АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2010 року м. Київ
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Скавронік В. М., за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, потерпілого – ОСОБА_3, при секретарях Кокошка О.Б., Скоковської Я.П., Смеречинської О.Й., Довганюка А.В., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за його ж апеляційною скаргою на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2008 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 гривень.
Як вказано в постанові, ОСОБА_1 23 березня 2008 року, керуючи в м. Києві на вул. В. Кільцева дорога автомобілем «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку при зміні напрямку руху, не пропустив автомобіль «Део», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що рухався по смузі, на яку він перестроївся, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, а відтак - вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений не з його вини строк на подання апеляційної скарги, постанову судді Святошинського районного суду м. Києва відносно нього скасувати.
Апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 пропущений не з його вини строк на подання апеляційної скарги та розглянути її.
Заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_1, його представника, свідків – працівників ДАЇ ОСОБА_4 та ОСОБА_5, експерта ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, у т. ч. і оскаржувану постанову судді суду першої інстанції, перевіривши ними доводи апеляції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова судді скасуванню, а провадження у справі закриттю з наступних підстав.
Відповідно до схеми пригоди від 23 березня 2008 року та інших матеріалів справи, розташування автомобіля «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, попереду автомобіля «Део», державний номер НОМЕР_2, в лівій смузі, без змін як до поздовжньої осі так і до поперечного профілю проїзної частини Кільцевої дороги, на ділянці від вул. Тулузи до повороту на вул. Жмеринську, навпроти буд. № 66 по вул. Зодчих (незначна зміна на схемі пригоди в 0, 1 м до поздовжньої осі проїзної частини пояснюється тим, що узбіччя є нерівним по відношенню до розташування автомобіля «ЗАЗ» державний номер НОМЕР_1).
При цьому встановлено, що 23 березня 2008 року водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗАЗ» державний номер НОМЕР_1, виконав розворот, зайняв ліву смугу з виконанням вимоги знаку 2.1 (дати дорогу) і о 14 годині 50 хвилин рухався в лівій смузі з наміром зміни напрямку руху для повороту на вул. Жмеринську зі швидкістю 5 км/год., для чого подав попереджувальний сигнал правим світловим покажчиком повороту і надавав дорогу тим транспортним засобам, що рухаються в правій смузі в попутному напрямку, тобто в тій смузі, на яку мав намір перестроїтись. В цей проміжок часу водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Део», державний номер НОМЕР_2, рухався в лівій смузі Кільцевої дороги зі швидкістю 60 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год. Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові», про що він вказав у власноруч написаних поясненнях (а. с. 3).
Вказані обставини підтверджені матеріалами службової перевірки УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві (а. с. 61-62, 125), а також вбачається з копії Протоколу Серії ВА № 525417 від 15.02.2009 року про порушення ОСОБА_3 вимог п. 3.29 додатку № 1 до Правил дорожнього руху, а відтак - вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України (а. с. 126), копія якого інспектором відділу оформлення ДТП з обслуговування Святошинського району м. Києва ОСОБА_7 передано суду, а оригінал - за його даними, «списано» в наряд, оскільки збігли строки притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, оскільки справи щодо правопорушень даної категорії судом не розглядаються.
Порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху підтвердили і працівники ДАЇ Фурман О.В. та Михайлюк Р.І.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що виникненню дорожньо-транспортної пригоди сприяло також перевищення ОСОБА_3 швидкості руху, яка була обмежена на вказаній ділянці дороги 40 км/год., при швидкості його автомобіля 60 км/год.
Вказаний висновок апеляційного суду ґрунтується також на даних Висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 2495/6829 від 04.08.2009 року, згідно з яким величина відстані, яку проїхав автомобіль ДЕУ з моменту приведення гальмівної системи в дію до моменту зіткнення з автомобілем ЗАЗ приблизно складає 15… 16 м.
На підставі викладеного апеляційний суд критично ставиться до п. 7 Висновку додаткової судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11110-09/1021-10 від 22 лютого 2010 року, згідно з яким з технічної точки зору, з урахуванням наданих на дослідження матеріалів невідповідність дій ОСОБА_3 вимог п. 3.29 додатку № 1 до ПДР не сприяло зіткненню транспортних засобів.
В той же час суд бере до уваги викладені в п. п. 2 і 3 Висновку положення про те, що з технічної точки зору дії ОСОБА_1 могли знаходитися в причинному зв’язку з ДТП, а моментом виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ДЕУ був виїзд на його смугу руху автомобіля ЗАЗ під керуванням ОСОБА_1
Вказані висновки підтверджуються також даними, що містяться в поясненнях ОСОБА_1 від 23.03.2008 року, в яких він детально виклав обставини ДТП і, як і ОСОБА_3, підтвердив факт зіткнення автомобілів.
Таким чином, дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху як ОСОБА_1, так і ОСОБА_3, проте визнати останнього винним суд не може, оскільки його не притягнуто до адміністративної відповідальності в даній справі, тому що Протокол Серії ВА № 525417 від 15.02.2009 року про порушення ОСОБА_3 вимог п. 3.29 додатку № 1 до Правил дорожнього руху не був предметом судового розгляду з вказаних вище причин.
Скасовуючи постанову судді відносно ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що вона є необґрунтованою, постановленою на неповно і поверхово досліджених матеріалах. Суддя районного суду не дослідив механізм та обставини ДТП, не з’ясував причини, які йому сприяли, як це було зроблено під час розгляду справи апеляційним судом.
Таким чином, на час винесення постанови судді від 07 квітня 2008 року підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення не було, оскільки його вина за вказаних вище обставин не була доведеною.
Апеляційний суд констатує, що в зв’язку з закінченням на день постанови апеляційного суду передбачених ст. 38 КпАП України строків накладення адміністративних стягнень, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Апеляційний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не вправі вирішувати питання про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди.
Характер та розмір завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди власникам вказаних транспортних засобів і її стягнення вирішуються в порядку цивільного судочинства з урахуванням даних та висновків, що містяться в даній постанові.
Проте, враховуючи ту обставину, що судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу № 2495/6829 від 04.08.2009 року було призначено за клопотанням ОСОБА_1 і його представника, а додаткову судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу № 11110-09/1021-10 від 22 лютого 2010 року призначено за ініціативою апеляційного суду для встановлення істини у справі, яка розглядається за апеляційною скаргою ОСОБА_1, витрати на їх проведення підлягають стягненню з нього.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2008 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 гривень скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 2868 гривень, витрачених на проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 2495/6829 від 04.08.2009 року та додаткової судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 11110-09/1021-10 від 22 лютого 2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва В. М. Скавронік