Справа № 1-11\2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2010 року
Богунський районний суд м.Житомира в складі:
головуючої судді Зіневич І.В.
при секретарях Довгалюк Л.В., Андрушко І.С., Ковбасюк А.М., Сайківській Т.О., Валяник А.М.
з участю прокурора Потійчук О.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженки м.Житомира, громадянки України, українки, освіта середня-спеціальна, вдова, не працююча, інвалід 2 групи, проживаючої АДРЕСА_1, раніше не судимої
за ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженки м.Житомира, громадянки України, українки, освіта середня-спеціальна, одруженої, має на утриманні малолітню дитину, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, проживаючої в АДРЕСА_2, раніше не судимої
за ч.1 ст.125 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
09 квітня 2003року близько 11 години в м.Житомирі по вул.Перемоги,54, в приміщенні бухгалтерії ТОВ «Килими» на ґрунті неприязних стосунків під час сварки ОСОБА_3 нанесла ОСОБА_2 жіночою сумкою 5 ударів по голові, а потім 5 ударів руками по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді гематоми в лобній ділянці волосяної частини голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров»я.
В цей же час та місці під час сварки на ґрунті неприязних стосунків ОСОБА_2 умисно вдарила кулаком в обличчя ОСОБА_3, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на обличчі, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного здоров»я.
Допитана в судовому засіданні підсудна (вона ж і потерпіла) ОСОБА_2 винною себе у вчиненні злочину не визнала, пояснила, що після 10 години 09.04.2003р. знаходилася торговому залі магазину «Килими» в якому працювала продавцем. Біля 11 години на запрошення директора магазину ОСОБА_4 зайшла до приміщення бухгалтерії магазину, де стала вирішувати з останньою питання її (ОСОБА_2) відсутності на робочому місці 07.04 2003р. До бухгалтерії також зайшла і ОСОБА_3, з якою у неї виникла сварка, остання стала її ображати та відчинивши шафу, діставши її (ОСОБА_2) куртку, викинула до коридору, попавши курткою в обличчя її доньки ОСОБА_4, яка заходила до приміщення бухгалтерії. Коли вона встала зі столу, ОСОБА_3 взявши з вікна її жіночу сумочку, почала наносити нею удари по її голові, завдавши близько 5 ударів. Потім викинувши сумку, схопила її за волосся та нанесла кулаками по голові близько 5 ударів, при цьому ображала її. Така поведінка ОСОБА_3 змусила її оборонятися, так як побоювалася за своє здоров»я. ОСОБА_3 припинила свої дії тільки після того, як між ними стала бухгалтер ОСОБА_5 Потім викликала по телефону працівників міліції. В послідуючому звернулася до лікаря з приводу отриманих під час конфлікту тілесних ушкоджень, лікувалася. Внаслідок конфлікту їй було заподіяно тілесні ушкодження: була пошкоджена шкіра голови, боліла рука, вважає, що ОСОБА_3 спричинила їй також і струс головного мозку. Діями підсудною ОСОБА_3 їй була заподіяна матеріальна шкода в сумі 2839грн 78коп – кошти, які витратила для придбання ліків та моральна шкода в сумі 30000грн, оскільки з приводу отриманих тілесних ушкоджень порушився її спосіб життя, тривалий час лікувалася, тому не могла доглядати доньку та матір – інвалідів 1 групи. Тілесних ушкоджень під час конфлікту ОСОБА_3 не наносила.
Допитана в судовому засіданні підсудна (вона ж і потерпіла) ОСОБА_3 винною себе у вчиненні злочину не визнала та пояснила, що в 2003р. працювала завідуючою відділу магазину «Килими». Так як продавець ОСОБА_2 07.04.2003р. не вийшла на роботу, тому про це написала директору магазину ОСОБА_4 доповідну записку. 09.04.2003р. у ОСОБА_2 був вихідний день, але вона чомусь прийшла на роботу. Тому директор магазину ОСОБА_4 запросила її та ОСОБА_2 до приміщення бухгалтерії, щоб вияснити графік роботи останньої. Крім них в бухгалтерії знаходилась і головний бухгалтер ОСОБА_10. Директор магазину попросила ОСОБА_2 написати пояснення чому її 07.04.2003р. не було на роботі і чому 09.04.2003р., будучи вихідною, вона вийшла на роботу. Однак ОСОБА_2 відмовилася будь-що писати та почала кричати та ображати директора магазину, внаслідок чого ОСОБА_4 стало погано та вона попросила викликати до неї швидку допомогу. Після цього вона (ОСОБА_3) попросила ОСОБА_2 вийти з приміщення бухгалтерії, однак остання відмовилась це зробити та продовжувала кричати. Не реагуючи на зауваження, ОСОБА_2 підбігла до неї, ображаючи, вдарила її кулаком в обличчя, подряпавши його в області лівого ока. Бійку припинила головний бухгалтер ОСОБА_10, яка стала між ними. Після цього викликала швидку допомогу, яка забрала ОСОБА_4 в лікарню. Потім прибули працівники міліції. З приводу отриманих від ОСОБА_2 тілесних ушкоджень лікувалася амбулаторно у лікаря - офтальмолога. Ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 під час конфлікту не наносила. Просила стягнути з підсудної ОСОБА_2 3500грн на відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок неправомірних дій останньої.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд, незважаючи на відношення підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до пред’явленого їм обвинувачення, вважає їх вину у вчинені інкримінованих їм злочинів доведеною, оскільки вона підтверджується показаннями потерпілих (вони ж і підсудні), свідків, дослідженими у судовому засіданні доказами.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 09.04.2003р. прийшла на роботу до своєї сусідки ОСОБА_2 в магазин «Килими». Разом з нею прийшла також і донька ОСОБА_2 – ОСОБА_6. Перебуваючи в торговому залі магазину почула, що в підсобному приміщенні сварка. ОСОБА_7, почувши голос матері, побігла до службового приміщення магазину. Вона також стала заглядати до підсобного приміщення та побачила, що ОСОБА_3 тримала однією рукою за волосся ОСОБА_2, а другою рукою в якій була чорна жіноча сумочка, наносила удари по голові ОСОБА_2 при цьому виганяла із магазину та ображала останню. ОСОБА_2 в свою чергу била ОСОБА_3 кулаками по ягодицях. Побачивши таке стала кричати, після чого ОСОБА_3 викинула сумочку.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона разом із директором магазину ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходилася в приміщенні бухгалтерії магазину «Килими» 09.04.2003р. коли вирішували питання про порушення ОСОБА_2 трудового законодавства про що складали протокол, який остання не бажала підписати. ОСОБА_8 попросила ОСОБА_2 вийти з кабінету, але та відмовилась і між ними виник конфлікт, внаслідок якого директору магазину ОСОБА_4 стало погано, тому викликали швидку допомогу. Під час сварки ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_8 та стала дряпати руками останній обличчя, так як ОСОБА_8 хотіла викинути сумку ОСОБА_2 в коридор, щоб та вийшла з приміщення, тому побачила на обличчі ОСОБА_8 кров. Щоб припинити сварку стала між підсудними (потерпілими) та конфлікт припинився. Під час сварки ОСОБА_8 ударів ОСОБА_2 не наносила, а тільки хотіла викинути сумку ОСОБА_2 в коридор.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що в 2003р. вона працювала директором магазину «Килими», ОСОБА_8 працювала завідуючою відділу, а ОСОБА_2 – продавцем. Біля 11 години 09.04.2003р. вона вийшовши в торговий зал побачила ОСОБА_2 та запитала чому та працює, якщо в цей день має бути вихідна. Потім запросила ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в бухгалтерію, щоб вияснити хто і коли з продавців мав працювати по графіку. В бухгалтерії була бухгалтер ОСОБА_10. В приміщенні бухгалтерії на її запитання ОСОБА_2 відповіла, що відпрацьовує за те, що 07.04.2003р. була відсутня на робочому місці. Коли ОСОБА_8 запропонувала ОСОБА_2 написати пояснення на папері щодо її відсутності 07.04.2003р. на роботі, оскільки відсутність на робочому місці вона мала погоджувати з нею, як заввідділом, остання відмовилась це зробити. З приводу цього між ОСОБА_2, яка була ініціатором та ОСОБА_8 виникла суперечка та вони стали одна одну ображати. Від такої поведінки працівників їй стало неприємно, тому просила припинити конфлікт, але жінки навпаки вчепилися одна в одну, продовжуючи сперечатися. Їй стало ще більше зле і ОСОБА_8 побачивши це стала просити ОСОБА_2 вийти з приміщення бухгалтерії, однак та не вийшла. Сварка продовжувалася. В ході конфлікту жінки взялися одна за одну та стали наносити руками удари по обличчю, бачила, що ОСОБА_8 тримала ОСОБА_2 за волосся. Після цього до них підійшла ОСОБА_10 та стала між ними, тому бійка припинилася. Бачила у ОСОБА_8 синець під оком.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 09.04.2003р. прийшла в магазин «Килими» як покупець, дивилася килими. Одна із продавців пішла в службове приміщення, після чого почула з підсобки крики. Зайшовши в коридор службового приміщення, побачила по коридору через незачинені двері як ОСОБА_8 нанесла руками 3-4 удари по голові та спині ОСОБА_2 Після чого конфлікт між жінками швидко припинився.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що в 2003р. працював продавцем в магазині «Килими». В один із днів квітня місяця знаходився в торговому залі, де також була і дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_11. Біля 11 години директор магазину позвала в бухгалтерію ОСОБА_2 та ОСОБА_8. Через деякий час із службового приміщення вийшла ОСОБА_8 у якої на обличчі бачив подряпини.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 09.04.2003р. знаходячись в торговому залі магазину «Килими» бачила там ОСОБА_3. яка згодом пішла в приміщення бухгалтерії. Біля 11 години почула нецензурну лайку, яка лунала з приміщення бухгалтерії магазину, тому вирішила зайти туди. Зайшовши в коридор, що вів до бухгалтерії в неї чомусь полетіла дублянка матері. Пройшовши далі побачила, що в кімнаті бухгалтерії ОСОБА_3 била її матір ОСОБА_2 сумкою по голові. Згодом ця сумка стала летіти в її бік, але ОСОБА_3 продовжувала бити матір руками по голові. В приміщенні бухгалтерії були також ОСОБА_10 та ОСОБА_4. Коли ОСОБА_10 побачила її, то стала розбороняти бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а потім стала і її виштовхувати із приміщення де був конфлікт. Спостерігаючи за конфліктом не бачила, щоб мати наносила удари ОСОБА_3 по обличчю, але мати оборонялася від ударів останньої.
Із акту судово-медичного освідування №753 від 09.04.2003р. вбачається, що у ОСОБА_3 було виявлено синець та садно на обличчі, які є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров»я, які утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін та за обставин, що вказує освідувана. Під час освідування ОСОБА_3 пояснювала, що близько 11 години 09.04.2003р. знайома жінка наносила удари по голові, дряпала обличчя(а.с.101).
Відповідно до заключення акту №761 від 10.04.2003р. при судово-медичному освідуванні у ОСОБА_2 виявлено гематому в лобній ділянці волосяної частини голови, яка є легким тілесним ушкодженням без короткочасного розладу здоров»я, утворилася від дії тупого твердого предмету, можливо в термін та за обставин, що вказує освідувана. При освідувані ОСОБА_2 пояснювала, що 09.04.2003р. біля 11 години в приміщенні магазину «Килими» співробітниця наносила їй удари сумкою та руками по голові.(а.с.102).
Про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.04.2003р. в магазині «Килими» мався конфлікт під час якого одна одній спричинила тілесні ушкодження, видно із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.04.2003р., що виносилася дізнавачем Житомирського МВ УМВС ОСОБА_12 після перевірки їх заяв (а.с.91-92).
Як убачається із висновку комісійної судово-медичної експертизи №142 від 29.12.2004р. згідно даних освідування та медичних документів у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в лобній ділянці, струс головного мозку без виражених клінічних проявів. Такі тілесні ушкодження відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров»я, спричинені діями твердих тупих предметів, яким могли бути кулак і т.п та могли виникнути 09.04.2003р. Також комісія вказала, що враховуючи, що ОСОБА_2 в 1992році перенесла тяжку черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток свода і основи черепа, забою головного мозку, що в подальшому дало її визнати інвалідом 2 групи, тому тривале перебування ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні після травми, яку вона перенесла 09.04.2003р. не пов»язано з характером і тяжкістю тілесних ушкоджень отриманих нею цього дня, а обумовлено загостренням травми, яку перенесла в 1992році. (а.с.121-126).
Свідок ОСОБА_13, показання якої були досліджені, в судовому засіданні 02.01.2007р. пояснила, що зв’язку між травмами, які ОСОБА_2 отримала до 2003р. і отриманими в 2003році не має. Кордон між ступенями струсу мозку встановити практично неможливо. Діагноз струс головного мозку ставиться на підставі скарг пацієнта, а не за допомогою інструментальних досліджень(а.с.212).
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №143 від 29.12.2004р. у ОСОБА_3 мались пошкодження у вигляді крововиливу на повіці правого ока в центрі якого садно. Такі пошкодження відносяться до легких без короткочасного розладу здоров»я, виникли від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею предметі. Могли виникнути 09.04.2003р. від дій пальців рук людини і нігтьових пластинок(а.с.128-130).
Суд критично оцінює доводи підсудної ОСОБА_2, що вона ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не наносила і доводи підсудної ОСОБА_3, що вона ОСОБА_2 також тілесних ушкоджень не наносила, та розцінює їх як намагання пом’якшити свою участь у вчиненому або ж уникнути відповідальності.
Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що ОСОБА_3 наносила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_14
Що ОСОБА_2 наносила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_4, а також висновками судово-медичних експертиз. Підстав обмовляти підсудних свідками судом не встановлено.
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до твердого переконання про доведеність вини підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненому злочині, та кваліфікує дії кожної із них за ч.1 ст.125 КК України, так як ОСОБА_2 умисно нанесла ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 умисно нанесла легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 29.12.2004р. у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких з короткочасним розладом здоров»я. То в діях ОСОБА_3 вбачалися б ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.125КК України, проте суд відповідно до ст.275КПК України розглядає справу тільки в межах пред»явленого потерпілими обвинувачення.
Призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи самих підсудних.
Відповідно до ст.12КК України підсудні вчинили злочин невеликої тяжкості.
Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудним судом не встановлено.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_3 позитивно характеризується по місцю роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Також суд враховує, що ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання, являється інвалідом 2 групи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що покарання є не тільки караю за вчинений злочин, але й має мету виховного характеру, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_15 та ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з підсудної ОСОБА_3 2839,78грн матеріальної шкоди задоволенню не підлягає, так як документально не підтверджений.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з підсудної ОСОБА_3 30000грн моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою її лікування, моральні та фізичні страждання, але вказана сума є завищеною. Виходячи із засад розумності, виваженості та достатності суд зменшує її до 3000 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з підсудної ОСОБА_2 3500грн моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у фізичному болі, лікуванні після отримання тілесних ушкоджень, психічних стражданнях, але вказана сума є завищеною, тому суд зменшує її до 3000грн.
Відповідно до ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі та три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Так як з дня вчинення злочинів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 минуло більше як три роки, тому суд вважає звільнити їх від покарання на підставі ч.5 ст.74КК України.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання за цим законом – 510грн штрафу.
На підставі ст.ст.49, ч.5 ст.74КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання в зв»язку із закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3000грн на відшкодування моральної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній підписку про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в законну силу.
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання за цим законом – 510грн штрафу.
На підставі ст.ст.49, ч.5 ст.74КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання в зв»язку із закінченням строків давності.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000грн на відшкодування моральної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній підписку про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя І.В.Зіневич