ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.07.10Справа №2а-5800/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін:
Прокурор – Афанасенко, посвідчення,
від позивача – Пилипенко, Шкроб, представники за дов.,
від відповідача 1 – не з’явився,
від відповідача 2 – Саксонова, представник за дов.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим»
до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим,
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі – відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі – відповідач 2) про визнання бездіяльності відповідачів з невідшкодування суми бюджетного відшкодування протиправною та про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 404164,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим в порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” не здійснює необхідні заходи щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування по ПДВ за період часу з жовтня по грудень 2009 року включно та за січень та лютий 2010 року.
Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, та під час судового засідання уточнили, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим щодо ненадання відповідному органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 404164,00 гривень, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим».
Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, докази чого наявні в матеріалах справи, про причини неприбуття не повідомив, клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надав, заперечення на позовну заяву до суду не направив, тому враховуючі думку представника позивача та другого відповідача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю представника відповідача 1 на підставі наявних у матеріалах справи документів.
У судовому засіданні представник відповідача 2 визнав, що відшкодування ПДВ платникам податку, зареєстрованим у Сімферопольському районі, здійснюється з відповідного бюджетного рахунку, відкритого за конкретним кодом класифікації доходів бюджету. Безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюються на користь юридичної особи на підставі рішення суду. Також, представник відповідача 2 пояснив, що з боку Головного управління Державного казначейства України в АР Крим не має протиправної бездіяльності, так як ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим не направлявся на його адресу позитивний висновок щодо відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 404164,00 грн. та позивач не звертався з заявою про відшкодування ПДВ з бюджету до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим. Крім того, представник відповідача 2 пояснив, що на адресу Головного управління Державного казначейства України в АР Крим позивач направив копії податкових декларацій з податку на додану вартість за період часу з жовтня по грудень 2009 року включно та за січень та лютий 2010 року.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення учасників процесу, прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, суд зобов’язаний перевірити, чи є дії відповідача правомірними у зв’язку з затримкою та нездійсненням бюджетного відшкодування позивачеві.
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим», зареєстрований Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 13.09.05р. як юридична особа, ЄДРПОУ 33763442, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №441647, та довідка Головного управління статистики АР Крим.
Позивач знаходиться на обліку в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, є платником податку на додану вартість.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 даного Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Виходячи із аналізу ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю вказаного органу є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до вимог п.1, 4 “Положення про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, “Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за №454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.
Отже, органи державного казначейства, в даному випадку, Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яке безпосередньо перераховує суми відшкодування з бюджетного рахунку.
Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Згідно з п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий період - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених законом.
Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
У пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону).
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Згідно з пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Позивачем під час розгляду справи надані документи, які свідчать про те, що ним до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в порядку, встановленому чинним законодавством, надіслані податкові декларації з ПДВ за жовтень 2009 року (а.с.177-178), за листопад 2009 року (а.с.179-180), за грудень 2009 року (а.с.182-183), за січень 2010 року (а.с.185-186), за лютий 2010 року (а.с.187-188), відповідно до яких він просив перерахувати на його поточний рахунок визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування, а саме: за жовтень 2009 року - у розмірі 69578,00 грн., за листопад 2009 року - у розмірі 98624,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 30000,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 142629,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 63333,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач - ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, діючи згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, провів документальні невиїзні, позапланові виїзні та невиїзні (камеральні) перевірки заявлених у деклараціях даних, за результатами яких склав довідки №2320/15-02/33763442 від 16.12.09р.(а.с.23-34), №192/15-02/33763442 від 10.01.10р. (а.с.106-125), №15/15-02/33763442 від 15.01.10р. (а.с.9-22), №599/23-02/33763442 від 12.04.10р. (а.с.74-105), №789/23-02/33763442 від 11.05.10р. (а.с.50-73).
У зазначених документах зафіксовані висновки податкового органу про те, що проведеними перевірками підтверджені заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року - у розмірі 69578,00 грн., за листопад 2009 року - у розмірі 98624,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 30000,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 142629,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 63333,00 грн., а взагалі –в сумі 404164,00 грн.
Відповідач –ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим - в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надав доказів того, що на час звернення позивача до суду ним отримані будь-яки матеріали, яки б не підтверджували дані, зазначені у вказаних деклараціях. Також податковим органом під час розгляду справи не повідомлено суду про нікчемність або про визнання недійсними угод, укладених позивачем за вказані податкові періоди, податкові зобов’язання і податковий кредит по яким відображені в податкових деклараціях; про порушення позивачем порядку подання податкових декларацій та додатків до них; про ненадходження податку на додану вартість по операціям з контрагентами позивача до бюджету; а також про те, що відомості, викладені в зазначених довідках, не відповідають обставинам справи та/або про проведення інших перевірок позивача за вказані податкові періоди, за результатами яких податковий орган дійшов би висновку про невідповідність даних, викладених позивачем в податкових деклараціях з ПДВ, фактичним обставинам справи. Розмір суми бюджетного відшкодування також підтверджено позивачем в наданому до суду розрахунку (а.с.201-202), відомості якого під час розгляду справи відповідачами не оскаржені.
Крім того, Головним управлінням ДКУ в АР Крим суду не надано доказів повернення позивачу зазначених сум у повному обсязі.
За таких обставин, вивчивши наданий позивачем розрахунок, приймаючи до уваги факти, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, бездіяльність ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим щодо ненадання відповідному органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 404164,00 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим» підлягає визнанню протиправною, з Державного бюджету України на користь позивача повинно бути стягнено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року - у розмірі 69578,00 грн., за листопад 2009 року - у розмірі 98624,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 30000,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 142629,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 63333,00 грн., а взагалі –в сумі 404164,00 гривень.
Суд, також, вважає необхідним зазначити, що оскільки відповідний рахунок, відкритий в Головному управління Державного казначейства України в АР Крим для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з бюджету, може бути змінено на час виконання постанови суду (що підтверджено представником ГУ ДКУ в АР Крим під час розгляду справи), суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача - ГУ ДКУ в АР Крим - про зазначення в резолютивній частині постанови банківських реквізитів відповідного рахунку, з якого повинно бути проведено відшкодування, не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 03 гривні 40 копійок та 1700 гривень 00 копійок.
У зв’язку зі складністю справи судом 01 липня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 05.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати противоправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим щодо ненадання відповідному органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 404164,00 гривень, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим» (ЄДРПОУ 33763442) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 404164,00 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартин Бауер Крим» (ЄДРПОУ 33763442) з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. та 1700,00 грн.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя Кірєєв Д.В.