УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_3, представників апелянта ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при секретарях Озирянської Т.В. та Скоковської Я.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою заступника голови Державного комітету фінансового моніторингу України на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.11.2009 року, якою провадження у справі відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, начальника відділу фінансового моніторингу ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк», проживаючого в АДРЕСА_1,
закрито на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КпАП України.
Як вказано у постанові, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01.10.2009 року, ОСОБА_3, будучи особою, яку наказом Голови Правління ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» № 9 від 22.04.2009 року призначено на посаду начальника відділу фінансового моніторингу, в обов’язки якого, зокрема, входить реєстрація фінансових операцій і повідомлення про них Держкомфінмоніторингу, двічі: 21.08.2009 р. – файлом-повідомленням XAOIOW8L.901, який не був взятий на облік в зв’язку з допущенною помилкою, і 01.09.2009 р. – файлом-повідомленням XAOIOW91.901, з запізненням на 2 (два) робочих дні відправив повідомлення про фінансову інформацію № 6.
Несвоєчасно подавши інформацію про вказану фінансову інформацію, що підлягає фінансовому моніторингу, ОСОБА_3 порушив вимоги абзацу четвертого статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та пункту 8.8 «Вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму», а відтак – вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 166-9 КпАП України.
Постановляючи рішення про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_3 суддя суду першої інстанції вказав на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вину останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Пояснення ОСОБА_3 та дані, що містяться в наданих ним документах, свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КпАП України.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що Державний комітет фінансового моніторингу України є потерпілим внаслідок зазначених дій ОСОБА_3, оскільки останнім завдано моральну шкоду державі у виді приниження її престижу та ділової репутації в особі уповноваженого органу виконавчої влади, яким є Держкомфінмоніторингу, і просить поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений не з його вини, а також скасувати постанову судді суду першої інстанції як незаконну і необґрунтовану та постановити законне і справедливе рішення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, представників апелянта ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, надавши сторонам заключне слово, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність апеляційних вимог та законність постанови судді суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з вимогами абзацу четвертого статті 5 Закону України від 28.11.2002 р. № 249 – IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж впродовж трьох робочих днів з моменту її реєстрації.
Саме даним Законом введена в дію з 11.06.2003 року стаття 166-9, якою доповнено Кодекс про адміністративні правопорушення України в чинній редакції.
Згідно з текстом диспозиції частини першої даної статті, крім іншого, адміністративним правопорушенням є несвоєчасне подання інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу . Тобто, неподання відповідальною особою такої інформації в передбачений Законом строк, визначений трьома робочими днями, і є об’єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 166-9 КпАП України.
Як встановлено, підтверджується матеріалами справи і проти чого не заперечують апелянт та його представники, фінансова операція № 6 була виконана за участю ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» 21.08.2009 року, про що в цей же день ОСОБА_6, який на час відпустки ОСОБА_3 в період з 19 до 26 серпня 2009 року включно тимчасово виконував обов’язки відповідального за проведення фінансового моніторингу в даному Товаристві, направив Держкомфінмоніторингу файл-повідомлення XAOIOW8L.901, тобто фактично дотримався вимог абзацу четвертого статті 5 Закону України від 28.11.2002 р. № 249 – IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» про направлення інформації про здійснену фінансову операцію впродовж трьох робочих днів з моменту її реєстрації.
До закінчення цього строку вказаній відповідальній особі не було відомо про те, що електронною системою Держкомфінмоніторингу дане файл-повідомлення не було взято на облік в зв’язку з допущенною помилкою.
Файл-повідомлення Держкомфінмоніторингу про вказані обставини було отримано ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» лише 25.08.2009 р.
Згідно з Наказом голови Правління ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» № 25-в від 13.08.2009 року ОСОБА_3 надана частина щорічної відпустки «терміном 7 календарних днів з 19.08.2009 року по 26.08.2009 року включно».
Як пояснив ОСОБА_3, він приступив до виконання своїх професійних обов’язків 27 серпня 2009 року і вже 01 вересня 2009 року відправив файл-повідомлення XAOIOW91.901 про фінансову інформацію № 6, тобто передав дану інформацію в стислі строки – на четвертий робочий день після виходу з відпустки. Дану обставину підтвердив свідок ОСОБА_6
Апеляційний суд не вважає, що ОСОБА_3 допустив порушення вимог абзацу четвертого статті 5 Закону України від 28.11.2002 р. № 249 – IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 166-9 КпАП України, оскільки:
по-перше, в період з 21 до 25 серпня 2009 року, коли ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» було відправлено файл-повідомлення XAOIOW8L.901 про фінансову інформацію № 6 і отримано файл-повідомлення Держкомфінмоніторингу про те, що дана інформація не прийнята, ОСОБА_3 перебував у відпустці, не виконував свої професійні обов’язки, а тому за допущену ОСОБА_7 при відправленні вказаного файл-повідомлення помилку, яка фактично призвела до порушення ним же строку передачі повторної інформації про фінансову операцію, він не може нести адміністративну відповідальність адже за своєчасне подання інформації про фінансову операцію № 6 відповідальним станом на 21.08.2009 року був саме ОСОБА_7, який і мав виправити допущену ним помилку і вжити необхідних заходів до направлення Держкомфінмоніторингу повторної інформації ще 25-26 серпня 2009 року, не чекаючи поки ОСОБА_3 повернеться з відпустки. Таким чином, останній не може вважатися суб’єктом даного конкретного правопорушення;
по-друге, хоча Законом від 28.11.2002 р. № 249 – IV і не передбачений строк, терміном три робочих дні, для повторного направлення вказаної інформації в разі допущенної при її передачі помилки, за дане правопорушення, за умови доведеності вини, мав би нести адміністративну відповідальність ОСОБА_7, проте протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено не було;
по-третє, порушення вказаного строку, встановленого п. 8.8 «Вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму», затвердженого відомчим Наказом Держкомфінмоніторингу від 24 квітня 2003 року № 40, не утворює об’єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КпАП України.
Як пояснив ОСОБА_3, крім Закону України від 28.11.2002 р. № 249 – IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» він в своїй професійній діяльності керується «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189, яким не передбачений строк, терміном в три робочі дні, для передачі повторного файл-повідомлення про зареєстровану фінансову операцію.
Про те, що такий строк встановлений п. 8.8 прийнятих Держкомфінмоніторингу в односторонньому порядку «Вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму», затвердженого відомчим Наказом Держкомфінмоніторингу від 24 квітня 2003 року № 40 йому не було відомо, дані «Вимоги» до ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» не надходили.
Вказану обставину підтвердили і представники апелянта, однак зазначили, що текст «Вимог» розміщено на феб-сайті Держкомфінмоніторингу в мережі «Інтернет», про що мав знати ОСОБА_3
Оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що несвоєчасне отримання Держкомфінмоніторингу від ВАТ «Діапазон-Максимум-Банк» файл-повідомлення про фінансову інформацію № 6 мало місце не з вини ОСОБА_3, а з причини неналежного виконання своїх тимчасових обовязків з забезпечення фінансового моніторингу банку ОСОБА_7, а також з причини міжвідомчої неузгодженості строків повторного надання такого повідомлення та неналежного з боку Держкомфінмоніторингу інформативного забезпечення суб’єктів первинного фінансового моніторингу, оскільки відомчі нормативні акти, що видані сторонами на виконання Закону України від 28.11.2002 р. № 249 – IV, не повинні суперечити одне одному.
Крім того, отримані під час судового розгляду справи відомості свідчать про те, що і на час постановлення в ній судового рішення вказані відомчі нормативні акти Національного банку України і Держкомфінмоніторингу з питання зазначених додаткових строків так і залишились неузгодженими.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що провадження у справі відносно ОСОБА_3 правильно і обґрунтовано закрито саме за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КпАП України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Клопотання заступника Голови Правління Державного комітету фінансового моніторингу України задовольнити.
Поновити пропущений ним строк на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу заступника Голови Правління Державного комітету фінансового моніторингу України залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.11.2009 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 166-9 КпАП України, залишити без зміни.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва В.М. Скавронік