У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.06.10 Справа №6/49д/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників
позивача: не з’явився;
відповідача: ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 10.07.2002р.;
третьої особи: не з’явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «БАН», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2010 року
у справі № 6/49д/10
за позовом Закритого акціонерного товариства «БАН», м. Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький пивобезалкогольний завод», м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору поруки
Встановив:
Закрите акціонерне товариство «БАН», м. Запоріжжя, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя, (далі - відповідач) про визнання недійсним Договір поруки від 01.06.2005р., укладений між ЗАТ «БАН» та ФОП ОСОБА_1 на забезпечення Договору доручення №37/1 від 01.06.2005р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.03.2010р. у справі № 6/49д/10 (суддя Місюра Л.С.) у позові відмовив.
Рішення суду мотивовано наступним.
01.06.2005р. між позивачем і відповідачем було укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель (позивач по справі) поручається перед кредитором (відповідачем по справі) та несе солідарну відповідальність за виконання обов’язку ТОВ “Запорізький пивобезалкогольний завод” (далі іменується –боржник) щодо повного та належного виконання зобов’язань по основному договору, який передбачений статтею 2 цього договору. Суд першої інстанці зазначає, що на час укладання спірного договору поруки –01.06.2005р. ще не було відомо, що сума договору буде понад 10 000 дол. США, оскільки акти прийому виконаних робіт (в яких вказана сума виконаних робіт) були підписані після укладання договору поруки, а саме: 26.04.2006р. та 21.07.2006р.
Також, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем було подана заява про застосування строку позовної давності, в свою чергу позивач просив відновити та продовжити строк позовної давності, однак не довів існування поважної причини пропуску строку позовної давності. У відповідності до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2010р. у справі № 6/49д/10 про визнання недійсним Договору поруки від 01.06.2005р., укладеного на забезпечення Договору доручення від 01.06.2005р. №37/1 –скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує наступним:
Статутом ЗАТ “БАН” були встановлені обмеження повноважень Генерального директора. Так, відповідно до п. 7.22 Статуту, на укладення будь-яких договорів та угод Генеральним директором, якщо такі угоди не були передбачені річним бюджетом, на суми понад 10 000 (десять тисяч) доларів США або еквівалентну суму в іншій валюті по офіційному курсу обміну, встановленому Національним банком України, Наглядова рада товариства мала надати дозвіл. Це обмеження повноважень Генерального директора Товариства знайшло своє відображення у розділах Статуту, які безпосередньо визначали його права: згідно п. п. 4 п. п. 7.29., до виключної компетенції Генерального директора належить прийняття рішень про укладення всіх правочинів крім тих, що цим Статутом віднесені до компетенції інших органів Товариства; відповідно до п. п. 4 п. 7.30. Статуту, Генеральний директор ЗАТ “БАН” мав право підписувати договори від імені Товариства, рішення про укладення яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах повноважень відповідно до положень цього Статуту. Бюджетом ЗАТ “БАН” ні на 2005 рік, ні на 2006 рік укладення Договору поруки з підприємцем ОСОБА_1 передбачено не було. Так, суми, передбачені на такі господарські договори, включались до Загальнозаводських і адміністративних послуг, у розділ “консалтингові послуги”. Таким чином, відсутність звернення генерального директора ЗАТ «БАН»до наглядової ради цього Товариства за дозволом та відсутність дозволу на укладення Договору поруки від 01.06.2005р. з ФОП ОСОБА_1 дає можливість прийти до висновку про укладення генеральним директором ЗАТ «БАН»договору, який міг бути укладеним тільки за певних обставин, тобто, при перевищенні своїх повноважень.
В обгрунтуваня поважності причин пропуску строку позовної давності, заявник зазначає, що про існування Договору поруки позивачу стало відомо лише 03.06.2009р., коли ФОП ОСОБА_1 подав до господарського суду Запорізької області позовну заяву про стягнення з боржника – ТОВ «Запорізький пивобезалкогольний завод»та Поручителя –ЗАТ «БАН»коштів у сумі 56.647грн. 50коп. основного боргу, а також втрат від інфляції та 3% річних. Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобовязання з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк дії Договору поруки сторонами визначений до 31.12.2009р. Саме цей строк є строком дії поруки за зобовязання, що в силу вимог ст. 269 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами. Таким чином, на думку позивача, перебіг позовної давності починається з 31.12.2009р., а тоді строк давності взагалі не пропущений.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1571 від 17.06.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Коробки Н.Д., суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М.
Відповідач у судовому засіданні 17.06.2010р. надав письмовий відзив, у якому зазначив таке: Відповідно до основного зобов’язання –Договору доручення №37/1 від 01.06.2005р. та актів виконаних робіт до нього, на забезпечення якого був укладений спірний Договір поруки, строк виконання зобов’язання встановлений 29.04.2006р. по акту виконаних робіт від 26.04.2006р. та 24.07.2006р. по акту виконаних робіт від 21.07.2006р. Відповідно до п..3.1 Договору поруки зобов’язання ЗАТ «БАН»оплати за виконані роботи виникають саме в ці строки, тому перебіг строку позовної давності починається саме в ці строки. Заявник скарги помилково ототожнює строк виконання зобов’язань за договором з строком дії самого договору, що приводить його до неправомірних висновків. Останній строк позовної давності сплив 24.07.2009р., тому позов, поданий 03.02.2010р. є таким, що поданий з порушенням строку позовної давності.
Також відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що Договір поруки був укладений Генеральним Директором з перевищенням своїх повноважень і що це є підставою для визнання цього договору недійсним є хибним, оскільки:
Повноваження сторін по договору поруки повністю підтверджені, відповідно до п.7.29 Статуту ЗАТ «БАН»до виключної компетенції генерального директора належить прийняття рішень про укладення всіх правочинів крім тих, що Статутом віднесені до компетенції інших органів товариства. При цьому жоден орган товариства не уповноважений Статутом укладати договори, окрім генерального директора, як одноосібного виконавчого органу Товариства.
На підставі вищевикладеного, ФОП ОСОБА_1, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у судове засідання не з’явився, надіславши заяву з проханням відкласти розгляд справи на інший час.
Колегія суддів, розглянувши зазначену заяву, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України, за відсутності представника позивача, за наявними в ній матеріалами.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою у судовому засіданні 17.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. ст. 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
01.06.2005р. між повіреним –Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та довірителем - ТОВ “Запорізький пивобезалкогольний завод”, був укладений договір доручення № 37/1 від 01.06.2005р., відповідно до умов якого, довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання виконати від імені довірителя та за його рахунок і за винагороду, визначене даним договором, юридичні дії по захисту інтересів довірителя в судових інстанціях, державних органах.
Відповідно до п. 2.1.6 цього договору, винагорода повіреного за виконання доручення по цьому договору визначається шляхом укладання та підписання актів виконаних робіт.
01.06.2005р. між кредитором - Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем по справі) та поручителем –ЗАТ “БАН” (позивачем по справі) був укладений договір поруки (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель (позивач по справі) поручається перед кредитором (відповідачем по справі) та несе солідарну відповідальність за виконання обов’язку ТОВ “Запорізький пивобезалкогольний завод” (далі іменується – боржник) щодо повного та належного виконання зобов’язань по основному договору, який передбачений статтею 2 цього договору.
Згідно п. 2.1 договору під основним договором в цьому договорі розуміють договір доручення № 37/1 від 01.06.2005р., який укладений між відповідачем та ТОВ “Запорізький пивобезалкогольний завод”.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки, відповідно до статті 546 ЦК України, являється договором по забезпеченню виконання зобов’язань. Відтак, договір поруки не являється основним договором, а є додатковим зобов’язанням. Тобто, спірний договір поруки є додатковим договором до основного - договору доручення. В основному договорі доручення, як вже вказувалось вище, в пункті 2.1.6 договору передбачено, що винагорода повіреного за виконання доручення по цьому договору визначається шляхом укладання та підписання актів виконаних робіт. З огялду на зазначене, Договір поруки містить всі істотні умови даного виду договорів.
Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі на перевищення генеральним директором своїх повноважень при укладенні Договору поруки від 01.06.2005р., слід зазначити наступне:
Згідно з п. 7.22 Статуту Наглядова рада товариства видає дозвіл на укладення будь-яких договорів та угод генеральним директором, якщо такі угоди не були передбачені річним бюджетом, на суми понад 10 000 (десять тисяч) доларів США або еквівалентну суму в іншій валюті по офіційному курсу обміну, встановленому Національним банком України.
Згідно п. п. 4 п. п. 7.29 Статуту до компетенції генерального директора належить прийняття рішень про укладення всіх правочинів крім тих, що віднесені до компетенції інших органів товариства. Однак, Статутом до компетенції інших органів товариства не віднесено укладання будь - яких договорів.
Відповідно до пункту 7.30 статуту генеральний директор має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиненяти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом, підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього статуту.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладанні річного бюджету, товариство не може заздалегідь знати які саме договори можуть бути укладені в наступному році, тим більш що саме з ФОП ОСОБА_1 Позивач, на вимогу суду, викладеної в ухвалі від 08.02.2010р., не надав суду оригінал річного бюджету на 2005 рік, та не довів, що в річному бюджеті було передбачено укладання будь –яких договорів взагалі. Окрім того, з наданих копій бюджету відповідача за 2005р. вбачається, що витрати на укладення договорів були передбачені.
Крім того слід звернути увагу, що на дату укладання спірного договору поруки –01.06.2005р. ще не було відомо, що сума договору буде понад 10 000 дол. США, оскільки акти прийому виконаних робіт (в яких вказана сума виконаних робіт) були підписані після укладання договору поруки, а саме: 26.04.2006р. та 21.07.2006р.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2009р. по справі №11/254/09, яким були задоволені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, та стягнуто солідарно з ТОВ “Запорізький пивобезалкогольний завод” та ЗАТ “БАН” за договором доручення № 37/1 від 01.06.2005р. та договором поруки від 01.06.2005р., основний борг в сумі 56 647 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 833 грн., витрати від інфляції в сумі 36 971 грн. 94 коп. та судові витрати. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2009р. по справі №11/254/09 було залишено без змін.
Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2009р. по справі №11/254/09, яке набрало законної сили, встановлені факти, які не доводяться знов при розгляді даної справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання договору недійсним.
Слід також зазначити, що відповідач просив застосувати строк позовної давності, відповідно до статті 267 ЦК України, та відмовити позивачу в позові. Позивач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надав належних доказів та не довів існування поважної причини пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При таких обставинах апеляційна інстанція підтримує висновки суду першої інстанції, підстав для скасування чи зміни рішення колегія суддів не вбачає, в апеляційній скарзі слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на заявника –Закритого акціонерного товариства «БАН», м. Запоріжжя.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «БАН», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2010р. у справі №6/49д/10 залишити без змін.