ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/93 | 18.05.07 |
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"
про стягнення 4957,05 грн.
Суддя
Представники: Від позивача: Від відповідача: | Сергєєва –Кожуховська Н.В. –представник.; не з’явився.; |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача –4099,99 грн. заборгованості за Договором №268 від 08.06.2006 року, 377,17 грн. –пені, 78,11 грн. – 3% річних, 401,78 грн. –інфляційних втрат, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2007 року було порушено провадження у справі № 47/93 на 18.04.2007 року.
Натомість, судове засідання щодо розгляду справи №47/93 –18.04.2007 року не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.05.2007 року.
В судовому засіданні 18.05.2007 року представник позивача позовні вимоги уточнив, зважаючи, що відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі –4075,16 грн. за Договором №268 від 08.06.2006 року (згідно платіжних доручень №221 від 16.02.2007 року), через що прохав суд стягнути з відповдача –24,83 грн. заборгованості за Договором №268 від 08.06.2006 року, 377,17 грн. –пені, 78,11 грн. –3% річних, 401,78 грн. –інфляційних втрат, з урахуванням понесених витрат на оплату послуг з надання відомостей з ЄДРПОУ у розмірі –31,13 грн. відповідно до платіжного доручення №328 від 01.03.2007 року.
Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 02.04.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 18.05.2007 року представник відповідача не з’явився.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс", заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста", в якості продавця з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролюкс", в якості покупця, з –другої, було укладено Договір №268 від 08.06.2006 року (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, предметом якого сторони узгодили –є поставка широкого спектру продовольчої групи товарів та кормів для тварин (по тексту Договору –товар), який (п. 1.2 Договору) продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача), а останній зобов’язався прийняти товар і сплатити вартість отриманого товару відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору сторони погодили, що номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у видаткових накладних.
У п. 1.5 Договору сторони узгодили, що ціни на товар вказуються у видаткових накладних продавця (позивача), причому ціна може відрізнятися в окремих партіях в залежності від ринкових цін та інфляції.
Згідно з п. 3.2 Договору сторони погодили, що постачання продукції виконується транспортом і за рахунок продавця (позивача).
Згідно п. 4.2 Договору покупець (відповідач) зобов’язався претензії по кількості і якості пред’являються з дотриманням вимог чинного законодавства на протязі 3-х днів з моменту отримання товару.
У п. 5.2 Договору сторони узгодили, що прийом товару за кількістю та якістю проводиться представником покупця (відповідача) в присутності постачальника (позивача). В разі виявлення невідповідності між фактично прийнятою кількістю товару та кількістю, зазначеною в накладній, складається “Акт прийому передачі”, який підписується представниками сторін, а моментом поставки (п. 5.3 Договору) є дата вказана у видатковій накладній.
Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за товар покупець (відповідач) проводить протягом 10-ти банківських днів з моменту його отримання, щляхом перерахунку коштів на розрахункові рахунки продавця (позивача).
Згідно п. 6.3 Договору сторони погодили, що при порушені терміну розрхунку покупець (відповідач) зобов’язаний виплатити пеню за кожен день прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період за який нараховується пеня.
На виконання вище перелічених умов Договору №268 від 08.06.2006 року позивач ТОВ "Торгівельна фірма "Веста" здійснило поставку товару відповідачу (здебільшого передавались продовольчі товари) за видатковими накладними: №000008080 від 27.07.2006 року; №000008321 від 03.08.2006 року; №000008509 від 09.08.2006 року; №000009217 від 29.08.2006 року на загальну суму –5470,06 грн., усі з яких були підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками діючих суб’єктів господарювання сторін спору.
В подальшому між сторонами було підписано та засвідчено печатками діючих суб’єктів господарювання сторін спору –Акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.01.2006 року по 22.11.2006 року, відповідно до якого бухгалтерією відповідача було підтверджено існування станом на 23.11.2006 року заборгованості перед позивачем на суму –4099,99 грн. (відповідачем сплачено та повернуто товару позивачу станом на 23.11.2006 року на загальну суму –1370,07 грн.)
Однак, 23.11.2006 року позивачем було надіслано відповідачу претензію на зазначену суму –4099,99 грн., яку позивач прохав відповідача сплатити на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста".
На день розгляду справи у суді (18.05.2007 року), відповідно до розрахунку позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста", згідно Договору №268 від 08.06.2006 року та видаткових накладних: №000008080 від 27.07.2006 року; №000008321 від 03.08.2006 року; №000008509 від 09.08.2006 року; №000009217 від 29.08.2006 відповідач внаслідок неналежного виконання умов Договору (п. 6.1 останнього встановлює обов’язок відповідача, як покупця здійснити розрахунки за поставлений продавцем товар протягом 10-ти банківських днів з моменту його отримання, шляхом перерахунку коштів на розрахункові рахунки продавця, які були сплачені відповідачем позивачу у повному обсязі лише –28.03.2007 року) повинен сплатити позивачу, як продавцю по Договору №52 від 27.02.2006 року окрім суми основного боргу у розмірі –23,83 грн., 377,17 грн. –пені, 78,11 грн. –3% річних, 401,78 грн. –інфляційних втрат.
Статтею 265 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 266 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV передбачає, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 267 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 частиною 1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статі 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста" –умови Договору поставки товару №268 від 08.06.2006 року виконало у повному обсязі, поставивши відповідачу товар (здебільшого провольчі товари) згідно видаткових накладних №000008080 від 27.07.2006 року; №000008321 від 03.08.2006 року; №000008509 від 09.08.2006 року; №000009217 від 29.08.2006 на загальну суму –5470,06 грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" –свої обов’язки за зазначеним Договором по оплаті вартості поставленого йому позивачем товару у повному обсязі –не виконало, порушивши одночасно строки встановлені у пункті 6.1 Договору поставки товару №268 від 08.06.2006 року (тобто не в 10-ти денний сторок, з моменту отримання товару відповідачем), через що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі –24,83 грн. (5470,06 грн. –1370,07 грн. –4075,16 грн.), яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, у зв’язку з чим, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію за Договором поставки товару поставки товару №268 від 08.06.2006 року в розмірі –24,83 грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
У контексті вищенаведеного порушення відповідачем строків оплати поставленого товару встановлених у пункті 6.1 Договору №268 від 08.06.2006 року (10-ти денний сторок, з моменту отримання товару відповідачем остаточно сплив згідно останньої видаткової накладної №000009217 від 29.08.2006 –12.09.2006 року) судом визнаються законними та обгрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста" про стягнення з відповідача пені у розмірі –377,17 грн. згідно п. 6.3 Договору поставки товару №268 від 08.06.2006 року, інфляційних втрат в сумі –401,78 грн. та 3% річних в розмірі –78,11 грн. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями), зважаючи, що розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені здійснений судом перевищує заявлену позивачем до стягнення суму, яка заявлена останнім до стягнення з відповідача відповідно до розрахунку шрафних санкцій доданого до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста".
Також, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на оплату за замовлення та видачу ГМУ Статистики у м. Києві Довідки з ЄДРПОУ –Товариства з обмеженою відповідальністю "Віроніка" на суму –31,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №328 від 01.03.2007 року з призначенням платежу сплата за послуги (надання відомостей з) ЄДРПОУ, в силу імперативних вимог статті 44, 84 ГПК України.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" –задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (Код 04219669, місцезнаходження: 03232, м. Київ, вул. Бальзака, 66, р/р №26009141025980 в філії КРУ Банку «Фінанси та кредит», МФО 300937) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Веста" (Код 30928325, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. В. Жуковського, 12, р/р №260093011199 в АБ «Старокиїський Банк»м. Києва, МФО 321477) 24 (двадцять чотири) грн. 83 коп. –заборгованості, інфляційних втрат в сумі –401 (чотириста одну) грн. 78 коп., пені в розмірі –377 (сто чотири) грн. 17 коп., 3% річних у сумі –78 (двадцять дві) грн. 11 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 31 (тридцять одну) грн. 13 коп. –витрат за надання відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.