Судове рішення 1-54\2010 від 09.02.2011

Судове рішення #9974070

Справа № 1-54\2010

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 року

Богунський районний суд м.Житомира в складі:

головуючої судді Зіневич І.В.

при секретарях Ковбасюк А.М., Валяник А.М., Зелінській І.О., Шпаковській Ю.І.

з участю прокурора Ярошук (Островської) О.М.

адвоката ОСОБА_1

перекладачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 народження, уродженки м.Уфи Башкортостан, вірменки, громадянки України, освіта вища, вдови, пенсіонерки, не працюючої, проживаючої АДРЕСА_7 раніше судимої: 20.09.1995р. Богунським районним судом м.Житомира за ч.3ст.142,ч.3ст.193, ч.1ст.141КК України на 8 років позбавлення волі; 02.08.2001р. достроково звільнена з місць позбавлення волі згідно Закону України «Про амністію»

28.12.2006р. Корольовським районним судом м.Житомира за ч.3 ст.149КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй особистого майна

за ч.2 ст.149, ч.3 ст.149, ч.4 ст.190, ч.3 ст.357, ч.2 ст.358КК України

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 народження, уродженця м.Бердичева Житомирської області, українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, не працюючого, інваліда 3 групи, невійськовозобов"язаного, проживаючого в АДРЕСА_8, раніше судимого 28.12.2006р. Корольовським районним судом м.Житомира за ч.3 ст.149, ч.3 ст.357,70 ч.1КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна

за ч.3 ст.149 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 з метою повторного заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою, а саме двома тисячами доларів США, використовуючи при цьому реквізити приватного підприємства – комерційного центру (ППКЦ) “Ярна”, директором та засновником якого вона була, не маючи ліцензії Міністерства Праці України на право здійснення посередництва з працевлаштування за кордоном, влітку 2003року в м.Житомирі запропонувала ОСОБА_7 працевлаштувати в Чехії родичів останньої, а дізнавшись що один з онуків ОСОБА_7 відбуває покарання у виправно-трудовій колонії, намагаючись створити у ОСОБА_7 хибне уявлення щодо своїх дійсних намірів, направлених на заволодіння її грошових коштів, пообіцяла посприяти умовно-достроковому звільненню ОСОБА_8 з місць позбавлення волі.

ОСОБА_7, вислухавши пропозицію ОСОБА_5, погодилась передати їй вказану суму грошей за працевлаштування за кордоном її доньки та онука, а також вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення другого онука з виправно-трудової колонії, продала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1, та передала ОСОБА_5 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України становить 10 тисяч 659 гривень 20 копійок, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром. ОСОБА_5, заволодівши таким чином вказаними коштами, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 значної шкоди на вказану суму, з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись грішми на свій розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 з метою повторного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи при цьому реквізити та печатку неіснуючого приватного підприємства – комерційного центру ( ППКЦ) “Ярна”, директором та засновником якого вона була, і не маючи ліцензії Міністерства Праці України на право здійснення посередництва з працевлаштування за кордоном, в денний час в середині вересня 2003 року прибула в кафе “Радуга”, що розташоване в м.Житомирі, Старий Бульвар,6, де знаходилась ОСОБА_9

Знаходячись у вказаному кафе, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто має можливість як директор ППКЦ “Ярна” , що співпрацює з бізнесменами штату Нью-Джерсі в США, працевлаштувати ОСОБА_10 на некваліфіковану роботу прибиральниці, оформивши їй довгострокову трудову візу, пообіцявши при цьому високу заробітну платню, гідне ставлення і безкоштовні проживання та харчування, і користуючись тим, що вона з ОСОБА_10 знайомі з 1968 року, переконала потерпілу, створивши у неї хибну уяву щодо своїх дійсних намірів.

ОСОБА_10, вислухавши ОСОБА_5, погодилась на пропозицію останньої поїхати на роботу в Нью-Джерсі, передала ОСОБА_5 в якості оплати за начебто оформлення закордонного паспорту 170гривень, яка заволодівши таким чином грішми ОСОБА_10, не збираючись виконувати взяти на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми ОСОБА_10 на суму 110гривень, призначила потерпілій наступну зустріч на кінець вересня 2003 року.

В останніх числах вересня 2003 року ОСОБА_10 прийшла до місця проживання ОСОБА_5, а саме в квартиру АДРЕСА_9, де ОСОБА_5, повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто для прискорення процесу оформлення їй закордонного паспорту, ОСОБА_10 має передати їй 110гривень, що в свою чергу начебто прискорить виїзд останньої на роботу в США, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка на вимогу ОСОБА_5 передала останній 110гривень. ОСОБА_5, повторно заволодівши шляхом обману та зловживання довірою майном ОСОБА_10 у розмірі 110 гривень, і на загальну суму 280гривень, не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми ОСОБА_10 на суму 1300гривень призначила ОСОБА_10 наступну зустріч на кінець жовтня 2003 року.

В останніх числах жовтня 2003 року ОСОБА_10 прийшла до місця проживання ОСОБА_5, а саме в квартиру АДРЕСА_9, де ОСОБА_5, повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто для оформлення пакету документів для відкриття трудової візи в США, ОСОБА_10 має передати їй 1300гривень, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка передала ОСОБА_5 1300гривень.

ОСОБА_5, повторно заволодівши шляхом обману та зловживання довірою майном ОСОБА_10 у розмірі 1300 гривень, і на загальну суму 1580 гривень, не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми ОСОБА_10 на суму 110доларів США, призначила ОСОБА_10 наступну зустріч на початок грудня 2003 року.

На початку грудня 2003 року ОСОБА_10 прийшла до вищевказаного місця проживання ОСОБА_5, де остання повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто для оформлення пакету документів для відкриття трудової візи в США недостатньо тих грошей, які вона вже отримала, і що ОСОБА_10 має передати їй додатково 110доларів США, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка передала ОСОБА_5 110доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України становить 586 гривень 52 копійки.

ОСОБА_5, повторно заволодівши шляхом обману та зловживання довірою майном ОСОБА_10 у розмірі 586 гривень 52 копійки, і на загальну суму 2 тисячі 166 гривень 52 копійки, не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми ОСОБА_10 на суму 700 гривень, призначила останній наступну зустріч на початок першого півріччя 2004 року.

В перших числах січня 2004 року ОСОБА_10 прийшла до місця проживання ОСОБА_5, де остання повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто для дооформлення пакету документів для відкриття трудової візи в США недостатньо тих грошей, які вона вже отримала, і що ОСОБА_10 має передати їй додатково 700гривень, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка передала ОСОБА_5 700гривень.

ОСОБА_5, повторно заволодівши майном ОСОБА_10 у розмірі 700 гривень, і на загальну суму 2 тисячі 866 гривень 52 копійки, не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми ОСОБА_10 на суму 500гривень, призначила їй наступну зустріч на кінець першого півріччя 2004 року.

В останніх числах червня 2004 року ОСОБА_10 прийшла в квартиру АДРЕСА_3 до місця проживання ОСОБА_5, де остання повідомила ОСОБА_10 завідомо неправдиві дані про те, що начебто для остаточного дооформлення пакету документів для відкриття трудової візи в США ОСОБА_10 має передати їй додатково ще 500гривень, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка передала ОСОБА_5 500гривень. ОСОБА_5, заволодівши 500 гривнями ОСОБА_10, і на загальну суму 3 тисячі 366 гривень 52 копійки, не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з метою подальшого заволодіння грішми на суму 2600гривень, призначила ОСОБА_10 наступну зустріч на початок серпня 2004 року.

На початку серпня 2004 року ОСОБА_5 прийшла до помешкання ОСОБА_10, а саме в квартиру АДРЕСА_2, де ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою, повідомила ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_10 має оплатити послуги ОСОБА_5 за виконання роботи по посередництву у працевлаштуванні за кордоном у розмірі 2600 гривень, увівши таким чином ОСОБА_10 в оману, яка вислухавши ОСОБА_5, передала їй 2600 гривень.

Таким чином ОСОБА_5, в період з вересня 2003 року по серпень 2004 року, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа чужим майном, а саме грішми ОСОБА_10 на загальну суму 5 тисяч 966 гривень 52 копійки, що є особливо великим розміром, причинивши останній значної шкоди на вказану суму, і не збираючись виконувати взяті на себе обов”язки, з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись вказаними грішми на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 05 березня 2004року з метою продажу особи для подальшої сексуальної експлуатації, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, що знаходились в Туреччині, знаходячись біля приміщення кафе “Картопляна хата”, розташованого по вул.Черняховського,2 в м.Житомирі, запропонувала мешканці Житомирського району ОСОБА_12 влаштування повією на Кіпрі, пообіцявши безкоштовний переліт до Кіпру, високі заробітки, та гідне ставлення з боку роботодавців. ОСОБА_12, яка в той час перебувала у скрутному фінансовому становищі, не маючи роботи, та власного житла, вислухавши пропозицію ОСОБА_5, дала свою згоду.

Отримавши згоду ОСОБА_12, ОСОБА_5, скориставшись уразливим станом потерпілої та увівши потерпілу в оману, пообіцявши їй вигідне влаштування на Кіпрі, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами на ім”я ОСОБА_6 та ОСОБА_13, які знаходились в Туреччині, повідомила їх про те, що на 07 березня 2004року на пароплав “Глорія”, що виконує рейс “Одеса-Стамбул”, на ім”я ОСОБА_12 ОСОБА_6 та ОСОБА_13 мають замовити для ОСОБА_12 квиток до Стамбулу.

Цього ж дня ОСОБА_5 разом зі ОСОБА_12 прибула до Києва, перемістивши за власні кошти потерпілу, де ОСОБА_5 за власні кошти придбала для ОСОБА_12 квиток на потяг сполученням Київ-Одеса. Отримавши квиток, ОСОБА_12 вирушила в м.Одесу, і таким чином ОСОБА_5 сприяла переміщенню ОСОБА_12 до м.Одеси.

Прибувши до м.Одеси, ОСОБА_12 згідно вказівок ОСОБА_5 звернулась до кас одеського морського вокзалу, де отримала оплачений невстановленими слідством особами на ім”я ОСОБА_6 та ОСОБА_13 квиток на пароплав “Глорія”, та відбула до Туреччини.

Прибувши до Туреччини, ОСОБА_12 зустріли ОСОБА_6 та ОСОБА_13, які діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, примусили її до надання сексуальних послуг в Туреччині, і таким чином ОСОБА_5 скоїла стосовно ОСОБА_12 незаконну угоду, пов”язану з її переміщенням через державний кордон України за її згодою, передачею, та вчиненою за попередньою змовою групою осіб, з метою продажу людини для її подальшої сексуальної експлуатації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 в травні 2004 року, разом з ОСОБА_6 переслідуючи корисливі мотиви створили організовану злочинну групу, в склад якої у різний час увійшло 4 члени, які попередньо зоорганізувались у стійке об"єднання для готування та вчинення злочинів, об"єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи і разом у вересні 2004 року здійснили продаж людини.

Організаторами вчинення злочинів виступали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за невстановлених слідством обставин познайомились з невстановленими слідством громадянами Туреччини на імена ОСОБА_6 та ОСОБА_10 яким запропонували послуги по поставці до належних їм будинків розпусти молодих жінок з України за грошову винагороду, які дізнавшись про спільно розроблений злочинний план ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дали свою згоду.

Згідно спільно розробленого злочинного плану ОСОБА_6 мав підшуковувати в м.Житомирі молодих жінок, пропонувати їм послуги по працевлаштуванню в Чехії і отримавши їх попередню згоду, запрошувати в своє помешкання, де потерпілих мала чекати ОСОБА_5, яка згідно спільно розробленого злочинного плану та розподілених ролей, мала виступати як підприємець, що має зв”язки в Республіці Чехії, та начебто має можливість влаштувати молодих жінок на некваліфіковану роботу в хлібопекарнях, і мала таким чином вводити в оману потерпілих та відправляти їх до Стамбулу до власників будинків розпусти ОСОБА_6 та ОСОБА_6

Реалізуючи злочинні дії та діючи згідно розподілених ролей, за попередньою змовою з іншими членами організованої злочинної групи, в серпні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_14 з пропозицією посприяти за допомогою ОСОБА_5 її працевлаштуванню на високооплачувану роботу в Чехії, не пов”язану з наданням сексуальних послуг.

ОСОБА_14, вислухавши пропозицію ОСОБА_6, дала свою згоду. Отримавши згоду ОСОБА_14, ОСОБА_6 запросив її до свого помешкання, а саме в квартиру АДРЕСА_3 для знайомства з приватним підприємцем ОСОБА_5, яка власне і має можливість працевлаштувати ОСОБА_14 на роботу в Чехії.

В двадцятих числах серпня 2004 року ОСОБА_14 прибула до квартири ОСОБА_6, куди згідно попередньої домовленості згодом прибула ОСОБА_5, яка діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленими слідством особами на імена ОСОБА_6 та ОСОБА_10 що знаходились в Туреччині, згідно розподілених ролей представилась приватним підприємцем, повідомила, що має зв”язки з підприємцями хлібопекарської промисловості м.Праги в Республіці Чехії, підтвердивши слова ОСОБА_6 щодо працевлаштування в хлібопекарні м.Праги, пообіцявши ОСОБА_14 безкоштовний переїзд до Чехії, високі заробітки, гідне ставлення та забезпечення житлом і харчуванням.

ОСОБА_14, вислухавши ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дала свою згоду їхати до Чехії на роботу в хлібопекарні, і таким чином отримавши згоду ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ввели потерпілу ОСОБА_14 в оману.

Отримавши таким чином згоду ОСОБА_14, ОСОБА_6 передав ОСОБА_14 червоного кольору хустинку, та пояснив, що коли вона прибуде за кордон, то вказану хусточку має прив”язати до своєї сумки, що буде умовним знаком для зустрічаючого її роботодавця, який таким чином упізнає її та допоможе влаштуватись на роботу.

В цей же час ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_14, що поїздка в Чехію на роботу має відбутися 02 вересня 2004 року з аеропорту “Бориспіль”. Після чого ОСОБА_5, діючи згідно заздалегідь розробленого спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_6 і ОСОБА_6 злочинного плану, повідомила ОСОБА_6 та ОСОБА_6 про те, що 02.09.2004 року до Стамбульського аеропорту прибуде ОСОБА_14 з червоного кольору хусточкою, яка буде прив”язана на сумці.

02 вересня 2004 року ОСОБА_5, разом з ОСОБА_14 на невстановленому слідством автомобілі перевезла останню до Бориспільського аеропорту, перемістивши таким чином, де отримала заздалегідь замовлений невстановленими слідством особами на імена ОСОБА_6 та ОСОБА_6 авіа-квиток до Стамбулу, та передала квиток ОСОБА_14

Отримавши квиток на рейс до Стамбулу, ОСОБА_14 цього ж дня перетнула державний кордон України з Туреччиною.Таким чином ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленими слідством особами на імена ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у складі організованої злочинної групи, повторно, скоїла стосовно ОСОБА_14 незаконну угоду, пов”язану з її переміщенням за її згодою через державний кордон України, передавши таким чином ОСОБА_14 невстановленим слідством особам з метою сексуальної експлуатації.

Перетнувши державний кордон України ОСОБА_14 прибула до Стамбулу, де її зустріли невстановлені слідством особи на імена ОСОБА_6 та ОСОБА_10 які діючи у складі організованої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинної групи, заздалегідь розробленого плану та розподілених ролей, примусили ОСОБА_14 до надання сексуальних послуг.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 з метою повторного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом шахрайства та зловживання довірою, використовуючи при цьому реквізити та печатку ліквідованого 05.02.2004 року рішенням Господарського суду Житомирської області приватного підприємства – комерційного центру (ППКЦ) “Ярна”, директором та засновником якого вона свого часу була, власноручно розробила та виготовила бланки завідомо неправдивих доручень від ППКЦ “Ярна” про отримання грошових коштів та документів для оформлення візової підтримки, і не маючи ліцензії Міністерства Праці України на право здійснення посередництва з працевлаштування за кордоном, в денний час 29 липня 2004 року прибула в квартиру АДРЕСА_4, що належала ОСОБА_6, якому нічого не було відомо про злочинні плани ОСОБА_5, де в цей час знаходилась ОСОБА_15

Знаходячись у вказаній квартирі та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, представившись начебто директором ППКЦ “Ярна”, що займається оформленням туристичної візи, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_15 що оформлення чеської туристичної візи коштує 400 доларів США при наявності у неї закордонного паспорту, і намагаючись увести ОСОБА_15 в оману повідомила, що як директор ППКЦ “Ярна” видасть ОСОБА_15 довіреність, згідно якої зобов”язується оформити для неї чеську туристичну візу, переконавши таким чином ОСОБА_15 та створивши у неї хибну уяву щодо дійсних своїх намірів.

ОСОБА_15, вислухавши ОСОБА_5, погодилась на її пропозицію, та передала тій за оформлення чеської туристичної візи в якості передплати 200 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України становило 1 тисячу 63 гривні 20 копійок, а також свій закордонний паспорт серії НОМЕР_1, виданий ВГІРФО УМВС України в Житомирській області 19.11.2003року. Таким чином ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грішми потерпілої ОСОБА_15, а також заволоділа шляхом шахрайства закордонним паспортом останньої. Після чого, не збираючись виконувати взяті на себе зобов”язання, ОСОБА_5 в цей же час та місці, використовуючи власноручно розроблені та заздалегідь виготовлені бланки завідомо неправдивих довіреностей ППКЦ “Ярна”, а також печатку ППКЦ “Ярна”, з метою створення умов для подальшого заволодіння шляхом шахрайства та зловживання довірою грішми ОСОБА_15 в сумі 200 доларів США, власноручно заповнила та підписала бланк доручення, виготовивши таким чином завідомо неправдивий документ, згідно якого ОСОБА_5 зобов”язується начебто організувати оформлення ОСОБА_15 чеської туристичної візи, і передала вказаний документ останній, збувши його таким чином, домовившись про наступну зустріч через три тижні у вказаній квартирі, під час якої ОСОБА_5 пообіцяла повернути ОСОБА_15 її закордонний паспорт з оформленою чеською туристичною візою.

В двадцятих числах серпня 2004 року ОСОБА_15 прибула в квартиру АДРЕСА_4, де в цей час знаходилась ОСОБА_5, яка з метою повторного заволодіня 200 доларів США ОСОБА_15, намагаючись увести її в оману, повідомила її про те, що туристична віза вже оформлена і для того, щоб забрати закордонний паспорт з чеською туристичною візою, ОСОБА_15 має передати їй 200 доларів США, увівши таким чином останню в оману, яка передала ОСОБА_5 200 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України становило 1 тисячу 62 гривні 50 копійок.

Таким чином ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволоділа чужим майном, що належало ОСОБА_15 на загальну суму 2 тисячі 125 гривень 70 копійок, зникла з місця скоєння злочину, розпорядившись грішми останньої на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 з метою повторного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом шахрайства та зловживання довірою, використовуючи при цьому реквізити та печатку неіснуючого приватного підприємства – комерційного центру ( ППКЦ) “Ярна”, директором та засновником якого вона свого часу була, власноручно розроблені та виготовлені бланки завідомо неправдивих доручень від ППКЦ “Ярна” про отримання грошових коштів та документів для оформлення візової підтримки, і не маючи ліцензії Міністерства Праці України на право здійснення посередництва з працевлаштування за кордоном, в денний час в останніх числах липня 2004 року, прибула на площу Перемоги в м.Житомирі, де в той час була ОСОБА_16

Знаходячись на вказаній площі, та реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 представилась начебто директором ППКЦ “Ярна”, що співпрацює з чеськими підприємцями та займається оформленням чеських трудових віз і може працевлаштувати ОСОБА_16 на роботу в хлібопекарні в Чехії, оформивши їй за 600 доларів США довгострокову трудову візу, пообіцявши при цьому високу заробітну платню, гідне ставлення і безкоштовні проживання та харчування, і намагаючись увести ОСОБА_16 в оману, повідомила, що як директор ППКЦ “Ярна” видасть ОСОБА_16 довіреність, згідно якої зобов”язується оформити для неї трудову чеську візу, переконавши таким чином ОСОБА_16 та створивши у неї хибну уяву щодо своїх дійсних намірів.

ОСОБА_16 погодилась передати ОСОБА_5 вказану суму грошей та свій закордонний паспорт, і в денний час 04 серпня 2004 року, зустрівшись з ОСОБА_5 в кафе, розташованому в приміщенні магазину “Молодіжна Мода” що на площі Перемоги в м.Житомирі, передала ОСОБА_5 за оформлення трудової чеської візи в якості передплати 300 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України становило 1594 гривні 59 копійок, а також свій закордонний паспорт серії НОМЕР_2 виданий ВГІРФО УМВС України в Житомирській області 30 січня 2004 року.

Таким чином ОСОБА_5 повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грішми ОСОБА_16, а також шляхом шахрайства заволоділа її закордонним паспортом серії.

Заволодівши таким чином грішми ОСОБА_16, а також її закордонним паспортом, та не збираючись виконувати взяті на себе зобов”язання, ОСОБА_5 в цей же час, обставинах та місці, використовуючи власноручно розроблені та заздалегідь виготовлені бланки завідомо неправдивих довіреностей ППКЦ “Ярна”, а також печатку ППКЦ “Ярна”, з метою створення умов для подальшого заволодіння шляхом шахрайства та зловживання довірою грішми ОСОБА_16 в сумі 300доларів США, власноручно заповнила та підписала бланк доручення, повторно виготовивши таким чином завідомо неправдивий документ, згідно якого ОСОБА_5 зобов”язується начебто організувати оформлення ОСОБА_16 чеської трудової візи і передала, тобто збула вказаний документ потерпілій, домовившись про наступну зустріч 19 серпня 2004року, під час якої ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_16 завідомо неправдиву інформацію про те, що вказаного числа вона поверне ОСОБА_16 її закордонний паспорт з оформленою чеською трудовою візою, та повідомить про час від”їзду в Чехію.

В денний час 19 серпня 2004 року ОСОБА_5 прибула на перехрестя вулиць Київської та Східної в м.Житомирі, де зустівшись із ОСОБА_16 повідомила її про те, що трудова віза вже оформлена, що виїзд в Чехію має відбутися в жовтні 2004 року і для того, щоб забрати в Києві закордонний паспорт ОСОБА_16 з вже оформленою чеською трудовою візою, та має передати їй 300 доларів США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України становило 1 тисячу 593 гривні 90 копійок, що ОСОБА_16 і зробила.

Таким чином ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволоділа чужим майном ОСОБА_16 на загальну суму 3 тисячі 188 гривень 49 копійок, після чого з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись грішми ОСОБА_16 на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_5, протягом 2003-2004років умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживанням довірою, повторно заволоділа грішми потерпілих на загальну суму 21 тисяча 939 гривень 91 копійка, причинивши потерпілим значної шкоди, що в шістсот та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та є особливо великим розміром.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 винною себе у вчиненні злочинів не визнала, пояснила, що з ОСОБА_7 познайомилася в 2003р. в місцях позбавлення волі, коли та приїхла провідати свого онука, який відбував покарання в одній колонії із її старшим сином. Так як у ОСОБА_7 не було грошей, щоб доїхати додому в м.Житомир, дала останній близько 50 грн на її прохання, щоб та могла добратися додому. ОСОБА_7 не пропонувала влаштувати її родичів для роботи за кордоном та не обіцяла сприяти у звільненні умовно-достроково з місць позбавлення волі її онука. Також вказала, що дійсно брала гроші у потерпілої ОСОБА_7, але для допомоги у приватизації квартири останньої, щоб потім її продати та купити нову. Мала намір повернути ОСОБА_7 гроші, але не змогла, так як була затримана. Заперечила факт знайомства ОСОБА_7 із чоловіком, який позичив останній гроші в сумі 2000 доларів США та отримання паспорта ОСОБА_8. В 2004 чи в 2005р.р. до неї звернулася ОСОБА_10, з якою тривалимй час були знайомі та попросила допомогти їй поїхати на роботу за кордон. Так як мала фірму "Ярна", яку потім закрила, але залишилися бланки, тому допомагала бажаючим із працевлаштуванням за кордоном. Брала в людей гроші, документи, надавала розписку та довіреність. Отримані кошти та документи передавала в м.Київ знайомому на ім"я ОСОБА_17, який в свою чергу виготовляв необхідні для виїзду за кордон документи, які разом із білетом повертав їй, а вона віддавала особі, яка бажала їхати на роботу за кордон. Дійсно взяла частинами у ОСОБА_10 1000 доларів США за працевлаштування за кордоном, але коли це було не пам"ятає, при цьому зустрічалася з ОСОБА_10 і в кафе, і себе і в неї вдома. Мала намір повернути взяті у ОСОБА_10 гроші, однак це не встигла зробити, так як була затримана працівниками міліції. Також ОСОБА_5 пояснила, що дійсно брала у ОСОБА_15 гроші та паспорт для відкриття їй закордонної візи, але таку останній не дали, оскільки ОСОБА_15 раніше отримувала відмову у в"їзді до Чехії. Мала намір повернути паспорт ОСОБА_15, але була затримана. Пояснила, що до неї зверталася ОСОБА_14 з проханням відкрити чеську візу. Спочатку погодилася, але коли ОСОБА_14 сказала, що не має грошей відмовила їй в допомозі.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе у вчиненні злочину не визнав, пояснив, що ніякої домовленості із ОСОБА_5 про відправку ОСОБА_14 за кордон у нього не було. 01.09.2004р. до нього звернулася ОСОБА_14 із запитанням чи може він допомогти їй потрапити в Чехію до подруги ОСОБА_6 яка була і його сусідкою та працювала там. Так як ОСОБА_5, з якою вже був знайомий рік, займалася оформленням документів для працевлаштування громадян за кордоном, познайомив ОСОБА_14 з нею. Ніяких червоних хустинок ОСОБА_14 не давав, а давав їй червоне бійцівське трико витерти взуття. В його присутності ОСОБА_5 нікого за кордон не відправляла, а тільки допомогала у відкритті закордонних віз та закордонних паспортів. В той день до нього в квартиру також прийшли ОСОБА_18 та її батьки. Не знав, що ОСОБА_14 поїхала в Туреччину. Про ОСОБА_10 та ОСОБА_6 дізнався від працівників міліції.

Не дивлячись на не визнання своєї вини підсудними у скоєнні злочинів, їх вина підтверджується показаннями потерпілих, свідків, зібраними по справі доказами дослідженими в судовому засіданні.

По епізоду скоєння ОСОБА_5 шахрайства стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_19

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що передала ОСОБА_5 2000 доларів США для працевлаштування дочки за кордоном та для допомоги у звільнення онука з місць позбавлення волі. Однак ОСОБА_5 своїх обяцінок не виконала та гроші їй не повернула. Також ОСОБА_7 підтримала свої показання дані на досудовому слідстві коли розповідала все більш детально, про те, що влітку 2002 року разом зі своєю донькою знаходилась на тривалому побаченні у свого внука - ОСОБА_20, який відбував покарання у виправній колонії в с.Климентовичах Хмельницької області Шепетівського району. Так сталось, що у неї та доньки закінчились гроші і вони не могли придбати квитки до Житомира, про що розповіли ОСОБА_20. Онук порадив позичити гроші у ОСОБА_5, яка приїхала на побачення до свого сина ОСОБА_21, який разом із ним відбував покарання. В розмові з ОСОБА_5 та погодилася допомогти та розповіла, що має можливість працевлаштовувати бажаючих в Чехії на роботу, що вона є директором приватної фірми "Ярна". ОСОБА_22 влаштувати доньку ОСОБА_19, в якої було скрутне матеріальне становище на роботу за кордон. Коли вона зустрічалась з ОСОБА_5 в Житомирі, остання сказала, що для того щоб влаштувати її доньку на роботу, вона має заплатити їй 500 доларів США. Сказала ОСОБА_5, що хотіла б також влаштувати на роботу в Чехії і свого внука ОСОБА_23, на що ОСОБА_5 відповіла, що таке можливо і також потрібно заплатити 500 доларів США. Це для неї були дуже великі гроші, про що вона сказала ОСОБА_5, але та її запевнила, що познайомить з чоловіком, який зможе позичити їй гроші, які вона має з часом віддати з певним відсотком. Зі слів ОСОБА_5 зрозуміла, що її донька та внук зможуть відпрацювати ці гроші за місяць-другий, та віддадуть всі борги. Коли розмовляли з приводу працевлаштування, ОСОБА_5 розповіла, що в даний час намагається домовитись з впливовими людьми, про те, щоб її сина ОСОБА_24, звільнили з колонії достроково, і як би між іншим сказала, що коли б вона дала їй 1000 доларів США, то її онука також можливо було б звільнити раніше з колонії. Повіривши ОСОБА_24, сказала, що заплатить такі гроші за працевлаштування за кордоном та звільнення онука. Згодом ОСОБА_5 повела та познайомила її з чоловіком, який може позичити 2 тисячі доларів США, які вона мала йому повернути протягом року з процентами. Спочатку вагалася, але ОСОБА_5 запевнила, що донька і онук відпрацюють всі гроші за кордоном та вона зможе повернути борг. На пропозицію знайомого ОСОБА_5 - ОСОБА_25 щоб взяти у нього в борг гроші, передала в заставу свою квартиру АДРЕСА_5 в Житомирі, оформивши нотаріально всі необхідні документи. Після цього отримала 2000 доларів США від знайомого ОСОБА_5 та передала останній вказану суму. Отримавши гроші, ОСОБА_5 дала їй свою візитну карточку, на якій було написано, що вона є генеральним директором приватного підприємства комерційного центру фірми "Ярна". На прохання ОСОБА_5 передала українські паспорти своєї доньки та онука, так як ОСОБА_5 обіцяла зробити за власні кошти їм закордонні паспорти. Коли ОСОБА_5 перестала їй телефонувати, стала сама шукати ОСОБА_5, щоб поцікавитись, коли ж саме її діти поїдуть за кордон, бо час ішов, вона мала виплачувати борг, і не бажала позбутися своєї квартири. ОСОБА_5 просила чекати, сказала, що документи вже знаходяться в посольстві, що закордонні паспорти ще не готові. Через тиждень-два знову нагадала ОСОБА_5 про її обіцянки і та стала знову обіцяти, що все буде готово. Тим часом минув місяць, у неї стали вимагати виплати боргу, а так як грошей у неї не було, то вирішила продати свою квартиру та віддати борг. Продавши квартиру, повернула борг в 2 тисячі доларів США. ОСОБА_5 же тим часом нічого не робила, щоб виконати свої обіцянки, незважаючи на її постійні вимоги або повернути їй гроші в сумі 2000 доларів США, або ж оформити на роботу її доньку та внука, а іншого онука звільнити з колонії(а.с.156-157 т.1).

Показаннями потерпілої ОСОБА_19, які були оголошені в судовому засіданні про те, що влітку 2002р. вона разом із своєю матір"ю була на побаченні у свого сина, який відбував покарання у виправній колонії в с.Клементовичі. Там вона познайомилася із ОСОБА_5 Остання сказала їй, що має можливість працевлаштувати в Чехії її та племінника ОСОБА_23 на хлібопекарню, але для цього треба заплатити із кожного по 500 доларів США. ОСОБА_5 побачивши її вагання, стала їм казати, що такі гроші вони зможуть відробити за декілька місяців. Почувши таке, мати погодилася. Потім за отримані від знайомого ОСОБА_5 гроші заставила свою квартиру, отримала 2000 доларів США, які віддала ОСОБА_5, а та дала їй свою візитну карточку, на якій було написано, що остання є генеральним директором фірми "Ярна". Потім мати на прохання передала їй українські паспорти її та онука на підставі яких мала зробити закордонні паспорти. Після цього вона та мати постійно ходили додому до підсудної, але та весь час обманювала, відправляла додому чекати виклику із Чехії та грошей більше не повернула(а.с.165-166 т.1).

Заявою ОСОБА_7, в якій вона повідомила правоохоронні органи про вчинення відносно неї ОСОБА_5 злочину(а.с.151 т.1).

Протоколом огляду речових доказів, згідно якого було оглянута довідка виписана на ім"я ОСОБА_19 підписана директором ППКЦ "Ярна" ОСОБА_5 та завірена печаткою підприємства, що вона працює на даному підприємстві(а.с.275,283 т.1)

Висновком почеркознавчої експертизи №329 від 16.03.2006р. згідно якого довідка видана ОСОБА_19, підписана рукою ОСОБА_5(а.с.191-192 т.1).

По епізоду скоєння ОСОБА_5 шахрайства стосовно ОСОБА_10

Потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що в 2004р. звернулася до знайомої ОСОБА_5 з питанням про можливість працевлаштуватися на роботу за кордоном і та погодилась посприяти в цьому, пояснила, що може влаштувати на роботу в Америку. Давала ОСОБА_5 протягом року частинами кошти, більше 5 тисяч гривень та ОСОБА_5 говорила, що все оформить, що все буде добре, що потрібно ще доплатити за оформлення паспорта, обіцяла обов"язково влаштувати на роботу за кордоном. Так як давно знала ОСОБА_5, тому вірила їй. Але коли ОСОБА_5 протягом тривалого часу своїх обіцянок не дотрималася, звернулася в правоохоронні органи, після чого ОСОБА_5 була затримана. Від заявленого на досудовому слідстві позову до ОСОБА_5 відмовилася.

Потерпіла ОСОБА_10 також підтримала свої показання дані на досудовому слідстві про те, що у вересні 2003 року зустрілись з ОСОБА_5 в кафе "Радуга" з приводу працевлаштування за кордоном. ОСОБА_5 сказала, що може її влаштувати на роботу у США, а саме в штаті Нью-Джерсі на некваліфіковану роботу, а саме прибиральницею, що можливо заробляти до 800 доларів США щомісяця. ОСОБА_5 їй сказала, що вона має передати 170гривень за оформлення закордонного паспорту. Під час розмови передала ОСОБА_5 вказану суму для оформлення закордонного паспорту. Разом з грішми на прохання ОСОБА_5 передала і свій український паспорт, ксерокопії трудової книжки, оскільки та сказала, що вказані документи потрібні для того, щоб почати підготовку оформлення їй трудової візи в США. Спочатку ОСОБА_5 мала оформити їй тримісячну трудову візу, яку вона згодом при бажанні могла продовжити до півроку та більше. Після цього вона з ОСОБА_5 зустрілась через тиждень-два, і коли запитала як рухаються її справи, ОСОБА_5 сказала, що для прискорення оформлення закордонного паспорту вона має передати ще 110 гривень, що і зробила. Біля місяця не бачила ОСОБА_5, але періодично приходила до неї додому в квартиру АДРЕСА_6 в Житомирі. Приблизно через місяць після останньої передачі грошей, знову була в квартирі у ОСОБА_5 і та повідомила, що вже готуються документи і для цього треба передати ще 1300 гривень, тому передала вказану суму ОСОБА_5. Вірила ОСОБА_5, так як з нею довгий час були знайомі і підтримували гарні відносини. На початку грудня 2003 року знову прийшла до ОСОБА_5, і на прохання ОСОБА_5 передала їй 110 доларів США, бо з її слів дізналась, що документи ще не оформлені, а для цього ще потрібні гроші. Після цього протягом першої половини півріччя 2004 року, а саме на початку року, та в кінці останнього півріччя, вона передала ОСОБА_5 в її квартирі спочатку 700 гривень, а потім ще 500 гривень. У серпні 2004 року ОСОБА_5 двічі до неї приходила додому, просила заплатити їй за роботу 2600 гривень, і вона в серпні місяці в своєму помешканні передала їй вказану суму грошей. Після того, як ОСОБА_5 отримала у неї 5380 гривень та 110 доларів США, грошей їй не повернула. Коли приходила до ОСОБА_5 додому з вимогою повернула її гроші, ОСОБА_5 обіцяла розрахуватися, продати свою квартиру, чи дачу, але гроші повернути(а.с.203-204 т.1).

Заявою ОСОБА_10, в якій вона повідомила правоохоронні органи про вчинення відносно неї ОСОБА_5 злочину(а.с.200 т.1).

Даними протоколу пред"явлення фотознімків для впізнання від 15.03.2006р., відповідно якого ОСОБА_10 на фото під №1 впізнала ОСОБА_5, як таку, що заволоділа її грішми в сумі 5380 грн та 110 доларами США, пообіцявши працевлаштувати її на роботу в США(а.с.214 т.1).

В ідповіддю №4\1513 від 04.06.2006р. з ВГІРФО УМВС України в Житомирській області про те, що ОСОБА_10 у відділі ВГІРФО УМВС України в Житомирській області паспортом громадянина для виїзду за кордон не документувалась (а.с.266 т.1).

По епізоду продажу потерпілої ОСОБА_14 ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_14 про те, що в липні-серпні місяці 2004 року, вона була вдома у свого знайомого на ім”я ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_4. Під час розмови ОСОБА_6 повідомив, що має можливість допомогти з працевлаштуванням за кордоном, а саме в Чехії. Погодилась поїхати в Чехію та влаштуватись на легальну роботу, на що ОСОБА_6 сказав, що може її познайомити зі своєю знайомою, яка працевлаштовує охочих на роботу в Чехії. Через декілька днів знову прийшла в квартиру ОСОБА_6, туди прийшла немолода жінка, яка представилсь ОСОБА_5 та сказала, що дійсно може працевлаштувати її на роботу в кафе чи в столову у місті Празі, що місячна зарплатня буде становить близько 300євро, що проживання буде за рахунок роботодавця. На той час у неї склалась дуже складна фінансова ситуація, тому погодилась на пропозицію ОСОБА_5 поїхати за кордон на роботу. Розмови про роботу повією не було. ОСОБА_33 сказала які слід принести документи необхідні для відкриття чеської візи та що послуги по працевлаштуванню в Чехії коштуватимуть 300 доларів США, які вона зможе віддати тоді, коли зможе заробити цю суму в Чехії. Вона погодилась. Згодом принесла ОСОБА_6 для ОСОБА_5 свій український паспорт, закордонний паспорт, декілька ксерокопій вказаних документів, свої фотознімки розмірами 3х4 см. в кількості 4 чи 6 штук, і ОСОБА_6 сказав, що передасть документи ОСОБА_5. Через кілька днів ОСОБА_6 зателефонував їй на мобільний телефон і сказав, щоб вона була у нього з речами 1 вересня 2004 року, бо саме в цей день вона мала їхати на роботу в Чехію. У вказаний день приїхала в квартиру ОСОБА_6 разом із своєю знайомою. В квартирі ще була співмешканка ОСОБА_26, незнайома дівчина на ім”я ОСОБА_14, яка разом з нею мала їхати за кордон на роботу, були батьки ОСОБА_27. Згодом прийшла ОСОБА_5, яка розмовляла з батьками ОСОБА_27, які цікавились умовами роботи, проживання за кордоном. Потім разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_5 сіли в автомобіль, який найняла ОСОБА_5 і поїхали в Бориспіль. Коли вони приїхали в Бориспільський аеропорт, ОСОБА_5 сказала їм чекати її в кафе, де замовила їм спиртні напої, а сама пішла. Коли вона з ОСОБА_14 вже перебувала у стані алкогольного сп”яніння, ОСОБА_5 сказала, що документи будуть завтра і що вони їдуть знову в Житомир. По дорозі ОСОБА_5 купила їм за власні кошти ще спиртних напоїв, і коли вони їх випили, то вона вже майже нічого не пам”ятала. Ранком наступного дня приїхала ОСОБА_5, яка відвезла їх знову в Бориспіль. По дорозі знову випили на пропозицію ОСОБА_5 і після цього вона вже нічого не пам”ятала. Перед тим як летіти до Туреччини, ОСОБА_33 казала їм, що вони мають прив”язати на свої сумки хусточки, і саме по цим хусточкам зустрічаючі будуть знати, що вони прилетіли з Житомира і підійдуть до них. Коли вони з ОСОБА_14 сідали в салон літака, то дізналась, що летять в Туреччину, тому зателефонувала ОСОБА_6 та запитала чому вони летять в Туреччину, а не в Чехію, на що ОСОБА_6 відповів, що він про це нічого не знає, що все це зробила ОСОБА_5, яка і може все пояснити. Прилетівши в Стамбул, їх зустрів в приміщенні аеропорту поліцейський, який дав їй та ОСОБА_14 гроші, і вони пішли проходити митний контроль. Коли пройшли митний контроль та заплатили 20 доларів США за турецьку візу, їх при виході в місто зустріли 2 турка, один з яких назвався ОСОБА_34 запитав чи вони ОСОБА_14 та зразу забрали ту суму грошей, яку їм дав поліцейський. Їх привезли в ресторан, куди прийшов ще один турок, який при них заплатив туркам гроші, які зустріли їх в аеропорту, і вона дізналась від дівчини на ім”я ОСОБА_6 (яка була перекладачем у турка, що прийшов в ресторан), що їх купив турок на ім”я ОСОБА_2 (або ОСОБА_6), і що тепер вони мають працювати на нього повіями. Її зразу ж завезли в квартиру, де вона мала жити і забрали авіа-квиток, яким вона прилетіла до Туреччини, і за допомогою якого вона могла і покинути країну. Коли її привезли в квартиру, де також жила і ОСОБА_6, яка була родом з Молдови та яка жила разом з ОСОБА_10 то її нікуди не випускали без супроводу і контрольювали кожен її крок. Зрозуміла, що не зможе покинути країну впродовж 2 місяців, тобто на той час, поки у неї відкрито візу і була вимушена погодитись на вимоги ОСОБА_6. Таким чином вона впродовж 2 місяців надавала чоловікам сексуальні послуги. Коли підійшов час продовження візи, її повезли на кордон з Грузією, щоб продовжити візу, але вона стала кричати, що вибіжить з машини, що не бажає більше бути в Туреччині і ОСОБА_6 не став її примушувати, побоючись проблем з поліцією. В неї забрали всі гроші, які змогла зібрати за той час поки була в Туреччині у ОСОБА_10 дали авіа-квиток і таким чином повернулась в Україну (а.с.13-14 т.1).

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що в середині серпня 2004 року її донька ОСОБА_28 повідомила, що збирається поїхати на роботу в Чехію разом із ОСОБА_29, де її обіцяли влаштувати на хлібопекарні знайомі. На це сказала, що їй потрібно впевнитись, що донька дійсно поїде в Чехію на легальну роботу. Спочатку була проти поїздки ОСОБА_28 в Чехію, але знаючи, що ОСОБА_28 поїде не сама, а з ОСОБА_29, дала свою згоду. В день від»їзду разом із донькою, ОСОБА_29 поїхали до роботодавця додому. В квартирі ОСОБА_29 познайомила їх з ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_26. Потім в квартиру зайшла жінка, познайомились, жінка назвалась ОСОБА_5, показувала свій паспорт, дала свої номери телефонів. ОСОБА_33 розповідала, що співпрацює з київською фірмою, яка готує трудові візи в Чехію, що в Чехії працюють їх колишні співгромадяни, які керують хлібопекарнею і зацікавлені, щоб у них працювали українки. ОСОБА_33 запевняла, що якщо вона бажає, то зможе поїхати з нею разом, та на місці в Чехії самою впевнитись щодо влаштування доньки на роботу. ОСОБА_5 розповідала, що дівчата мають безкоштовно попрацювати, щоб відпрацювати борг за переїзд та оформлення документів. Під час розмови ОСОБА_26 показувала свій закордонний паспорт, у якому були проставлені чеські візи, розповідала, що сама недавно приїхала з чеського хлібопекарського заводу, де випікала булочки, заробила грошей та приїхала в Житомир. ОСОБА_26 при цьому нервував, та декілька раз виходив з квартири, але тоді не звертала на це особливої уваги. Коли вона та її чоловік сказали, що не проти, щоб донька поїхала в Чехію на роботу, ОСОБА_5 повідомила, що вже домовилась про таксі, що донька ще з однією дівчиною ОСОБА_28 поїдуть в Київ, звідти в Бориспільський аеропорт, де дівчатам вже замовлені квитки на літак в Чехію. На таксі ОСОБА_5 разом із дівчатами поїхали в напрямку Києва. Через два-три дні до неї прийшла сестра ОСОБА_28, яка поїхала із донькою, повідомила, що їй телефонувала ОСОБА_28, що доїхали добре і вже влаштувались на місці. Також до неї на робоче місце на ринку приходив ОСОБА_6, запитував як справи у доньки. Відповіла, що ОСОБА_28 телефонувала додому, що влаштувалась і працює. ОСОБА_26, почувши це, неприємно посміхнувся, сказав, що це добре і пішов. За кордоном донька була до грудня 2004 року, і коли приїхала, то не стала нічого конкретного розповідати, повідомила лише, що працювала в передмісті Праги. Тоді вона з чоловіком взяли у доньки закордонний паспорт та таким чином дізналися, що ОСОБА_28 була в Туреччині (а.с.249-250 т.1).

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_30, які були оголошені в судовому засіданні (а.с.251-252 т.1).

Оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_29 про те, що в останніх числах серпня 2004 року на Житньому ринку в Житомирі зустріла свого давнього знайомого ОСОБА_6, який запитав чи бажає поїхати працювати на роботу за кордон. Не заперечувала поїхати, якщо робота буде легальною, на що ОСОБА_6 сказав що поговорити про роботу потрібно у нього вдома, бо не хоче, щоб хтось ще чув, попросив зателефонувати йому. Згодом зателефонувала до нього та ОСОБА_6 попросив прийти до нього додому, при цьому щоб умовно подзвонила йому в двері, а саме чотири рази нажала дверний дзвінок, тоді він дізнається, що прийшла саме вона та впустить її в квартиру. Згодом прийшла до ОСОБА_6 додому і подзвонила в квартиру саме так як він просив. Під час розмови про роботу ОСОБА_6 сказав, що за допомогою свого знайомого зможе її влаштувати на роботу в хлібопекарні в Чехії. На її запитання чи не буде йти мова про надання сексуальних послуг, ОСОБА_6 сказав, що там є можливість заробити великі гроші повією, але їй цього не пропонує, бо знає що вона на таке не погодиться. ОСОБА_6 заспокоїв, що вони давно знайомі, що вона повинна йому вірити, що він не стане обманювати і хоче щоб вона дійсно отримала гарну роботу. Коли вона заспокоїлась, ОСОБА_6 сказав, що повією там можна працювати лише за згодою. ОСОБА_6 пообіцяв допомогти отримати закордонний паспорт, якого у неї на той час не було. Сказала ОСОБА_6, що поїде за кордон лише із подругою ОСОБА_28, з якою потім розмовляла та остання погодилась їхати за кордон на роботу. Разом із ОСОБА_28 приходила до ОСОБА_6, який розмовляв про роботу в Чехії та ОСОБА_27 погодилась їхати разом із нею. Через деякий час зустрілася в квартирі ОСОБА_6 із жінкою схожою на вірменку, яка назвалась ОСОБА_5, про яку говорив ОСОБА_6, що вона допоможе влаштувати на роботу в Чехії. ОСОБА_33 в розмові повідомила, що робота в Чехії на хлібопекарні абсолютно легальна, стала показувати документи з штампами та печатками, запевняла, що не пожалкує, що поїде в Чехію. Крім цього ОСОБА_5 сказала, що за 50 доларів США зможе зробити їй закордонний паспорт і всі документи, за допомогою яких можна поїхати за кордон. ОСОБА_31 50 доларів США, а згодом і ксерокопії українського паспорту, необхідні для виготовлення закордонного паспорту. Під час розмови ОСОБА_6 був присутній, і весь час підтверджував слова ОСОБА_31. Коли ОСОБА_6 отримав згоду ОСОБА_28, то сказав, що летіти за кордон ОСОБА_28 має вже в перших числах вересня 2004 року. Вона не змогла полетіти разом з ОСОБА_28, бо на той час ще не мала закордонного паспорту. В день від”їзду ОСОБА_28 за кордон, прийшла разом з її батьками її проводжати. В той же час вона познайомилась з дівчиною на ім”я ОСОБА_28, яку також відправляв за кордон ОСОБА_6 разом з ОСОБА_28. Перед 24 вересня 2004 року їй додому зателефонувала ОСОБА_28, яка сказала, що знаходиться в Туреччині, в передмісті Істамбула в Камбургасі і там її змусили надавати сексуальні послуги чоловікам. Була вражена від почутого, щоб підтримати ОСОБА_28 сказала, що обов”язково прилетить до неї, і вони разом прилетять додому. Зі слів ОСОБА_28 їй стало відомо, що відносяться там до неї не дуже добре. 24 вересня 2004 року до неї додому приїхав ОСОБА_6 з ОСОБА_26, які привезли закордонний паспорт, в якому вона проставила свій підпис. При цьому в ОВІРі вона ні разу не була, і не підписувала інших документів. Запитала у ОСОБА_6 про те, як сталось, що ОСОБА_28 полетіла в Туреччину і змушена надавати сексуальні послуги чоловікам, на що ОСОБА_6 сказав, що у ОСОБА_32 і в Туреччині є багато знайомих зі зв”язками, і якщо вона не погодиться, то ніхто не примусить її надавати сексуальні послуги чоловікам, і вона зможе знайти собі роботу яку забажає. О 5 годині ранку наступного дня вона приїхала до ОСОБА_6 і на таксі поїхали в Бориспільський аеропорт. В аеропорту ОСОБА_6 та ОСОБА_26 сказали, що коли вона прилетить в Стамбул, то повинна тримати в руці хустинку білого кольору як знак, і до неї підійдуть їх знайомі, які влаштують її на роботу. В аеропорту ОСОБА_26 в касі цікавилась чи заброньований квиток на літак до Стамбулу, але квиток не був оплачений. Тоді при ній вона зателефонувала в Стамбул зі свого мобільного телефону, і їй зразу ж з Стамбулу зателефонував невідомий, якому повідомила, що квиток не оплачений. Через 15 хвилин ОСОБА_26 отримала в касі квиток, і вона зрозуміла, що ОСОБА_6 і ОСОБА_26 заздалегідь домовились з невідомими в Туреччині про те, що вона прилетить, і забронювали їй квиток та чекали її прильоту. Коли прилетіла в Стамбул, тримала в руках білу хустинку. До неї підійшов турок, який розмовляв російською, запитав чи вона ОСОБА_29. Тоді передав їй 500 доларів США для того, щоб вона показала цю суму грошей на митному контролі, без якої її б не впустили в Туреччину. Пройшла митний контроль, коли виходила з приміщення аеропорту, її зустрів турок – водій сутенера на ім”я ОСОБА_10 який чекав її з України. Водій відвіз її в передмістя Стамбулу до Камбургасу, де її зустріли ОСОБА_2, який так як і ОСОБА_6 був сутенером. Коли вона приїхала, то зразу ж привезли на автомобілі і ОСОБА_28. ОСОБА_27 розповіла, що сутенер ОСОБА_6 до неї ставиться добре, не б”є, і не збиткується. Вона залишилась у ОСОБА_6 і була вимушена надавати сексуальні послуги чоловікам. Пробула в Туреччині загалом до 01 грудня 2004 року, коли повернулась в Україну. Коли була в Туреччині, то втекти не було ніякої можливості, так як її весь час контролювали люди ОСОБА_6. В Туреччині Апо сказав їй, що він заплатив ОСОБА_6 за неї 1 тисячу доларів США і вона повинна відпрацювати для нього витрачені гроші (а.с.247-248 т.1).

Із даних інформації Адміністратиції Державної прикордонної служби України №253\12938 від 16.05.2005р. слідує, що ОСОБА_14 02.09.2004 року через пункт пропуску Бориспіль перетнула кордон України з Туреччиною, а 02.11.2004 року повернулась в Україну з Туреччини (а.с.11 т.1).

Згідно даних протоколу пред»явлення фотознімків для впізнання від 30.01.2006р. ОСОБА_14 на фото під №2 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка разом із ОСОБА_6 запропонували їй роботу за кордоном в Чехії, але обманним шляхом відправили до Туреччини(а.с.33 т.1).

Згідно даних протоколу пред»явлення фотознімків для впізнання від 30.01.2006р. ОСОБА_14 на фото під №1 впізнала ОСОБА_6, як особу, який разом із жінкою на ім»я ОСОБА_5 влітку 2004р. запропонували їй роботу за кордоном в Чехії, але обманним шляхом відправили до Туреччини в якості повії(а.с.35 т.1).

По епізоду продажу потерпілої ОСОБА_12 ОСОБА_5

Потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що на прохання працівників міліції написала заяву на ОСОБА_5, що та ніби то відправила її в Турцію працювати повією. Дійсно іздила в Турцію, де працювала в готелі та надавала сексуальні послуги, але ОСОБА_5 до цього не причетна. Протоколи допиту підписувала не читаючи.

Суд критично оцінює показання потерпілої ОСОБА_12 та бере до уваги її показання дані на досудовому слідстві про те, що 05 березня 2004 року вона знаходилася в Житомирі біля кафе «Картопляна хата» і там познайомилася з жінкою по імені ОСОБА_5, яка сама до неї підійшла, стали розмовляти. В розмові ОСОБА_5 сказала, що якщо вона згодна, то може її відправити на Кіпр повією і вона погодилася на пропозицію ОСОБА_5. Закордонний паспорт у неї вже був. ОСОБА_33 сказала, що може відправити на Кіпр прямо сьогодні. Вони поїхали до Києва на маршрутному таксі. На залізничному вокзалі ОСОБА_5 купила їй квиток на потяг «Київ-Одеса» та сказала, що по приїзду до Одеси вона має приїхати на Морський вокзал, підійти до віконця філіалу туристичної фірми, де запитати знайомого ОСОБА_33, і сказати, що вона від ОСОБА_33. Після цього цей знайомий ОСОБА_33 мав дати їй квиток на пароплав «Глорія» до Стамбулу, де її мали зустріти. Запитала Ольгу з приводу турецької візи, на що та просила не хвилювалася, що візу їй сплатять. Із слів ОСОБА_32 їй стало відомо, що в Стамбулі вона має зустрітися з дівчиною по імені ОСОБА_33, з якою вони разом і полетять на Кіпр. Коли вона приїхала до Одеси, поїхала на Морський вокзал і зробила так, як сказала ОСОБА_33, підійшла до віконця туристичної фірми, де незнайомий молодій людині назвалася своїми даними, і сказала, що вона від ОСОБА_33 з Житомира, на що той чоловік передав квиток на пароплав «Глорія». Цього ж дня вона сіла на пароплав, яким відправилася до Стамбулу. 08 березня 2004 року прибула в порт Стамбулу, де їй проставили двомісячну турецьку туристичну візу. Хто їй заплатив за візу не знає. Коли увійшла до порту і пройшла митний контроль, до неї підійшла раніше не знайома дівчина, яка назвалася ОСОБА_33 і запросила в мікроавтобус із заштореними вікнами, де знаходилися турок на ім'я ОСОБА_6, і дівчина ОСОБА_18 по кличці «ОСОБА_14». Запитала ОСОБА_13 коли вона має летіти на Кіпр, на що ОСОБА_13 відповіла, що ніякого Кіпру не буде, і що працювати вона має в Стамбулі. Вона обурилася, і стала вимагати пояснень, на що ОСОБА_13 подзвонила ОСОБА_33 в Житомир по мобільному телефону, і ОСОБА_33 сказала їй, що в Стамбулі їй теж буде добре, і вона не жалкуватиме . У Стамбулі поїхали на квартиру до ОСОБА_6, де вона знаходилася деякий час, після чого приїхав турок ОСОБА_27, який забрав її до себе. ОСОБА_27 пояснив, що її купив у ОСОБА_6 за 5 тисяч доларів США, що на Україну вона більше не повернеться, і що вона його власність. ОСОБА_27 відібрав у неї закордонний паспорт. Сутенер ОСОБА_27 з нею погано обходився, бив її щодня, кидався на неї із зброєю в руках, тому постійно ходила з синяками на обличчі. У неї був такий стан, що вона вже змирилася з тим, що залишиться у ОСОБА_33 назавжди, і їй було все одно що він з нею зробить. Коли пробула у ОСОБА_33 два місяці, той повів її в поліцію, щоб там видали тимчасовий документ, що засвідчує її особу, тому що закінчувалася турецька віза. ОСОБА_27 дав хабаря поліції і віза їй була продовжена ще на три місяці. В жовтні 2004 року ОСОБА_33 затримали поліцейські, і коли ОСОБА_33 не було вдома, до неї звернулася ОСОБА_34 яка запропонувала їй свою допомогу у відправці до України. Виламали двері, і разом з ОСОБА_34 і її другом, який згодився їй допомогти, поїхала в сусіднє місто Адану, звідки на автобусі до Стамбулу. Там прожила близько неділі у знайомих ОСОБА_34 які купили квиток на пароплав, і таким чином вона в перших числах листопада 2004 року приїхала до України (а.с.24-25 т.1).

Про те, що ОСОБА_5 направляла потерпілу ОСОБА_12 за кордон остання дала аналогічні показання в судовому засіданні 22.11.2006р.(а.с.22-23 т.2).

Фотознімком турка на ім»я ОСОБА_27, який ОСОБА_12 надала під час досудового слідства, який примушував її надавати сексуальні послуги(а.с.26 т.1).

Протоколом огляду (речей, предметів, документів) від 31.03.2006р. з якого слідує, що оглядався паспорт серії НОМЕР_3 на ім»я ОСОБА_12 виданий 03.04.2000р. На сторінці 30 «Візи» якого мається відмітка про отримання ОСОБА_12 двомісячної туристичної візи (№255014), вартістю 20 доларів США та мається відтиск штампу прямокутної форми з написом «Україна, Одеський МТП, 514300» із зображенням пароплава, відтиск штампу прямокутної форми з написом «Україна, Одеський МТП, 514300» із зображенням пароплава, відтиск круглої форми. Також оглядався документ в обложці сірого кольору, на обложці якого мається напис латинськими літерами “REPUBLIC OF TURKEY, RESIDENCE PERMIT FOR FOREIGNERS” серії А НОМЕР_4, на 3 сторінці якого розміщено фото потерпілої ОСОБА_12, під яким є друкований напис латинськими літерами ОСОБА_7”(а.с.276,277,281,282 т.1).

Протоколом пред»явлення фотознімків для впізнання від 30.01.2006р. із якого слідує, що серед пред»явлених фотознімків потерпіла ОСОБА_12 на фото під №2 впізнала жінку на ім»я ОСОБА_5, яка в березні 2004р. запропонувала їй поїхати на Кіпр працювати повією, шляхом обману відправила в Турцію, де її купили та примусили надавати сексуальні послуги протягом 2004р.(а.с.31 т.1).

По епізоду скоєння ОСОБА_5 шахрайства стосовно ОСОБА_16

Потерпіла ОСОБА_16 пояснила, що влітку 2004р. зверталася до ОСОБА_5 з проханням працевлаштування за кордоном. Двічі передавала підсудній кошти в сумі 300 доларів США, давала свій закордонний паспорт. ОСОБА_5 обіцяла влаштувати на роботу в Чехію хлібопекарем, однак обіцянок не дотрималася. Потім обіцяла влаштувати на роботу на фармацевтичну фабрику, шо також не виконала. З цього приводу звернулася із заявою до правоохоронних органів.

Також ОСОБА_16 підтримала свої детальні показання дані на досудовому слідстві про те, що в липні 2004 року через товариша її сина познайомилася із ОСОБА_5 Під час розмови ОСОБА_5 сказала, що є директором приватного підприємства “Ярна”, і що вже не перший рік співпрацює з чеською стороною, і займається працевлаштуванням українських громадян в Чехії, що влаштовує молодих чоловіків на роботу на будівництві, що особисто займається відкриванням трудових віз на півроку, а то і на рік, і всі послуги будуть коштувати 500 доларів США з однієї людини, а також повідомила про умови проживання, харчування та оплати праці. Повіривши підсудній попросила її влаштувати на роботу в Чехії. 04.08.2004 року зустрілась з ОСОБА_5 на тролейбусній зупинці навпроти магазину готового одягу на площі Перемоги, під час розмови передала ОСОБА_5 на її вимогу двісті доларів США, про що остання своєю рукою виписала їй доручення про те, що вона передала ОСОБА_5 триста доларів США (так як включила і 100 доларів, які передав раніше її син), які необхідні ОСОБА_5, як директору фірми “Ярна”, для оформлення документів для поїздки в Чехію. Після цього 19.08.2004р. зустрілась з ОСОБА_5 на перехресті вулиць Східної та Київської в Житомирі, де передала останній ще 300 доларів США та ОСОБА_5 пообіцяла, що в жовтні вже зможе поїхати в Чехію. В жовтні телефонувала ОСОБА_5 щодо відправки на роботу, але та тільки давала обіцянки до лютого 2005р. В серпні 2005 року зустріла ОСОБА_5 біля готелю “Житомир” та стала вимагати повернути їй хоча б її закордонний паспорт, який вона дала їй ще 04 серпня 2004року, але ОСОБА_5 в грубій формі їй сказала, що нічого не віддасть. З цього приводу звернулася із заявою до правоохоронних органів (а.с.114-115 т.1).

Заявою ОСОБА_16, в якій вона повідомила правоохоронні органи про вчинення відносно неї ОСОБА_5 злочину(а.с.109 т.1).

Протоколом пред»явлення фотознімків для впізнання від 16.03.2006р. із якого слідує, що серед пред»явлених фотознімків потерпіла ОСОБА_16 на фото під №3 впізнала ОСОБА_5, яка обіцяла працевлаштувати її в Чехії та шляхом обману заволоділа її грішми в сумі 600 доларів США та документами(а.с.228 т.1).

Протоколом огляду (речей, предметів, документів) від 31.03.2006р. з якого слідує, що оглядався документ – довіреність ППКЦ «Ярна» від 04.08.2004р. видана на ім»я ОСОБА_16, про внесення останньою 300 доларів США для проведення проплат по оформленню документів в Чехію, на якій мається підпис ОСОБА_5(а.с.275,285 т.1).

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №241 від 13.03.2006р. рукописні записи «ОСОБА_8 триста 300 дол.США, Чехия,4.08.2004. деньги (300дол.США) триста получил 4.08.2004г. ОСОБА_5, виконані в графах довіреності від 04.08.2004р. від імені ОСОБА_16 виконані ОСОБА_5.(а.с.186-188 т.1).

Протоколом виїмки від 08.02.2006р. про виїмку юридичної справи ПП «Ярна» та матеріалами вказаної юридичної справи, вилученої в Житомирській ДПА в якій відсутні дані про наявність ліцензії Міністерства праці України на здійснення посередницьких послуг по працевлаштуванню за кордоном (а.с.118,120-138 т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2004 року про скасування державної реєстрації ППКЦ «Ярна» та його ліквідацію(а.с.122 т.1), що свідчить про те, що ОСОБА_5 на час скоєння злочину відносно ОСОБА_16 вже не являлась директором ППКЦ «Ярна».

Повідомленням ВГІРФО УМВС України в Житомирській області №4\1486 від 03.04.2006р. про те, що ВГІРФО УМВС України в Житомирській області 30 січня 2004 року ОСОБА_16 був виданий закордонний паспорт серії НОМЕР_5(а.с.261 т.1).

По епізоду скоєння ОСОБА_5 шахрайства стосовно ОСОБА_15

Із оголошених та досліджених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_15 слідує, що на початку літа 2004року вона через сестру свого чоловіка ОСОБА_33 познайомилася із ОСОБА_6, так як бажала відкрити візу до Чехії, щоб поїхати в гості до ОСОБА_33 ОСОБА_6 повідомив, що має знайому на ім»я ОСОБА_33, яка займається відкриттям віз до Чехії та може з нею познайомити. Згодом познайомилась із ОСОБА_5 та домовилась про відкриття їй двотижневої туристичної візи до Чехії. За цю послугу ОСОБА_5 просила їй сплатити 400 доларів США, на що погодилась та передала ОСОБА_5 200 доларів США. ОСОБА_5 виписала довіреність про те, що вона передає фірмі “Ярна”, директором якої є ОСОБА_5, 200 доларів США, які необхідні ОСОБА_5 для проведення необхідної проплати по оформленню документів в Чехію. ОСОБА_5 власноручно у дорученні написала своєю рукою те, що гроші від неї отримала, поставила при ній відтиск печаткою фірми “Ярна” та свій підпис. Через три тижні прийшла в квартиру ОСОБА_6, куди згідно попередньої домовленості, прийшла і ОСОБА_5 Під час розмови ОСОБА_5 сказала, що віза в закордонному паспорті є і що має поїхати та забрати паспорт в Києві, а для цього слід сплатити всю суму. Погодилась та передала ОСОБА_5 ще 200 доларів США. Після цього ОСОБА_5 не бачила до середини жовтня 2004 року. Коли зустрілася із ОСОБА_5, стала вимагати повернення грошей та паспорта. Остання повідомила, що закордонний паспорт знаходиться на фірмі в Києві і поки не може його забрати. Наказала ОСОБА_5 при ній зателефонувати в Київ з її телефону таким чином, щоб змогла почути розмову і впевнитись, що її документ у тій фірмі, про яку вказала ОСОБА_5 Остання при ній зателефонувала в Київ, запитала у незнайомої жінки, яка підтвердила, що паспорт на ім»я ОСОБА_33 дійсно знаходиться в неї. Після цього ОСОБА_5 більше не бачила, хоча і намагалась знайти, щоб забрати свій паспорт. Потім сама телефонувала в Київ по тому номеру, що телефонувала ОСОБА_5. Незнайома жінка на ім»я ОСОБА_6 повідомила, що її паспорт, який привезла ОСОБА_5 дійсно знаходиться у неї, але ніякої візи в паспорті не має і що вона може забрати свій документ в будь-який зручний для неї час. Потім поїхала до Києва, знайшла фірму, де зустрілась з ОСОБА_6, забрала свій паспорт. ОСОБА_6 повідомила, що віза їй не проставлялась лише тому, що ніхто не заплатив за візу, що паспорт дійсно привезла ОСОБА_5, яку більше не бачила. Грошей в сумі 400 доларів США остання їй так і не повернула (а.с.47-48 т.1).

Заявою ОСОБА_15, в якій вона повідомила правоохоронні органи про вчинення відносно неї ОСОБА_5 злочину(а.с.42 т.1).

Протоколом огляду (речей, предметів, документів) від 31.03.2006р. з якого слідує, що оглядався паспорт серії НОМЕР_6 на ім”я ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, виданий 19 листопада 2003 року, в якому відсутня чеська туристична віза станом на 2004 рік, та довіреність ППКЦ «Ярна» від 29.07.2004р. про те, що ОСОБА_15 довіряє фірмі «Ярна» на 1 місяць 200 доларів США для проведення проплат по оформленню документів в Чехію(а.с.275,284 т.1).

Висновком почеркознавчої експертизи №241 від 13.03.2006р. стверджується, що рукописні записи « Деньги получила (200 доларов США) 29.07.04», виконані в графах довіреності від 29.07.2004р. від імені ОСОБА_15 виконані ОСОБА_5, підпис від імені ОСОБА_15 виконано ОСОБА_5.(а.с.186-188 т.1).

Протоколом пред»явлення фотознімків для впізнання від 15.03.2006р. із якого слідує, що серед пред»явлених фотознімків потерпіла ОСОБА_15 на фото під №2 впізнала ОСОБА_5, яка обманом заволоділа її коштами, обіцяла оформити чеську туристичну візу, однак обіцянок не виконала(а.с.218 т.1).

Суд критично оцінює доводи підсудних, що вони ніяких злочинів не вчиняли, та розцінює їх як намагання пом”якшити свою участь у вчиненому або ж уникнути відповідальності.

Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що саме ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_7, що саме ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_6 незаконно уклала угоду пов»язану із переміщенням потерпілої ОСОБА_14 через державний кордон України з метою продажу для сексуальної експлуатації, а також ОСОБА_12, що саме ОСОБА_5 шляхом шахрайства заволоділа паспортами ОСОБА_16 та ОСОБА_15, вчинила підроблення та збут підроблених документів, що знайшло своє підтвердження показаннями потерпілих, свідків, висновками почеркознавчих експертиз, іншими вищенаведеними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Суд визнає показання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_16 достовірними і об’єктивними, оскільки про обставини заволодіння ОСОБА_5 їх майном, вони давали показання послідовно на досудовому слідстві та підтвердили такі свої показання у судовому засіданні. Показання потерпілих об”єктивно узгоджуються з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні. Підстав обмовляти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілими та свідками судом не встановлено.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудних у вчиненні злочинів та кваліфікує їх умисні дії:

ОСОБА_5 за ч.2 ст.149 КК України, оскільки вона здійснила незаконну угоду, пов»язану із переміщенням людини за її згодою через державний кордон України, та передачею з метою продажу для її сексуальної експлуатації, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.3 ст.149 КК України, оскільки вона здійснила незаконну угоду, пов»язану із переміщенням людини за її згодою через державний кордон України, та передачею з метою продажу для її сексуальної експлуатації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно у складі організованої злочинної групи; за ч.4 ст.190КК України, оскільки вона заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілим, в особливо великих розмірах; за ч.3 ст.357КК України, так як вчинила заволодіння паспортами ОСОБА_16, ОСОБА_15 шляхом шахрайства; за ч.2 ст.358КК України, оскільки вчинила підроблення та збут підроблених документів, вчинене повторно; ОСОБА_6 за ч.3 ст.149КК України, оскільки він здійснив незаконну угоду, пов»язану із переміщенням людини за її згодою через державний кордон України, та передачею з метою продажу для її сексуальної експлуатації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у складі організованої злочинної групи.

Призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи самих підсудних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України ОСОБА_5 вчинила злочини невеликої, середньої тяжкості та особливо тяжкі злочини.

Відповідно до ст.12 КК України ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудним судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_5 характеризується посередньо по місцю проживання, є пенсіонеркою, скоїла декілька умисних злочинів, завдану шкоду потерпілим не відшкодувала, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.

Як особа ОСОБА_6 характеризується посередньо по місцю проживання, є інвалідом 3 групи, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.

Враховуючи всі обставини справи, думку потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_12 суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потребує їх ізоляції від суспільства, а тому обирає їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статтей за якими вони визнаються винуватими.

При призначенні підсудній ОСОБА_5 остаточного покарання суд застосовує правила ч.4 ст.70 КК України, так як вона вчинила злочини до постановлення щодо неї попереднього вироку від 28.12.2006р.

При призначенні підсудному ОСОБА_6 остаточного покарання суд застосовує правила ч.4 ст.70 КК України, так як він вчинив злочин до постановлення щодо нього попереднього вироку від 28.12.2006р.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_16 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 3188грн підлягає до задоволення, так як знайшов своє підтвердження метеріалами справи.

Речові докази: паспорта на ім»я ОСОБА_34 та ОСОБА_15 повернуті останнім, залишити таким як власникам. Документ в обложці сірого кольору, на обложці якого мається напис латинськими літерами “REPUBLIC OF TURKEY, RESIDENCE PERMIT FOR FOREIGNERS” серії А НОМЕР_4, на 3 сторінці якого розміщено фото потерпілої ОСОБА_12, під яким є друкований напис латинськими літерами ОСОБА_7” повернути ОСОБА_12(а.с.276 т.1).

Документи “Доверенность частного предприятия коммерческий центр “Ярна”, виписану на ім”я ОСОБА_15, документ “Доверенность частного предприятия коммерческий центр “Ярна”, виписаний на ім”я ОСОБА_16, довідку, виписану на ім”я ОСОБА_19 директором ППКЦ “Ярна” – залишити в матеріалах справи.

Судові витрати в сумі 680грн за проведення почеркознавчих експертиз підлягають стягненню з підсудної ОСОБА_5 відповідно до ст.93 КПК України.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.149, ч.3 ст.149, ч.4 ст.190, ч.3 ст.357, ч.2 ст.358КК України і призначити їй покарання:

за ч.2 ст.149КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;

за ч.3 ст.149 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;

за ч.4 ст.190 КК України – 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;

за ч.3 ст.357 КК України – арешт 3 (три) місяці;

за ч.2 ст.358 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення з конфіскацією всього особистого майна.

Згідно ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 28.12.2006р., за яким вона була засуджена на 8 років позбавлення волі, шляхом частково складання призначених покарань, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання 8 (вісім) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_5 залишити попередній - утримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 08 червня 2010 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_5 час перебування під вартою з 18 липня 2005р. по 08 червня 2010р.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_16 3188грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 680грн за проведення почеркознавчих експертиз.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України і призначити йому покарання за цим законом – 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Згідно ч.4 ст.70 КК України з врахуванням вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 28.12.2006р., за яким він був засуджений на 8 років позбавлення волі, шляхом частково складання призначених покарань, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання 8 (вісім) років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_6 залишити попередній - утримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 08 червня 2010 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_6 час перебування під вартою з 05 липня 2005р. по 08 червня 2010р.

Речові докази; паспорта на ім»я ОСОБА_34 та ОСОБА_15 повернуті останнім, залишити таким як власникам. Документ в обложці сірого кольору, на обложці якого мається напис латинськими літерами “REPUBLIC OF TURKEY, RESIDENCE PERMIT FOR FOREIGNERS” серії А НОМЕР_4, на 3 сторінці якого розміщено фото потерпілої ОСОБА_12, під яким є друкований напис латинськими літерами ОСОБА_7” повернути ОСОБА_4.(а.с.276 т.1).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя І.В.Зіневич

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація