Справа №2-58/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 травня 2010 року                                

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді  Мички Б.Р.

                         при секретарі  Диді М.І.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 червня 1999 року уклали з відповідачем шлюб, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 В зв’язку з тим, що починаючи з 2001 року у сторін систематично виникали непорозуміння та конфлікти, які переростали у сварки, шлюбно-сімейні відносини припинилися. В подальшому у 2002 році відповідач продав квартиру, у якій вони проживали, та вигнав її з дитиною з дому. Тому вона була змушена проживати у свого діда  по АДРЕСА_3. З цього часу з відповідачем разом не проживали, шлюбних відносин не підтримували. На початку 2004 року сторони спробували відновити шлюбно-сімейні стосунки і відповідач переїхав проживати до неї у квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана нею під час роздільного проживання та є її особистою приватною власністю. Зважаючи на те, що з літа 2007 року вони знову припинили шлюбно-сімейні відносини та спільне господарство ними не ведеться, а квартира по АДРЕСА_1 була придбана під час роздільного проживання, однак офіційно при цьому шлюб розірваний не був, вважає вказану квартиру своєю особистою приватною власністю. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю та дали пояснення аналогічні фабулі позовної заяви. Просять позовні вимоги задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Подав зустрічний позов, в якому просить поділити майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, присудивши йому спірну квартиру в натурі, а відповідачці грошову компенсацію за половину зазначеної квартири. В обґрунтування позову покликається на те, що під час перебування з відповідачкою (за зустрічним позовом) у шлюбі, ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира була придбана за його особисті кошти, виручені від продажу його квартири АДРЕСА_2. Продаж даної квартири та придбання спірної квартири на Сихові було здійснено для потреб сім’ї. При придбані спірної квартири не заперечував проти оформлення її на відповідачку, оскільки на цей час вони перебували у шлюбі, а відтак, нотаріус роз’яснив, що квартира придана у шлюбі навіть одним з подружжя є спільною сумісною власністю подружжя. Зважаючи на викладене, просить в первісному позові відмовити, а відповідно зустрічний позов задоволити.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши зібрані по справі докази та вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а в зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.60 Сімейного кодексу України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Разом з тим, згідно ч.6 ст.57 цього ж кодексу, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.  

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 1999 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований відділом РАГС Галицького району м.Львова, актовий запис 151 (а.с.6). Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи після одруження сторони проживали разом у квартирі АДРЕСА_2, яка належала відповідачу одноосібно та була придбана ним до шлюбу згідно договору-купівлі продажу від 11.06.1997 року (а.с.13). Згідно договором купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2001 року (а.с.14) відповідач продав належну йому квартиру та з даного часу сторони припинили фактичні шлюбі відносини, та до 2004 року проживали окремо. Зокрема позивачка проживала з дитиною спочатку в свого діда по вул.Білоцерківській, а пізніше у знайомої своєї матері по вул.Зубрівській у м.Львові. Зазначене підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 (дід позивачки), ОСОБА_7 (знайома матері позивачки), ОСОБА_8 (дід позивачки), ОСОБА_9 (подруга позивачки), ОСОБА_10 (мати позивачки) та ОСОБА_11 (вітчим позивачки).

З договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2002 року (а.с.15) та реєстраційного посвідчення ЛОДКБТІ та ЕО від 05 вересня 2002 року (а.с.8) вбачається, що позивачкою було придбано квартиру АДРЕСА_1. Купівлю-продаж квартири згідно даного договору вчинено за 35986 грн. Згідно ж пояснень позивачки та свідків купівлю квартири було вчинено за 11000 дол.США. В судовому засіданні відповідач підтвердив що розрахунок за квартиру проводився в доларах США, хоча за яку суму будо придбано квартиру йому невідомо. З пояснень позивачки та показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (ріелтер по продажу квартири) та ОСОБА_13 (друг відповідача - а.с.91-99) вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 куплялась безпосередньо позивачкою та була придбана за її особисті кошти, з яких: 3500 дол.США були її особисті заощадження; 4000 дол.США – кошти, які дали їй на придбання мати ОСОБА_10 та вітчим ОСОБА_11; 3500 дол.США – кошти, які дав їй дід ОСОБА_8 від продажу квартири по вул.Вишенського у м.Львові.

Після купівлі спірної квартири позивачка відразу ж переселилася в неї разом з дочкою та проживаючи там, з допомогою матері та вітчима, проводила ремонт даної квартири. Вказане стверджується довідками ЛКП ?ід Зуброю” (а.с.112,113), записами в будинковій книзі (а.с.114-120) та показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14 (сусіда по квартирі).

Суд не може погодитися з твердженням відповідача про належність йому спірної квартири на праві спільної сумісної власності, оскільки такі твердження не є переконливими. Зокрема, не доводить факту придбання спірної квартири за спільні з позивачкою кошти його перебування в приміщенні нотаріальної контори під час укладення договору купівлі-продажу квартири, оскільки згідно його пояснень в судовому засіданні про обставини пошуку квартири, про те хто займався підготовкою документів, про те коли саме відбулося заселення в квартиру йому невідомо, разом з позивачкою та дочкою в дану квартиру він не заселявся, ремонт квартири здійснювався позивачкою та її батьками (проти чого він також не заперечив).

Безпідставними є також покликання відповідача на показання свідка ОСОБА_4 (друга відповідача - а.с.52-56), з яких вбачається, що ремонт у спірній квартирі в рахунок боргу перед відповідачем він проводив в 2004-2005 роках, проти чого позивачка не заперечує, оскільки в даний час подружжя примирилося та проживало разом.

Суд не дає віри показанням свідка ОСОБА_15 (сусідка по квартирі) щодо заселення відповідача в спірну квартиру в вересні 2002 року, оскільки сама такого заселення не бачила, так як перебувала на роботі, та спростовується показаннями інших свідків, зокрема її чоловіка ОСОБА_14

    Суд також вважає недостатніми доказами придбання спірної квартири подружжям ОСОБА_5, при покликанні відповідачем на показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, оскільки такі є суперечливими та спростовуються поясненнями самих сторін, зокрема щодо валюти в якій проводився розрахунок за квартиру (а.с.40-44,77-80).

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що спірна квартира АДРЕСА_1 набута позивачкою за її власні кошти за час окремого проживання з відповідачем у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, відтак за ОСОБА_1 слід визнати право особистої приватної власності на спірну квартиру, а в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю.

На підставі ст.57 Сімейного кодексу України, ст.392 ЦК України та керуючись ст.ст.10,15,60,212-215,218 ЦПК України, суд –  

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволити. Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя -  відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова.

Головуючий        

Оригінал. Виготовлено в одному примірнику.