ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-2058/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю представників сторін:
позивача : Мельник Тетяни Іванівни
відповідача : Кудельського Андрія Анатолійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірми "Сфера"
про: стягнення 30556,76 грн. адміністративно-господарських санкцій та 320,95 грн. пені
СУТЬ СПОРУ:
Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до Приватного багатопрофільного малого підприємства «Сфера»про стягнення 30556,76 грн. адміністративно-господарських санкцій та 320,95 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у 2009 році.
Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 2 осіб, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позові, просила його задовольнити.
Представник відповідача в письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволені відмовити обґрунтовуючи, зокрема, безпідставністю проведення позивачем перевірки щодо подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів; вчиненням дій щодо самостійного пошуку та працевлаштування інвалідів; працевлаштуванням на підприємство в 2009 році 2-ох інвалідів; поданням до центру зайнятості звіту про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів та, відповідно, відсутністю вини у не працевлаштуванні останніх.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” (далі –Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, —у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Водночас, згідно положень пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384, роботодавцями щороку складається звіт форми N 10-ПІ, в якому, зокрема, відображаються дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
При цьому, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаної Інструкції у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %.
Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Як вбачається із поданого ПБМП фірмою «Сфера» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10-ПІ (далі - звіт), останнім вказано, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2009 році становила 74 особи, із них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) -2, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(осіб) -0.
Однак, виходячи з положень зазначеної вище Інструкції кількість працівників, яким встановлена інвалідність має становити 3 особи, виходячи з розрахунку –74 (середньооблікова кількість штатних працівників) * 4 % : 100 % = 2,96.
Крім того, у звіті зазначені наступні особи, що є інвалідами та працювали в 2009 році у відповідача:
ОСОБА_3 –інвалід ІІІ групи, кладовщик, наказ № 4к від 26.01.09 р.;
ОСОБА_4 –інвалід І групи, кур’єр, наказ № 25 к від 1.12.09 р.
З наведеного вбачається, що на підприємстві в 2009 році фактично працювало 2 інваліда, при цьому, один працював одинадцять місяців, другий –один місяць.
Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Тобто, фактична тривалість роботи інвалідів на підприємстві впливає на показник середньооблікової кількості працюючих інвалідів у звітньому періоді.
Таким чином, виходячи з наведеного, загальна кількість місяців, відпрацьованих всіма інвалідами в 2009 році складає: 12+1=13, середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників, які працювали на підприємстві в 2009 році складає: 13/ 12 = 1 особа.
Отже, відповідачем не забезпечено норматив для працевлаштування інвалідів у 2009 році в кількості 2 осіб.
Частиною 5 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються суб’єктами господарювання самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Пунктами 2, 3 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 передбачено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З поданого звіту вбачається, що в рядку 06 відповідачем не розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, відсутність такого розрахунку не може бути підставою для їх незастосування.
Оскільки відповідачем не сплачено у строк встановлений Законом адміністративно-господарські санкції, останньому нараховано пеню в сумі 320,95 грн.
Разом з тим, заперечення відповідача з приводу того, що останнім подавався звіт до центру зайнятості, здійснювався самостійний пошук інвалідів та їх працевлаштування і про те, що підстав для проведення позапланової перевірки у позивача не було, судом до уваги не беруться виходячи з наступного.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем звіт про наявність вакансій станом на 31.07.2009 р. (в т.р. з зазначенням вакансій для інвалідів в кількості 2 місць) до Ленінського районного центру зайнятості було подано тільки в серпні 2009 року. При цьому, центром зайнятості на підприємство направлялось 2 інваліда, яким у працевлаштуванні відповідачем було відмовлено.
Крім того, в листі Ленінського районного центру зайнятості № 03-31/1352 від 18.05.2010 р. зазначено, що з метою працевлаштування інвалідів в 2009 році роботодавцям надсилались листи з інформацією про освітньо-кваліфікаційний склад інвалідів з числа безробітних.
Слід зазначити, що порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року “Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі - Порядок).
Згідно з пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до абзаців 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
При цьому, згідно пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З зазначеного вбачається, що звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.
Натомість, як зазначалось вище, приватне багато профільне мале підприємство фірма «Сфера»лише в серпні 2009 року повідомило центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів. Більш того, в працевлаштуванні 2-ох інвалідів відповідачем було відмовлено. А отже суд не вважає, що останнім здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII, відносно відповідача наявні.
Разом з тим, слід зауважити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.09 р. «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не є органом, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності в розумінні даної Постанови, а проведення самої перевірки позивачем та встановлення обставин, зафіксованих в акті не спростовують доводи відповідача.
Згідно частини 8 статті 20 Закону, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).
За сукупність наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував центр зайнятості, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірми "Сфера" (юридична адреса: вул. Пушкіна, 9, кв. 14, м. Вінниця, 21050, фактична адреса: вул. Київська, 14, к. 702, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 13302754, р/р 260041160, ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м.Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУ ДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік")) 30556,76 грн. адміністративно-господарських санкцій та 320,95 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 05.07.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
01.07.2010