Справа №  2-1431/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року                                                                       м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

                              головуючої-судді – Очиргораєвої О.М.,

                              при секретарі – Рибіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -  

 В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області, в якому просить – поновити строк позовної давності, як пропущений з поважних причин, визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії та виплатити на ]] користь державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у сумі: 2733 грн 30 коп. та здійснити донарахування і виплату соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” в розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у сумі: 2516 грн 60 коп та з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року в сумі: 435 грн 20 коп., зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі з 01.05.2010 року нараховувати і виплачувати йому державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн, та сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

            Позивачка в судове засідання не з’явилася, в письмовій заяві, просила справу розглянути у її відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте направив заперечення на позов в якому просив суд розглядати справу  у його відсутності і відмовити в задоволенні  вимог позивача мотивуючи тим, що доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007  роках не проводили, так як дія зазваного Закону була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» і відповідно на 2007 рік.

У 2008 році доплата  проводилися відповідно до вимог чинного законодавства, а саме з 1 січня 2008 року пенсія була підвищена на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, на суму  47 грн., з 1 квітня 2008 року, на суму 48 грн. 10 коп. з 1 липня 2008 року на суму 48 грн. 20 коп. і з 1 жовтня 2008 року на суму 49 грн. 80 коп.

У 2009-2010 роках відповідач виплачував позивачці доплату до пенсії як «дитині війни» в сумі 49 грн., 80 коп. щомісячно.  

Відповідач звертає увагу суду також на невизначеність  на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладеного обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни» та джерел надходження цих коштів.

Відповідно ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу  за відсутності сторін.

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Отримує пенсію. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус «дитини війни». У зв’язку з цим позивач відповідно до ст. 6 названого Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с. 6), відміткою в посвідченні  (а. с.7). Дану обставину не заперечує і відповідач.

Позивачці за 2006-2007 доплата до пенсії відповідно до названого закону не проводилася.  

З 1 січня 2008 року доплата до пенсії була виплачена позивачці у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 1 січня 2008 року  47 грн., з 1 квітня 2008 року 48 грн. 10 коп.,

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 доплата до пенсії «дітям війни»  склала з 22 травня 2008 р. – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп.

У 2009 році позивачці щомісячно отримував доплату в сумі 49 грн. 80 коп., відповідно до постанови КМ України за № 530. У 2010 році позивачка отримує доплату до пенсії як «дитині війни» в тому ж розмірі. Дані обставини доведені довідкою УПФУ в Роменському районі Сумської області.

    Суд встановив, що мала місце виплата доплати до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

    Суд дійшов до висновку, що невиплата відповідачем доплати передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії позивача в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплата доплати з 1 січня 2008 року до пенсії позивача в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є порушення конституційних прав позивача.  

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 статті 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право”. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.  

       Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який  був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії «дітям війни», встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Відповідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції від 19 грудня 2006 року, « дітям війни пенсії. , підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком ».

    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності  15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Тому, вимоги за 2006 рік  задоволенню не підлягають.

Вимоги позивачки щодо здійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії за 2007 рік підлягають задоволенню частково.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Таким чином, вимоги  позивачки підлягають частковому   задоволенню з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивачки за 2008 рік, то вони також підлягають задоволенню частково.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області  повинно  було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

З 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

До 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Що стосується вимог позивача за 2009-2010 роки суд вважає їх обґрунтованими, так як після прийняття 22 травня 2008 року рішення  Конституційним Судом України,  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Тому позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню за 2009 рік: з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює   доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, слід зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії і провести відповідні виплати позивачці за період з 01 січня 2010 року по 25.06.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто по день винесення рішення.

Згідно  ч. 1 ст. 8 ЦПК України  суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких  надана Верховною Радою України.

Позивачка має статус «дитини війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  вправі отримувати доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни».

В пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в ч. 1 ст. 28  Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого  нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інших розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій, визначеної ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області повинно було здійснити доплату до пенсії позивачеві з розрахунку 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати  соціальний  захист позивача, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Вимоги позивачки про стягнення з відповідача  конкретної грошової суми, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачеві, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі  за місцем проживання позивача. Крім того, між сторонами немає спору щодо конкретно визначених сум підвищення, а спір виник щодо застосування норм законодавства  що визначає відсотковий розмір підвищення пенсії.

  Тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги позивачки частково були направлені на майбутнє. Такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на відсутність спору з правовідносин між сторонами при здійсненні виплат у майбутньому, адже обґрунтування позову в цій частині  полягає лише в припущенні позивача про можливе порушення її прав.  Суд не може обмежити волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин , оскільки не може встановлювати наперед механізм визначення розміру мінімальної пенсії за віком.

В позовній заяві позивачка просить визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду.

Частина 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому суд не вбачає пропущення позивачем строку позовної давності.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 25 грн 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ст. ст.  2, 8ст. 15 ч. 1, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в   Роменському районі     Сумської області   щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_2.  

             Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Роменському районі Сумської області здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати: за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням проведених виплат  у 2008 році, за 2009 рік: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням проведених виплат  у 2009 році, з 01.01.2010 року по 25.06.2010 року, з врахуванням проведених виплат  у 2010 році.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в роменському районі на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 25 (двадцять п»ять) грн 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у розмірі 60 (шістдесят) грн.

В задоволенні позову  в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя підпис…

    Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                          О.М. ОЧИРГОРАЄВА