Личаківський районний суд м. Львова

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-2188/10                                                                                                                                                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                  9 червня 2010 року                                            Личаківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Гірник Т.А.

                при секретарі – Заставній С.Л.

        з участю позивача – ОСОБА_1

        представника відповідача – Дудко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут про стягнення заборгованості по заробітній платі та суми заборгованості у зв’язку з порушенням термінів її виплати, суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку уточнила і в кінцевому згідно заяви від 22.04.2010р. просить ухвалити рішення про стягнення в її користь не нарахованої та не виплаченої при звільненні суми одноразової винагороди за вислугу років за період з 2005р. по 2008р. в розмірі 2 050 грн. Також просить стягнути 10 080 грн., як заборгованість по заробітній платі у зв’язку з порушенням термінів її виплати при звільненні та у зв’язку з порушенням термінів виплати одноразової винагороди за вислугу років.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримала, пояснила, що протягом більше тридцяти років перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала на посаді провідного інженера-конструктора. 7 квітня 2008 року звільнилась на підставі ст. 38 КЗпП України у зв’язку з виходом на пенсію за віком. Вказала, що, всупереч ст. 116 КЗпП, при звільненні їй не було виплачено усі суми, належні при звільненні. Ствердила, що у виконання додатку № 6 до колективного договору, укладеного між профспілковим комітетом та адміністрацією відповідача, яким затверджено Положення про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років, при звільненні відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено суму одноразової винагороди за вислугу років за період з 2005р. по 2008р. Враховуючи те, що згідно чинного законодавства сума одноразової винагороди за вислугу років складає структуру заробітної плати, то в судовому порядку просить стягнути 2 050 грн., як суму заборгованості по заробітній платі. Оскільки заробітна плата з вини відповідача була виплачена не в день звільнення, а в серпні 2008р., то, в силу ст. 117 КЗпП, просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який становить 10 080 грн., що включає в себе також суму за несвоєчасну виплату одноразової винагороди за вислугу років. Ствердила, що на неодноразові усні звернення до відповідача з приводу проведення виплати заборгованих сум, останній жодним чином не відреагував, що свідчить про грубе порушення законодавства про працю. Тому просить позов задоволити в повному об’ємі. У підтвердження вимог покликається на документи про трудові відносини, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, копію положення та інші документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача Дудко Н.В. по належній довіреності від 01.01.2010р. у судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи тим, що заборгованості по заробітній платі перед позивачем немає. При цьому просить врахувати, що як державне підприємство, кошти на виплату заробітної плати отримує з державного бюджету. Вказала, що по даний час перед певними працівниками існує заборгованість по заробітній платі, не сплачуються обов’язкові платежі, оскільки перед підприємством існує дебіторська заборгованість за виконану роботу, яку боржники не погашають. Також звертає увагу на той факт, що рахунки підприємства неодноразово були заблоковані по причині накладення арешту на такі. Тому вважає, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті із затримкою у  чотири місяці  усіх сум позивачу при звільненні немає. Крім того просить врахувати, що виплата сум одноразової винагороди за вислугу років не проводилась у зв’язку з відсутністю коштів для проведення таких виплат у спірний період. Водночас не заперечила право на отримання таких коштів позивачем, оскільки це передбачено галузевою угодою, колективним договором та Положенням про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років. Тому дані обставини просить врахувати при прийнятті рішення.

                Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі документи та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що вимоги підлягають до задоволення частково з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно перебувала у трудових відносинах з ДП Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут у період з 16.08.1974р. по 07.04.2008р., що підтверджується долученою до справи копією трудової книжки (а.с.3-5).

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З пояснень учасників процесу та долучених до справи розрахункових листів встановлено, що заборгована заробітна плата позивачу виплачена в повному обсязі, однак не в день звільнення, спірною є сума одноразової винагороди за вислугу років.

Вирішуючи питання обґрунтованості позову в частині стягнення суми одноразової винагороди за вислугу років суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми складають структуру заробітної плати.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Згідно п. 5.2.5. долученої до справи копії Галузевої угоди на 2005-2006 роки, дія якої поширювалась на спірний період, вказано на необхідність передбачати в колективних договорах підприємств (у межах фінансових можливостей) виплату винагороди за вислугу років згідно з положенням, розробленим на підприємстві.

Пунктом 1 Положення про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років від 10.04.2002р. передбачено нарахування одноразової винагороди за вислугу років, виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), і виплату з фонду заробітної плати всім працівникам інституту, крім тих, які відносяться до персоналу підрозділів неосновної діяльності. Пунктом 4 вказаного Положення визначено розмір одноразової винагороди для працівників, які мають безперервний стаж роботи понад 20 років, який складає 1,3 розміру річної винагороди в долях місячної тарифної ставки.

Таким чином суд вважає підставними вимоги про стягнення суми одноразової винагороди за вислугу років за період з 2005р. по 2007р. включно, оскільки нарахування такої суми проводиться за повний рік роботи. Тому слід вважати, що вимоги про нарахування і виплату винагороди за 2008р. є безпідставними.

Провівши відповідний розрахунок суми одноразової винагороди за вислугу років, суд вважає, що до стягнення без обов’язкових відрахувань підлягає сума в розмірі 1 698 грн. 23 коп., а до виплати становить 1 443 грн. 50 коп. Позивач з сумою і принципом проведеного розрахунку погодилась і вважає його вірним.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв’язку з порушенням термінів її виплати при звільненні та у зв’язку з порушенням термінів виплати одноразової винагороди за вислугу років, то підстав для задоволення таких у суду немає.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день фактичного розрахунку.

Покликання позивача в мотивах позову та при розгляді справи по суті на наявність в діях відповідача вини у несвоєчасній виплаті сум, належних при звільненні, не заслуговує до уваги з таких підстав.

Враховуючи те, що відповідач являється державним підприємством, у зв’язку з чим кошти на виплату заробітної плати отримує з державного бюджету України, а також подані суду дані про дебіторську заборгованість підприємств та установ перед відповідачем, копії довідки Філії ВАТ КБ «Актив-Банк» у м. Львові про періодичний арешт рахунку підприємства, в тому числі у період вивільнення позивача в 2008 році, слід вважати, що вини відповідача у порушенні термінів виплати заробітної плати немає.

Крім того, за наявності спору з приводу нарахування та виплати спірної суми, її розміру, немає підстав для стягнення заборгованості за порушення термінів виплати одноразової винагороди за вислугу років.  

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут на користь ОСОБА_1 1 443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн. 50 (п’ятдесят) коп., що становить суму до виплати одноразової винагороди за вислугу років за період 2005 – 2007 рр.

В решті вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.

Стягнути з Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 171 (сто сімдесят одну) грн. в дохід держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом двадцяти днів у випадку подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження з дня проголошення рішення.

Суддя                                     Т.А. Гірник