Справа № 2-1400/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 червня 2010                       Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мички Б.Р.,

при секретарі – Диді М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова, третя особа – Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області  про визнання неправомірними дій по перерахунку пенсії, -

в с т а н  о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача  неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 30.03.2007 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач відмовляється здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, який передбачений ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком, розмір якої щорічно визначається Законом України „Про затвердження прожиткового мінімуму”; на підставі наведеного, просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати провести перерахунок державної та додаткової пенсії з 30.03.2007 року, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильської катастрофою в розмірі не меншому суми шести мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 50 % мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю), виходячи із мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплатити різницю між сумою перерахованої та виплаченої пенсії.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії за період з 30.03.2007 року по 31.05.2010 р., а також і надалі здійснювати такі нарахування, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильської катастрофою відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що за спірний період нарахування державної та додаткової пенсії позивачу проводилось відповідно до ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови Кабінету Міністрів від 03.01.2002 року №1. З внесенням змін до згаданого закону, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю позивача, як особі віднесеній до І категорії, інваліду ІІІ групи виплачується в розмірі 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Державна пенсія позивачу виплачувалась, як інваліду ІІІ гр. в розмірі 140% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Щодо мінімального розміру пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то відповідно до ст. 28 Закону України „Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальна пенсія за віком застосовується лише під час призначення (страхових) трудових пенсій і не застосовується під час призначення пенсії за іншим законом.

Представник третьої особи – Дяків Л.В. позов не визнала, просить у задоволенні такого відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АС 1986 р. та віднесений до І категорії і є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, відтак, має право, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на призначення державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

Відповідно до ч.1 ст.50  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, віднесеним до категорії І, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50%  мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.4 ст. 54 зазначеного Закону, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи,  щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач має право на отримання пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.06.2010 року /час постановлення рішення по справі/, як інвалід ІІІ гр. в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю, як інваліду ІІІ гр. у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України. / ч.2 ст.46/.

Згідно з положеннями  ч.4 ст. 8  ЦПК України  у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначені  розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягає ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Положення ч.3 ст. 28 Закону № 1058-ІV, на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій та  розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування”, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, а у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, враховуючи, що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній має нести відповідальність за дії вчинені в межах належного йому правового поля, а тому слід зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму державної та додаткової пенсії за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.06.2010 року /час постановлення рішення по справі/ у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування”.

В решті позовних вимог слід відмовити, зокрема за період з 30.03.2007 р. по 09.07.2007 р. за безпідставністю позовних вимог.

На підставі  ст. 49, 50, 54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  та  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.  

Визнати дії Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв’язку з інвалідністю у  відповідності до вимог ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” -  неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму державної та додаткової пенсії за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.06.2010 року у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування”.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

Заяву про апеляційне  оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня  проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження. Заява та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Сихівський районний суд м. Львова.

Головуючий:

Постанова є оригіналом, виготовлено у одному примірнику і зберігається у справі № 2-1400/10 р.