Копія
Справа № 2-а-3552/10/2270/1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретаріВарченко В.В.,
за участі:
представника позивачаХарламова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Віньковецької міжрайонна державна податкова інспекції Хмельницької області < 3-тя особа > до товариства з обмеженою відповідальністю "Молочні продукти Поділля" с. Куча Новоушицького району Хмельницької області < 3-тя особа > про стягнення заборгованості по штрафних (фінансових) санкціях по податках, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути на користь позивача заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях по податках в сумі 3740 грн., в тому числі по податку на прибуток підприємств в сумі 1190 грн., податку на додану вартість, в сумі 1700 грн., комунальному податку в сумі 850 грн., шляхом звернення стягнення на активи відповідача.
Свій позов позивач мотивує тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 3740 грн., яка складається із штрафних (фінансових) санкцій в тому числі по податку на прибуток підприємств в сумі 1190 грн., податку на додану вартість, в сумі 1700 грн., комунальному податку в сумі 850 грн.
Відповідач в добровільному порядку податковий борг не сплатив, тому його необхідно стягнути в примусовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що актом перевірки від 23 листопада 2009 року встановлено порушення податкового законодавства відповідачем, а саме: відповідачем як платником податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунальному податку не подані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунальному податку.
В зв’язку із припиненням юридичної особи за рішенням суду, актом № 1 від 22 травня 2009 року було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач не повернув свідоцтво платника податку на додану вартість, що встановлено актом перевірки від 23 листопада 2009 року.
За встановлені порушення податкового законодавства на відповідача згідно податкових повідомлень – рішень були накладені штрафні (фінансові) санкції, які відповідач в добровільному порядку не сплатив, тому їх необхідно стягнути в примусовому порядку.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився повторно, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа Новоушицькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 16.07.2007 року за № 1 662 102 0000 000396, та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов’язкових платежів і зобов’язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-12, одним із основних завдань органів державної податкової служби України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують покладені на них функції, однією із яких є контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Для належного виконання такої функції державними податковими органами, п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки.
Посадовими особами Віньковецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області проведено документальну невиїзну перевірку відповідача.
За результатами перевірки було складено акт перевірки № 00162/1540/35029107 від 23 листопада 2009 року, про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Молочні продукти Поділля» з питань своєчасності подання податкової звітності.
Перевіркою встановлено, що відповідач в порушення вимог п. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. п. г п. 9.8 ст. 9, Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР від 03.04.1997 року, п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року № 2181-3 не подав до податкового органу як платник податку на додану вартість декларації по податку на прибуток підприємств, по податку на додану вартість, по комунальному податку.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97) платниками податку є: з числа резидентів - суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Згідно із п. 11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Пунктами 16.1, 16.4, 16.15 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платники податків самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного періоду – повну.
Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» № 56-93 від 20.05.1993 року.
Згідно ст. 1 цього Декрету до місцевих податків і зборів належить в тому числі і комунальний податок.
Відповідно до ст. 22 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Преамбулою Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 – ВР від 03.04.1997 року встановлено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Відповідно до п. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць.
Як зазначено у п. п. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п. п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 ст. 4, та зобов’язаний подати податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п. п. 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Так як у відповідача податковим періодом є:
- по податку на прибуток підприємств - звітні квартал, півріччя, три квартали, рік він зобов’язаний був подавати податкові декларації по податку на прибуток підприємств за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п. п. 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
- по податку на додану вартість, по комунальному податку - один календарний, місяць відповідач зобов’язаний був подавати податкові декларації по податку на додану вартість, по комунальному податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, але в порушення своїх зобов’язань визначених законом не подав до податкового органу як платник податку на додану вартість декларації по податку на додану вартість, починаючи з вересня 2008 року по серпень 2009 року включно, тобто за 12 календарних місяців.
Згідно з п. п. г п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість у випадку якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах визначених у підпунктах «б»-«г» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Платник податку зобов’язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу,- протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.
На підставі зазначеної норми закону позивач актом № 1 від 22 травня 2009 року анулював реєстрацію відповідача як платника податку на додану вартість в зв’язку з тим що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2009 року № 2-а-2847/09/2270/12 було припинено юридичну особу відповідача, що підтверджується копією відповідної постанови суду.
Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100056637 від 02 серпня 2007 року відповідач позивачу не повернув, що зафіксовано актом перевірки своєчасності повернення податковому органу реєстраційного свідоцтва платника податку на додану вартість № 00162/1540/35029107 від 23 листопада 2009 року.
Також актом перевірки про результати невиїзної документальної перевірки № 00162/1540/35029107 від 23 листопада 2009 року встановлено, що відповідач не подав до податкового органу як платник податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунальному податку податкові декларації з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, комунальному податку.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року № 2181-3 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. При цьому відповідно до п. п. 1.4 та 1.5 ст. 1 Закону України № 2181-3 встановлено, що штрафна санкція це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
За неподання податкових декларацій у строки, визначені законодавством, або її затримку, відповідальність платника податку передбачена п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року № 2181-3.
Згідно п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.
За результатами перевірки, на підставі акту перевірки № 00162/1540/35029107 від 23 листопада 2009 року, позивачем було прийняті податкові повідомлення – рішення відносно відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003581540/0 від 01 грудня 2009 року про нарахування податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на прибуток підприємств в сумі 1190 грн., № 0003561540/0 від 01 грудня 2009 року про нарахування податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 1700 грн., № 0003571540/0 від 01 грудня 2009 року про нарахування податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями по комунальному податку в сумі 850 грн.
Податкові повідомлення – рішення № 0003581540/0 в сумі 1190 грн., № 0003561540/0 в сумі 1700 грн., та № 0003571540/0 в сумі 850 грн., були направлені відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією, що підтверджується копією відповідного поштового повідомлення.
Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Податкові повідомлення – рішення № 0003581540/0 в сумі 1190 грн., № 0003561540/0 в сумі 1700 грн., та № 0003571540/0 в сумі 850 грн., були отримані відповідачем 04 грудня 2009 року, тому суму штрафних (фінансових) санкцій визначену ними необхідно вважати податковим боргом (недоїмкою), тобто податковим зобов’язанням (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгодженим платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Згідно п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На виконання вказаної норми закону позивач направив відповідачу першу податкову вимогу № 1/165 від 22 грудня 2009 року та другу податкову вимогу № 2/22 від 10 лютого 2010 року.
Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 2, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Молочні продукти Поділля» с. Куча Новоушицького району Хмельницької області на користь державного бюджету 3740 грн., (три тисячі сімсот сорок гривень) заборгованості по штрафних (фінансових) санкціях по податках, у тому числі по податку на прибуток підприємств в сумі 1190 грн., податку на додану вартість, в сумі 1700 грн., комунальному податку в сумі 850 грн., шляхом звернення стягнення на активи товариства з обмеженою відповідальністю «Молочні продукти Поділля» с. Куча Новоушицького району Хмельницької області.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський