Справа № 2-а-2391/2010
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 червня 2009 р. Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді – Глущенко Є.Д.,
при секретарі – Цімботі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ромни про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити перерахунок розміру пенсії, стягнення недовиплаченої пенсії та судових витрат
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги мотивував тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами в зоні відчуження, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів – інвалідів війни. В зв’язку з цим, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ м. Ромни і має право на отримання пенсії для інвалідів 2 групи, у визначених законодавством розмірах. Проте відповідач обмежив розмір виплати пенсії. В проведенні перерахунку пенсії відповідач йому письмово відмовив. З огляду на зазначене просив визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії по інвалідності згідно із ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності за період з 1 листопада 2006 р. по 31 грудня 2009 р. та стягнути з відповідача за вказаний період 107076 грн. 74 коп. недовиплаченої пенсії.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив обставини викладені в ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, в письмових запереченнях наданих суду відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому до нього не може бути застосована ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Посилання позивача на необхідність проведення перерахунку пенсії згідно Законів України «Про Державний бюджет на 2006-2009р.р. » виходячи з мінімальної пенсії за віком вважала безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані докази дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи. Вказані обставини підтверджуються посвідченнями серії А № НОМЕР_1 та серії Б № НОМЕР_2 (а.с. 1142).
Як вбачається з довідки відповідача № 106/22-4-22 від 23 лютого 2010р., що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 20).
2 лютого 2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно діючого законодавства України (а.с. 21).
Відповідач в листі № С-10 від 15 лютого 2010р. повідомив позивачу, що пенсія розрахована відповідно до чинного законодавства, підстав для її перерахунку немає, тому відмовив позивачу в перерахунку пенсії (а.с. 19) .
Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України . При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи був прийнятий після цього, суперечить їй.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 цього Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам віднесеним до категорій 1,2,3,4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1 (а.с. 11).
Ч. 1 та ч. 2 цієї статті передбачають призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних заробітків, який визначається згідно із законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн..
Ч. 3 зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005р.) визначає, що обчислення і призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних випадках має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.
Ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Для інвалідів 2 групи такий розмір складає 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. ст. 27,28 цього Закону.
Зазначене посвідчує, що після внесення змін у ч. 3 ст. 54 спеціального закону (17 листопада 2005р.), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загально закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 . № 523 (зі зм. та доп.).
Посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., визначеним Кабінетом Міністрів України , зокрема Постановою № 1 від 3 січня 2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», (а з 1 вересня 2004 р. – 22 грн. 30 коп.), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.
Наведена частина статті викладена із змінами згідно із Законами України № 2532-12 від 1 липня 1992р., та № 3285-12 від 17 червня 1993 р.(в ред. Закону України № 230/96 від 6 червня 1996р.), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом № 3108-15 від 17 листопада 2005р. (набрав чинності 13 грудня 2005р.) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами ст. 54 спеціального закону.
Правовою підставою позовних вимог є ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 р. № 966-14. Ч. 3 ст. 4 цього Закону (в ред.. Закону № 2505-4 від 25 березня 2005р., що діє з 31 березня 2005р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р. »від 19 грудня 2006р. № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007р. («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006р.) був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність , з 1 січня 2007р. – 380грн., з 1 квітня 2007р. – 387 грн., з 1 жовтня 2007р. – 395 грн.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007р. № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007р. («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007р.), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом ,яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.
У 2008р. прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становив: в січні-березні 470 грн., в квітні-червні – 481 грн., у липні-вересні – 482 грн., у жовтні-листопада – 498 грн.
Відповідно до ст.. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009р.» у 2009р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлено в розмірах, що діяли в грудні 2008р.
Мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, призначених в ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обгрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовуються також приписами п. 1 та 6 ст. 92 Конституції України , ст. 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим Преамбули, ч. 3 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 8 та п. 13,16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000р. № 2017-3. Ст.17 цього Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Ч. 2 зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст. 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 205р. у справі № 1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1,3 , ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача недовиплаченої пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі кошти не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Витрати по справі суд залишає за позивачем на його прохання.
Керуючись ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 листопада 2006р.по 31 грудня 2009р. , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законами України «Про державний бюджет України на 2006р», «Про державний бюджет України на 2007 р», «Про державний бюджет України на 2008 р», «Про державний бюджет України на 2009 р».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Головуючий - підпис -
Копія вірна:
Суддя Роменського
міськрайонного суду Є.Д.Глущенко