АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2868/2010 Головуючий у 1-й інстанції - Ведющенко В.В.
Категорія – 57 Доповідач – Дуковський О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
Головуючого - судді Вербицького В.С.
Суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.
при секретарі - Донець А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки та забезпечити виплату щомісячної допомоги.
Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року позов задоволено частково. Суд дійшов висновку, що порушене право підлягає захисту та визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги та зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні, а також просив застосувати строк позовної давності.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки доводи апеляційної скарги не є істотними.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не застосування судом першої інстанції строків позовної давності спростовуються тим, що відповідач, заперечуючи проти позову, не наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАС України.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст..28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», проте з такими доводами погодитись не можна.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст..28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст..28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 ЗУ «про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст..ст. п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст..314 ч.1 п.1, ст..315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області відхилити, а постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду О.Л. Дуковський
Кіровоградської області