ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 41/359-48/35 | 14.06.07 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№41/359-48/35 | 14.06.2007 |
За позовом | Закритого акціонерного товариства «Будмеханізація» |
До Третя особа | Військової частини А3641 Відокремлений підрозділ Чорнобильської АЕС «НАЕК «Енергоатом» |
Про
| Внесення змін до договору |
Суддя Сулім В.В.
Секретар судового засідання Мисник Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: | Іванюка О.Д. –пред. за догов., Мельничук Д.М. –пред. за довір. |
Від відповідача: Від третьої особи: | Ільчик О.В. –пред. за довір. Сусленко В.О. –пред. за довір. |
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до угоди. Позов мотивовано тим, що на виконання угоди від 16.06.2000 № 42/5и про часткову переуступку прав по договору № 9/1-7-5 від 10.04.1997 про інвестування засобів будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладеної з Міністерством оборони України в особі ВЧ А1206, Позивач здійснив інвестиції на суму 204 865,37 грн. На частину здійснених інвестицій, а саме в розмірі 174 300 грн., Позивач отримав зменшення податку на прибуток. На решту суми, в розмірі 30 565,37 грн., Позивачу не вдалося реалізувати передбачене п.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»право на податкову пільгу, оскільки Законами України «Про державний бюджет на 2003 рік»та «Про державний бюджет на 2004 рік»дію п.22.3 зупинено.
У зв’язку з цим Позивач просив внести до зазначеної угоди зміни, пов’язані з перерозподілом здійснених інвестицій, а саме в п.1.2 Угоди цифри та слова «700 000 (Сімсот тисяч гривень)»замінити на «174 300 (Сто сімдесят чотири тисячі триста) гривень»; п.2.1 угоди доповнити абзацом наступного змісту: «В зв’язку зі змінами об’єму інвестицій, втрачають чинність довідки, що видані Замовником Інвестору-1, в частині суми невикористаних податкових пільг в розмірі 30 565,37 гривень. Вартість одержаних інвестицій в сумі 30 565,37 гривень замовник відшкодовує Інвестору-1 грошовими коштами».
Відповідач проти позову заперечував з наступних мотивів. Військова частина А1206 надала необхідні документи на підтвердження здійснених Позивачем інвестицій, чим виконала умови угоди від 16.06.2000 № 42/5и «Про часткову переуступку прав по договору від 10.04.1997 № 9/1-7-5и «Про інвестування засобів на будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей»та вимоги «Методології визначення цін і процедури зменшення податкових зобов’язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 568.
Таким чином, Відповідач виконав свої зобов’язання у відповідності з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.06.2005.
Ухвалою від 11.07.2005 Господарським судом м. Києва було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Відокремлений підрозділ «Чорнобильська АЕС «НАЕК»Енергоатом».
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»надало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що погоджує пропозицію про внесення змін до угоди та не заперечує проти позовних вимог Позивача.
Відповідачем було подано доповнення до пояснень на позовну заяву, в яких він просив відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог, пред’явлених до Міністерства оборони України, оскільки посилання Позивача на те, що у зв’язку з розформуванням ВЧ А1206 відповідачем повинно виступати Міністерство оборони України, є необґрунтованим, так як згідно з Наказом Міністра оборони України від 21.10.2004 № 471 Головнокомандувачем Повітряних Сил Збройних Сил України було видано наказ від 29.04.2005 № 137, яким було визначено, що правонаступником ВЧ А1206 є ВЧ А3641, що розташована у м. Вінниці.
03.10.2005 Ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 41/359 було припинено провадження по справі в частині позовних вимог до Відокремленого підрозділу «Чорнобильська АЕС «НАЕК»Енергоатом»та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, замінено Міністерство оборони України на належного відповідача –Військову частину А 3641 та направлено справу за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
02.11.2005 Ухвалою Господарського суду м. Києва було призначено розгляд справи, оскільки Господарським судом Вінницької області справу було повернуто на підставі ч.3 ст.17 Господарського кодексу України.
Представником Військової частини А3641 подано відзив на позов, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до військової частини А3641 як правонаступника військової частини А1206.
16.12.2005 Господарським судом м. Києва було прийнято рішення по справі №41/359, відповідно до якого Позивачу в задоволенні позову відмовлено.
22.03.2006 Київським апеляційним господарським судом винесено постанову по справі № 41/359 за апеляційною скаргою Позивача, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.
16.11.2006 Постановою Вищого господарського суду України задоволено касаційну скаргу Позивача, рішення та постанову скасовано, а справу № 41/359 передано на новий розгляд.
18.01.2007 Ухвалою Господарського суду м. Києва справу №41/359 прийнято до провадження, призначено їй №41/359-48/35 та призначено до розгляду.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 та 01.03.2007 розгляд справи №41/359-48/35 відкладався.
01.03.2007 до суду надійшов відзив від Відповідача –Військової частини А3641, в якому зазначалося про виконання ним зобов’язання у повному обсязі та про те, що позивач мав можливість з вересня 2000 по 2003 роки скористатися податковою пільгою, згідно довідок, наданих Військовою частиною А1206, таким чином підстав для задоволення позову немає, а відтак просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
22.03.2007 Позивач надав до суду письмові пояснення на обґрунтування своїх позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва –
ВСТАНОВИВ:
10.04.1997 Військовою частиною А1206 (Замовник), Виробничим об’єднанням „Чорнобильська АЕС” (Інвестор) та акціонерним товариством „Київенергобуд” (Генпідрядник) було укладено договір № 9/1-7-5и „Про інвестування засобів на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 цього Договору, його предметом є інвестування матеріальних цінностей в будівництво та придбання житла для військовослужбовців сил ПВО України. Обсяг інвестицій в 1997-1998 роках становить 100 000 000 (сто) мільйонів гривень (п.1.2 Договору). Компенсація вкладених інвестицій здійснюється шляхом передачі у власність Інвестора, після закінчення будівництва, 50 % житлової площі і 100 % площі збудованих за його інвестовані кошти споруд соціально-побутового та торгівельного призначення.
Згідно з п.4.3 Договору інвестиції здійснюються у вигляді передачі матеріальних цінностей, отриманих від трансформації через Генпідрядника, матеріалів і засобів, які необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт, в обсягах 100 млн. грн. Факт передачі матеріалів і засобів виробництва, які необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт, посвідчується Актом прийому-передачі матеріалів і засобів, який підписується Інвестором, з однієї сторони, Замовником, з другої (п.4.3.2 Договору). Повернення вкладених інвестицій здійснюється шляхом передачі у власність Інвестора, після закінчення будівництва, 50 % житлової площі і 100 % площі збудованих за його інвестовані кошти споруд соціально-побутового та торгівельного призначення (п.4.7 Договору).
Згідно з п.6.2 цього Договору, передбачено, що у випадку, якщо одна з Сторін по даному договору, в силу зміни її повноважень або фінансового положення, буде неспроможна виконати свої зобов’язання, вона повинна невідкладно повідомити про це інші Сторони.
16.06.2000 Військова частина 1206 - Замовник, відокремлений підрозділ «Чорнобильська АЕС»НАЕК «Енергоатом»- Інвестор та ЗАТ «Будмеханізація»- Інвестор-1 (Позивач) уклали угоду №42/54 про часткову переуступку прав по договору №9/1-7-5-и від 10.04.1997 «Про інвестування засобів на будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України»(далі - Угода).
За цією Угодою Інвестор частково передав Інвестору-1 свої повноваження за Договором, а також зобов’язання передати Замовнику за рахунок власних коштів по Договору №9/1-7-5-и від 10.04.1997 до 01.01.2002 інвестиції в обсязі 700 000 грн. для закінчення будівництва житлового будинку в м. Херсоні по вул. 200 років Херсону, 23.
Відповідно до п.2.1 Угоди погашення інвестицій Інвестора-1, що безпосередньо вкладені ним у будівництво житла для військовослужбовців, здійснюється у відповідності до положень інформаційного листа Державної податкової адміністрації України від 30.03.2000 № 1623/6/15-0116 шляхом надання Замовником довідок встановленого зразка на отримання податкових пільг, передбачених статтею 22.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому Замовник несе відповідальність перед Інвестором-1 за несвоєчасне освоєння переданих йому інвестицій та надання довідок встановленого зразку для одержання Інвестором-1 податкових пільг.
Пунктом 2.2 Угоди передбачені наступні зобов’язання Інвестора-1: забезпечення Замовнику інвестиційних засобів, необхідних для забезпечення будівництва, погодження з Замовником, до передачі, специфікації на вартість інвестиційних засобів, невідкладне повідомлення Замовника про всі обставини, які суттєво спричиняють перепони чи ставлять під загрозу досягнення мети даного договору, здійснення фінансування житла в обсягах, визначених угодою, включаючи витрати на проектно-вишукувальні та пуско-налагоджувальні роботи, витрати, що пов’язані з передачею житла та інженерних мереж на баланс експлуатуючим організаціям.
Згідно з п.2.3 Угоди інвестиції здійснюються Інвестором-1 в загальному обсязі 700 000 грн., які безпосередньо передаються Замовнику для забезпечення завершення будівництва житлового будинку в м. Херсоні по вул.200 років Херсону, №23.
З Акту звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Міністерством оборони України по договору № 9/1-0-22д від 16.06.2000 вбачається, що ЗАТ «Будмеханізація»передано матеріальних засобів на суму у липні –100 083,37 грн. та у вересні – 104 782 грн. Це також підтверджується актами приймання-передачі, що наявні в матеріалах справи (а.с.10-12).
На виконання закріпленого в п.2.1 спірної Угоди обов’язку Військовою частиною А1206 було надано Позивачу Довідки № 9/ФС-505 та № 9/ФС-506 про надання інвестицій на будівництво житлового (их) будинку (ів) на 72 квартири у м. Херсоні, по вул. 200 років Херсону. З цих Довідок вбачається, що всього внесено та фактично використано інвестицій на будівництво (придбання) житлових будинків у м. Херсоні, по вул. 200 років Херсону у розмірі 204 865, 37 грн.
З адресованого Позивачу Державною податковою інспекцією повідомлення встановлено, що згідно наданої податкової звітності до ДПІ м. Херсона по податку на прибуток на підставі ст.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 зменшені суми внесених інвестицій для будівництва житла для військовослужбовців на 174 300 грн., у тому числі у 2000 році –на 156 400 грн. та у 2001 році –на 17 900 грн.
Позивач звернувся до Міністерства оборони України в особі Військової частини А1206 та ВП «Чорнобильська АЕС»з заявою про зміну договору. В цій заяві Позивач свою пропозицію мотивував тим, що ними було здійснено інвестицій в сумі 204 867,37 грн. в формі матеріальних активів, на які було зменшено зобов’язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 174 300 грн. Оскільки на решту суми, в розмірі 30 565,37 грн., зменшити податкові зобов’язання не вдалося у зв’язку з зупиненням дії п.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування підприємств», Позивач просив внести зміни до Угоди та записати наступне: в п.1.2 договору цифри та слова 700 000 грн. замінити на 174 300 грн.; в зв’язку зі змінами об’єму інвестицій, втрачають чинність довідки, що видані Замовником Інвестору-1, в частині суми невикористаних податкових пільг в розмірі 30 565,37 грн. Вказана сума невикористаних податкових пільг повертається Замовником Інвестору-1 в грошовому еквіваленті.
Проаналізувавши наявні в справі докази, господарський суд вважає, що вимога Позивача про внесення змін до Угоди є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві України, а тому не може бути задоволена з огляду на наступне.
За своєю правовою природою відносини, що є предметом спірної угоди та суб’єктами яких є Позивач та Відповідач, є підприємницькими правовідносинами, що здійснюються у формі інвестиційної діяльності.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).
Правове регулювання інвестиційної діяльності здійснюється, зокрема, Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ч.1 та 2 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів
Укладена між Позивачем та Відповідачем Угода, що є предметом розгляду даної спору, є інвестиційним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов’язання.
Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з наявних у справі доказів, сторони виконували свої обов’язки у відповідності з умовами Угоди.
Підставою для заявлення Позивачем вимоги про внесення змін до Угоди стало прийняття Закону України від 26.12.2002 «Про Державний бюджет на 2003 рік», відповідно до п.20 ст.63 якого відбулося зупинення на 2003 рік дії п.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з наданих Позивачем пояснень, здійснення ним інвестування будівництва відбувалося з метою отримання податкових пільг, передбачених п.22.3 ст.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої у разі здійснення платником податку інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла, шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Із змісту спірної угоди вбачається, що сторони –Позивач та Відповідач не передбачили підстав, за наявності яких допускається зміна або розірвання договору, згоди сторін як підстави для внесення змін чи розірвання договору також не досягнуто, про що свідчить залишена Відповідачем без відповіді пропозиція Позивача про внесення змін до спірної угоди.
В той же час, законом, зокрема, Цивільним кодексом України правом змінити чи розірвати договір наділяється суд своїм рішенням на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З наданих Позивачем та Відповідачем доказів, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що істотного порушення договору з боку Відповідача не було, навпаки, останній належно виконував свій обов’язок за договором та передав необхідні для отримання Позивачем податкових пільг довідки про одержані інвестиції.
Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору,.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з ч.4 ст. 652 Цивільного кодексу зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність»держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
З наведеного вище випливає, що у разі, якщо податковим законодавством будуть встановлені умови, які погіршують становище суб’єктів інвестиційної діяльності або обмежують їх права, то будь-який із цих суб’єктів інвестиційної діяльності має право ставити питання щодо чинності умов договорів, укладених між ними.
Зважаючи на те, що податкове законодавство, а саме п.22.3 ст.22 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», припинило свою дію у відповідності з законами України про державний бюджет на 2003 та 2004 роки, то відбулося погіршення становища Позивача як інвестора, оскільки він втратив право на отримання податкової пільги, на яку сподівався при укладенні спірної угоди.
Отже, враховуючи приписи ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність»та ст.ст.651 та 652 Цивільного кодексу України, Позивач має право на внесення змін до угоди, так як внаслідок змін, що сталися в податковому законодавстві, відбулося погіршення його становища та припинили існування ті обставини, на які він сподівався при укладенні спірної Угоди. Таке право Позивача передбачено, зокрема, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, що істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.
Як встановлено судом під час розгляду справи, сторонами –Позивачем та Відповідачем не досягнуто згоди щодо приведення спірної Угоди у відповідність з обставинами, що істотно змінились, а саме з припиненням дії п.22.3 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлювалися податкові пільги.
Право суду внести зміни до спірної Угоди на вимогу Позивача обумовлюється наявністю певних обставин, які характеризуються сукупністю умов та наслідків, визначених в ч.2 та ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що Позивачем не доведено можливості настання визначених у ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України наслідків, у суду відсутні правові підстави для внесення змін до спірної Угоди.
Оцінюючи у відповідності з вимогами ст.43 Господарського процесуального кодексу України наявні у матеріалах справи докази, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд звертає увагу на те, що Позивачем внесено інвестицій на загальну суму 204 875,37 грн. Натомість, його вимога зводиться до зміни визначеної у п.1.2 Угоди суми інвестицій з 700 000 грн. на 174 300 грн., а отже стосується зміни частини зобов’язання, яке вже виконане і відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України є припиненим. В той же час, вимоги про розірвання Угоди та як наслідку –стягнення з Відповідача решти суми у розмірі 30 565,37 грн. Позивач не заявляє.
Крім того, з приводу посилання Позивача на ч.1 ст.205 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до зазначеної статті господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Відтак, Позивач повинен був заявити позов про припинення зобов’язання, а не про внесення змін до нього.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд при прийнятті рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач такого клопотання не заявляв, а отже, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та вносити зміни до Угоди, що стосуються зазначення суми в розмірі фактично та документально підтверджених інвестицій та/або припиняти зобов’язання на підставі ч.1 ст.205 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту визначено в ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до них, зокрема, належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, Позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права, висунуто вимогу про зміну зобов’язання частина якого вже є припиненою, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені в заявленій ним частині, що стосується внесення змін до п.1.2 спірної угоди, щодо зменшення суми інвестицій з 700 000 грн. до 174 300 грн. Щодо вимоги про внесення змін до Угоди, яка стосується повернення Відповідачем суми в розмірі 30 565,37 грн., на яку Позивач не зміг отримати податкових пільг, то суд також залишає її без задоволення з огляду на таке.
Як вже зазначалося, інвестиційна діяльність як одна із форм, в якій може здійснюватись підприємницька діяльність, наділена рисами, що притаманні останній, серед яких, зокрема, і здійснення такої діяльності на власний ризик. Крім того, здійснення інвестиційної діяльності є виключно правом суб’єкта інвестиційної діяльної.
Отже, в даному випадку Позивач несе ризик здійснення такої підприємницької діяльності, а тому не має права ставити вимогу про відшкодування зроблених ним на власний ризик витрат від Відповідача. Останній не може нести майнової відповідальності за зміни, що відбуваються в чинному законодавстві України. До того ж Відповідач, укладаючи спірну Угоду, не розраховував на понесення будь-яких витрат, зокрема, у зв’язку із змінами в податковому законодавстві. Крім того, неправомірність такої вимоги з боку Позивача підтверджується також і відсутністю будь-якого застереження як у спірній Угоді, так і в Договорі про можливість понесення Відповідачем будь-яких витрат, зумовлених неможливістю Позивача реалізувати своє право на податкову пільгу внаслідок внесення змін до законодавства України в сфері оподаткування.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає також і про те, що оскільки між ним та Замовником не було виконано вимог п.2.2.2 Угоди, а саме не було погоджено специфікації та вартості інвестиційних засобів, то дана Угода є неукладеною.
Суд не бере до уваги зазначене твердження Позивача з огляду на те, що відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Про укладеність угоди свідчить поведінка Позивача та Відповідача, оскільки, не зважаючи на недотримання ними вимог п.2.2.2 цієї Угоди, сторони прийняли її до виконання, а саме було передано Позивачем та прийнято Відповідачем інвестиції, видано Відповідачем необхідні довідки та складено і підписано акти приймання-передачі у відповідності з п.4.3.2 Договору.
Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки Позивачем не доведено наявності порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у останнього відсутні підстави вимагати судового захисту.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність належних і достатніх правових підстав для задоволення позову, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 112, 113, 113-1, 114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата виготовлення та підписання рішення 14.06.2007
Суддя В.В. Сулім