копія

Справа №2-а-114/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 року  Кагарлицький районний суд Київської  області

          в складі: головуючого                             судді  -  Шевченко І.І.

                          при секретарі                                          Камхі А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик  справу за позовом ОСОБА_1  до  інспектора дорожньо – патрульної служби Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ РУ МВС України  в Київської області Якубенка Сергія Олександровича на постанову в справі про адміністративне  правопорушення, -

в с т а н о в и в:

заявник просить суд   скасувати постанову  серії АІ №  215150 про притягнення до адміністративної відповідальності  його, ОСОБА_1, у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. скасувати та провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що 03 квітня 2010 року о 11 год. 50 хв., як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення,  на  80  км ділянки автодороги  Київ-Знамянка інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС ГУМВС України в Київській області Якубенком С.О. було  складено протокол серії AI № 253714 про адміністративне правопорушення з його боку передбачене  ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення ним під час керування автомобілем ВАЗ-2101,  д/н НОМЕР_1, вимог п. 2.2 Правил дорожнього руху за невиконання вимоги про обов'язкову зупинку дорожнього знаку 2.2.1 «Проїзд без зупинки заборонено». Свідками у зазначеному протоколі  від  03.04.2010 року  є  ОСОБА_3, який поживає в м. Кагарлик Київської області по АДРЕСА_2 та ОСОБА_4, який проживає у м. Кагарлик, Київської області по АДРЕСА_1 У  подальшому на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем   03.04.2010 року було винесено постанову серії А і № 215150 в справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.00 коп.

З даним протоколом та притягненням його до адміністративної відповідальності він не був згідний та не підписував його і вважає його незаконним з наступних причин.

Відповідач зупинив, як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення автомобіль, в якому знаходився він та пасажири на 80 км автодороги Київ-Знамянка. Однак, підтверджуючі дані -  документи, фото, інші докази про скоєння порушення ПДР ним на 80 км, а не на 81-му чи 82 - му відсутні.  Його було зупинено в м. Кагарлик, по вул. Карла Маркса, навпроти TOB «Кагма», а не на 80 км. Як зазначено в протоколі та постанові, місцем скоєння адміністративного правопорушення шляхом нездійснення зупинки на дорожній знак 2.2.1. «Проїзд без зупинки заборонено» є 80-й кілометр, інші дані про місце чинення відсутні. Йому  незрозуміло, яким чином, рухаючись по місту з кільцевої розв'язки в напрямку м. Київ поблизу TOB «Кагма» по вул. Карла Маркса, він повинен був виконати вимоги дорожнього знаку 2.2.1 «Проїзд без зупинки заборонено», як зазначено в протоколі, коли такий знак на цій ділянці дороги в напрямку його смуги руху відсутній і з другорядної дороги до місця зупинки його відповідачем він не виїжджав.

03.04.2010 року він неодноразово проїздив по місту Кагарлик, де знаходиться   знак   «Проїзд   без   зупинки заборонено», і він правил дорожнього руху не порушував.

Стаття 1КУпАП     «Завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення»     диспозитивно     встановлює, що завданням КУпАП є: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного     ладу    України,     прав    і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,  і запобігання правопорушенням, виховання громадян  у    дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

    Стаття 7 КУпАП «Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення» встановлює, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

    Адміністративне правопорушення — це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності.

Під   складом   адміністративного   правопорушення   розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визнає відсутність у діянні складу (сукупності суб'єктивних і об'єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключає провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це рівнозначно визнанню того, що діяння без таких ознак не є проступком.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач відмовився записати до нього в якості свідків на його стороні пасажирів та прохожих громадян, мотивувавши тим, що на всіх свідків немає полів в бланку протоколу. В ситуації. коли на головній дорозі, за відсутності дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», за відсутності можливості записати відомості свідками на його стороні, його  зупинив відповідач і повідомив йому про порушення мною ГІДР та скоєння цим адміністративного правопорушення, не надавши на підтвердження цього ніяких доказів, не перебуваючи на місці несення патрульної служби з відповідними документами та дозволами і обладнанням, він звісно відмовився взагалі будь-що підписувати. Відповідач самовільно, використавши відомості з його документів, склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову, якою наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп., завідомо знаючи про відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях та взагалі можливості вчинити дане адміністративне правопорушення на даній ділянці автодороги, зобов'язавши його витрачати свій час та кошти на звернення за захистом своїх прав за наслідками його дій у встановлений 10-денний термін.  

За таких умов вважаю, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Виходячи з наведеного можна дійти підсумку, що приймаючи рішення по даній справі відповідачем було порушено ряд вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ст. 280 КУпАП передбачає, що посадова особа приймаючи рішення повинна з'ясувати ряд обставин, а саме чи було вчинене адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, також мають бути з'ясовані інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення по справі. Таким чином відповідач підійшов до справи поверхнево та формально, не розглянув питання визначені у ст.ст. 9-11,17,18,21,22 КУпАП, рішення про накладення на мене адміністративного стягнення виніс швидко та упереджено, що суперечить ст. 23 КУпАП, яка передбачає мету накладення адміністративного стягнення, чим порушив мої права передбачені Конституцією України, КУпАП за наслідками чого відповідач прийняв незаконне, необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідач  в судове засідання не з‘явився та подав до суду заяву, в якій зазначає, що викладенні у зазначеному адміністративному позові не визнає.  При вирішенні питання по суті покладаються на розсуд суду та  просить проводити слухання справи без його участі.

Вислухавши  позивача, свідка та вивчивши матеріали справи,  суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити.

    В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03 квітня 2010 року о 11 год. 50 хв. на  80  км ділянки автодороги  Київ-Знам’янка інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС ГУМВС України в Київській області Якубенком Сергієм Олександровичем було складено протокол серії AI № 253714 про адміністративне правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення позивачем під час керування автомобілем ВАЗ-2101,  д/н НОМЕР_1, на дуску інспектора ДАІ, вимог дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху, а саме:  «Проїзд без зупинки заборонено». Свідками у зазначеному протоколі  від  03.04.2010 року  є  ОСОБА_3, який поживає в м. Кагарлик Київської області по АДРЕСА_2 та ОСОБА_4, який проживає у м. Кагарлик, Київської області по АДРЕСА_1 У  подальшому на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем   03.04.2010 року було винесено постанову серії АІ № 215150 в справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.00 коп.

З даним протоколом та притягненням позивача до адміністративної відповідальності, він не був згідний та не підписував його і вважає його незаконним з наступних причин.

Відповідач зупинив, як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення автомобіль, в якому знаходився позивач та пасажири на 80 км автодороги Київ-Знамянка. Однак, підтверджуючі дані -  документи, фото, інші докази про скоєння порушення ПДР ним на 80 км, а не на 81-му чи 82 - му відсутні.  Його було зупинено в м. Кагарлик, по вул. Карла Маркса, навпроти TOB «Кагма», а не на 80 км. Як зазначено в протоколі та постанові, місцем скоєння адміністративного правопорушення шляхом нездійснення зупинки на дорожній знак 2.2.1. «Проїзд без зупинки заборонено» є 80-й кілометр, інші дані про місце чинення відсутні. Йому  незрозуміло, яким чином, рухаючись по місту з кільцевої розв'язки в напрямку м. Київ поблизу TOB «Кагма» по вул. Карла Маркса, він повинен був виконати вимоги дорожнього знаку 2.2.1 «Проїзд без зупинки заборонено», як зазначено в протоколі, коли такий знак на цій ділянці дороги в напрямку його смуги руху відсутній і з другорядної дороги до місця зупинки позивача відповідачем, він не виїжджав.

Стаття 1КУпАП     «Завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення»     диспозитивно     встановлює, що завданням КУпАП є: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного     ладу    України,     прав    і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,  і запобігання правопорушенням, виховання громадян  у    дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

    Стаття 7 КУпАП «Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення» встановлює, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

    Адміністративне правопорушення — це конкретне діяння (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у реальній дійсності.

Під   складом   адміністративного   правопорушення   розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визнає відсутність у діянні складу (сукупності суб'єктивних і об'єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключає провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це рівнозначно визнанню того, що діяння без таких ознак не є проступком.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач відмовився записати до нього в якості свідків на  стороні позивача пасажирів та прохожих громадян, мотивувавши тим, що на всіх свідків немає полів в бланку протоколу. В ситуації. коли на головній дорозі, за відсутності дорожнього знаку «Проїзд без зупинки заборонено», за відсутності можливості записати відомості свідками на стороні позивача,   зупинив відповідач позивача і повідомив йому про порушення мною ГІДР та скоєння цим адміністративного правопорушення, не надавши на підтвердження цього ніяких доказів, не перебуваючи на місці несення патрульної служби з відповідними документами та дозволами і обладнанням, він звісно відмовився взагалі будь-що підписувати. Відповідач самовільно, використавши відомості з його документів, склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову, якою наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп., завідомо знаючи про відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях та взагалі можливості вчинити дане адміністративне правопорушення на даній ділянці автодороги, зобов'язавши його витрачати свій час та кошти на звернення за захистом своїх прав за наслідками його дій у встановлений 10-денний термін.  

Виходячи з наведеного можна дійти підсумку, що приймаючи рішення по даній справі відповідачем було порушено ряд вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ст. 280 КУпАП передбачає, що посадова особа приймаючи рішення повинна з'ясувати ряд обставин, а саме чи було вчинене адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, також мають бути з'ясовані інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення по справі.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що факти викладені у протоколі та постанові  не відповідають дійсності.

Таким чином відповідач підійшов до справи поверхнево та формально, не розглянув питання визначені у ст.ст. 9-11,17,18,21,22 КУпАП, рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, виніс швидко та упереджено, що суперечить ст. 23 КУпАП, яка передбачає мету накладення адміністративного стягнення, чим порушив  права позивача, передбачені Конституцією України, КУпАП за наслідками чого відповідач прийняв незаконне, необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, що давали можливість зробити висновки суду про винність позивача  у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП,  а тому дана постанова підлягає до скасування за відсутності події та складу адміністративного правопорушення та провадження по справі необхідно закрити.

Відповідно до ст.. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, п. 2.2 «Інструкції з організації провадження та діловодства  у правах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 22.10.2003 року № 1217, Правила дорожнього руху України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до  інспектора дорожньо – патрульної служби Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ РУ МВС України  в Київської області Якубенка Сергія Олександровича на постанову в справі про адміністративне  правопорушення - задовольнити.

Постанову  серії АІ №  215150 про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. скасувати та провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

    Апеляційна скарга  на постанову суду  першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: / підпис /

з оригіналом згідно: суддя