П О С Т А Н О В А                      Справа № 2-а-100/10

      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

5 липня 2010 року Шишацький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі – Кулинченко О.А.

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Шишаки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДАІ з обслуговування Хорольського району Полтавської області Радченка Олександра Миколайовича про  скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

       в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора ДАІ з обслуговування Хорольського району Полтавської області Радченка О.М., в якому прохав скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 174553 від 30 травня 2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 225 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП,  та закрити провадження по справі.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 30 травня 2010 року відносно нього відповідачем складено постанову серії ВІ № 174553 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 225 грн. за те, що 30 травня 2010 року о 11 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем ВАЗ-210994, д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Миргород-Хорол в с.Мала Попівка Хорольського району, перевищив встановлену в населеному пункті швидкість руху, рухався зі швидкістю 96 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Вважає, що ніяких порушень ПДР України не допустив, оскільки знак 5.45 ПДР України, який позначає с.Попівку, встановлений в зарослях кущів і при наближенні з боку м.Миргорода його майже не видно. Коли він минав цей знак і побачив його, різко почав зменшувати швидкість, але тут же був зупинений працівниками ДАІ. Це відбулося приблизно через 10-15 метрів за даним знаком. Він прийняв всі міри для виконання вимог дорожнього знаку і метрів через тридцять, швидкість його автомобіля була б 60 км/год. Крім того, зазначив, що ні в протоколі, ні в постанові відповідач не вказав, яким дорожнім знаком позначений населений пункт. Вважає, що в даній ситуації прийняв всі міри для виконання вимог дорожнього знаку 5.45 ПДР України. Прохав скасувати постанову та закрити провадження по справі.

              У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити позов у повному   обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові.  

Відповідач у судове засідання не з’явився,  хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (а.с. 18), письмових заяв чи клопотань до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача-суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

              Заслухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2010 року інспектором ДАІ з обслуговування Хорольського району Радченком О.М. складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 225 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.6). Згідно даної постанови ОСОБА_1 30 травня 2010 року о 11 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-210994, д.н.з. НОМЕР_1 на а/д Миргород-Хорол в с.Мала Попівка рухався зі швидкістю 96 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху. Копію постанови ОСОБА_1 отримав того ж дня (а.с.6).

Викладені у постанові обставини вчинення правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ВІ № 168673 від 30 травня 2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушив п.12.4 ПДР України (а.с.7 ).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заявлений відповідач у судове засідання не з'явився, доказів, доводів і спростувань позовних вимог не надав, тому суд вирішує спір на підставі доказів, що надаються позивачем.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів та іншими документами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому суд виходить з доказів наданих  позивачем, а саме його пояснень та показів свідка ОСОБА_3, який у судовому  засіданні пояснив, що 30 травня 2010 року був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та бачив, як позивач був зупинений працівниками ДАІ в с.Попівка за перевищення швидкості. Зазначив, що  дорожній знак 5.45 ПДР України, що позначає населений пункт с.Попівку, встановлений в зарослях кущів і при наближенні до нього зі сторони м.Миргорода, його видно не було. ОСОБА_1, побачивши цей знак, почав різко зменшувати швидкість руху, а тому прийняв всі міри для виконання вимог даного знаку.

Також відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача підтверджується ненаданням жодного доказу в огрунтування своїх заперечень відповідачем. Такими доказами могли б бути протокол огляду місця події, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, покази свідків та інші докази.

Крім того, в порушення вимог ст.256 КУпАП, в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення містяться розбіжності в назві населеного пункту, в якому перевищив швидкість ОСОБА_1, та не зазначено вимоги якого дорожнього знаку останній порушив.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст.71, 251, 256, 280 КУпАП, ст.ст. 158-160, 161-163 КАС України, суд,-

     П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДАІ з обслуговування Хорольського району Полтавської області Радченка Олександра Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову  в справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 174553 від 30 травня 2010 року, винесену інспектором ДАІ з обслуговування Хорольського району Радченком О.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 225 (двісті двадцять п’ять) гривень -  скасувати, провадження по справі закрити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шишацький районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

            Суддя                                                                                                       Л.І.Савченко