УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
Іменем України
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_3 - особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, потерпілого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, при секретарях Скоковської Я.П. та Гарібян К.Е., розглянув 25 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року, якою справу за ст. 124 КпАП України відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
закрито на підставі ст. 247, ч. 2 ст. 284 КпАП України.
Як вказано в оскаржуваній постанові, інспектор з дізнання ВДАЇ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Гаврилюк О.О. склав відносно ОСОБА_3 Протокол серії АА № 152293 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, в якому зазначив, що ОСОБА_3 28.02.2008 року о 08 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, на вул. Мурманській, 6-А в м. Києві, порушив п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху, при цьому не був уважним і здійснив обгін на перехресті доріг, не надавши дорогу автомобілю «Заз», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого сталося зіткнення зазначених транспортних засобів, що спричинило їх пошкодження і травмування водія ОСОБА_4
Розглянувши справу у відсутність ОСОБА_3, який не з’явився в судове засідання з невідомих суду причин, суддя на підставі ст. п. 7 ст. 247 та в порядку ч. 2 ст. 284 КпАП України закрив справу, оскільки збіг строк накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КпАП України.
У вчасно поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вказану постанову судді скасувати, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накласти на нього відповідне адміністративне стягнення.
При цьому потерпілий вказав на порушення суддею вимог ст. 38 КпАП України, оскільки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю його і ОСОБА_3 винесена 26 листопада 2009 року, а тому, розглянувши справу в межах місячного строку, який з моменту винесення вказаної постанови органу дізнання ще не минув, суддя зобов’язаний був накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КпАП України., чого він не зробив.
На думку апелянта, вина ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: складеним на нього протоколом про адміністративне правопорушення від 26.11.2009 року (а. с. 4); постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.11.2009 року (а. с. 6-7); постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 04.06.2008 року (а. с. 27), якою щодо нього, ОСОБА_4, було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за цим же фактом ДТП у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України; схемою ДТП (а. с. 10), згідно з якою гальмівний шлях автомобіля «Опель-Астра», яким керував ОСОБА_3, до місця зіткнення з автомобілем «Заз», яким керував він, становить 19, 5 м., що свідчить про велику швидкість руху даного автомобіля; іншими доказами у справі.
В своїх письмових запереченнях від 05.02.2010 року на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення винесену відносно нього постанову судді Деснянського районного суду м. Києва змінити і згідно з пунктом четвертим частини восьмої статті 294 КпАП України закрити справу щодо нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки дане правопорушення він не вчиняв, навпаки, порушення ОСОБА_4 вимог пп. 9.2, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, яке виразилось в тому, що той не врахував дорожньої обстановки, під час повороту ліворуч не ввімкнув сигнал світлового покажчика лівого повороту, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників руху, виїхав на його смугу руху і допустив зіткнення з його автомобілем (а. с. 51-57).
Незважаючи на те, що вказані заперечення ОСОБА_3 містять у собі апеляційні вимоги, вони судом були враховані при вирішенні спарви відносно нього, проте не розглядалися і не могли розглядатися як апеляційна скарга, оскільки не є такою, яка б відповідала вимогам ст. 294 КпАП України. Крім того, з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку на подання апеляційної скарги на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, як це передбачено в ч. 2 ст. 294 КпАП України, ОСОБА_3 не звертався.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її в повному обсязі, пояснення ОСОБА_3, який заперечував проти апеляційної скарги і просив залишити її без задоволення, вважаючи оскаржувану постанову судді Деснянського районного суду м. Києва законною і обґрунтованою, пояснення свідків ДТП, які викликані в судові засідання за клопотаннями сторін та з ініціативи апеляційного суду, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши за участю потерпілого, його захисника та ОСОБА_3 обставини справи, надавши їм заключне слово, в якому кожен з них підтвердив свою позицію, проаналізувавши та перевіривши матеріалами справи доводи потерпілого, зазначені ним в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді районного суду та постановлення рішення про закриття справи відносно ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 38, п. 7, ст. 247, ч. 2 ст. 284 КпАП України з наступних підстав.
Оскаржувана постанова винесена суддею Деснянського районного суду м. Києва передчасно, за результатами неповно та однобічно досліджених ним обставинах ДТП, є необґрунтованою, в ній відсутнє належне мотивування постановленого рішення, що і стало підставами до подання апеляційної скарги потерпілим.
Згідно з постановою інспектора з дізнання відділу оформлення ДТП Гаврилюка О.О. від 07 березня 2008 року, в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, яка сталася 28.02.2008 року з участю ОСОБА_3 та ОСОБА_7, відмовлено з вказаних вище підстав.
Як зазначено в постанові органу дізнання, «проведеною перевіркою обставин пригоди було встановлено, що остання трапилась внаслідок порушення пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4, оскільки він, керуючи автомобілем, не врахував дорожньої обстановки, під час повороту ліворуч не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, що призвело до зіткнення з автомобілем «Опель-Астра», під керуванням водія ОСОБА_3.
З боку водія ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв’язку з даною пригодою, не встановлено» (а. с. 8) .
За результатами вказаної перевірки інспектором з дізнання Гаврилюком О.О. складено Протокол серії ВА № 313133 від 18.03.2008 року про порушення ОСОБА_4 вимог пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, тобто про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, який направлено на розгляд судді Миронівського районного суду Київської області за місцем проживання правопорушника (а. с. 30).
Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2008 року адміністративну справу за фактом даної ДТП відносно ОСОБА_4 закрито в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а. с. 31).
На постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2008 року ОСОБА_3 подав 12.02.2010 року до Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати як незаконну, а своєю постановою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а. с. 66-71).
Як повідомив в судовому засіданні ОСОБА_3 його клопотання про поновлення строку на подання вказаної апеляційної скарги та сама апеляційна скарга Апеляційним судом Київської області ще не розглянуті.
Постановою прокурора Деснянського району м. Києва від 10.09.2008 року вказану постанову органу дізнання скасовано, а матеріали направлені начальнику Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві для організації додаткової перевірки, зокрема, для призначення судово-медичної експертизи щодо визначення ступеня тяжкості завданих внаслідок ДТП ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, в зв’язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні з 28.02.2008 року до 15.04.2008 року (а. с. 19).
Постановою інспектора з дізнання Гаврилюка О.О. від 26.11.2009 року, в якій зазначено, що згідно з Актом судово-медичного дослідження № 309/Е від 14.05.2009 року внаслідок ДТП ОСОБА_4 спричинені легкі тілесні ушкодження, вдруге відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом даної ДТП.
Саме за результатами зазначеної додаткової перевірки відносно учасників ДТП складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України: від 26.11.2009 року - щодо ОСОБА_4, згідно з яким ним було порушено вимоги пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та травмування водія ОСОБА_9; та щодо ОСОБА_3 - про порушення ним вимог п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та травмування водія ОСОБА_4 (а. с. 4-5).
Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами судової справи № 3-10439/09 відносно ОСОБА_4, постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року її закрито за ст. 124 КпАП України в зв’язку з наявністю по тому самому факту ДТП постанови судді Миронівського районного суду Київської області від 4 червня 2008 року про закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
За таких обставин, з урахуванням декількох вказаних вище судових рішень відносно ОСОБА_4 за обставинами досліджуваної в даній справі ДТП, одне з яких оскаржено ОСОБА_3 в апеляційному порядку за правилами іншої підсудності, апеляційний суд не може взяти до уваги висловлені в письмовому клопотанні та в поясненнях ОСОБА_3 його доводи про те, що саме з вини ОСОБА_4, а не його, сталася вказана дорожньо-транспортна пригода, а також не вправі зробити висновок про їх обопільну вину в порушенні зазначених вимог Правил дорожнього руху, які призвели до ДТП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 не є, і не може бути, предметом судового розгляду в судовій справі відносно ОСОБА_3, а, в залежності від результатів розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 Апеляційним судом Київської області може бути предметом окремого судового розгляду.
За результатами судового розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 апеляційним судом, крім зазначеного, встановлено наступне.
Згідно з даними, що містяться в схемі ДТП, з якою погодилися всі учасники судового розгляду та правильністю складання якої підтвердили в судовому засіданні інспектори ДАЇ Гаврилюк О.О. і ОСОБА_10, напрямок руху автомобілів, які зіткнулися, зазначено наступний: автомобілі
рухалися проїзною частиною вулиці Попудренка від Броварського проспекту в попутному напрямку в бік станції метро «Лісова». При цьому автомобіль «Заз», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, рухався ближче до уявної роздільної лінії смуг зустрічних напрямків руху, проте не в крайньому лівому положенні, як цього вимагають Правила Дорожнього руху, а автомобіль «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, рухався в попутному з ним напрямку але смугою зустрічного напрямку руху зліва від автомобіля під керуванням ОСОБА_4
Як стверджував водій ОСОБА_3, рух проїзної частини вулиці Попудренка в напрямку від Броварського проспекту до її перехрестя з вул. Мурманською, на якому і відбулося зіткнення вказаних автомобілів, станом на 28.02.2008 року і раніше завжди був односторонній, тому він і рухався автомобілем саме зліва, а відтак - він не здійснював обгін автомобіля «Заз», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, а лише рухався в попутному з ним напрямку, не заважаючи йому. Перед перехрестям останній не очікувано для нього, не вмикаючи сигналу лівого повороту керованого ним автомобіля, різко став виконувати маневр лівого повороту. Намагаючись уникнути зіткнення та настання більш тяжких наслідків він застосував екстрене гальмування свого автомобіля, скерувавши його трохи вліво, проте запобігти зіткненню транспортних засобів не зміг.
Суд не бере до уваги пояснення водія ОСОБА_3 в тій частині, що станом на 28.02.2008 року, коли сталася досліджувана дорожньо-транспортна пригода, рух проїзною частиною вулиці Попудренка від Броварського проспекту до її перехрестя з вулицею Мурманською був одностороннім, оскільки вони спростовуються даними, що містяться в отриманих апеляційним судом від КП «Київдорсервіс» матеріалах, та іншими доказами у справі.
Так, згідно з даними наданих Листами КП «Київдорсервіс» від 23.03.2010 р. № 12/445 і від 27.04.2010 р. № 12/635, а також захисником ОСОБА_5 схем розташування дорожніх знаків на вул. Попудренка, на відрізку автодороги від Броварського проспекту до вул. Мурманської в м. Києві та на перехресті вул. Попудренка з вул. Мурманською в м. Києві і далі, аж до в’їзду на автостоянку, розташовану на ділянці проїзної частини вулиці Попудренка неподалік від станції метро «Лісова», рух, згідно з вимогами дорожнього знаку 1.26, який за приписом ДАЇ від 16.10.2006 року встановлено 22.11.2006 року замість дорожнього знаку 5.5, є двостороннім.
В своїх поясненнях в судовому засіданні 25.05.2010 року представник КП «Київдорсервіс» - спеціаліст ОСОБА_11 підтвердив достовірність даних вказаних схем та наполягав на тому, що на відрізку проїзної частини вулиці Попудренка від Броварського проспекту аж до в’їзду на автостоянку, розташовану на ділянці проїзної частини вулиці Попудренка неподалік від станції метро «Лісова», рух, згідно з вимогами дорожнього знаку 1.26, який встановлено за перехрестям з вулицею Мурманською для нагадування водіям про те, що даний знак встановлено замість дорожнього знаку 5.5 – «Односторонній рух», є двостороннім. Погодившись з думкою ОСОБА_3 про те, що за змістом тексту Правил дорожнього руху до дорожнього знаку 1.26 «Двосторонній рух», його необхідно було встановити і на в’їзді на вулицю Попудренка збоку Броварського проспекту, спеціаліст ОСОБА_11 пояснив, що ці питання вирішуються органами державтоінспекції, а КП «Київдорсервіс», який він представляє в суді, лише виконав припис ДАЇ про демонтування дорожнього знаку 5.5 «Односторонній рух», та встановлення замість нього дорожнього знаку 1.26 «Двосторонній рух» саме за перехрестям вулиці Попудренка з вул. Мурманською в м. Києві, що і було зроблено. Про те, що на відрізку проїзної частини вул. Попудренка від Броварського проспекту до її перехрестя з вулицею Мурманською встановлено режим двостороннього руху свідчить зазначений на схемі встановлений на виїзді з вул. Мурманської на вул. Попудренка, яка є другорядною дорогою у відношенні до останньої, дорожній знак 2.1 «Дати дорогу».
В своїх поясненнях апеляційному суду водій ОСОБА_4 зазначив про те, що 28.02.2008 року, приблизно о 8 год. 10 хв. – 8 год. 15 хв., їдучи на своєму автомобілі «Заз», державний номерний знак НОМЕР_2, проїзною частиною вулиці Попудренка в м. Києві, перед її перехрестям з вул. Мурманською, він метрів за 150 увімкнув сигнал лівого повороту автомобіля та зайняв крайнє ліве положення ближче до уявної роздільної лінії. На перехресті, після того, як він почав здійснювати даний маневр, почув, що позаду його зліва на великій швидкості рухається транспортний засіб, як потім виявилося – автомобіль «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який зіткнувся з його автомобілем, вдаривши його в ліву передню частину, Внаслідок ДТП було пошкоджено його автомобіль та завдано йому тілесні ушкодження, в зв’язку з чим він знаходився на стаціонарному лікуванні. Після ДТП його здоров’я погіршилося, з приводу чого йому зробили операцію на серці тощо. Він вважає винним у ДТП саме ОСОБА_3, оскільки він сам Правил дорожнього руху не порушував. Під час приїзду на місце ДТП працівників міліції в його автомобілі та автомобілі ОСОБА_3 горіла аварійна світлова сигналізація, яку вони увімкнули після зіткнення.
Свідок ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні про те, що 28.02.2008 року, приблизно о 8 год. він на своєму автомобілі виїжджав з вул. Мурманської на вул. Попудренка в м. Києві, маючи намір зробити поворот направо, і в цей час побачив як автомобіль «Славута» («Заз») з ввімкненим сигналом повороту повертав з вул. Попудренка наліво на вул. Мурманську і в цей час він почув звук гальм і «Славута» та «Опель» зіткнулися. Автомобіль «Опель» обганяв автомобіль «Славута» на дорозі з двостороннім рухом.
Зупинившись, він пішов на місце ДТП і залишив ОСОБА_4 свої координати, так як вважав, що його вини у зіткненні не було, оскільки ОСОБА_4 повертав наліво, а ОСОБА_3 обганяв його ззаду по зустрічній смузі, потім сталося зіткнення. Автомобіль «Опель» виїхав на перехрестя з ввімкненим сигналом повороту. Водій «Славути» повертав з ввімкненим сигналом лівого повороту.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що в день, коли сталася ДТП, приблизно на початку дев’ятої години ранку він йшов на роботу до станції метро «Лісова». Перед тим, як перейти дорогу, він побачив автомобіль «Славуту» з ввімкненим сигналом лівого повороту і він, будучи повернутим обличчям в напрямку вул. Мурманська, вирішив його пропустити. Коли цей автомобіль повертав, на нього їхав інший автомобіль – «Опель». Удар прийшовся в двері водія та переднє крило автомобіля «Славута».
Будучи опитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_13 пояснив наступне. В 2008 році він їхав на роботу в м. Київ на автомобілі під керуванням водія ОСОБА_3 і сидів на передньому пасажирському місці. Вони наближалися до перехрестя (вулиці Попудренка з вулицею Мурманською) в лівій стороні руху та зіткнулися з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 Автомобіль під керуванням ОСОБА_3 рухався із швидкістю 50-60 км.год. ОСОБА_3 їхав по лівій смузі руху і ніякого обгону (автомобіля під керуванням ОСОБА_4.) не вчиняв. Там встановлено односторонній рух. Правою смугою руху їхав водій ОСОБА_4, а лівої – ОСОБА_3 Він не звернув увагу чи був ввімкнений сигнал повороту в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 Після того як вони на автомобілі ОСОБА_3 з’їхали з мосту від Броварського проспекту на вул. Попудренка водій ОСОБА_3 одразу повернув на ліву смугу руху, до перехрестя (з вул. Мурманською) залишалася відстань приблизно 200 м. Автомобіль «Славута» з’явився перед ними максимум за 6 м. від місця ДТП. Він підтвердив свої пояснення, які давав у 2008 році. Тоді обставини ДТП він пам’ятав краще.
Свідок ОСОБА_14 пояснив суду про те, що від не бачив на місці ДТП свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8, які дали пояснення на користь ОСОБА_4 Він вважає, що водій автомобіля «Таврія» (тобто «Заз») просто не побачив автомобіля «Опель» в дзеркало і тому сталася дорожньо-транспортна пригода.
Із пояснень свідка ОСОБА_15, який був присутнім на місці ДТП, після того, як вона сталася, вбачається, що він теж не бачив на місці ДТП свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8
Таким чином, пояснення свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_8, з одного боку, та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, з іншого боку, є суперечливими. Дані, що в них містяться, спрямовані на користь того чи іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, який представив їх суду як свідків ДТП. Проте, суд бере до уваги дані, що містяться в поясненнях вказаних свідків про місце та час вчинення ДТП, розташування автомобілів на місці його вчинення і т. ін., які узгоджуються з встановленими судом обставинами справи.
Згідно з висновком, що міститься в Акті № 309/Е від 14.05.2009 року судово-медичного обстеження ОСОБА_4, йому «внаслідок ДТП спричинені легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я на термін більше 6 днів, але менше 21 дня (за критерієм розладу здоров’я).
Тривале лікування ОСОБА_4 з приводу вищезазначеної патології пов’язано з тим, що струс головного мозку протікав на фоні серцево-судинної патології, а саме: гіпертонічної серцевої недостатності, міксоми лівого пересердя, яка мала місце до транспортної травми і з нею не пов’язана.
Ушкодження утворилось від дії тупого (тупих) предмету (предметів), що могло бути при автомобільній травмі (травма від дії внутрішніх частин салону автомобіля на водія), яка мала місце 28.02.2008 року.
Між транспортною травмою, яка мала місце 28.02.2008 року, і виявленим легким тілесним ушкодженням вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок» (а. с. 20-22).
Апеляційний суд не погоджується з доводами ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про те, що автомобіль «Опель-Астра» під керуванням ОСОБА_3 рухався перед зіткненням з великою швидкістю, оскільки, крім даних, що містяться в поясненнях ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_13, вони спростовуються наступним.
За даними Висновку спеціаліста – експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 16.11.2009 року № 124 ат, наданого ним за направленням інспектора з дізнання Гаврилюка О.О., швидкість руху автомобіля «Опель-Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, погашена гальмуванням, згідно зафіксованих слідів, становить 58.1-60.7 км.год.
З технічної точки зору рух автомобіля «Опель-Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, зі швидкістю 60.7 км.год. не може вважатися як невідповідність вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху (а. с. 24-26).
Дані висновки в цій частині співвідносяться з даними наданого суду ОСОБА_4 та його захисником Висновку експертного дослідження обставин ДТП за участі автомобілів «Опель-Астра» та «Заз 11-03» від 15 лютого 2010 року за № 12-10, проведеного експертами ДП «Центр експертних досліджень», згідно з якими «швидкість руху автомобіля «Опель-Астра» в даній дорожній обстановці, виходячи з довжини зафіксованих слідів гальмування, становила 58…61 км.год., як при русі лише з водієм, так і з водієм та пасажиром» (а. с. 82-85 зв.).
З інших питань вказані висновки експертів містять в собі істотні суперечності, які суд не мав змоги усунути шляхом призначення комісійної комплексної судової авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, тому що проти цього заперечували усі учасники судового розгляду, оскільки проведення такої експертизи пов’язане з певними матеріальними затратами у виді відшкодування вартості роботи з її проведення.
Апеляційний суд погодився з думкою учасників судового розгляду та не призначив вказану експертизу з своєї ініціативи ще і з тих міркувань, що її проведення, з урахуванням надмірної завантаженості даної експертної установи, пов’язане, як свідчить судова практика, з тривалим строком її проведення, що призведе до невиправданого затягування термінів судового розгляду справи, а тому вирішив обмежитися порівнянням, аналізом та оцінкою наявних у справі висновків вказаних судових експертиз.
Так, на інші, поставлені інспектором з дізнання Гаврилюком О.О. питання спеціаліст-експерт науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві у своєму Висновку від 16.11.2009 року № 124 ат відповів наступне: «В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Заз 11-03», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.
В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Опель-Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.4; 14.6 (а) Правил дорожнього руху.
В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Заз 11-03», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення, шляхом виконання вимог пунктів 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.
В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Опель-Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення, шляхом виконання вимог пункту 14.6 (а) Правил дорожнього руху.
В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Заз 11-03», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 спеціалістом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 10.4 Правил дорожнього руху.
В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Опель-Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 спеціалістом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 14.6 (а) Правил дорожнього руху» (а. с. 26).
Апеляційний суд критично ставиться до відповідей експертів на інші запитання, які містяться у згадуваному Висновку експертного дослідження обставин ДТП за участі автомобілів «Опель-Астра» та «Заз 11-03» від 15 лютого 2010 року за № 12-10, проведеного експертами ДП «Центр експертних досліджень» за заявою ОСОБА_4 і оплаченого ним, які суперечать не тільки вказаним вище висновкам спеціаліста-експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві, а й даним, отриманим за результатами дослідження обставин справи, викладеним вище.
Так, експерти дійшли висновку про те, що в діях водія ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці вбачаються невідповідності вимогам п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху – «обгін заборонено на перехресті» (а. с. 85 зв.).
Відповідно до вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху, «на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напряму, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди…».
Таким чином, водій ОСОБА_3 не порушував вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху, оскільки мав право виїхати на смугу зустрічного руху, тому, що за встановленими апеляційним судом обставинами справи проїзна частина вул. Попудренка в м. Києва на її відрізку від в’їзду з Броварського проспекту до місця зіткнення має по одній смузі для руху в кожному напряму і не має суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків, які б забороняли вказаний рух. Навпаки, відповідно до вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху такий рух дозволено але за умови обгону чи об’їзду перешкоди.
За таких обставин апеляційний суд констатує, що водій ОСОБА_3 фактично здійснював обгін автомобіля під керуванням ОСОБА_4, який рухався з ним в попутному напрямку але мав вжити відповідних заходів для уникнення його обгону на перехресті, де і відбулося зіткнення автомобілів.
Втім, є сумнівним висновок експертів ДП «Центр експертних досліджень» про те, що «в даній дорожній обстановці вважати дії водія автомобіля «Заз 11-03», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 такими, що не відповідають вимогам п. 16.13, п 10.4, п. 10.1 Правил дорожнього руху і знаходяться в причинному зв’язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, підстав технічного характеру немає.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Заз» ОСОБА_4 своїми односторонніми діями по виконанню вимог п. 16.13, п 10.4, п. 10.1 Правил дорожнього руху, при невідповідності дій водія автомобіля «Опель» ОСОБА_3 вимогам п. 14.6 (а) цих Правил (здійснення обгону на перехресті), не мав технічної можливості уникнути зіткнення».
Крім викладеного, дане твердження апеляційного суду ґрунтується на даних аналізу змісту пунктів 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху.
Так, за змістом п. 10.1 цих Правил «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Згідно із змістом п. 10.4 Правил дорожнього руху «перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в’їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою».
Як вбачається з матеріалів справи, змінюючи напрям руху та здійснюючи маневр лівого повороту не з крайнього лівого положення проїзної частини, як це вбачається з даних схеми ДТП та інших встановлених в судовому засіданні обставин, водій ОСОБА_4 у зазначеному не переконався і вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху не дотримався.
Дослідженням обставин справи, зокрема даних, що містяться в поясненнях водіїв, свідків, схемі ДТП, наданих КП «Київдорсервіс» схемах розташування дорожніх знаків та ін. встановлено, що проїзна частина дороги на вул. Попудренка на усьому її відрізку від в’їзду з Броварського проспекту та за перехрестя з вул. Мурманською і далі жодної розмітки немає, круговий рух на вказаному перехресті не встановлено, рух здійснюється в зустрічних напрямках, тобто встановлено двосторонній рух.
В зв’язку з викладеним апеляційний суд констатує, що він не вправі в межах даної справи зробити висновок про доведеність вини водія ОСОБА_4 в порушенні вимог 10.4, 10.1 Правил дорожнього руху, а відтак – у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, оскільки його не притягнуто до адміністративної відповідальності в даній судовій справі і відносно нього є, як вже було зазначено, не скасовані рішення суддів Миронівського районного суду Київської області та Деснянського районного суду м. Києва.
Проте, керуючись вимогами ст. 245 КпАП України про всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин ДТП, апеляційний суд вправі і зобов’язаний встановити істину у справі, роль та дії кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, виявити причини та умови, що сприяли вчиненню особою правопорушення .
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що суддя суду першої інстанції постановив постанову за результатами однобічного та неповного дослідження обставин справи.
Крім того, є правильними і обґрунтованими викладені в апеляції доводи ОСОБА_4, про те, що постановляючи рішення про закриття справи відносно ОСОБА_3 суддя районного суду порушив вимоги ст. 38 КпАП України.
Так, остання постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди винесена інспектором Гаврилюком О.О. 26 листопада 2009 року і ніким не скасована (а. с. 6-7).
Відповідно до положень частини четвертої статті 38 КпАП України «у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття».
Виходячи з того, що оскаржувана постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 винесена 22 грудня 2009 року, тобто за чотири дня до закінчення передбаченого ч. 4 ст. 38 КпАП України місячного строку, впродовж якого можливе накладення на правопорушника адміністративного стягнення, апеляційна скарга ОСОБА_4 в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтована, а вказана постанова судді має бути скасована.
В той же час, постановляючи рішення в даній справі, апеляційний суд за умови визнання ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, на підставі тієї ж ч. 4 ст. 38 КпАП України, позбавлений процесуальної можливості накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене в її санкції, як про це просить ОСОБА_4, оскільки на час винесення даної постанови 25.05.2010 року минуло майже п’ять місяців після закінчення зазначеного місячного строку, впродовж якого накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_17 було дозволено Законом.
Апеляційний суд констатує, що передбачений ч. 4 ст. 38 кпАП України місячний строк, впродовж якого було можливе накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ст. 124 КпАП України закінчився також і на момент подання ОСОБА_4 30.12.2009 року апеляційної скарги на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року у справі відносно ОСОБА_3
Жодних виключень, які б дозволяли суду накласти на особу адміністративне стягнення у разі перегляду справи апеляційним судом Законом не передбачено.
Тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині має бути відмовлено.
На підставі викладеного справа відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю за правилами ст. п. 7 ст. 247 КпАП України, оскільки на момент її розгляду закінчилися передбачені ч. 4 ст. 38 КпАП України строки накладення на нього адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, відносно ОСОБА_3 скасувати.
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині його доводів про необхідність накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, відмовити на підставі ч. 4 ст. 38 КпАП України.
У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 38, п. 7 ст. 247, ст. 284 КпАП України справу відносно ОСОБА_3 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, закрити.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва В.М. Скавронік