено того було вранці 02.04.2005р. Цього ж дня оперуповноваженим Житомирського МВ УМВС ОСОБА_11. ОСОБА_19 знову через невеликий проміжок часу після звільнення з ІТТ було затримано за скоєне дрібне хуліганство. Піднявшись на 2 поверх у відділ карного розшуку став розшукувати ОСОБА_11, з яким разом прийшов до кабінету №74, двері якого були зачинені. Коли останній відчинив двері службового кабінету, побачив що в кабінеті ліворуч від входу на стільці сидить невідомий йому молодий чоловік, який перебував у пригніченому стані, по вигляду та поведінці зрозумів, що той чимось дуже наляканий, назвався ОСОБА_19 ОСОБА_11 пояснив, що останній є адмінзатриманим та надав йому адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_19  В цей час до кабінету зайшов начальник відділення по розкриттю майнових злочинів ВКР Житомирського МВ ОСОБА_10 та пояснив, що на даний час вони працюють зі ОСОБА_19  Після розмови з керівництвом ВКР повернувся до кабінету №74, але ОСОБА_19 в кабінеті вже не було. ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_19 пішов з кабінету разом з ОСОБА_10 і де той зараз йому невідомо. Пішов до службового кабінету останнього, але двері були замкнені, на його стук ніхто не відчиняв. На вулиці у брата ОСОБА_19 запитав чи не виходив останній з міськвідділу. Той відповів, що не виходив. Під час їх розмови до нього звернулась жінка, яка представилась та розповіла, що її сина ОСОБА_20 вранці 02.04.2005р. з дому забрали працівники міліції. Після цього до дому той не повертався. Знову зайшов у чергову частину міськвідділу, де черговий повідомив, що дійсно такий громадянин тримається у камерах для адмінзатриманих та що, цього дня адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_20 судом були повернуті на доопрацювання. Ознайомившись з матеріалам, які були складені оперуповноваженим ВКР Житомирського МВ ОСОБА_49 знову піднявся у відділ карного розшуку. Побачивши в одному з кабінетів ОСОБА_10  запитав де ОСОБА_19, на що той відповів, що після того, як він пішов до кабінету керівництва ВКР, ОСОБА_19 було відпущено.

Знайшовши ОСОБА_49 разом з тим спустився в чергову частину, запитав чому було затримано ОСОБА_20 і чому адміністративні матеріали повернуті судом. ОСОБА_49 пояснив, що він лише складав протокол про адміністративне правопорушення і йому терміново потрібно виїжджати у зв’язку з службовою необхідністю. Забрав адмінматеріали стосовно ОСОБА_20, сказав черговому, щоб негайно звільнив останнього та вийшов на вулицю. На вулиці брат ОСОБА_19 повідомив, що останній не виходив з міськвідділу. Піднявся до слідчого відділу Житомирського МВ, однак, оскільки вже був час обідньої перерви, двері у кабінетах слідчих були зачинені, пішов до чергової частини. ОСОБА_29 побачив, що ОСОБА_20 ще перебуває у камері для адмінзатриманих. На його повторну вимогу ОСОБА_20 було звільнено. В подальшому йому стало відомо від самого ОСОБА_19, що його звільнили з міськвідділу в той же день, близько 24 години. Також ним були прийняті письмові пояснення від ОСОБА_20 та ОСОБА_19, в яких ті вказали, що за період знаходження у Житомирського МВ до них з боку працівників міліції застосовувались заходи фізичного та психічного впливу(а.с.204-207 т.1).

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_43 слідує, що 30.03.2005р. о 16 годині 40 хвилин його було затримано працівниками міліції та поміщено до камери тимчасового тримання Житомирського МВ УМВС. В камері познайомився із ОСОБА_19. Наступного дня його та ОСОБА_19 оперуповноважений ОСОБА_49 возив до суду, після чого їх знову помістили до однієї камери. ОСОБА_25 перевели до ІТТ, виводили з камери, він був відсутній по декілька годин. Повернувшись, ОСОБА_19 розповів, що його викликав ОСОБА_49 і останній разом з якимось працівником міліції наносили йому удари. По вигляду ОСОБА_19 було видно, що до того застосовували заходи фізичного насильства, так як той одразу ліг на „нари” та протягом декількох годин не піднімався. Бачив, що на обличчі ОСОБА_19 були почервоніння, також були червоні вуха. Зі слів ОСОБА_19 зрозумів, що того примушували зробити визнання у трьох квартирних крадіжках. Наступного дня вранці ОСОБА_19 вивели з камери. Повернувся той лише після обіду. ОСОБА_19 розповідав, що його підняли на другий поверх, де спочатку били, а потім повезли на відтворення по пр.Житомирського МВ. Наступного дня ОСОБА_19 також вивели з камери і після того він його не бачив. Коли ОСОБА_19 повинні були звільнити, той в камеру не повертався, а зайшов працівник ІТТ, який забрав кепку ОСОБА_19(а.с.211-216 т.1).

Свідок ОСОБА_50 пояснив, що на момент 2005року працював черговим інспектором ІТТ Житомирського МВ УМВС. В ІТТ ведеться журнал рестрації затриманих, проте окремо по камерах не ведеться, не передбачено, тому дуже важко визначити хто з ким перебував в камері. При поміщенні в камери особа оглядається черговим, оскільки фельдшера в МВ не було. Якщо виявляються тілесні ушкодження, то всі фіксувались в журналі. При звільненні затриманні писали заяву, що до них незаконні методи не застосовувались. Якщо хтось з оперативних працівників мав намір працювати з кимось із затриманих, то про це писався рапорт.

Свідок ОСОБА_51   пояснив, що на момент квітня 2005 року працював слідчим Житомирського МВ та в його провадженні були кримінальні справи щодо квартирних крадіжок у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_29. Допитував останнього про вчинені крадіжки, разом з ним в присутності понятих проводив відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_29 показував квартири з яких вчиняв крадіжки та звідки забирав майно. Проводив за власною ініціативою освідування ОСОБА_19, лікар роздягав останнього до нижньої білизни. ОСОБА_19 скаржився, що в нього болять коліна, але це пов»язано з хворобою. Інших тілесних ушкоджень в нього не було. Працював з ним один день. Зазначив, що не виключає можливості, що ОСОБА_29 допитувався кимось із працівників карного розшуку. Зокрема вказав на ОСОБА_12.

Свідок ОСОБА_30 пояснив, що 03.04.2005р. перебував у відпустці, але разом із ОСОБА_11 затримував ОСОБА_19, який перебував в нетверезому стані до Житомирського МВ та складав про це відповідний рапорт. Це було його обов"язком як працівника міліції - відреагувати на правопорушення. В послідуючому ОСОБА_19 займався ОСОБА_11. Декілька разів заходив до своїх колег працівників карного розшуку в кабінет №73. Бачив, що із ОСОБА_19 працювали чемно, будь-яких тілесних ушкоджень в останнього не бачив. ОСОБА_19 сам добровільно писав свої пояснення. Всіх затриманих, які трималися в МВ можна було взяти в кабінет тільки з дозволу начальника міськвідділу. Всі тілесні ушкодження фіксувалися в журналі, коли випускають із КПТ черговий запитує чи є в особи якісь скарги на стан здоров"я. Зазначив, що ніяких протиправних дій до адмінзатриманих працівники карного розшуку не застосовували. Знає, що в квітні 2005р. ОСОБА_17 перебував на лікарняному.

Свідок ОСОБА_38 пояснив, що з 15.03.2005р. працював на посаді начальника Житомирського МВ В той час у міськвідділі розслідувалася кримінальна справа з приводу крадіжок майна громадян до яких був причетний ОСОБА_19, тому останній був затриманий і добровільно давав показання, писав явки з каяттям, де вказував про знаходження викраденого майна. Ніяких скарг від ОСОБА_19 щодо застосування до нього неправомірних дій працівниками карного розшуку до нього як до керівника не надходило. Як керівник заходив до кабінетів своїх підлеглих щоденно. Особи, з якими працювали ні на кого не скаржилися. Особисто спілкувався із ОСОБА_19 після написання ним явок з каяттям і той говорив, що дійсно вчиняв крадіжки. Всі працівники карного розшуку працювали чесно, а потерпілі ОСОБА_19 та інші навмисно оговорили працівників міліції.

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_52 слідує, що з 08.11.2004р. він проходив строкову військову службу у військовій частині №А0281 в м.Житомирі, до призову в армію ніколи в м.Житомирі не бував.

16.04.2005р. був залучений для участі в проведенні слідчої дії, яку мала проводити прокуратура області. Попередньо з керівництвом військової частини було обумовлено те, що вони будуть брати участь у слідчій дії і тому 16.04.2005р. у ранішній час він разом з військовослужбовцем частини ОСОБА_53 прибув до прокуратури області. ОСОБА_29 слідчим було роз’яснено, що прокуратурою області порушена кримінальна справа по факту побиття та знущань над громадянами працівниками міліції Житомирського МВ і разом з одним із потерпілих вони поїдуть у міськвідділ, з участю того буде проведений огляд службових приміщень міськвідділу для того, щоб виявити предмети за допомогою яких до потерпілого застосовувалося насильство.

Слідчий, роз’яснивши їх права та обов’язки як понятих також повідомив, що у проведенні огляду прийматимуть також участь співробітники СБУ, працівники прокуратури області. Слідчий також звернув увагу на те які речі є в учасників огляду при собі. У слідчого були бланки, ручка, клей, листки паперу, нитки. Інших предметів не було. У співробітників СБУ були при собі лише порожні поліетиленові пакети, газети і ручки. Як ті пояснили дані пакети та газети будуть використані для упакуванням виявлених речей, якщо такі будуть знайдені. Інших предметів при учасниках огляду, в тому числі і при потерпілому не було.

Після цього потерпілий (ОСОБА_29), який брав участь в огляді, розповів, що у міськвідділі працівники міліції його «вішали його на лома», яким є дерев’яна палиця, одягали на голову протигаз, зв’язували руки ременем, припікали сідниці канцелярськими скріпками, ще однією палицею ґвалтували його, наручниками приковували до стільця і незаконно утримували в міськвідділі. При цьому потерпілий детально описав палицю, на яку його підвішували, вказав зокрема, що та була дещо зігнута, мала світлокоричневий колір і була виготовлена із деревини, мала діаметр близько 3-х см, довжину близько 1–1,10м. Потерпілий описав один із ременів, яким йому зв’язували руки. Вказав, що це був ремінь коричневого кольору з металевою пряжкою, який працівники міліції зав’язували у специфічну петлю, а не застібували.

 Слідчим було також повідомлено, що у міськвідділ одночасно буде заходити дві групи з прокуратури області. Одна із груп буде безпосередньо проводити огляд (це їх група), а інша піде в актовий зал, де в той момент повинні були збиратися працівники міліції.

Потім всі учасники слідчої дії прослідували в міськвідділ, пройшли за потерпілим, піднялися на другий поверх і опинилися у відділі карного розшуку, що стало відомо із таблички, яка висіла на дверях. Слідчий разом із ними перевірив чи всі кабінети зачинені. В одному із кабінетів знаходилися люди і слідчий попросив тих вийти та закрити двері кабінету на замок.

Близько 40 хвилин вони знаходилися при вході у відділ карного розшуку і чекали доки до них зайде хтось із його керівництва. Слідчий також дав вказівку працівникам СБУ знаходитися біля входу і не допускати сторонніх людей, а також виносу/заносу будь-яких речей.

Через деякий час до слідчого підійшов чоловік, який назвався заступником начальника УМВС України в Житомирській області, якому слідчий повідомив, що прокуратурою області порушена кримінальна справа за фактом перевищення службових повноважень працівниками Житомирського МВ і необхідно, щоб керівництво міськвідділу надало сприяння щодо проведення огляду службових кабінетів відділу карного розшуку, а саме: представило ключі від службових кабінетів, які будуть оглядатися. Але чоловік почав кричати на адресу слідчого, погрожувати, що за весь цей «цирк» треба буде відповідати.

Після цього вони знову продовжували чекати у відділі карного розшуку. Ще через деякий час зайшли начальник карного розшуку, заступник та заступник начальника міськвідділу. Слідчий пояснив мету свого прибуття і ті вирішили сприяти слідчому в проведенні огляду.

На запитання слідчого потерпілий ОСОБА_19 повідомив, що тортури до нього застосовували в кабінеті №73 та вказав, що палицю, на яку підвішували та ремені, якими зв’язували руки приносили із-за меж кабінету.

ОСОБА_25 керівництва МВ була отримана відповідь, що ключів від вказаного кабінету на даний час ще не принесли і в зв’язку із цим огляд було вирішено розпочати з кабінету №84.

Огляд 84 кабінету та інших кабінетів проводився таким чином: слідчий в їх присутності особисто перевіряв всі місця, де могли б зберігатися якісь предмети, а у разі виявлення предметів про які розповідав потерпілий, у протоколі робилася відмітка і дані предмети вилучались. З кабінету №84 було вилучено три комплекти протигазів. Під час огляду кабінету №84 до нього зайшов якийсь чоловік у цивільному одязі, який сказав, що шукає своїх підлеглих, які працюють в 73 кабінеті і після того, як той їх знайде, то візьме у тих ключ від даного кабінету. Коли цей чоловік зайшов, то потерпілий одразу заявив, що даний чоловік теж застосовував до нього фізичне насильство. При цьому інші працівники того називали ОСОБА_10. На пропозицію слідчого даний чоловік пред’явив своє службове посвідчення і з’ясувалося, що він являється заступником начальника карного розшуку Житомирського МВ ОСОБА_10 Потім в кабінет зайшли ще два працівники міліції, які принесли ключі від кабінету №73, потерпілий їх впізнав аналогічним чином (при цьому сказав, що одного з працівників міліції називали ОСОБА_11). Згідно їх службових посвідчень виявилося, що ці працівники міліції являються ОСОБА_12 та ОСОБА_11 В подальшому проводився огляд інших службових приміщень відділу карного розшуку. Результати огляду були зафіксовані в протоколі, який він з іншим понятим потім підписали.

Перед оглядом кабінету №73 потерпілий детально описав обстановку меблів та інших предметів, які в ньому знаходяться. Після того, як вони зайшли до цього кабінету виявилося, що обстановка, описана потерпілим, і обстановка, яку вони виявили у кабінеті співпадали до найменших дрібниць.

Перед оглядом кабінету №81 потерпілий підійшов до кабінету і вказав на нього як на кабінет, де його незаконно утримували майже протягом півдоби (вночі). При цьому потерпілий також детально описав обстановку даного кабінету, вказав, зокрема, що вздовж правої стіни кабінету стоять три стільці. До одного із цих стільців працівник міліції його прив’язав наручниками до ніжки, а сам ліг на ці стільці і спав, а потерпілий при цьому був змушений, спати поряд на підлозі. Після того, як вони зайшли до цього кабінету і почали його оглядати, виявилося, що обстановка, описана потерпілим співпадає з реальною обстановкою кабінету до найменших дрібниць. У кабінеті №81 на книжковій полиці було виявлено шкіряний коричневий ремінь з металевою пряжкою, на який потерпілий вказав саме як на той, яким йому зв’язували руки, перед тим як повісити на палицю. Також в цьому ж кабінеті окрім інших предметів був виявлений другий ремінь – чорного кольору з металевою пряжкою. Потерпілий вказав, що цим ременем того не зв’язували, однак на цьому ремені була петля, яка зі слів потерпілого являється аналогічною тій, яку робили працівники міліції на ремені, яким зв’язували йому руки. За результатами огляду приміщень відділення карного розшуку в ньому були виявлені лише одні наручники.

Коли вони закінчували проводити огляд службових кабінетів, потерпілий вийшов із кабінету. Через деякий час його та слідчого покликав співробітник СБУ і попросив пройти до дверей, які ведуть до приміщення карного розшуку з маршу сходів. Поблизу цих дверей стояв потерпілий та співробітники СБУ. Потерпілий пояснив, що коли хотів сходити в туалет і почав заходити в туалетну кімнату, яка знаходиться неподалік від входу у відділ карного розшуку, то в кутку побачив палицю, на яку того підвішували працівники міліції. ОСОБА_29 же знаходився заступник начальника міськвідділу, який одразу заявив, що бачив як дану палицю потерпілий щойно заніс в це приміщення і тому вважає, що потерпілий її підкинув.

Оглядом туалетного приміщення було встановлено, що туалету там немає, там знаходиться лише умивальник. В кутку приміщення було виявлено дерев’яну палицю, яка повністю співпадала з описом потерпілого, даним перед початком огляду приміщень міськвідділу. Зазначив, що потерпілий палицю підкинути не міг ніяким чином, оскільки перед проведенням огляду ні в потерпілого, ні в інших учасників огляду не було ніяких сторонніх предметів, тим більше такої палиці, при них також не було ніяких пакунків, куди могла дана палиця поміститися.

По завершенню огляду і ознайомлення із протоколом, перед його підписанням учасниками, в кабінет де підписувався протокол зайшов чоловік, який представився начальником міськвідділу, своєю поведінкою виражав явне незадоволення тим що відбувається, говорив представникам прокуратури різного роду неприємні фрази.

Заступник начальника вніс до протоколу зауваження про те, що нібито він (ОСОБА_52) являється зацікавленим у цій справі і підтримує дружні стосунки із потерпілим. Такий висновок зробив на підставі того, що він брав у потерпілого запальничку прикурювати під час того як проводився огляд. По даному факту зробив своє зауваження до протоколу і ствердив, що потерпілого в той день бачив вперше, до цього знайомим не був, у справі зацікавленості ніякої не має.

Всі речі, які вилучалися, тут же упаковувалися таким чином, що доступ до них без пошкодження їх упакування не міг бути здійснений.

Також в ході огляду кабінету №81, у зв’язку з тим, що не вдалося оглянути в ньому два сейфи, цей кабінет був опечатаний. По завершенню огляду іншим слідчим у відсутності працівників міліції на бірку, якою були опечатані двері, була поставлена контрольна мітка у вигляді лінії, яка була намальована на куті бірки та продовжена по дверям кабінету №81, про це був складений окремий протокол (а.с.32-34 т.2).

    Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_54, які були оголошені в судовому засіданні(а.с.35-37 т.2).

Показання потерпілого ОСОБА_19 та вищевказаних свідків об’єктивно підтверджені іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Заявою потерпілого ОСОБА_19 від 08.04.2005р. до прокуратури  м.Житомира про притягнення до відповідальності працівників міліції Житомирського МВ з приводу вчинення відносно нього протиправних дій(а.с.92-93 т.1).

Протоколами огляду місця події від 16.04.2005р. та від 20.04.2005р. службових кабінетів відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області. Із даних яких слідує, що у ході огляду було зафіксовано обстановку кабінетів №73 та №81, розміщення меблів. Огляд кабінетів повністю підтвердив показання ОСОБА_19 щодо обстановки, розміщення предметів у вказаних кабінетах, в яких до свого затримання ОСОБА_19 ніколи не був. Також, у ході проведення огляду ОСОБА_19 у присутності понятих, начальника відділу карного розшуку, його заступника безпосередньо та впевнено впізнав ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вказавши на них, як на працівників ВКР, які застосовували до нього фізичне насильство, при цьому вказав, що ОСОБА_10 є начальником, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 того підлеглими. Крім цього, у ході огляду кабінетів та інших приміщень ВКР Житомирського МВ УМВС була виявлена та вилучена дерев’яна палиця, яку ОСОБА_19 впевнено впізнав. У ході огляду також були виявлені та вилучені протигази, шкіряні ремені, зв’язані специфічним образом у вигляді петлі, наручники, скріпки(а.с.1-29,31 т.2).

Протоколом пред’явлення ОСОБА_19 фотознімків для впізнання від 19.04.2005р., згідно даних якого останній в присутності понятих  вказав на працівників міліції, які застосовували до нього фізичне насильство: а саме на ОСОБА_23, забраженого на фото №3, як на такого, що знімав з нього штани коли він висів на палиці та діставши палицю, натягнувши на неї презерватив, вводив у задній прохід та декілька разів перекривав доступ повітря в протигазі; на ОСОБА_12, зображеного на фото під №7, як на такого, що наносив йому удари по ниркам, в приміщенні ІТТ розтягував ноги, бив по ногам, перекривав доступ повітря, коли був у протигазі, вішав на палицю; на ОСОБА_11, зображеного на фото під №8, як на такого, що разом із ОСОБА_12 вішав на палицю, наносив удари кулаком по ниркам, постійно ображав його гідність; на ОСОБА_10, забраженого на фото під №9, як на особу, яка віддавала накази про те, щоб його повісили на палицю, наносив удари по лівому вусі, коліном по ниркам, прижигав сідниці нагрітою скріпкою, давав розпорядження ОСОБА_23, щоб той залишився з ним на ніч; на ОСОБА_15, зображеного на фото під №10, як на особу, яка разом із ОСОБА_12 забирала його з дому та доставляла до міськвідділу, потім відбирав пояснення, разом із іншими вішав на палицю, зв"язавши руки шкіряним ременем, наносив під час його висіння на палиці декілька ударів(а.с.217 т.1).        

Матеріалами адміністративної справи №к1105\817 від 03 квітня 2005р. відносно ОСОБА_19, що містять: протокол №000143 про адміністративне правопорушення складений оу Житомирського МВ ОСОБА_11, в якому вказано, що ОСОБА_19 03.04.2005р. о 14 годині по АДРЕСА_14 м.Житомира голосно висловлювався брутальною лайкою, чим вчинив правопорушення  передбачене ст.173КУпАП, пояснення ОСОБА_19, рапорт ОСОБА_11, протокол про адміністративне затримання від 03.04.2005р. ОСОБА_19 (а.с.128-133 т.1).

Матеріалами адміністративної справи №3-3705 відносно ОСОБА_19 що містять: протокол про адміністративне правопорушення №000144 від 30.03.2005р. складений ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_19 29.03.2005р. близько 14 години 30 хвилин по АДРЕСА_11 м.Житомира знаходячись в нетверезому стані безпричинно чіплявся до громадян, голосно висловлювався брутальною лайкою, на зауваження не реагував, при затриманні виривався та відмовлявся виконати законні вимоги; рапорт ОСОБА_12 про затримання та доставку ОСОБА_19 до Житомирського МВ; пояснення відібране ОСОБА_12 у ОСОБА_19 та останнім підписане, «з моїх слів записано вірно і мною прочитано»; протокол про адміністративне затримання ОСОБА_19; постанову Богунського районного суду м.Житомира від 31.03.2005р. про притягнення ОСОБА_19 до адміністративної відповідальності за ст.ст.173,185КУпАП та накладення стягнення у виді арешту строком на 3 доби(а.с.221-228 т.2).

Висновком судово-медичної експертизи №531 від 21.04.2005р. стверджується, що у ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:   петехіальних крововиливів на волосяній частині голови, синця на обличчі, синця на лівій вушній раковині, синця на лівій гомілці, опіку 1 ступеню на лівій сідниці, тріщину анального каналу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я. Опік на лівій сідниці міг утворитися внаслідок місцевої дії джерела високої температури, можливо внаслідок припікання розпеченою скріпкою, тріщина слизової анального отвору - від дії тупого твердого предмету, можливо внаслідок застосування в анальний отвір гумової палиці, інші – внаслідок нанесення не менше 3-х ударів руками, ногами тощо(а.с.162-163 т.1).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_55 підтвердив висновки проведеної ним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_19 Зазначив, що виявлені в останнього тілесні ушкодження на голові, нозі не могли утворитися від падіння. Щодо виявленої у ОСОБА_19 тріщини слизової анального отвору, то таке ушкодження було виявлено лікарем-проктологом, до якого він направляв потерпілого.

Протоколом огляду документів від 16.04.2005р., згідно даних якого оглядалися облікові журнали та книги ІТТ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, в яких міститься інформація про час, підстави затримання ОСОБА_19, його стан здоров‘я, отримання останнього з камери: 31.03.2005р. ОСОБА_15 та ОСОБА_12, 01.04.2005р.–ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_23, дату та час звільнення ОСОБА_19.(а.с.45-64 т.2).

Протоколом огляду документів від 16.04.2005р., згідно якого оглядалися книги: ЖРЗПЗ том №7 при огляді якої встановлено, що під №№3846,3847,3848 в ній зареєстровані явки з повинною ОСОБА_19 від 01.04.2005р. Під №3848 явка з повинною від ОСОБА_19 про вчинення ним крадіжки по АДРЕСА_15. Інформація про приєднання явки з повинною до матеріалів кримінальної справи №04/071013; книга №125 де зареєстровані повідомлення під №№3964,3963,3962 про явки з повинною ОСОБА_19 про вчинення ним крадіжок по АДРЕСА_11, які приєднані до матеріалів кримінальної справи №04/070581, під №№3963,3964 явки з повинною від ОСОБА_19 приєднані до матеріалів перевірки №05/7356, 05/7357(а.с.65-76 т.2).

Протоколом огляду речових доказів від 25.04.2005р., з даних якого слідує, що в присутності понятих оглядалися вилучені під час огляду службових кабінетів та приміщень ВКР Житомирського МВ УМВС ремені, дерев’яна палиця, протигази, з яких вилучено волосся (а.с.78-79 т.2).

Висновком судово-імунологічної експертизи №170 від 03.06.2005року стверджується, що частина волосся, вилученого під час огляду протигазів, при порівняльному дослідженні з волоссям з голови ОСОБА_19 виявляє ознаки схожості по морфологічній структурі(а.с.89-91 т.2).

Висновками судово-імунологічних експертиз №172 від 30.05.2005 р., №166,  №171 від 03.06.2005р. стверджується, що в змивах з протигазів відповідно „С81,Ф-3338,2”, „М69,Ф-550,1”, „Ф2836, С82,2”, „С82,Ф-3195,2”, „Я69,Ф-076,4”, „С82,Ф-3196, 2”, „С81,Ф-3201, 3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_19 в межах системи АВО не виключається(а.с.102-105,107-110,111-113 т.2).

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №173 від 30.05.2005р. в змивах з протигазів „С82,Ф-3203, 1”, „С82,Ф-36,2”, „Ф3138, С82,3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_19 в межах системи АВО не виключається. При чому піт в протигазі „Ф3138, С82,3” змішаний з кров’ю, походження якої в межах системи АВО від ОСОБА_19 не виключається(а.с.115-118 т.2).  

Експерт ОСОБА_56 в судовому засіданні підтримала висновки проведених судово-імунологічних експертиз. Зазначила, що все волосся, детально досліджувалося по різним параметрам: проводились макро та мікроскопічні дослідження на наявність пігменту, зернистість та інше. Виявлені в протигазах домішки поту, кров також проходили належні відповідні дослідження. Застосовувалась спеціальна система АВО, в межах якої домішки поту, крові від потерпілих не виключалися.

Довідкою по кримінальним справам, складеною за результатами їх огляду із якої слідує наступне.  При огляді кримінальної справи №04/071013, порушеної 21.04.2004р. за фактом крадіжки майна ОСОБА_22 встановлено, що фактова справа не містить жодних даних про причетність ОСОБА_19 до вчинення злочину. 01.04.2005р. за №3848 в ЖРПЗ Житомирського МВ УМВС зареєстрована явка з повинною ОСОБА_19, прийнята о/у ОСОБА_12, у якій ОСОБА_19 зізнався у вчинені даної крадіжки. 04.04.2005р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_19 за ч.3 ст.185 КК України.

Кримінальна справа №04/072838, порушена 28.12.2004р. за фактом крадіжки майна ОСОБА_27 Фактова справа не містить жодних даних про причетність ОСОБА_19 до вчинення даної крадіжки. 03.04.2005р. були вилучені викрадені речі у ОСОБА_13, який показав, що дані речі приніс ОСОБА_20, до якого постійно приходили ОСОБА_31. 11.04.2005р. о/у ОСОБА_13 допитав свідка, який показав, що до ОСОБА_13 неодноразово приходив ОСОБА_29. 04.04.2005р. о/у ОСОБА_12 відібрав у ОСОБА_19 явку з повинною, в якій той зізнався у вчиненні даної крадіжки. Зазначена явка в ЖРПЗ не зареєстрована. 04.04.2005р. з 9 години 15 хвилин до 10 години 55 хвилин ОСОБА_12 допитано у якості свідка ОСОБА_19, який розповів про обставини вчинення крадіжки. 04.04.2005р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_19 за ч.3 ст.185КК України. 04.04.2005р. слідчим допитано ОСОБА_19, який дав показання про вчинення ним крадіжок з АДРЕСА_7. В цей же день з ОСОБА_19 з 17 до 20 години 10 хвилин проведено відтворення обстановки та обставин події, в ході якого ОСОБА_19 показав, як вчиняв крадіжки по АДРЕСА_7. 04.04.2005р. ОСОБА_19 відмовився від послуг захисника, після роз’яснення права на захист. 04.04.2005р. слідчим у якості підозрюваного з 22 до 23 години 20 хвилин допитано ОСОБА_19, який розповів про вчинення крадіжок в будинках по АДРЕСА_11, 1”в”, 11, 5,19. В цей же час ОСОБА_19 обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд. 05.04.2005р. кримінальні справи №04/072838 та №04/071013 об’єднані в одне провадження(а.с.119-130 т.2).

    Згідно повідомлення начальника Житомирського МВ УМВС №8082 від 01.07.2005р. під час розслідування кримінальних справ №04/072838, 04/071013 порушеної проти ОСОБА_19 та ОСОБА_21, які об’єднані в одне провадження, останнім обвинувачення не пред’являлось. 09.04.2005р. ОСОБА_21 був затриманий в порядку ст.115 КПК України, 12.04.2005р. – обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 04.04.2005р. стосовно ОСОБА_19 обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд. 23.06.2005р. по справі було прийнято рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_19 та ОСОБА_21 відповідно до п.2 ст.6, ст.213 КПК України(а.с.236 т.2).

Відповідно до повідомлення заступника начальника Житомирського МВ УМВС №4952 від 21.04.2005р. в період з 08.03.по 18.04.2005р. до Житомирського МВ УМВС заяв з приводу крадіжки мобільного телефону у особи жіночої статі 08.03.2005р. в приміщенні диско бару „Нон-стоп” не зареєстровано(а.с.132 т.2).

    Згідно довідки від 26 травня 2005р. при вивченні оперативно-розшукової справи №04/070301 за фактом викрадення майна ОСОБА_57 з АДРЕСА_1, яка мала місце 21.04.2004р. встановлено, що жодних даних по причетність ОСОБА_19 або будь-яких інших осіб до вчинення вказаного злочину не має(а.с.138 т.2).

    Із даних протоколу огляду предметів від 22.04.2005р. слідує, що був оглянутий журнал реєстрації доставлених до чергової частини Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, який містить інформацію про доставлення ОСОБА_19 30.03.2005р. о 16 годині 50 хвилин оу ОСОБА_12 до чергової частини за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст.173,185КУпАП(а.с.169-170 т.2).

    Документами відмовних матеріалів №7356 та №7357, складених о/у ОСОБА_12, які містять явки з повинною ОСОБА_19 від 04.04.2005р. про визнання останнім вчинення крадіжки по АДРЕСА_11 та по АДРЕСА_11 м.Житомира. Але, у зв’язку з тим, що факт таких крадіжок не був взагалі зареєстрований ОСОБА_12 відібрано пояснення від ОСОБА_19 про те, що останній оговорив себе та винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.04.2005р.(а.с.183-192, 193-202 т.2).

    Із матеріалів відмовного матеріалу по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_19 №7385 слідує, що 04.04.2005р. до Житомирського МВ УМВС з приймального відділення Житомирського МВ обласної лікарні надійшло повідомлення про те, що цього ж дня за медичною допомогою звернувся ОСОБА_19 з діагнозом: забій м’яких тканин обличчя. Відповідно до акту №835 від 05.04.2005р. судово-медичного освідування у ОСОБА_19 в останнього виявлено легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров»я. Після проведеної перевірки по даному факту о/у ВКР Житомирського МВ УМВС ОСОБА_58 13.04.2005р. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи(а.с.203-216 т.2).  

Про притягнення окремих винних працівників Житомирського МВ УМВС, які зловживаючи владою порушують закон, безпідставно затримують громадян та застосовують до них фізичні заходи впливу слідує із листа начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_59 до прокурора Житомирської області №21\301 від 14.05.2005р.(а.с.1 т.3).

Згідно висновків службової перевірки за результатами заяви ОСОБА_19 встановлено, що основними причинами і умовами, які призвели до звернення останнього із заявою про неправомірні дії працівників міліції відносно нього стало й порушення функціональних обов’язків та Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” з боку заступника начальника ВКР Житомирського МВ УМВС ОСОБА_10, оперуповноважених ОСОБА_12, ОСОБА_11.(а.с.15-18 т.3).

Під час огляду в судовому засіданні речових доказів, а саме дерев»яної палиці, шкіряних ременів, металевих канцелярських скріпок потерпілий ОСОБА_19 звернув на них увагу, пояснивши, що саме ременем, який мав специфічний вузол йому зв»язували руки, коли вішали на палицю, яка оглядалася, а металевою скріпкою його катував підсудний ОСОБА_10, а саме нагрівав її запальничкою, а потім припікав до сідниці.

По епізоду вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_20

Показанями потерпілого ОСОБА_20, який пояснив, що  в квітні 2005 року до нього додому прийшли ОСОБА_49 та ОСОБА_13, зіславшись на те, що змінилось керівництво в міськвідділі, йому необхідно для уточнення даних пройти до МВ разом з ними. Відразу по приходу привели до карного розшуку, на другий поверх, де почали вимагати сказати, що викрав мобільний телефон. Все заперечував, оскільки крадіжок не вчиняв, тому ОСОБА_14 та ОСОБА_49 зв»язали руки ременем та підвісили на палицю, вимагали визнати крадіжку. ОСОБА_14 та ОСОБА_49 надягнули на голову протигаз, ОСОБА_14 наносив удари по тілу ногами. Коли погодився то зняли з палиці та спустли до КПЗ. Після обіду в цей же день знову підняли до кабінету та знову вимагали зізнання, підвісили до тіє ї ж палиці. ОСОБА_49 складав протокол про те, що його ніби то затримали в нетверезому стані, і змусили підписати, на що він погодився оскільки давили морально. Коли в одному з кабінетів був ОСОБА_29 та працівники міліції – ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, його теж привів до кабінету ОСОБА_49, при яких ОСОБА_29 сказав, що ніби то він (ОСОБА_20) викрав мобільний телефон в дівчини в кафе Нон-стоп. Після такої очної ставки до кабінету зайшов ОСОБА_10, який наніс йому кулаками по тулубу декілька ударів, а також кулаком, в який були зажаті наручники. Затримали на три дні, склали протокол про вчинення адмініститивного правопорушення і змусили його підписати під погрозами та тортурами. Точну кількість нанесених йому ударів не пам»ятає. Під час висіння на палиці відчував сильний фізичний біль, німіли руки та ноги.

При проведенні судово-медичного обстеження в нього нічого не було виявлено, оскільки всі тортури проводили в п»ятницю, на вихідних ніхто не чіпав, до суду возили ввечері в понеділок, а освідування було у вівторок, тому тілесних ушкоджень видно не було, зійшли і полоски та синці під колінами на ногах від палиці. Будь яких активних дій щодо нього ОСОБА_12 не вчиняв, оскільки не завжди міг бачити тих, хто заходив до кабінету, так як висів спиною до дверей.

Також потерпілий ОСОБА_20 підтвердив свої більш детальні аналогічні показання дані на досудовому слідстві, а також те, що власноручно після його допиту як потерпілого склав схему кабінету карного розшуку в якому до нього застосовувались заходи фізичного впливу, а також схематичне зображення палиці на якій його підвішували та петлі ременя, яким зв»язували руки працівники міліції (а.с.68-74 т.1).

Показаннями свідка ОСОБА_60, яка пояснила, що 01.04.2005р. у вечірній час додому приїхали працівники міліції, серед яких був ОСОБА_49, які хотіли поговорити із сином ОСОБА_40. В п»ятницю 02.04.2005р. зранку знову додому приїхали двоє працівників міліції, один з яких був ОСОБА_49. У ході розмови працівники міліції повідомили, що у зв’язку зі зміною керівництва Житомирського МВ необхідно, щоб її син ОСОБА_20 поїхав разом з ними для переоформлення деяких документів, що стосуються його звільнення, оскільки син раніше був судимий. При цьому працівники міліції повідомили, що вся процедура займе не більш години. Після цього працівники міліції забрали сина та вийшли з будинку. Проте син довго не повертався, тому поїхала до міськвідділу. Черговий повідомив, що сина затримали за вчинене адміністративне правопорушення. Намагалась через чергового зв»язатися із ОСОБА_49, який затримав сина, дізнатися про причини, проте він не знайшов для неї часу. До вечора біля міліції чекала на сина, але його не випустили. Побачила дружину ОСОБА_19, яка сказала, що затримали її чоловіка та вже третю добу також не випускають. Зустрічалася із начальником міськвідділу, який повідомив, що сина затримали за підорзою у вчиненні крадіжки мобільного телефону і випустять у понеділок. 04.04.2005р. зранку, коли знову була біля міськвідділу побачила, що з камери виводять сина  для доставки до суду. Вибігла на вулицю, сказала сину, щоб той говорив лише правду. ОСОБА_40 жестами показав, що до нього застосовувалось фізичне насильство: приклав кулак до лиця і вона його зрозуміла. Разом із ОСОБА_19 поїхали до суду, де бачила як до сина підходили і про щось розмовляли ОСОБА_49 та ОСОБА_14, про що саме не чула, але по виразу обличчя сина, яке змінилося, зрозуміла, що вони йому щось говорили неприємне. Коли підійшла до сина, той повідомив, що ОСОБА_49 погрожував розправою, якщо в суді не признається у всьому.

Цього ж дня близько 16 години, коли до міськвідділу приїхав представник прокуратури ОСОБА_42, сина звільнили. Вдома скаржився на сильні болі в ногах, а саме в області колінних суглобів з внутрішньої сторони. Коли син помився та переодягнувся, побачила з внутрішньої сторони колінних суглобів сліди синців жовтуватого кольору. ОСОБА_40 пояснив, що під час перебування в міськвідділі працівники міліції його били по ногам, підвішували на лом, висів декілька годин, одягали протигаз, примушували підписати покази, які і підписав після тортур. Син зокрема вказував, що з нього знущалося декілька працівників міліції серед яких ОСОБА_49 і ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_62    пояснила, що на початку квітня 2005р. від сусідки ОСОБА_60 дізналася, що працівники міліції затримали її сина ОСОБА_20.  ОСОБА_60 зверталася до начальника міліції і той обіцяв, що ОСОБА_20 випустять, але потім була змушена писати скаргу прокурору, так як сина не випускали.

Показання потерпілого ОСОБА_20, свідків підтверджені іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Заявою потерпілого ОСОБА_20 від 04.04.2005р. до прокуратури Богунського району м.Житомира про притягнення до відповідальності працівників карного розшуку Житомирського МВ з приводу вчинення відносно нього протиправних дій(а.с.7-8 т.1)

Протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 31.05.2005р. із даних якого слідує, що ОСОБА_20 серед пред»явлених йому в присутності понятих фотознімків впізнав працівників міліції: на фотознімку під ОСОБА_63, як особу, яка наносила йому удари ногами та руками по різним частинам тіла, в основному в область спини, вішав на лома, здійснював психологічний тиск, в суді, коли вирішувалось питання про накладення адмінстягнення разом з ОСОБА_49 погрожував, що якщо не визнає свою вину у правопорушенні, то все рівно через два дні його спіймають і „посадять”; під №6 – ОСОБА_10, як особу, яка була начальником серед інших працівників міліції, періодично заходив в кабінет коли він висів на ломі,   запитував у інших працівників, чи „колеться”. А коли його привели в кабінет, де вже знаходився ОСОБА_19, то тримаючи в руках наручники як кастет, ОСОБА_10 декілька раз наніс йому удари в область грудної клітини, в плече. Коли повернулись в кабінет, дав вказівку своїм підлеглим повісити його на лома поки він не зізнається, ставав на ноги, бив коліном в область стегон; на фотознімку під №24 – ОСОБА_13, як особу, що забирала його із дому, вішав на лома, здійснював психологічний тиск разом із ОСОБА_14; на фотознімку під №27 впізнав ОСОБА_16, як такого, що разом із ОСОБА_13 забирав його із дому, вішав на лома, ображав, погрожував, бив декілька раз рукою по голові. Всі вказані ним працівники міліції перекривали доступ повітрі, коли був у протигазі(а.с.221-222 т.1).

Протоколом пред’явлення предметів для впізнання від 31.05.2005р. згідно якого ОСОБА_20 в присутності понятих серед пред’явлених йому трьох дерев’яних палиць вказав на палицю під №1 на яку його підвішували працівники міліції(а.с.223-224т.1).

Протоколом огляду місця події від 16.04.2005р. відповідно якого в присутності понятих оглядалися службові кабінети відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та було зафіксовано обстановку кабінетів, розміщення меблів. У ході огляду також були виявлені та вилучені протигази, шкіряні ремені, зв’язані специфічним образом у вигляді петлі, наручники, скріпки(а.с.1-29 т.2).

Огляд кабінету №74 повністю підтвердив показання ОСОБА_20 щодо обстановки, розміщення предметів у вказаних кабінетах, в яких до свого затримання ОСОБА_20 ніколи не був. План-схема, яку власноручно виконав ОСОБА_20 під час свого допиту(а.с.74 т.1) до проведення огляду, та план-схема до протоколу огляду(а.с.9 т.2) повністю співпадають.

Протоколом огляду речових доказів від 25.04.2005р., з даних якого слідує, що в присутності понятих оглядалися вилучені під час огляду службових кабінетів та приміщень ВКР Житомирського МВ УМВС ремені, дерев’яна палиця, протигази, з яких вилучалося виявлене в них волосся (а.с.78-79 т.2).

Матеріалами адміністративної справи №3-3751 відносно ОСОБА_20 в якій знаходяться лише протокол про адміністративне правопорушення №000123 складений ОСОБА_16 про нібито вчинення ОСОБА_20 адмінправопорушення передбаченого ст.ст.173,185КУпАП 02.04.2005р. близько 12 години біля магазину «Тетерів» по вул.Короленко,5 м.Житомира, рапорта оперуповноважених ОСОБА_23, ОСОБА_12, які брали участь в затриманні ОСОБА_20, пояснення відібране у ОСОБА_20 оперуповноваженим Житомирського МВ ОСОБА_13, протокол про адміністративне затримання ОСОБА_20.(а.с.52-57 т.1).

Висновком судово-імунологічної експертизи №167 від 03.06.2005р., згідно якого вилучене під час огляду протигазів волосся є волоссям людини(а.с.84-88 т.2).

 Висновком судово-імунологічної експертизи   №169 від 03.06.2005р. стверджується, що частина волосся, вилученого під час огляду протигазів, при порівняльному дослідженні з волоссям з голови ОСОБА_20 виявляє ознаки схожості по кольору, формі, довжині і товщині, по будові рисунка кутикули, по наявності пустот в корковій речовині і наявності пошкоджень коркової речовини у вигляді роздавлення(а.с.93-95 т.2).

Висновками судово-імунологічних експертиз №172 від 30.05.2005р., №166 від 03.06.2005р., №171 від 03.06.2005р. стверджується, що в змивах з протигазів „С81,Ф-3338,2”. „М69,Ф-550, 1”, „Ф2836, С82, 2”, „С82,Ф-3195,2”, „Я69,Ф-076,4”, „С82,Ф-3196, 2”, „С81,Ф-3201, 3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_20 в межах системи АВО не виключається(а.с.102-105, 107-110, 111-113 т.2).

Висновком судово-імунологічної експертизи   №173 від 30.05.2005р. стверджується, що в змивах з протигазів „С82,Ф-3203, 1”, „С82,Ф-36,2”, „Ф3138, С82,3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_20 в межах системи АВО не виключається. При чому піт в протигазі „Ф3138, С82,3” змішаний з кров’ю, походження якої в межах системи АВО від ОСОБА_20 не виключається(а.с.115-118 т.2).

Відповідно до повідомлення заступника начальника Житомирського МВ УМВС №4952 від 21.04.2005р. в період з 08.03.по 18.04.2005р. до Житомирського МВ УМВС заяв з приводу крадіжки мобільного телефону у особи жіночої статі 08.03.2005р. в приміщенні диско бару „Нон-стоп” не зареєстровано(а.с.132 т.2).

Протоколом огляду предметів від 22.04.2005р. відповідно якого було оглянуто журнал реєстрації доставлених до чергової частини Житомирського МВ УМВС та встановлено, що на сторінці журналу під  №353 є записи про доставку ОСОБА_20 1985р.н., проживаючого АДРЕСА_16, який 02.04.2005р. о 12 годині на АДРЕСА_17 вчинив д/х, чинив опір; 173/185; цього ж дня ВКР ОСОБА_13 та ОСОБА_16 о 12 годині 15 хвилин; отримано помічником прокурора Богунського району ОСОБА_42. №000123, 04.04.2005 р.(а.с.169-174 т.2).

Під час огляду в судовому засіданні речових доказів, а саме дерев»яної палиці, шкіряних ременів, металевих наручників, потерпілий ОСОБА_20 звернув на них увагу, пояснивши, що саме ременем, який мав специфічний вузол йому зв»язували руки, коли вішали на палицю, яка оглядалася, а металевими наручниками, які були одягнені на руці ОСОБА_10 як кастет, останній  наносив йому удари по тілу під час катувань.  

По епізоду вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_21

Показанями потерпілого ОСОБА_21, який пояснив, що вранці 08.04.2005р. біля університету, де навчався, був затриманий 2 працівниками міліції, серед яких був ОСОБА_12, які надягнули наручники та відвели до Житомирського МВ міськвідділу в кабінет №73. ОСОБА_29 стали вимагати дати зізнавальні показання у начебто вчиненні ним крадіжок. Відмовився зізнаватися, оскільки ніяких злочинів не вчиняв. Тоді працівники міліції стали давити психологічно, розповідали, що ОСОБА_29, який також не визнавав вину у вчиненні злочинів у всьому зізнався, так як був згвалтований і якщо він не буде визнавати також буде зґвалтований. Також розповідали, що один хлопець вже помер в приміщенні МВ і що якщо не зізнається, його таке також чекає. Коли відмовлявся виконувати вимоги оперативних працівників, його били по тілу руками та гумовою палицею, іншими предметами, одягали протигаз, перекривали повітря, вішали на палицю, знімали штани, приставляли палицю до анального отвору. ОСОБА_29 дії вчиняли відносно нього ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_11. Вказав, що до кабінету заходив та виходив ОСОБА_10, який безпричинно наніс удар долонею по обличчю. ОСОБА_12 зв»язував ременем йому руки та підвішував разом із ОСОБА_13 на палицю під ногами, вішали між столами. Через деякий час зайшов до кабінету знову ОСОБА_10, запитував про вчинені ніби то ним та ОСОБА_19 крадіжки. Присутні працівники надягали на голову протигаз,  наносили удари гумовою палицею по голові, в проміжність, по сідницям. ОСОБА_25 всіх цих дій почував сильну біль та страждання. Перекривали в протигазі повітря, при цьому змушували визнати, що ним вчинено квартирні крадіжки. Протягом всього часу його били гумовою палицею по спині, ОСОБА_17 та ОСОБА_12 били валянком по спині та витягували ноги. Періодично підвішували на палицю, надягали протигаз. Пізніше ОСОБА_10 разом із ОСОБА_13 приставляли палицю до заднього проходу, намагаючись зґвалтувати. Так як відчував моральні та фізичні страждання, погодився підписати все, що скажуть працівники міліції. Після вищевказаних подій, йому дали підписувати явки з каяттям про вчинення крадіжок, текст яких диктували працівники міліції. Після того, як в слідчого який вів справи по квартирним крадіжкам повідомив, що злочинів не вчиняв, його знову завели до кабінету №73 та знову підвішували на палицю, ОСОБА_10 бив по голові, ставав на ноги, були присутні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15. Після чого знову надягнули протигаз та підвісили на палицю, на якій він в кабінеті висів цілу ніч.

Слідчий проводив разом з ним відтворення і він показував розташування квартир та вказував на речі, які викрадав, оскільки напередодні ОСОБА_17, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 возили його на квартири, де ніби то він вчиняв крадіжки. Після цього слідчий помістив його до ІТТ на 3 доби. Потім коли його випустили з ІТТ, то при виході ОСОБА_12 його перехопив та сказав, що він повинен підписати папери, в яких зазначено, що він вчинив крадіжки.

Свідок ОСОБА_64 пояснила, що в 2005р. працівники міліції ОСОБА_15 та ОСОБА_17 проводили в її квартирі обшук, з приводу квартирних крадіжок. Але всі речі, які працівники міліції вилучили при обшуку належали їй, оскільки придбала їх у сусіда на ім»я ОСОБА_22. Потім її сина ОСОБА_65 коли той знаходився на навчанні в інституті забрали працівники міліції. Разом з адвокатом намагалась якось вирішити питання про сина, з»ясувати де він і що з ним. Зустрілись із слідчим ОСОБА_25, який повідомив, що син визнав вину в крадіжках та показував на місці квартири з яких викрадали майно. Через пару днів сина випустили, він був згорблений, нічого не говорив, був зляканий, не міг йти. Вдома на його зап»ястях бачила синці. Син розповів, що в міськвідділі його били, вибивали зізнання у вчиненні злочину, якого він не вчиняв, знущались, принижували морально і психологічно, поводили себе цинічно. Син постійно повторював прізвище ОСОБА_12 та інших, які його били. З приводу затримання сина писала скарги до прокуратури. Потім сина оглядав лікар, виявив у нього забій м»яких тканин. Син лікувався вдома амбулаторно.

Свідок ОСОБА_64 також підтвердила свої показання дані на досудовому слідстві про те, що 05.04.2005р. захворів її син ОСОБА_65. На заняття не пішов, викликала „Швидку” додому. Сину відкрили лікарняний. На прийом до лікаря син повинен був прийти 8 квітня після обіду, з 14 до 17 години. 08.04.2005р. о восьмій годині відправила сина в університет, давши таблетки, сказала, щоб після занять, пішов до лікаря. Близько 8 години 30 хвилин в квартиру прийшли працівники міліції в цивільному одязі, сказали, що мають ордер на обшук, запитали про сина, так як хочуть його опитати. Відповіла, що син пішов на навчання до Європейського університету. В присутності її двох подруг троє працівників міліції провели обшук в квартирі, в  ході якого вилучили гумову рукавичку, дві завертки, стамеску, лапу, порожню коробку з пневматичного пістолету. Всі вказані речі належали їм, про що вона повідомила працівникам міліції. Останні також запитували чи приносив син додому якусь апаратуру, зокрема телевізор. Попросила після обшуку, щоб дали сину можливість прийти до лікаря, а ввечері вона буде вдома, можуть прийти і в її присутності поговорити з сином. На це працівники міліції погодились, сказавши, що прийдуть ввечері о 19 годині. Додому повернулася близько 16 години, чекала сина до 18 години, телефонували його друзям, не знайшла. Близько 20 години 30 хвилин разом з адвокатом ОСОБА_41 приїхала в міськвідділ. Черговий оглянув журнали, повідомив, що ОСОБА_21 в міськвідділ, а також в Корольовський райвідділ не поступав. Ходили по міськвідділу, шукали ОСОБА_21, але ніхто їм не говорив конкретно, де її син, шукали слідчого ОСОБА_25, але не знайшли. 08.04.2005р. в приміщенні міськвідділу ОСОБА_21 шукали до 1 ночі. 09.04.2005р. вже о 8 годині була в міськвідділі разом з адвокатом ОСОБА_41, знову шукали ОСОБА_21. Їм відповідали, що питання вирішується, що сина будуть   „закривати ” , просили, щоб ОСОБА_21 не били, так як той хворий. Тільки ввечері їй повідомили, що сина затримали на підставі ст.115, що ОСОБА_21 просить адвоката, поїсти та цигарок. Вранці 10.04.2005р. разом з ОСОБА_41 прийшла до міськвідділу, дізналась, що син ніби-то причетний до вчинення чотирьох крадіжок. Разом із адвокатом ходила до слідчого ОСОБА_25, який повідомив, що дійсно син виглядить хворим, але напередодні він поділився їжею, дав таблетку. Також слідчий сказав, що ОСОБА_21 особисто визнав чотири крадіжки. Після спілкування адвоката ОСОБА_41 з сином в ІТТ, адвокат повідомив, що ОСОБА_21 від всіх крадіжок відмовився та що в нього болить голова, температура, погано себе почуває, щоб вона викликала „Швидку”, так як працівники міліції не хочуть цього робити. ОСОБА_41 також сказав, що ОСОБА_21 „трохи побили”.  11.04.2005р. знову прийшла до міськвідділу до слідчого, принесла характеристику з університету. ОСОБА_51 її запевняв, що ніхто ОСОБА_21 не бив, що ОСОБА_21 сам, без примусу визнав факт вчинення крадіжок, що все сходилось з матеріалами справ. Потім, задумався, та сказав „Тільки якщо йому це хтось раніше не сказав і не показав”. 12.04.2005р. біля 19 години ОСОБА_21 був звільнений з ІТТ.  Син був у такому стані, що не впізнав її, очі були налякані, „великі”, сам  якийсь „скрючений”, колір шкіри блідий, попросив взяти таксі, так як йти не міг.  Коли вдома ОСОБА_21 заспокоївся, то розповів, що працівники карного розшуку на протязі двох днів його били, душили протигазом, два дні він висів на ломі, били валянками, які були наповнені чимось важким, постійно принижували. Руки постійно були зв’язані ременем, поки той ремінь не тріснув. Не міг ходити, так як його клали на підлогу та розтягували ноги, вигинаючи їх до голови. На її запитання, чи дійсно він вчиняв крадіжки, як він міг сам показати місця вчинення крадіжок, син розповідав, що працівники карного розшуку возили його по адресам, показували де саме вчинялись крадіжки, де були розміщені вкрадені речи. Перед тим, як написати визнання, його били, підвішували на лома, а коли, принесли фотоапарат, зняли штани та сказали, що зараз його зґвалтують і розповсюдять це, він був вимушений це написати, щоб його далі не катували. Крім цього, зі слів сина, працівники карного розшуку ввечері вживали спиртне, на нього дивились як на „шматок м’яса”. Приходив начальник, запитував чи не б’ють його, так як був у присутності працівників, які його катували, відповідав, що не б’ють. Також працівники міліції, на вікні підробляли якісь підписи, погрожували йому тим, що вб’ють, як зробили з якимось хлопцем до цього прямо в приміщенні міськвідділу. 13.04.2005р. вона разом з сином проходила лікарів(а.с.33-37 т.1).

Свідок ОСОБА_51 пояснив, що в квітні 2005 року працював слідчим Житомирського МВ та в його провадженні були кримінальні справи щодо квартирних крадіжок. Допитував ОСОБА_21 по епізодах квартирних крадіжок. Показання останній давав добровільно. Проводилось відтворення обстановки та обставин події і ОСОБА_21 самостійно вказував на квартири, де викрадав майно. На підставі даних доказів, затримав його в порядку ст.115 КПК України, проте коли перебував в ІТТ то ОСОБА_21 відмовився від своїх показань. Будь-яких скарг ОСОБА_21 не висловлював.

Показання потерпілого ОСОБА_21, свідків підтверджені іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Заявою потерпілого ОСОБА_21 від 14.04.2005р. до прокуратури Богунського району м.Житомира про притягнення до відповідальності працівників карного розшуку Житомирського МВ з приводу вчинення відносно нього протиправних дій(а.с.7-8 т.1)

Протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 20.04.2005р. згідно якого ОСОБА_21 в присутності понятих серед пред»явлених йому фотознімків впізнав на фото: під №7 – ОСОБА_12, як працівника міліції, який затримував його біля університету та доставляв до міськвідділу, а також зазначив, що саме ОСОБА_12 приймав саму активну участь в його катуванні: зв’язував руки ременем, підвішував на палицю, наносив чисельні удари долонею по обличчю, наносив удари валянком, натягував на голову протигаз, перекривав в ньому доступ повітря; під №9 впізнав ОСОБА_10, який заходив в кабінет коли він висів на палиці. А коли виходив, то давав вказівку працівникам, які залишались, у тому числі і ОСОБА_12, щоб його продовжували „раскручивать”. Крім цього ОСОБА_10 наносив йому удари долонею по обличчю, по лобі, в грудну клітину, натягував на голову протигаз, бив гумовою палицею, перекривав доступ повітря, коли був у протигазі. ОСОБА_66, коли він висів на палиці, та коли з нього зняв штани ОСОБА_13 (на фото під №3), підставляв гумову палицю до заднього проходу та висловлював погрози ввести цю палицю; під №3 впізнав ОСОБА_13, який коли він висів на палиці, знімав з нього штани, приставляв палицю до заднього проходу з погрозами її ввести, бив гумовою палкою по голові та проміжності, одягав протигаз, перекривав доступ повітря; на фото під №8 впізнав ОСОБА_11, який під час катування брав за шию, прижимав до стіни, коли ОСОБА_12 наносив удар по обличчю; на фотознімку під №10 впізнав ОСОБА_15, який був водієм, коли його возили і показували квартири, які він ніби-то обікрав(а.с.218-219 т.1).

Протоколом пред’явлення предметів для впізнання від 27.05.2005р. згідно якого ОСОБА_21 в присутності понятих серед пред’явлених трьох дерев’яних палиць впізнав палицю під №1 та вказав, що саме на цю палицю його підвішували працівники карного розшуку під час катування(а.с.220 т.1).

Протоколом огляду місця події від 16.04.2005р. відповідно якого в присутності понятих оглядалися службові кабінети відділу карного розшуку Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області та було зафіксовано обстановку кабінетів, розміщення меблів. У ході огляду також були виявлені та вилучені протигази, шкіряні ремені, зв’язані специфічним образом у вигляді петлі, наручники, скріпки(а.с.1-29 т.2).

Огляд кабінету №73 повністю підтвердив показання ОСОБА_21 щодо обстановки, розміщення предметів у вказаних кабінетах. План-схема, яку власноручно виконав ОСОБА_21 під час свого допиту(а.с.18 т.1) та план-схема до протоколу огляду місця події(а.с.11 т.2) повністю співпадають.

Малюнок ременя з специфічною петлею, виконаний власноручно ОСОБА_21.(а.с.19 т.1) у ході його допиту, повністю співпадає з вилученим у ході огляду місця події ременем(а.с.25 т.2).

Протоколом огляду речових доказів від 25.04.2005р., з даних якого слідує, що в присутності понятих оглядалися вилучені під час огляду службових кабінетів та приміщень ВКР Житомирського МВ УМВС ремені, дерев’яна палиця, протигази, з яких вилучалося виявлене волосся (а.с.78-79 т.2).

Під час огляду в судовому засіданні речових доказів, а саме дерев»яної палиці, шкіряних ременів потерпілий ОСОБА_21 звернув на них увагу, пояснивши, що саме ременем, який мав специфічний вузол йому зв»язували руки, коли вішали на палицю, яка оглядалася.  

Висновком судово-імунологічної експертизи №167 від 03.06.2005р., згідно якого вилучене під час огляду протигазів волосся є волоссям людини(а.с.84-88 т.2).

Висновком судово-імунологічної експертизи №168 від 03.06.2005р. стверджується, що   частина волосся, вилученого під час огляду протигазів, при порівняльному дослідженні з волоссям вилученим із тім»яної ділянки голови ОСОБА_21 виявляють ознаки схожості(а.с.97-99 т.2).  

Висновками судово-імунологічних експертиз №172 від 30.05.2005р., №166 від 03.06.2005р., №171 від 03.06.2005р. стверджується, що в змивах з протигазів „С81,Ф-3338,2”. „М69,Ф-550, 1”, „Ф2836, С82, 2”, „С82,Ф-3195,2”, „Я69,Ф-076,4”, „С82,Ф-3196, 2”, „С81,Ф-3201, 3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_21 в межах системи АВО не виключається( а.с. 102-105, 107-110, 111-113 т.2).

Висновком судово-імунологічної експертизи   №173 від 30.05.2005р. стверджується, що в змивах з протигазів „С82,Ф-3203, 1”, „С82,Ф-36,2”, „Ф3138, С82,3” виявлений піт. У випадку походження поту від двох і більше осіб, домішка поту від ОСОБА_21 в межах системи АВО не виключається. При чому піт в протигазі „Ф3138, С82,3” змішаний з кров’ю, походження якої в межах системи АВО від ОСОБА_21 не виключається(а.с.115-118 т.2).

Довідкою по кримінальним справам, складеною за результатами їх огляду, із якої слідує, що постановою слідчого ОСОБА_25. від 05.04.2005р. кримінальні справи №04/071013 та №04/072838 об’єднані в одне провадження. Цього ж дня заступником начальника ВКР ОСОБА_10 написано рапорт про можливість знаходження викрадених речей в помешканні ОСОБА_21 У ході проведення обшуку у ОСОБА_21 вилучені господарська сумка з гумовими рукавичками, монтировка, викрутки, стамеска.

Провадження по кримінальній справі №04\070771 порушеної 18.03.2004р. за фактом викрадення майна ОСОБА_28, 16.05.2004року зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України.

08.04.2005р. в ЖРПЗ за №4157 зареєстрована явка з повинною ОСОБА_21, відібрана о/у ОСОБА_12 08.04.2005р., в якій ОСОБА_21 визнав факт крадіжки разом з Кузмічем. Цього ж дня о/у ОСОБА_12 проведено допит ОСОБА_21, в ході якого останній розповів про обставини вчинення крадіжки.

09.04.2005р. з 9 години 10 хвилин до 11 години 20 хвилин слідчий ОСОБА_25 допитав ОСОБА_21 як свідка, провів з останнім відтворення обстановки та обставин події, порушив кримінальну справу стосовно ОСОБА_21, а о 17 годині затримав його в порядку ст.115 КПК України.

10.04.2005р. ОСОБА_21 був допитаний як підозрюваний в присутності захисника та відмовився від своїх показань щодо вчинення ним крадіжок.

11.04.2005р. ОСОБА_10 написано рапорт про те, що після звільнення ОСОБА_21 має намір переховуватися від слідства за межами України.

12.04.2005р. слідчий ОСОБА_25 звернувся з поданням до прокурора Богунського району про обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор відмовив у поданні з резолюцією :” підстав для взяття ОСОБА_21 під варту не вбачаю, оскільки у справі немає достатніх доказів про те, що ця особа причетна до скоєння злочину.”, а тому цього ж дня постановою слідчого ОСОБА_26. було звільнено з ІТТ, обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд(а.с.119-130 т.2).

Згідно повідомлення начальника Житомирського МВ УМВС №8082 від 01.07.2005р. під час розслідування кримінальних справ №04/072838, 04/071013 порушеної проти ОСОБА_19 та ОСОБА_21, які об’єднані в одне провадження, останнім обвинувачення не пред’являлось. 09.04.2005р. ОСОБА_21 був затриманий в порядку ст.115 КПК України, 12.04.2005р. – обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 04.04.2005р. стосовно ОСОБА_19 обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд. 23.06.2005р. по справі було прийнято рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_19 та ОСОБА_21 відповідно до п.2 ст.6, ст.213 КПК України(а.с.236 т.2).

Протоколом огляду предметів від 21.04.2005р., згідно якого оглядалися: книга обліку осіб, які тримаються в ІТТ Житомирського МВ УМВС та були встановлені наявні в ній записи, про те що ОСОБА_21 був поміщений в ІТТ 09.04.2005р. о 19 годині 30 хвилин за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.185КК України слідчим ОСОБА_25. Звільнений 12.04.2005р. о 17 годині 20 хвилин на підставі постанови слідчого ОСОБА_25 про звільнення. Також оглядався  журнал реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб з камер ІТТ Житомирського МВ Оглядом встановлено, що ОСОБА_21 виводився: 10.04.2005р.: з 10 години 40 хвилин до 11 години  та з 10.04.2005р. з 11 години 15 хвилин по 12 години 40 хвилин  – слідчим ОСОБА_25; адвокатом ОСОБА_41.; 11.04.2005р. з 18 години 50 хвилин до 19 години 25 хвидин – о/у ОСОБА_12, ОСОБА_17; 12.04.2005р. з 8 години 40 хвилин до 17 години – конвоєм. При огляді книги обліку осіб, що доставлені в чергову частину Житомирського МВ встановлено, що будь-яких записів щодо доставлення ОСОБА_21 в чергову частину міськвідділу немає(а.с.143-168 т.2).

    Згідно висновку судово-медичного експерта №576 від 29.04.2005р., на підставі судово-медичного освідування ОСОБА_21, медичних документів будь-яких видимих тілесних ушкоджень на голові, обличчі, тулубі та кінцівках останнього виявлено не було(а.с.31-32 т.1).

Однак судом беруться до уваги медичні документи, які надавались судово-медичному експерту, щодо виявлених у ОСОБА_21 після його звільнення з Житомирського МВ тілесних ушкоджень та ускладень хвороб, які той мав до цього, а саме довідка серії А №004622 від 13.04.2005р. із якої слідує, що ОСОБА_21 з 13.04.2005р. по 19.04.2005р. хворів на вегетосудинну дистонію по гіпертонічному типу; довідка лікаря-травматолога поліклініки ЦМЛ №2 ОСОБА_67, який 18.04.2005р. виявив у ОСОБА_21 забій м»яких тканин шийно-грудного відділу хребта, м»яких тканин задньої поверхні обох колінних суглобів та заключення лікаря-уролога ОСОБА_68 про виявлення у ОСОБА_21 18.04.2005р. забою нирок та м»яких тканин поясничної області(а.с.22,23,25 т.1).

Показання свідка ОСОБА_64 в частині захворювання сина ОСОБА_21 під час його затримання підтверджується копією відповіді зав.поліклінікою ЦМЛ №2 від 11.04.2005р. про те, що 05.04.2005р. о 8 годині до ОСОБА_21 додому за місцем проживання був виклик лікаря. Поставлений діагноз: респіраторне захворювання(а.с.28 т.1).

Показання  свідка ОСОБА_64 в частині проведення в її квартирі обшуку 08.04.2005р. підтверджується копією протоколу обшуку від 08.04.2005р. із якого слідує, що обшук проводили оперуповноваженні Житомирського МВ ОСОБА_17 та ОСОБА_15.(а.с.27 т.1).

Суд критично оцінює доводи підсудних, що ніяких злочинів вони не вчиняли, протиправних дій відносно потерпілих не застосовували та розцінює їх як намагання пом”якшити свою участь у вчиненому або ж уникнути відповідальності.

Твердження підсудного ОСОБА_13 про те, що він не міг вчиняти злочини, так як перебував на похоронах бабусі за межами міста Житомира та з приводу цього писав рапорт і керівництво МВ не заперечувало, суд до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_13 приймав участь в катуванні потерпілих ОСОБА_19 02.04.2005р. та ОСОБА_64 08.04.2005р., саме по цих епізодах йому пред»явлено обвинувачення. Тому у проміжок часу з 02 по 08.04.2005р. ОСОБА_13 міг виїхати за межі м.Житомира, в тому числі і на похорони бабусі. В той же час за повідомленням начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області №6626 від 01.06.2005р. ОСОБА_13 в період часу з 29.03.2005р. по 05.04.2005р. знаходився на робочому місці(а.с.218 т.2).

Доводи підсудного ОСОБА_17 про те, що він не міг вчиняти катування та незаконні дії щодо потерпілих, оскільки на той час хворів та перебував на лікуванні судом оцінюються критично. Дійсно в матеріалах справи мається копія лікарняного листа виданого на ім»я ОСОБА_17.(а.с.159 т.4) із якого слідує, що останній перебував на амбулаторному лікуванні з 30.03.2005р. до 03.04.2005р. включно з діагнозом ГРЗ. Однак в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_17, як учасник знущань та катувань приєднався до інших підсудних тільки 08.04.2005р. в епізоді щодо потерпілого ОСОБА_64, що знайшло своє підтвердження показаннями останнього, свідка ОСОБА_64 та іншими доказами. Тому лікарняний лист ОСОБА_17 не може слугувати як алібі, щодо не вчинення ним протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_64.

Доводи підсудного ОСОБА_11, про те, що він був відсутній на роботі з 30.03.2005р. по 02.03.2005р., так як перебував в с.Вчорайше на дні народженні товариша, який народився ІНФОРМАЦІЯ_18 суд розцінює критично, оскільки такі твердження ОСОБА_11 ніякими об»єктивними доказами не підтверджені, крім усних пояснень інших підсудних.

Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 вчинили катування щодо потерпілих,  будучи службовими особами, працівниками правоохоронного органу, в співучасті вчинили перевищення влади та службових повноважень та службові підроблення, що підтвердилося показаннями потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, свідків ОСОБА_60, ОСОБА_35, ОСОБА_41, ОСОБА_36, ОСОБА_64. ОСОБА_33, ОСОБА_47, ОСОБА_43, ОСОБА_42, ОСОБА_46, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_52, ОСОБА_54, протоколами пред»явлення потерпілим фотознімків для впізнання, висновком судово-медичної експертизи №531 від 21.04.2005р., судово-імунологічних експертиз, даними протоколу огляду місця події,  матеріами адміністративних справ, складенеми підсудними про начебто вчинення адміністративних правопорушень потерпілими, іншими дослідженими вищезазначеними доказами.  

Підстав обмовляти підсудних  потерпілими та свідками судом не встановлено.

До показань свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_38 суд ставиться критично, та не приймає їх до уваги, оскільки вони є колегами підсудних, разом працювали, зацікавлені у вирішенні справи, намагаються зменшити вину підсудсудних з метою уникнення тими відповідальності за вчинене.

Дослідивши та оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні злочинів та кваліфікує умисні дії кожного підсудного, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17:  

- за ч.2 ст.127КК України, так як вони вчинили катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, інші насильницькі дії з метою спонукати потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від них визнання за дії, які ті не скоїли, а також залякування потерпілих, вчинені службовою особою, групою осіб.

- за ст. 28 ч.1, 365 ч.3 КК України, оскільки вони вчинили перевищення влади та службових повноважень, вчинене групою осіб, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, які супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, діями, що спричинили тяжкі наслідки, які виразилося у порушенні найбільш серйозних конституційних прав громадян, а також державним інтересам, що виразилось в підриві авторитету та престижу держави в особі органів внутрішніх справ.    

- за ст. 28 ч.1, 366 ч. 2 КК  України, так як вони вчинили службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також в складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене групою осіб.

Призначаючи підсудним ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи підсудних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12КК України підсудні вчинили тяжкі злочини та злочин середньої тяжкості.

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_10 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_10 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, на утриманні 3–х малолітніх дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що  пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_13 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_13 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, є інвалідом 3 групи, має сім"ю, на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_11 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_11 позитивно характеризується по місцю роботи, працює, має сім"ю, на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_12 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_12 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, батька інваліда 1 групи, на утриманні  2-х малолітніх дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_16 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_16 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_14 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_14 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, батька інваліда 2 групи, на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_15 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_15 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, на утриманні 2-х малолітніх дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_17 судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_17 позитивно характеризується по місцю роботи, не працює, має сім"ю, на утриманні 2-х малолітніх дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності .

Враховуючи наведене, особи підсудних, думку потерпілих, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 можливе в умовах ізоляції від суспільства, тому суд вважає за необхідне призначити їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статтей за якими вони визнаються винуватими.

Речові докази: протигази, що знаходяться в Житомирського МВ УМВС повернути власнику(а.с.80-81 т.2); три шкіряні ремені, дерев»яну палицю, наручні браслети, скріпки – знищити.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_10  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 4(чотири) роки позбавлення волі;

 за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_10 під вартою з  16 квітня 2005р. по 15 серпня 2005р.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 4(чотири) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_13 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_13 під вартою з  23 червня 2005р. по 30 червня 2005р.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_11  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 4(чотири) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_11 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_11 під вартою з  16 квітня 2005р. по 26 квітня 2005р.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_12  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 4(чотири) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_12 під вартою з  16 квітня 2005р. по 19 квітня 2005р.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_16  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 3(три) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_16 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_16 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_14  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 3(три) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_14 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_15  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 4(чотири) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_15 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_15 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

ОСОБА_17  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 365, ч.1 ст.28, ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.127КК України – 3(три) роки позбавлення волі;

за ч.1 ст.28, ч.3 ст.365КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки;

за ч.1 ст.28, ч.2 ст.366КК України - 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_17 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ на строк 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_17 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

Речові докази: протигази, що знаходяться в Житомирського МВ УМВС повернути власнику; три шкіряні ремені, дерев»яну палицю, наручні браслети, скріпки – знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                         І.В.Зіневич