ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/122 | 11.07.07 |
За позовом Український фінансово - промисловий концерн "УФПК"
до Український фонд підтримки підприємництва
про визнання недійсним рішення
Суддя
Представники сторін: |
Від позивача: | Бєлкін М.Л. - представник., Кудрявський В.А. –представник.; |
Від відповідача: | Чернишенко А.М. –представник..; |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва №38 від 16.09.2003 року та договору №12-НПК від 05.12.2003 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2007 року було порушено провадження у справі № 47/122 на 06.06.2007 року.
В судовому засіданні 06.06.2007 року повноважний представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду у ході судового засідання 06.06.2007 року письмові заперечення по справах №47/122 та №47/130, у яких, зокрема, на виконання статті 267 ЦК України частини 3 та 4 заявив –про сплив позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва №38 від 16.09.2003 року та договору №12-НПК від 05.12.2003 року.
Повноважний представник позивача у судове засідання не з’явився, але від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відрядженням повноважного представника позивача у інше місто.
Ухвалою від 06.06.2007 року розгляд справи було відкладено до 13.06.2007 року.
В судовому засіданні 13.06.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовільнити.
В судовому засіданні 13.06.2007 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Прохав суд відмовити позивачу у позові.
У ході розгляду справи 13.06.2007 року було оголошено перерву у судовому засіданні до 14.06.2007 року.
В судовому засіданні 14.06.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовільнити.
В судовому засіданні 14.06.2007 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Прохав суд відмовити позивачу у позові.
Ухвалою від 14.06.2007 року розгляд справи було відкладено до 11.07.2007 року.
Ухвалою від 26.06.2007 року Головою господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору у справі №47/122 на один місяць.
В судовому засіданні 11.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовільнити.
В судовому засіданні 11.07.2007 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Прохав суд відмовити позивачу у позові.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Українського фінансово - промислового концерну "УФПК" до Українського фонду підтримки підприємництва, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік” від 16 листопада 2002 р. N 654-р затверджено заходи (згідно додатку) щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, де у п. 9 зазначених у додатку заходах визначено, що за змістом заходу міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва очікується результат, у вигляді створення механізму впровадження комплексного підходу до виконання соціальних програм у 6 регіонах, створення нових робочих місць шляхом організації інфраструктури розвитку малого підприємництва, відповідальними, за виконання якого, встановлено Держпідприємництво, Український фонд підтримки підприємництва, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські держадміністрації.
Відповідно до вищенаведеного Верховною Радою України було затверджено Розподіл фінансового забезпечення по виконанню заходів національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, затверджених названим Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. N 654-р Українським фондом підтримки підприємництва за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік, додатком до якого визначено бюджетне фінансування Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” на впровадження “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” у розмірі –4000000 грн.
5 травня 2003 року між Українським фондом підтримки підприємництва (відповідачем, в подальшому по тексту УФПП) та Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” (позивачем) відповідно до Законів України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 року №2063-ІІІ, “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21.12.2000 року №2157-ІІІ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №654-р “Про заходи щодо виконання Національної програми на 2003 рік” було укладено Договір №4-НП на (п. 1.1 даного Договору №4-НП від 5 травня 2003 року) реалізацію міжрегіональної програми соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми “Підтримки вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік.
Згідно з цього ж п.1.1 Договору №4-НП від 5 травня 2003 року УФПП зобов’язалось перерахувати позивачу кошти в сумі 4000000,00 грн. без ПДВ на реалізацію зазначеної міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік. Зазначені кошти на реалізацію міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми “Підтримка вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” відповідно до п. 1.2 даного Договору №4-НП від 5 травня 2003 року перераховуються УФПП з коштів, що надходять до спеціального фонду на реалізацію заходів Національної програми згідно з п.27 ст.36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”.
Як вбачається з матеріалів справи (зокрема з розрахунку перерахування коштів на виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні) та не заперечувалось сторонами у ході розгляду справи, на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №4-НП від 05.05.2003 року Українському фінансово-промисловому концерну “УФПК” було перераховано за період з травня по липень 2003 року (згідно банківських виписок з особового рахунку позивача №0000025 від 20.05.2003 року, №0000028 від 26.05.2003 року, №0000030 від 29.05.2003 року, №0000032 від 02.06.2003 року, №0000036 від 09.06.2003 року, №0000055 від 07.07.2003 року, №0000058 від 09.07.2003 року) –4210300,00 грн. (на 210300,00 грн. більше, ніж передбачено додатком до Розподілу фінансового забезпечення по виконанню заходів національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. N 654-р Українським фондом підтримки підприємництва за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік та Договором №4-НП від 5 травня 2003 року). Однак, у зв’язку з тим, що позивач (згідно пояснень повноважного представника останнього відповідно до клопотання від 14.06.2007 року) не зміг використати дані кошти поза встановленим кошторисом, частина цих коштів у розмірі –1340688,00 грн. була ним повернута на підставі платіжних доручень №166, 167, 176 та 177 протягом червня –липня 2003 року.
На виконання Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02 вересня 2003 року №98 (згідно якого Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, як головний розпорядник коштів, що виділяються на виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, прийняв рішення про внесення змін до двох підпрограм в межах “Міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва”, а саме “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” ((виконавець –Український фінансово-промисловий концерн “УФПК”, обсяг фінансуваня –4000,0 грн.)), яким в тому числі, було визначено, що кошти на реалізацію даних підпрограм надаються виключно на поворотній основі, і зобов’язав УФПП, також внаслідок зазначеного, внести відповідні зміни до умов фінансових договорів, укладених з виконавцями цих заходів) на засіданні Наглядової ради Українського фонду підтримки підприємництва (протокол №38 від 16.09.2003) ухвалено внести наступні зміни до договору №4-НП від 05.05.2003, укладеного між позивачем та відповідачем: Розділ “Вступ” “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” доповнити наступним змістом: “Загальний обсяг фінансування підпрограми на 2003 рік складає 4000,0 тис. грн., в тому числі на капітальні видатки –2000,0 тис. грн. На безповоротній основі фінансування здійснюється в розмірі 2869,6 тис. грн., на поворотній основі –1130,4 тис. грн., умови якого визначаються Наглядовою радою УФПП”. “Кошти на реалізацію “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в сумі 1130400 грн. надаються на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою за користування ними 7% річних за умови відповідного забезпечення фінансових зобов'язань Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” згідно з чинним законодавством”. Також було ухвалено укласти між УФПП та Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” відповідний фінансовий договір.
05.12.2003 року між Українським фондом підтримки підприємництва (відповідачем, по тексту –“Фонд”), Українським фінансово –промисловим концерном “УФПК” (позивачем, по тексту –“Позичальник”) та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком “Надра” (по тексту “Уповноважений банк”) був укладений Договір фінансової підтримки у формі фінансового кредиту через уповноважений банк №12-НПК від 05.12.2003 року, Розділом 1 якого (“Предмет Договору” п. 1.1 останнього) визначено, що відповідно до укладених договорів між Фондом та Уповноваженим банком від 09.06.2003р. на закупівлю послуг уповноваженого банку для здійснення фінансової підтримки підприємництва за рахунок бюджетних коштів та від 11.06.2003р. № 8–НП щодо розрахунково –касового обслуговування рахунків Українського фонду підтримки підприємництва та суб’єктів підприємницької діяльності, що одержать кредит у Фонді за рахунок бюджетних коштів на виконання заходу “Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва” в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік та рішенням Наглядової ради Фонду (оспорюване рішення відповідача у вигляді Протоколу №38 від 16.09.2003 року), Фонд надає Позичальнику фінансову підтримку у формі кредиту через Уповноважений банк (який необхідно повернути згідно п. 2.5 даного Договору №12-НПК від 05.12.2003 року на відкритий Фондом в Першій Київській філії Уповноваженого банку розрахунковий рахунок №26504000622001, МФО 322584 у повному обсязі до 05.12.2006 року) для реалізації пральних порошків, виготовлених за технологією фірми “Дакос” під торгівельною маркою “УМКА”, у сумі 500000,00 грн. строком на 36 місяців, із сплатою 7% річних.
В подальшому 10 грудня 2003 року між сторонами була підписана Додаткова угода №1 до Договору №12-НПК від 05.12.2003 року, згідно п. 1. якої сторони погодили доповнити пункт 1.1 Договору №12-НПК від 05.12.2003 року реченням наступного змісту: “Фінансова підтримка у сумі 500000 (п’ятсот тисяч) гривень надається на підставі бізнес-плану в рамках виконання “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції у галузі хімічного виробництва” заходу “Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва” додатково до раніше отриманих на безповоротній основі відповідно до Договору №4-НП від 05.05.2003 року та додаткової угоди №2 від 17.11.2003 року коштів у сумі 2869612 (два мільйони вісімсот шістдесят дев’ять тисяч шістсот дванадцять) гривень.
Згідно банківської виписки з особового рахунку позивача датованої 15.12.2003 року відповідачем було перераховано Українському фінансово-промисловому концерну “УФПК” –500000,00 грн., де у графі платіжного документу “Призначення платежу” було зазначено, що дані кошти перераховуються позивачу, в якості фінансової підтримки у формі кредиту на виконання заходу Національної програми, Договору №12-НПК від 05.12.2003 року.
На день розгляду справи у суді (11.07.2007 року), згідно вищеперелічених Договорів №4-НП від 05.05.2003 року, №12-НПК від 05.12.2003 року Додаткова угода №1 від 10 грудня 2003 року до нього та позовних матеріалів і пояснень повноважних представників позивача, рішення Українського фонду підтримки підприємництва, у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року та Договір №12-НПК від 05.12.2003 року повинні бути визнані недійсними в судовому порядку, в силу невідповідності останніх чинному законодавству України.
Так, відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI статті 71 загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно статті 75 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Згідно статті 76 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з
цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Згідно статті 78 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI перебіг строку позовної давності зупиняється –1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій);
3) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил СРСР, переведених на воєнний стан..
Згідно статті 79 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
Згідно статті 80 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно статті 48 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 (Із змінами і доповненнями) за правилами ст. 48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України від від 16 січня 2003 року № 436-IV, а саме п.4 Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI, а саме п.4 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 ЦК України, Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Згідно статті 264 ЦК України частини 2 та 3 позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач та після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно статті 267 ЦК України частини 3 і 4 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно статті 92 Конституції України від 28 червня 1996 року (із змінами та доповненнями) виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України.
Згідно п. 27 статті 36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 року N 380-IV (із змінами та доповненнями) установлено, що у 2003 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 10, 21 та 35 цього Закону, спрямовуються відповідно на –здійснення заходів з реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у сумі 50.000 тис. гривень (за рахунок джерел, визначених пунктом 3 статті 21 цього Закону, а саме джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік у частині фінансування є 2,36 відсотка коштів, одержаних від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуванням підприємств, з урахуванням пунктів 4 і 5 цієї статті, але не більше 50.000 тис. гривень. Надходження понад 50.000 тис. гривень зараховуються до загального фонду Державного бюджету України).
Згідно п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік” від 16 листопада 2002 р. N 654-р затверджено заходи (згідно додатку) щодо виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, де у п. 9 зазначених у додатку заходах визначено, що за змістом заходу міжрегіональної програми зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва очікується результат, у вигляді створення механізму впровадження комплексного підходу до виконання соціальних програм у 6 регіонах, створення нових робочих місць шляхом організації інфраструктури розвитку малого підприємництва, відповідальними, за виконання якого, встановлено Держпідприємництво, Український фонд підтримки підприємництва, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські держадміністрації.
Відповідно до вищенаведеного Верховною Радою України було затверджено Розподіл фінансового забезпечення по виконанню заходів національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. N 654-р Українським фондом підтримки підприємництва за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік, додатком до якого визначено бюджетне фінансування Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” на впровадження “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в розмірі –4000000 грн.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про Український фонд підтримки підприємництва” від 27 серпня 1995 р. N 687 основним завданням Українського фонду підтримки підприємництва є сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за видані підприямцям кредити установами банків
Пунктом 1.1 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що Положення визначає порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва (далі - Фонд) коштів, призначених на розвиток підприємництва в Україні, у тому числі на реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, цільових програм розвитку підприємництва та підприємницьких проектів, у тому числі малого підприємництва, упровадження державної політики підтримки підприємництва.
Пунктом 1.2 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що Фонд здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва в Україні, у тому числі реалізацію заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (далі - Національна програма), за рахунок коштів: наданих - коштів Державного бюджету України на відповідний рік; залучених - добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, що здійснюють фінансування підприємницьких проектів та програм разом з Фондом; власних - надходжень від власної статутної діяльності, передбаченої Статутом і не забороненої чинним законодавством; інших надходжень, не заборонених законодавством України.
Пунктом 2.2 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що Фонд здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва, у тому числі малого підприємництва, у таких формах: фінансовий кредит через уповноважений банк; гарантії (поруки) банкам та небанківським фінансовим установам для одержання кредитів суб'єктами підприємницької діяльності; часткова компенсація відсоткової ставки за надані кредити суб'єктам підприємницької діяльності в банках та небанківських фінансових установах; фінансова допомога на безповоротній основі на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми; безпроцентна фінансова допомога на поворотній основі.
Пунктом 2.6.1 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що метою державної підтримки є забезпечення для суб'єктів підприємницької діяльності доступу до фінансових ресурсів на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (затверджена Законом України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” від 21 грудня 2000 року N 2157-III) шляхом надання їм фінансової допомоги на безповоротній основі.
Пунктом 2.6.3 та 2.6.4 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що надання фінансової допомоги на безповоротній основі здійснюється на підставі рішення конкурсної комісії (тендерного комітету), яке є підставою для укладання договору між ним та Фондом.
Пунктом 3.1 та 3.2 Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, яке затверджене Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621) встановлено, що заходи щодо реалізації Національної програми щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України, а кошти на фінансування заходів Національної програми передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік та участь Фонду у фінансуванні заходів Національної програми визначає Кабінет Міністрів України.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи все вищевикладене судом визнається, що відповідач –Український фонд підтримки підприємництва був не вправі укладати з позивачем Договір фінансової підтримки у формі фінансового кредиту через уповноважений банк на суму –500000 грн., строком на 36-ть місяців (на поворотній основі), зі сплатою 7% річних, адже в силу п. 2.2, 2.6.1 та 2.6.4 самого Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41 (яке напряму пов’язано з п. 27 статті 36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 року N 380-IV, якою встановлено, що у 2003 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 10, 21 та 35 цього Закону, спрямовуються відповідно на –здійснення заходів з реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у сумі 50.000 тис. гривень) відповідач, за умов здійснення фінансового забезпечення реалізації державної політики підтримки малого підприємництва на виконання заходу “Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва” в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік (що чітко зазначено в п. 1.1 оспорюваного договору №12-НПК від 05.12.2003 року), зобов’язаний був у безумовному порядку укласти Договір (згідно п. 2.6.4 згаданого Положення) з позивачем про надання останньому фінансової допомоги на безповоротній основі (в силу п. 2.6.1 названого Положення) на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік (зокрема на реалізацію “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва”), але у зв’язку з тим, що право на позов у –Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” виникло згідно оспорюваного Договору №12-НПК –05.12.2003 року, суд приходить до висновку, що строк позовної давності в межах якого (05.12.2003 року по 05.12.2006 року включно) позивач міг звернутись до суду з вимогою про визнання недійсним Договору №12-НПК від 05.12.2003 року сплинув, враховуючи факт заявлення повноважним представником відповідача у ході розгляду справи –про сплив позовної давності щодо позовних вимог поданих до суду 11.01.2007 року (згідно штампу загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва на позовній заяві №01/01 від 09.01.2007 року про визнання недійсним оспорюваного Договору №12-НПК від 05.12.2003 року та рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року), що підтверджується запереченнями відповідача по справах №47/130 і №47/122 від 06.06.2007 року на позовну заяву №01/01 від 09.01.2007 року, де на виконання ч. 3 статті 267 ЦК України, відповідачем було заявлено про вищенаведене пропущення (сплив) строків позовної давності, що відповідно до імперативних вимог ч. 4 статті 267 ЦК України –є підставою для відмови у позові, вказує, на переконання суду, що вимога позивача про визнання недійсним оспорюваного Договору фінансової підтримки у формі фінансового кредиту через уповноважений банк №12-НПК від 05.12.2003 року укладеного між Українським фондом підтримки підприємництва та Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” на суму –500000 грн., строком на 36-ть місяців (на поворотній основі), зі сплатою 7% річних, задоволенню у судовому порядку – не підлягає.
В цьому контексті судом не приймаються до уваги в якості обгрунтованих заперечення позивача щодо переривання останнім перебігу позовної давності по вимозі –визнання недійсним Договору №12-НПК від 05.12.2003 року, шляхом подачі, у ході розгляду справи №26/484 за позовом Українського фонду підтримки підприємництва до Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” про розірвання договору Договору №12-НПК від 05.12.2003 року та стягнення боргу у сумі –547193,20 грн., зустрічного позову (поданого до канцелярії суду 01.12.2006 року) з вимогою –припинити господарські правовідносини між сторонами, які встановлені Договором №12-НПК від 05.12.2003 року, адже пред’явлення Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” позову (зустрічного) по даній вимозі –припинити господарські правовідносини між сторонами, які встановлені Договором №12-НПК від 05.12.2003 року, перериває позовну давність лише і виключно за цією вимогою та ні яким чином не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним Договору №12-НПК від 05.12.2003 року, що у сукупності з відсутністю поважних причин пропуску строку позовної давності, які не залежали б від Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” та не знаходились під його контролем (належних та достатніх доказів неможливості подачі позову до суду з вимогою визнати недійсним Договір №12-НПК від 05.12.2003 року суду, не дивлячись на неодноразові відкладення розгляду справи –не надано) додатково свідчить про обгрунтованість заяви відповідача про про сплив позовної давності щодо позовної вимоги поданої Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” до суду 11.01.2007 року про визнання недійсним Договору №12-НПК від 05.12.2003 року, внаслідок чого остання не може бути задоволеною у судовому порядку.
Згідно статті 12 ГПК України (із змінами та доповненнями згідно Закону України від 15.12.2006 р. N 483-V) господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Згідно статті 80 ГПК України (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: п. 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
01.09.05р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Згідно статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України “Про Український фонд підтримки підприємництва” від 27 серпня 1995 р. N 687 основним завданням Українського фонду підтримки підприємництва є сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів, часткової сплати відсотків за видані підприямцям кредити установами банків, а згідно Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 7 квітня 2003 року N 41, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2003 р. за N 300/7621 Український фонд підтримки підприємництва здійснює фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки підприємництва, у тому числі малого підприємництва, зокрема у формі –ч. 4 п. 2.2 названого Наказу –фінансової допомоги на безповоротній основі на фінансування цільових програм та проектів у рамках Національної програми), а адміністративний договір (згідно цієї ж статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України) –це дво-або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (Український фонд підтримки підприємництва є стороною як в Договорі від 5 травня 2003 року укладеного з Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” №4-НП на реалізацію міжрегіональної програми соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва –підпрограми “Підтримки вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в рамках реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, так у Договорі від 05.12.2003р. укладеного з Українським фінансово –промислово концерном “УФПК” № 12 –НПК на фінансову підтримку останнього у формі кредиту через уповноважений банк в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, до якого, зокрема, відповідачем, спірним рішенням останнього –Протоколом №38 від 16.09.2003 року було внесено зміни у вигляді надання позивачу коштів на реалізацію “Підпрограми по підтримці вітчизняного товаровиробника продукції в галузі хімічного виробництва” в сумі –1130,4 тис. грн. на поворотній основі терміном на 3 роки зі сплатою за користування ними 7% річних), у зв’язку з чим, позовна вимога Українського фінансово - промислового концерну "УФПК" про визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року, на переконання суду повинна вирішуватись в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), адже Українському фонду підтримки підприємництва (в силу п. 2 названої Постанови Кабінету Міністрів України “Про Український фонд підтримки підприємництва” від 27 серпня 1995 р. N 687) делеговані повноваження щодо сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, внаслідок чого з позивачем (на виконання п. 2.2 і п. 2.6.4 названого Положення про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні) було укладено спірний Договір №4-НП від 05.12.2003р на фінансову підтримку останнього у формі кредиту через уповноважений банк на виконання заходу “Міжрегіональна програма зниження соціальної напруженості шляхом розвитку самозайнятості і підтримки малого підприємництва” в рамках заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2003 рік, до якого згаданим оспорюваним рішенням (протоколом №38 від 16.09.2003 року) були внесені зміни, через що спір в частині визнання недійсним даного рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року не підлягає вирішенню в господарських судах України (непідвідомчий господарському суду відповідно до п. 2 роз’яснення ВАСУ від 23.08.94 р. N 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” в силу статті 12 ГПК України, до якої Законом України від 15.12.2006 р. N 483-V були внесені відповідні зміни), а відтак провадження у справі №47/122 в частині визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року підлягає припиненню на підставі п. 1 статті 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що в цій частині останній не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Згідно статті 8 Декрету КМУ від 1993.01.21, № 7-93 "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:
1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;
3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;
Згідно п. 8 Роз’яснення ВАСУ “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78 державне мито частково або повністю повертається заявникові лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Застосовуючи статтю 47 ГПК, необхідно виходити з того, що господарський суд самостійно чи за заявою сторони в ухвалі, рішенні чи постанові, а в тих випадках, коли процесуальні документи не виносилися - у відповідній довідці зазначає обставини, які є підставою для повного або часткового повернення державного мита. Така довідка за заявою сторони видається господарським судом першої інстанції. Підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету КМУ від 1993.01.21, № 7-93 "Про державне мито" є: внесення державного мита у більшому розмірі, ніж передбачено законом; відмова платника від подання позовної заяви; повернення або відмова у прийнятті позовної заяви, а також заяви про перегляд рішення в апеляційному чи у касаційному порядку чи перегляд його за нововиявленими обставинами (статті 62, 63, 97, 1113 та 113 ГПК); припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді, а також коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії спорів порядку досудового врегулювання спору (пункти 1 і 3 частини першої статті 80 та пункт 3 частини першої статті 81 ГПК); скасування у встановленому порядку рішення, ухвали, постанови господарського суду, якою державне мито було стягнуто в доход державного бюджету.
Враховуючи наведене, державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з позивача за вимогою про визнання недійсним Договору №12-НПК від 05.12.2003 року, а за вимогою про визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року –85 грн. державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, у зв’язку з припиненням провадження у справі в цій частині по п. 1 статті 80 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. У задоволені позову, в частині визнання недійсним Договору фінансової підтримки у формі фінансового кредиту через уповноважений банк №12-НПК від 05.12.2003 року –відмовити.
2. Провадження у справі №47/122, в частині визнання недійсним рішення Українського фонду підтримки підприємництва у вигляді протоколу №38 від 16.09.2003 року –припинити на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
3. Повернути Українському фінансово - промисловому концерну "УФПК" з Державного бюджету України 85,00 грн. сплаченого державного мита згідно квитанції №б/н від 09.01.2007 року відповідно до п. 3 Декрету КМУ від 1993.01.21, № 7-93 "Про державне мито".
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р. Станік
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –26.07.2007.