ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/107 | 16.05.07 |
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромпортгруп"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євробуд"
про стягнення 92 370,72 грн.
Суддя
Представники: Від позивача: Від відповідача: | Бурдюг О.М. –представник.; не з’явився.; |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 92370,72 грн. заборгованості за Договором №№56/3 від 02.10.2006 року, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2007 року було порушено провадження у справі № 47/107 на 16.05.2007 року.
В судовому засіданні 16.05.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Повноважний представник відповідача у судове засідання 16.05.2007 року не з’явився, однак від відповідача надійшов відзив на позов (за №05/07-05 від 07.05.2007 року) згідно якого відповідач позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп" визнав у повному обсязі та прохав суд розгляд справи проводити без повноважного представника відповідача.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євробуд», заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп", в якості продавця (постачальника) з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євробуд», в якості покупця, з –другої, було укладено Договір №56/3 від 02.10.2006 року (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, продавець зобов’язався передати у власність покупця (відповідача) товар згідно Специфікації №1 до даного Договору (труби, кутники), а покупець (відповідач), в свою чергу, зобов’язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума по Договору склала –92370,72 грн., яку (п. 4.1 Договору) відповідач мав перерахувати позивачу, на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.
Згідно п. 4.2 Договору сторони погодили, що вищенаведена оплата здійснюється протягом 2-х банківських днів з моменту прийняття товару.
Згідно п. 5.2 Договору було узгоджено, що здавання –приймання товару здійснюється в пункті поставки уповноваженими представниками сторін по накладним за Актом приймання –передачі, а підписання даного Акту приймання –передачі представником покупця (відповідача) є підтвердженням (п. 5.5 Договору) відсутності претензій щодо кількості, асортименту та якості Товару.
Вже 04.10.2006 року між сторонами було підписано вищезазначений Акт приймання –передачі, згідно якого зазначені у Специфікації до Договору труби та кутники були передані позивачем відповідачу, як і видаткова накладна №РН-12 від 04.10.2006 року з чітким переліком труб та кутників, що передаються та рахунок –фактура №СФ –12 від 04.10.2006 року на загальну суму –92370,72 грн.
11.01.2007 року відповідачу було надіслано претензію за №72/5, в якій позивач вимагав оплатити вартість поставленого металопрокату, одночасно направивши відповідачу для погодження і акт звірки взаємних розрахунків по Договору, який, згідно супровідного листа відповідача №30/3 від 26.01.2007 року, було повернуто позивачу у повністю погодженому вигляді (підписаний повноважним представником відповідача, з проставленою печаткою підприємства відповідача).
На день розгляду справи у суді, відповідно до розрахунку позивача, згідно Договору №56/3 від 02.10.2006 року, Акту приймання –передачі від 04.10.2006 року, видаткової накладної №РН-12 від 04.10.2006 року та рахунку –фактури №СФ –12 від 04.10.2006 року відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар –92370,72 грн.
Статтею 265 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 266 визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 267 передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 623 частиною 1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп" –умови Договору №56/3 від 02.10.2006 року виконало у повному обсязі, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євробуд»–свої обов’язки за зазначеним Договором по оплаті поставленого йому позивачем товару –не виконало (що, зокрема і було підтверджено керівником відповідача у відзиві на позов №05/07-05 від 07.05.2007 року) –ним не було здійснено повної оплати за поставлений позивачем товар згідно Акту приймання – передачі від 04.10.2006 року, видаткової накладної №РН-12 від 04.10.2006 року та рахунку –фактури №СФ – 12 від 04.10.2006 року у розмірі –92370,72 грн., через що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість у вищенаведеному розмірі, яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку. А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію за Договором №56/3 від 02.10.2006 року в розмірі –92370,72 грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євробуд»–задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євробуд»(Код 34047832, адреса: 01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 8-А; п/р №26001200057011 в КФ ТОВ «Банк Перспектива»м. Донецька, МФО 394675), а у випадку відсутності коштів на даному рахунку, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромімпортгруп" (Код 34577211, адреса: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-А, р/р №260022231 в у ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863) суму заборгованості в розмірі 92370 (дев’яносто дві тисячі триста сімдесят) грн. 72 коп., а також 923 (дев’ятсот двадцять три) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.