Копія:                                                      

Справа №  2- 17-  

                                                                                                                                   2010 рік.

                              РІШЕННЯ  

                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року.                             м.Тульчин

                        Тульчинський районний суд Вінницької області

 в складі :    головуючого судді                     Карнауха А.П.  

                     при секретарі                              Нечипорук Т.В.                    

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Тульчині справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2.ОСОБА_3.ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 грн.,

    В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_5 про зобов»язання спростувати відомості,викладені в заяві до голови Тульчинської районної державної адміністрації та стягнення  50000 грн. з кожного у відшкодування моральної шкоди.Свої позовні вимоги мотивував наступним.

    Під час виконання позивачем обов»язків начальника відділу правового та кадрового забезпечення апарату Тульчинської районної державної адміністраці ( далі – Тульчинської РДА ) з невідомих йому причин звернулись із заявою до голови Тульчинської РДА про те,що він.як державний службовець, порушує ст..ст.21.22,24,28,62 К;онституції України та ст..ст. 5 та 11 Закону України «Про державну службу».За цією заявою головою РДА було прийнято розпорядження про проведення службового розслідування щодо нього.в той час як жодних фактів порушення законів України не було наведено.При проведенні службового розслідування його ні з якими фактами порушень не знайомили,виклали лише акт службового розслідування.

Стверджує,що викладені в заяві обставини не відповідають дійсності.

    Враховуючи,що заява стала приводом проведення службового розслідування,протягом 2,5 – 3 міс. Розповсюджувались відомості про його правову діяльність,позивача піддвли шельмуванню в трудовому колективі РДА,розповсюджувався відвертий наклеп та образи,що підірвало його авторитет як людини,правозахисника,депутата районної ради,голови комісії з питань законності та правопорядку районної ради,учасника бойових дій,нагородженого медалями та відзнаками України та орденом «Слава» республіки Афганістан,визнаного особою,що має особливі заслуги перед Україною.

    Просить суд зобов»язати відповідачів спростувати відомості,викладені у заяві до голови РДА,на підставі якої проводилось службове розслідування, та порушення ним ст..ст.21,22,24,28,62 Крнституції України та ст..ст.5 та 11 Закону України «Про державну службу»,стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду в сумі по 50000 грн. з кожного.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги повністю підтримав,просив суд їх задовільнити та пояснив,що в своїй трудовій діяльності на посаді начальника відділу правового та кадрового забезпечення Тульчинської РДА він захищав права працівників адміністрації.Вказаних статей Конституції України не порушував.Проте,випадків,коли відповідачі називали його катом,расистом не було.Розповсюдження щодо нього неправдивої інформації тривало з 06.07.2007 року до 17.09.2007 року.Розповсюдження заклечалось у написанні відповідачами заяви на адресу голови РДА,оголошення викладеного в заяві на комісії.Вважає твердження про порушення ним Конституції України неправдивими.Під шельмуванням розуміє,що його називали неграмотним.

В трудовому колективі заява відповідачів не обговорювалась.Публічних образ відповідачі не висловлювали.Від мотивації,що своєю заявою відповідачі підірвали його авторитет як голови комісії з питань законності та правопорядку районної ради відмовився.

    Позивач також відмовився надати суду пояснення щодо обґрунтування нанесеної йому відповідачами моральної шкоди.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити,пояснив суду,що в 2007 році він працював начальником управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА.В той час працівникам управління призначались та виплачувались надбавки до зарплати.ОСОБА_1. вважав їх виплату незаконною,звертався з цього приводу навіть до Тульчинського РВ УМВС.Тульчинським РВ УМВС проводилась перевірка його звернень і порушень не виявлено,в порушенні кримінальної справи за його зверненнями відмовлено.15.06.2007 року ОСОБА_1 на сесії Тульчинської районної ради публічно назвав їх корупціонерами.Ці дії позивача і викликали їх звернення до голови РДА для проведення службового розслідування.Ніяких неправдивих відомостей про ОСОБА_1 він не поширював,в порушенні Конституції України публічно і взагалі не звинувачував.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити,пояснив суду,що з 2002 року він працює в управлінні праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА.У нього був спір із позивачем з приводу надбавок до заробітної плати.20.06.2007 року він звернувся з приводу зверхнього ставлення ОСОБА_1 до нього до першого заступника голови Тульчинської РДА Чорного М.Д. Потім був ініціатором написання листа голові РДА з проханням провести службове розслідування з приводу дій ОСОБА_1Катом чи расистом позивача ніколи не називав.На 7 сесії Тульчинської районної ради в червні 2007 року ОСОБА_1 називав його корупціонером  і обвинувачував у корупційних діяннях при виплаті надбавок до зарплати.

    Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала і просила суд в його задоволенні відмовити,пояснила,що вона також підписувала листа на адресу голови Тульчинської РДА з проханням провести службове розслідування щодо дій начальника відділу правового та кадрового забезпечення РДА ОСОБА_1 по обвинуваченню керівництва управління праці та соціального захисту населення в корупції.В тому листі жодної неправдивої інформації немає.Цей лист в трудовому колективі РДА публічно не оголошувався і не обговорювався.Сам текст готував він і через свою недостатню обізнаність з юридичних питань зробив посилання на статті Конституції,не маючи наміру звинувачувати ОСОБА_1 в расизмі чи катуванні.

    Судом оглянутий лист начальника управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА ОСОБА_2,заступника начальника цього управління ОСОБА_5 та заступника начальника цього управління ОСОБА_3 від 06.07.2007 року на адресу голови Тульчинської РДА.Із листа вбачається,що вказані державні службовці просять голову РДА провести службове розслідування щодо дій ОСОБА_1,який протягом трьох місяців здійснює цілеспрямовану наклепницьку діяльність щодо дій посадових осіб управління праці та соціального захисту населення РДА,на 7 сесії 5 скликання районної ради безпідставно звинуватив посадових осіб управління в корупційних діяннях,направив звернення з цього приводу до районної прокуратури та РВ УМВС України у Вінницькій області.Перевірки з цього приводу вказаними органами порушень в управлінні праці чинного законодавства про працю не виявили.Проте ОСОБА_1 продовжує звинувачувати,висловлювати погрозливі та образливі слова в сторону посадових осіб управління.

    Згідно акту від 30.08.2007 року,оглянутого в судовому засіданні, комісія по проведенню службового розслідування на підставі ст..14 Закону України «Про державну службу» зробила висновок про необхідність накладення на ОСОБА_1 – начальника відділу правового та кадрового забезпечення Тульчинської РДА, дисциплінарного стягнення за недотримання по»язаних із проходженням державної служби вимог ст..16 Закону України «Про державну службу»,порушення присяги державних службовців ( ст..17 Закону України «Про державну службу» ).

      Із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2007 року,винесеної начальником ВДСБЕЗ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Максименком М.Г.,вбачається, що зловживань службовим становищем посадовими особами управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА при встановленні надбавок,передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 286 від 09.03.2006 року не встановлено.

    Вислухавши пояснення сторін,дослідивши відповідно до ст..212 ЦПК України письмові докази у справі, суд вважає,що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про заподіяння йому відповідачами моральної шкоди через розповсюдження неправдивих,недостовірних відомостей свого підтвердження не знайшли і в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

    Відповідно до ст..1167 ЦК України відшкодуванню з винної особи підлягає моральна шкода,завдана фізичній особі неправомірними рішеннями чи діями.

    В судовому засіданні встановлено,що позивач і відповідачі в липні 2007 року перебували на державній службі і були державними службовцями.Ст.11 Закону України «Про державну службу» передбачено право державного службовця вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних,на думку службовця, звинувачень або підозри.Користуючись цим правом відповідачі вправі були звертатись до голови РДА з вимогою проведення службового розслідування,оскільки позивач обвинувачував їх у вчиненні корупційних діянь.

    Факт висунення таких звинувачень на сесії районної ради,звернення до правоохоронних органів з цього приводу ОСОБА_1 підтверджений як поясненнями в суді відповідачів,так і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, та не заперечується позивачем.

    За таких обставин звернення відповідачів до голови РДА на підставі ст..11 Закону України «Про державну службу» є правомірним.

    Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди ( в разі її заподіяння ) за такі правомірні дії законом не передбачено.

    Позивачем в судовому засіданні не доведено фактів його шельмування відповідачами,приниження його честі та гідності.В своїх поясненнях він не зміг чітко пояснити які саме дії відповідачів він розуміє як шельмування.

    Із дослідженого в судовому засіданні звернення відповідачів від 06.07.2007 року до голови РДА з приводу службового розслідування не вбачається,що вони обвинувачують його в катуванні,расизмі та порушенні інших конституційних прав та свобод громадянина.В тексті звернення не приведено жодного прикладу дій позивача,який би міг свідчити про такі звинувачення. звинувачення.Суд вважає,що посилання в зверненні на статті Конституції України не може бути розцінено як обвинувачення у вчиненні конкретних неправомірних дій, оскільки вони не викладені в мотивувальній частині звернення.

    В судовому засіданні позивачем також не приведено та не підтверджено доказами конкретних фактів розповсюдження відповідачами неправдивих,недостовірних відомостей про його правову діяльність,.розповсюдження відкритого наклепу та обзраз,що підірвало його авторитет як людини,правозахисника,депутата районної ради, учасника бойових дій.З цих підстав суд вважає ці фактичні обставини,викладені в позовній заяві, не доведеними в судовому засіданні.Тому у позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди відповідачами за такі дії слід відмовити.

          Керуючись ст.. ст.. 214, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

             В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2.ОСОБА_3.ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 ( сто п»ятдесят тисяч ) грн.. відмовити .

     Заяву про  апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: (підпис)

       Вірно:

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                                       А.П. Карнаух