У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.05.10 Справа №15/228/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Шевченко Т. М. , Яценко О.М.
при секретарі :Акімова Т.М.
За участю:
представника позивача: не з’явився
представника відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2010 року у справі № 15/228/09
про стягнення суми
встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.01.2010 року у справі №15/228/09 (суддя Горохов І.С.) позовні вимоги Приватного підприємства «Трикорд», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя задоволені частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 6104грн.86коп. основного боргу та 309грн.81коп. судових витрат.
Суд першої інстанції посилаючись на статті ст.ст. 625,629,530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України визнав доведеним факт порушення відповідачем строків оплати за одержані товари за договором №30 від 10.05.2007р. і присудив до стягнення суму 6104грн. 86коп.основного боргу. Крім того, стягнув з відповідача судові витрати в сумі 309,81грн. В частині стягнення суми 555,54грн. інфляційних втрат в позові відмовив, як заявленій безпідставно.
Не погоджуючись з винесеним судовим актом в частині стягнутої суми основного боргу відповідач по справі – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою. Оскаржуване рішення вважає необґрунтованим та таким, що винесено за невідповідності висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим, як вважає заявник апеляційної скарги, воно підлягає скасуванню.
Зокрема зазначає, що судом не прийнято до уваги умови п.1.1 договору в редакції додаткової угоди №1 до договору № 30 від 10.05.2007р., яким встановлено, що покупець здійснює оплату продавцю в національній валюті України кожен 21 календарний день за реалізований товар покупцем., тобто з настанням такої події, як реалізація товару. Доказів реалізації товару позивач суду не надав. Отже, строк оплати товару не настав, а вимоги про його сплату є такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, строк дії договору закінчився 31.12.2008р., в зв’язку з чим відповідач вважає, що право вимагати виконання зобов’язань за договором позивач не має.
За вказаних обставин, просить рішення господарського суду Запорізької області по справі №15/228/09 від 13.01.2010р. скасувати та постановити нове рішення, яким в позові ПП «Трикорд» відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 м. Запоріжжя прийнята до провадження та призначена до розгляду на 01.04.2010 року.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №840 від 01.04.2010 року справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. , суддів: Хуторной В.М., Шевченко Т.М.
В засідання суду апеляційної інстанції представники сторін не з’явились, незважаючи на те, що про день та місце проведення судового засідання були своєчасно повідомлені направленими на їх адреси ухвалами суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує. Рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з дотриманням вимог процесуального та матеріального права. Просить апеляційний господарський суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Клопоче про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Натомість, заявник апеляційної скарги (відповідач по справі) листом від 01.04.2010р.заявив клопотання про відкладення розгляду скарги в зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання представника з поважних причин.
Розгляд скарги відкладався до 27.05.2010р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 1326 від 27.05.2010р. справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий : Коробка Н.Д., суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М.
Вдруге, в засідання суду сторони не з’явились. Про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд скарги здійснювався згідно ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів прийшла до висновку про залишення судового акту без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до укладеного між сторонами у справі договору поставки від 10.05.2007р. №30 поставщик – ПП «Трикорд» зобов’язався поставити, а покупець – ПП ОСОБА_1, прийняти та оплатити товар за цінами, в кількості, номенклатурі та асортименті, указаними в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п1.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору загальна кількість підлягаючого поставці товару визначається в видатковій накладній.
Право власності і ризику на товар переходить з моменту отримання покупцем товару і підписання товаророзпорядчих документів(п.3.1.договору).
Пунктом 1.1. додаткової угоди №1 до договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату поставщику в національній валюті України кожні 21 календарний день за реалізований товар покупцем, що кореспондується з п. 5.4 договору.
За видатковими накладними №Т-00000636 від 24.05.07р. на суму 26,40грн, №Т-00000637 від 24.05.07р. на суму 26,40грн., №Т-00000638 від 24.05.2007р. на суму 2931,23грн., № Т-00000639 від 24.05.2007р.на суму 2931,23грн., № Т-00000884від 13.07.07р. на суму 63,20грн. та № Т-00000885 від 13.07.07р. на суму 483,20грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6461грн.66коп.
Факт отримання товару відповідачем посвідчується накладними та довіреністю серії ЯМЖ №256324 від 21.05.07р., до того ж, визнається безпосередньо і самим відповідачем.
Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).
Як зазначив позивач, та не спростував і відповідач, свої зобов’язання зі сплати товару відповідач виконав частково, в загальній сумі 356,80грн.
Претензію позивача від 07.10.2009р. за № 163-тр з вимогою сплатити вартість отриманого товару відповідач залишив без задоволення.
На день звернення з позовом заборгованість відповідача складала 6104грн.86 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог в заперечень.
Отже, обов’язок доведення факту своєчасного виконання розрахунків за отриману продукцію покладається саме на відповідача. А оскільки відповідач такі докази не надав, то апеляційна інстанція вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу 6104грн.86коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв’язку із цим, грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних.
Однак, вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 555грн.54коп. за період заявлений позивачем в позові, а саме з січня по вересень 2009р.задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Договором чітко не встановлено строк виконання відповідачем грошового зобов’язання.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога позивача про оплату отриманого товару надіслана відповідачу претензією від 07.10.2009р. за вих. № 163-тр. Отже, згідно ст.530ЦК України строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив 19.10.2009р., тобто пізніше заявленого в позові строку для стягнення інфляційних втрат. Таким чином, в частині стягнення інфляційних в сумі 555,54грн.судом відмовлено правомірно.
Доводи заявника щодо не реалізації товару, а отже ненастання строку виконання зобов’язання з оплати товару, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України саме відповідач повинен надати такі докази суду. Щодо доводів відповідача, що в зв’язку з закінчення строку дії договору припиняються права позивача щодо вимог про сплату отриманого товару, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачена така підстава припинення зобов’язань, як закінчення строку дії договору.
Враховуючи викладене та з огляду на обставини справи рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.101, п.1ст.103 ГПК України, апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2010р. у справі №5/228/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Шевченко Т. М. Яценко О.М.